Рішення

від 19.05.2020 по справі 440/34/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/34/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Козак А.К.

представника відповідача - Мулик К.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Офісу великих платників податку ДПС про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги:

визнання протиправним та скасування рішення № 0003255013 від 07.10.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску, виданого Офісом Великих платників ДПС Харківське управління.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

02 січня 2020 року Приватне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (надалі також - ПрАТ "АвтоКрАЗ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податку ДПС (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

21 січня 2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 08 січня 2020 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року відповідна позовна заява прийнята до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

28 квітня 2020 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "АвтоКрАЗ" стверджувало про протиправність оскаржуваного рішення № 0003255013 від 07.10.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску з огляду на те, що до позивача цим рішенням були застосовані штрафні санкції в період дії мораторії на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.09.2018, що є порушенням вимог Кодексу України з процедур банкрутства та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на час порушення справи про банкрутство).

26 лютого 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, за змістом якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі. Ним вказано, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 473 857 грн 97 коп., винесене в межах чинного законодавства у зв`язку з порушенням законодавчо встановленого строку сплати єдиного внеску за липень 2019 року у сумі 2 219 640 грн 61 коп. (по терміну сплати 20.08.2019), що є порушенням вимог статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Зазначено, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав.

В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження /а.с. 89/.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Обставини справи, встановлені судом

ПрАТ "АвтоКрАЗ" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 05808735), платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, основний вид діяльності за КВЕД 29.10 - Виробництво автотранспортних засобів

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.09.2018 порушена справа про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ" з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів /а.с. 7-12/.

На підставі пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування контролюючим органом за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2019 року у сумі 2 219 640 грн 61 коп. по терміну сплати 20.08.2019 (фактично сплачено з 21.08.2019 по 20.09.2019) нараховано штраф у розмірі 443 928 грн 12 коп. та нараховано пеню у розмірі 29 929 грн 85 коп., про що винесене оскаржуване рішення № 0003255013 від 07.10.2019 /а.с. 17/.

Із вказаним рішенням позивач не погодився та оскаржив його до Державної податкової служби України, направивши скаргу /а.с. 19-22/.

Рішенням ДПС України від 27.11.2019 № 11032/6/99-00-08-06-01 /а.с. 13-15/ рішення № 0003255013 від 07.10.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись із таким рішенням № 0003255013 від 07.10.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до частини 1 статті 4 вказаного Закону, платниками єдиного внеску є: роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 3 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі також - Закон № 2464), платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з частиною 10 статті 9 Закону № 2464, днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу.

Частиною 12 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464, податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частиною 10 статті 25 Закону № 2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною 13 статті 25 Закону № 2464, нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно до частини 14 статті 25 Закону України № 2464, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Надаючи оцінку твердженню позивача про порушення відповідачем вимог Кодексу України з процедур банкрутства, суд зазначає, що до вказаних правовідносин застосуванню не підлягає вказаний нормативно-правовий акт, оскільки відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень, він набрав чинності лише 21 жовтня 2019 року, тобто після винесення оскаржуваного рішення.

Отже, до даних правовідносин застосовується, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частинами 3, 5 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі також - Закон № 2343-XII), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема:

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 травня 2018 року по справі №804/13891/15, стягнення податкового боргу не є тим випадком, на який не поширюється дія мораторію в розумінні частини п`ятої статті 19 Закону № 2343-XII. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство (частина сьома статті 19 Закону № 2343-XII). Відтак, податковий орган має право заявити вимоги щодо грошових зобов`язань до Товариства (боржника) в межах розгляду справи про банкрутство.

Відповідно до статей 1, 12 Закону № 2343-XII, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Висновки щодо правозастосування

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв`язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов`язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов`язання.

Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов`язаннями, похідними від основного зобов`язання.

Тож оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов`язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов`язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов`язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2343-XII лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Дія такого мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що ж стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Таким чином, мораторій, дія якого поширена на позивача у даній справі, не зупиняє дії обов`язків позивача, які існують у нього як у платника податків (обов"язок своєчасно звітуватися та сплачувати поточні зобов"язання з єдиного внеску), так саме не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань, які виникли після введення мораторію, як не зупиняє і відповідальність платника за порушення податкового законодавства, але зупиняє виконання тих грошових зобов`язань, що виникли до моменту введення мораторію.

Позивач після введення мораторію продовжує на загальних підставах здійснювати господарську діяльність, надавати послуги, виконувати роботи, сплачувати податки та заробітну плату працівникам.

Отже, в спірних правовідносинах відповідач є поточним кредитором, а тому дія мораторію, введеного ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.09.2018 на зобов`язання щодо нарахування та сплати штрафу не розповсюджується.

Враховуючи те, що позивачем допущено порушення вимог абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме: з порушенням термінів сплати перерахований єдиний соціальний внесок за липень 2019 року у загальному розмірі 2 219 640 грн 61 коп., то відповідачем правомірно застосований штраф у розмірі 20 % своєчасно несплачених сум - 443 928 грн 12 коп. (2 219 640 грн 61 коп. * 20%) та нарахована пеня за період з 21.08.2019 по 20.09.2019 у розмірі 29 929 грн 85 коп. (0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу).

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку про правомірність рішення № 0003255013 від 07.10.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску, та відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то судові витрати відповідно до правил, встановлених статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул.Київська 62 м.Кременчук Полтавського області ЄДРПОУ 05808735) до Офісу великих платників податків ДПС (вул.Дегтярівська 11 Г м.Київ ЄДРПОУ 39440996).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 29 травня 2020 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков