Постанова

від 18.08.2020 по справі 200/3232/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року справа №200/3232/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г.,секретаря судового засідання Сухова М.Є., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 р. у справі № 200/3232/20-а (головуючий І інстанції Кочанова П.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім СЛАВСНАБ до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім СЛАВСНАБ (далі - позивач, ТОВ Торговий дім СЛАВСНАБ ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 06.12.2019 за № 0002450506 на суму 369 500,00 грн.; - присудити судові витрати в сумі 5542,50 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 06.12.2019 за № 0002450506 на суму 369 500,00 грн.; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ СЛАВСНАБ судовий збір у розмірі 5542 грн. 50 копійок.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що видаткові накладні не містять інформацію щодо довіреностей на отримання повноважень особі одержувачу ТМЦ, а саме: посаду та прізвище особи яка отримала товар. Контрагент позивача не є виробником бітуму та у період з 01.01.2018 по 31.10.2018 його не придбав, проте паспорт якості не містить інформацію про інших учасників ланцюгу постачання. До перевірки не було надано договір обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, у товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) не зазначено інформацію про перевезення небезпечного вантажу, чим порушено вимоги Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом МВС України від 04 серпня 2018 року № 656. Неможливо встановити та підтвердити можливість контрагента надати транспортні послуги з перевезення небезпечного вантажу з забезпеченням вимог Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та Закону № 1644. Позивачем до перевірки не було надано документи, що підтверджують здійснення розрахункових операцій з контрагентом - постачальником за поставлений товар, а також не було надано регістрів бухгалтерського обліку. Оплата позивачем за «поставлений» товар здійснена після його отримання, чим порушено вимоги п. 3.2 умов договору поставки нафтопродуктів № УТС-0110 від 01.10.2018. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що в ході проведення перевірки встановлено нереальність (відсутність фактичного здійснення) господарської операції з придбання товару ТОВ « ТД « СЛАВСНАБ» у ТОВ « УКРТОПСНАБ» (бітуму нафтового дорожнього покращеної якості БНД 60/90) за договором поставки нафтопродуктів № УТС-0110 від 01.10.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім СЛАВСНАБ є юридичною особою, є платником податку на додану вартість (витяг №1705224500031) та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Слов`янсько-Лиманське управління, Слов`янська ДПІ (Слов`янський район), зареєстроване місцезнаходження позивача: 84180, Донецька обл., Слов`янський район, місто Миколаївка, вулиця Коцюбинського, будинок 7А,

Основним видом діяльності позивача за код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); код КВЕД 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; код КВЕД 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; код КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 52.10 Складське господарство; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СЛАВСНАБ» з питань перевірки достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ УКРТОПСНАБ за жовтень 2018 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт перевірки від 04.11.2019 року № 156/05-99-05-06/41149348, яким було встановлено порушення, а саме: п. 44.1, ст. 44, пп. "а" п, 198.1, абзаців 1 - 3 пп. 198.2 та абзаців 1 і 2 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, п. 1.2 глави 1, п. 2.1, п. 2.2, п. 2.4, п. 2.5, п. 2.13 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на суму 369 500 грн. у жовтні 2018 року (а.с.9-33).

Відповідачем на підставі Акту перевірки від 04.11.2019 № 156/05-99-05-06/41149348 за порушення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СЛАВСНАБ» пп.198.1, пп.198.2, пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 06 грудня 2019 року №0002450506, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 369500 грн.(а.с.44).

Позивачем на податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2019 року №0002450506 було подано скаргу в порядку адміністративного оскарження (а.с.96-зв.б.100). 28.02.2020 за результатом розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення №7516/6/99-00-08-05-02-06, яким ППР залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.101-зв.б.102).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, не підтверджують встановленні відповідачем в ході перевірки порушення, а навпаки підтвердив факт здійснення господарських операцій з контрагентами позивача, тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами 16.1.2 , 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 133.1.1 п.133.1 ст.133 Податкового кодексу України, платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п. 137.1 - 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому пунктом 141.1 статті 141 цього Кодексу.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім: виробників сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 цього Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року. Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу; у разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду; якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п. 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 2, 5, 8 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704(далі - Положення № 88), Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), здійснюється з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено.

Між позивачем, як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТОПСНАБ» (ЄДРПОУ 37670467), як Постачальником, укладено Договір поставки нафтопродуктів №УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 46-48).

Згідно безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТОПСНАБ» (ЄДРПОУ 37670467) зареєстровано 29.04.2011 номер запису: 1 266 102 0000 038719, не перебуває в стані припинення. Види діяльності за кодом КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); код КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

Відповідно до п. 1 Договору, постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом « Товар» , найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару. Номенклатура Товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, котрі являються специфікацією та складають невід`ємну частину цього Договору. Одиниця виміру: літри/тони (згідно заявки Покупця на постачання Товару). Якість Товару, який поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ і у випадках, передбачених діючим законодавством, супроводжуватись паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу-виробника.

Пунктом 2 Договору передбачено, що Товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з письмовими заявками Покупця на постачання тої чи іншої партії Товару. Постачання Товару підтверджується накладними документами на Товар 9видатковими накладними та/або актами приймання-передачі). Постачання Товару автомобільним транспортом здійснюється в рамках наступних базисів постачання: а) СРТ - пункт призначення, вказаний Покупцем в заяві на відвантаження товару, постачання транспортом і за рахунок постачальника; б) EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний Постачальником, вивіз Товару транспортом (та за рахунок ) Покупця. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятий Покупцем по якості-відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт тп/або сертифікат заводу-виробника) з урахуванням умов «Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» .

Зазначеним пунктом Договору також передбачено, що у випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого в рамках дії цього Договору Товару зі сторони Покупця, Постачальник має право відмовити Покупцю в поставці наступної погодженої партії Товару до моменту 100% погашення існуючої заборгованості за раніше поставлений Товар, а також до Постачальника не застосовуються будь-які санкції передбачені за прострочення поставки Товару.

Згідно пункту 3 Договору, Покупець зобов`язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) Товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах, до моменту поставки Товару. Право власності на Товар переходить до Покупця з дати поставки Товару, що вказана в видаткових накладних та/або актах приймання-передачі.

Пунктами 4 та 5 Договору обумовлені відповідальність сторін та форс-мажорні обставини.

У відповідності до пункту 6 Договору, цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення.

Відповідно до Специфікації №1 від 01 жовтня 2018 року до договору № УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року, найменування Товару - Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90 у кількості 147,800 т., сума з урахуванням ПДВ 2 217 000,00 грн., в тому числі ПДВ 369 500,00 грн.

Відповідно до Специфікації №2 від 18 листопада 2018 року до договору №УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року, найменування Товару - Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90 у кількості 173,200 т., сума з урахуванням ПДВ 2 251 600,00 грн., в тому числі ПДВ 375 266,67 грн. Умови поставки - СРТ м.Краматорськ, згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ИНКОТЕРМС у редакції 2010р.

Відповідно до Специфікації №3 від 19 листопада 2018 року до договору №УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року, найменування Товару - Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90 у кількості 96,600 т., сума з урахуванням ПДВ 1 449 000,00 грн., в тому числі ПДВ 241 500,00 грн. Умови поставки - СРТ м.Краматорськ, згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ИНКОТЕРМС у редакції 2010р.

Відповідно до Специфікації №4 від 10 грудня 2018 року до договору №УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року, найменування Товару - Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90 у кількості 49,00 т., сума з урахуванням ПДВ 735 000,00 грн., в тому числі ПДВ 122 500,00 грн. Умови поставки - СРТ м.Краматорськ, згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ИНКОТЕРМС у редакції 2010р.(а.с.49-52).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано: оборотну відомість по рахунку 631 за жовтень 2018 року; видаткові накладні з визначенням товару: Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90: від 01 жовтня 2018 року №УТС-0110 на суму 367 500,00 грн. в тому числі ПДВ 61 250,00 грн.; від 04 жовтня 2018 року №УТС-0410 на суму 373 500,00 грн. в тому числі ПДВ 62 250,00 грн., від 08 жовтня 2018 року №УТС-0810 на суму 369 000,00 грн. в тому числі ПДВ 61 500,00 грн., від 09 жовтня 2018 року № УТС-0910 на суму 364 500,00 грн. в тому числі ПДВ 60 750,00 грн., від 11 жовтня 2018 року №УТС-1110 на суму 370 500,00 грн. в тому числі ПДВ 61 750,00 грн., від 15 жовтня 2018 року №УТС-1510 на суму 372 000,00 грн. в тому числі ПДВ 62 000,00 грн.; платіжні доручення від 09 листопада 2018 року №1370 на суму 487 740,00 грн. в тому числі ПДВ 81 290,00 грн., від 13 грудня 2018 року №1597 на суму 495 352,00 грн. в тому числі ПДВ 82 558,66 грн., від 17 грудня 2018 року №1602 на суму 318 780,00 грн. в тому числі ПДВ 53 130,00 грн., від 28 грудня 2018 року №1692 на суму 161 700,00 грн. в тому числі ПДВ 26 950,00 грн.; сертифікат відповідності, виданий Органом оцінки відповідності «КАРТІ» підприємству ТОВ «НВП ІСТОК» на продукцію: Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90, з визначенням терміну дії з 11 липня 2018 року по 10 липня 2019 року (а.с.94); паспорт якості від 06 липня 2018 року №1-18 ТОВ «НВП ІСТОК» (завод-виробник, зареєстрований за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Промислова, 19), за перевіреними показниками зразок бітуму нафтового дорожнього покращеної якості БНД 60/90 відповідає вимогам ТУ У 19.2-35597705-003:2018 (а.с.95); товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (найменування, марка, вид нафтопродукту- Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90): №100118/1 від 1 жовтня 2018 року, №100418/1 від 4 жовтня 2018 року, №100818/1 від 8 жовтня 2018 року, №100918/1 від 9 жовтня 2018 року, №101118/1 від 11 жовтня 2018 року, №101518/1 від 15 жовтня 2018 року (а.с. 53-69); податкові накладні, в яких визначено номенклатуру товарів/послуг продавця: Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90: від 01.10.2018 №110 на суму 367 500,00 грн. в тому числі ПДВ 61 250,00 грн., від 04.10.2018 №410 на суму 373 500,00 грн. в тому числі ПДВ 62 250,00 грн., від 08.10.2018 №810 на суму 369 000,00 грн. в тому числі ПДВ 61 500,00 грн., від 09.10.2018 №910 на суму 364 500,00 грн. в тому ПДВ 60 750,00 грн., від 11.10.2018 №1110 на суму 370 500,00 грн. в тому числі ПДВ 61 750,00 грн., від 15.10.2018 №1510 на суму 372 000,00 грн. в тому числі ПДВ 62 000,00 грн.(а.с.165-170); квитанції про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних дата складання від 01 жовтня 2018 року за №9235097310, від 04 жовтня 2018 року №9235121909, від 08 жовтня 2018 року №9235132691, від 09 жовтня 2018 року №9235141321, від 11 жовтня 2018 року №9235140072, від 15 жовтня 2018 року №9235102438 (а.с171-176); акт звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СЛАВСНАБ» та ТОВ «УКРТОПСНАБ» , з якого вбачається, що за договором № УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року, станом на 31.12.2018 року заборгованість на користь ТОВ «УКРТОПСНАБ» складає 5189028,00 грн.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВ АБЗ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СЛАВСНАБ» (Постачальник), укладено договір №45/04-п від 02 квітня 2018 року, за умовами якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити у зумовлені строки у власність Покупця за його заявкою Товар (дорожні матеріали та інший супутній товар), згідно Специфікацій до цього Договору, що є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується оплачувати Товар на умовах договору.

В матеріалах справи наявні специфікації в яких сторони узгодили поставку товару, окрім інших: Бітуму дорожнього БНД 60/90: від 02 квітня 2018 року №1, від 01 травня 2018 року №2, від 01 червня 2018 року №3, від 01 липня 2018 року №4, від 01 серпня 2018 року №5, від 01 вересня 2018 року №6, від 01 жовтня 2018 року №7, від 01 листопада 2018 року №8.

Видами діяльності ТОВ «СЛАВ АБЗ» є: КВЕД 19.10 Виробництво коксу та коксопродуктів; КВЕД 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; КВЕД 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; КВЕД 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у. (основний); КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; КВЕД 52.10 Складське господарство; КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано: видаткові накладні: від 01 жовтня 2018 року №966 на суму 564 351,53 грн. в тому числі ПДВ 94 058,59 грн., від 04 жовтня 2018 року №967 на суму 573 565,43 грн. в тому числі ПДВ 95 594,24 грн., від 08 жовтня 2018 року №968 на суму 566 655,00 грн. в тому числі ПДВ 94 442,50 грн., від 09 жовтня 2018 року №969 на суму 559 744,57 грн. в тому числі ПДВ 93 290,76 грн., від 11 жовтня 2018 року №970 на суму 568 958,47 грн. в тому числі ПДВ 94 826,41 грн., від 15 жовтня 2018 року №971 на суму 571 261,94 грн. в тому числі ПДВ 95 210,32 грн.; акти приймання-передачі товару: від 01 жовтня 2018 року №966 на суму 564 351,53 грн. в тому числі ПДВ 94 058,59 грн., від 04 жовтня 2018 року №967 на суму 573 565,43 грн. в тому числі ПДВ 95 594,24 грн., від 08 жовтня 2018 року №968 на суму 566 655,00 грн. в тому числі ПДВ 94 442,50 грн., від 09 жовтня 2018 року №969 на суму 559 744,57 грн. в тому числі ПДВ 93 290,76 грн., від 11 жовтня 2018 року №970 на суму 568 958,47 грн. в тому числі ПДВ 94 826,41 грн., від 15 жовтня 2018 року №971 на суму 571 261,94 грн. в тому числі ПДВ 95 210,32 грн. (а.с.70-92).

В підтвердження використання отриманих товарів в господарській діяльності надані: виписки з банківських рахунків підприємства за 08.10.2018, за 25.10.2018, за 29.10.2018, щодо надходження на рахунки підприємства коштів від ТОВ «СЛАВ АБЗ» на виконання договору №45/04-п від 02.04.2018 року (а.с.180-184).

Вищезазначені документи надавалися податковому органу під час проведення перевірки та суду першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, які були надані у тому числі на запит.

Отже, твердження відповідача про ненадання позивачем на запит та до перевірки первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій спростовується самим змістом акта та змістом апеляційної скарги, відповідно до яких відповідачем вони досліджувались.

Суд зазначає, що відповідачем первинні документи (ТТН, сертифікати та інші) були безпідставно, з посиланням на порушення правил їх заповнення та неналежне оформлення проігноровані при оцінці податкових наслідків господарських операцій. Суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями. Отже, формальні помилки або інші недоліки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Здійснення господарських операцій підтверджується вищезазначеними документами наявними в матеріалах справи. Також, порушення заповнення документів, не свідчать про їх невідповідність та відповідно не може впливати на формування податкової звітності.

Щодо посилання апелянта на порушення в заповненні ТТН, суд зазначає, що неповне заповнення документів (наявність помилок) не може бути самостійним доказом нездійснення господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару та здійснення послуг, підтверджується іншими документами, які наявні в матеріалах справи. Формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Крім того, як вбачається зі змісту ТТН, вони складені у відповідності до форми 1-ТТН (нафтопродукт), передбаченої Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом №281/171/578/155 від 20.05.2008 року.

Щодо посилання апелянта на не надання договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, суд зазначає, що вказане не може свідчити на нереальність господарських операцій за наявністю інших документів які підтверджують факт постачання та перевезення, оскільки він не є документом первинного бухгалтерського обліку. Крім того, податковий орган у межах своїх повноважень визначених ПК України має право здійснювати запит до державних органів за наданням інформації.

Крім того, перевезення вантажу здійснювалося відправником на підставі укладеного договору, отже позивачем не здійснювалося самостійно подачу, перевезення небезпечного вантажу.

Суд не приймає посилання апелянта на неможливість встановити та підтвердити можливість контрагента надати транспортні послуги з перевезення небезпечного вантажу з забезпеченням вимог Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та Закону № 1644, оскільки порушення правил, встановлених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів та Закону № 1644, є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, в той час, як податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання правил перевезення та приймання нафтопродуктів іншими особами, за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин. До того ж, придбані у контрагентів товари (нафтопродукти - бітум) було використано позивачем у межах власної господарської діяльності, що узгоджується з основними видами господарської діяльності та спрямована на досягнення статутних цілей підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №823/3874/14.

Стосовно посилання апелянта на недоліки в сертифікаті, суд зазначає, що вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку. Вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки, вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 29.01.2019 р. по справі №824/392/17-а, від 16.01.2018 р. у справі №820/4648/13-а.

Суд не приймає на відсутність документального підтвердження здійснення розрахункових операцій з контрагентом - постачальником за постачання товару, оскільки зазначене спростовується наявними в матеріалах справи документами.

Стосовно посилання апелянта на ненадання до перевірки позивачем договору оренди приміщення за адресою: м.Краматорськ, вул. Олекси Тихого,5, з огляду на те, що за зазначеною адресою проводить свою господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВ АБЗ» , з яким позивачем укладено Договір №45/04-п від 02 квітня 2018 року про постачання товару, а саме: Бітуму дорожнього БНД 60/90, суд зазначає, що поставки нафтопродуктів здійсненна за узгодженою відповідно до специфікацій адресою: м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого,5. Суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє суб`єкту господарювання здійснювати господарську діяльність за адресою, відмінною від юридичної адреси такої особи.

Посилання апелянта щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Також, суд зазначає, що відповідачем зустрічних перевірок контрагентів позивача та третіх осіб у ланцюгах постачання, не проводилась.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та його контрагенти, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також, суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами та декларування показників.

Також, як суд зазначав, відповідачем зустрічних перевірок контрагента позивача та третіх осіб у ланцюгах постачання, не проводилась.

У діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача та правомірності визначення позивачем сум грошового зобов`язання з ПДВ та розміру від`ємного значення суми ПДВ, суд погоджується з висновком суд першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на поясненнях та обставинах які надавались апелянтом суду першої інстанції в ході розгляду справи, які судом було досліджено та надано їм оцінку. Апелянтом в скарзі не наведено жодного доводу та доказів в спростування або помилковість висновків суду першої інстанції, не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої норм матеріального права або помилковість оцінки обставин в справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 р. у справі № 200/3232/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 р. у справі № 200/3232/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді Т.Г. Гаврищук

А.В. Гайдар