Рішення

від 01.06.2020 по справі 580/1153/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року справа № 580/1153/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Моринської сільської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

03.04.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Моринської сільської ради (19413, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, с. Моринці, вул. Миру, буд.104; код ЄДРПОУ 26323611) (далі - відповідач) про:

визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття 17.10.2019 рішення №23-32/VII "Про відмову громадянам згідно списку заяв у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної форми власності" в частині відмови позивачу;

визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 17.10.2019 №23-32/VII "Про відмову громадянам згідно списку заяв у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної форми власності" в частині відмови позивачу;

зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 7122581000:05:001:0041 комунальної форми власності, що розташована у с. Виграїв (за межами населеного пункту) Моринської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за відсутності правових підстав, виключний перелік яких визначений законом. Стверджує, що надав усі передбачені законом документи для отримання такого дозволу. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 06.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу позивач отримав 09.04.2020.

05.05.2020 відповідач надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що позивач звернувся за дозволом на земельну ділянку, яка вже є частиною сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 7122581000:05:001:0041, що перебуває в оренді СТОВ Агрофірма Корсунь . Відповідач вважає, що як власник земельної ділянки має право на власний розсуд нею розпоряджатися, а передача земельної ділянки у приватну власність позбавить місцевий бюджет значних надходжень орендної плати. Також зазначає, що стосовно вказаної земельної ділянки вже прийнято рішення від 30.04.2020 №30-14/VII про її поділ.

Ухвалою від 21.04.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення судового засідання для розгляду справи.

Оскільки обґрунтованих клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом у судове засідання) або заперечень на розгляд справи саме у спрощеному провадженні сторони суду не надали, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Позивач звертався до відповідача заявою від 19.09.2019 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, площею 42,3110га (кадастровий номер 7122581000:05:001:0041), що розташована в адмінмежах Виграївської сільської ради Моринської ОТГ для подальшого оформлення у власність земельної ділянки, площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства. До неї додав: копії паспорта та РНОКПП, посвідчення УБД, графічні матеріалами про бажане місце розташування земельної ділянки, нотаріально завірену згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки.

Рішенням від 17.10.2019 №23-32/VII відповідач відмовив громадянам згідно зі списком заяв, у т.ч. позивачу в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, у т.ч. з кадастровим номером 7122581000:05:001:0041 до моменту закінчення дії договору оренди. Тому позивач звернувся в суд.

30.04.2020 відповідач прийняв рішення №30-14/VII, яким Виконавчому комітету Моринської сільської ради надав дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу вказаної земельної ділянки, площею 42,3110 га (кадастровий номер 7122581000:05:001:0041), та формування 23 окремих земельних ділянок.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, у тому числі, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

На підставі ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, розгляд відповідачем питань у сфері земельних правовідносин має вирішуватися на його пленарних засіданнях.

Згідно з ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.9 ст.79-1 ЗК України).

Оскільки спірні правовідносини виникли з приводу бажання позивача отримати землю площею 2га зі сформованої земельної ділянки площею 42,3110га, суд врахував, що згідно з частинами 1, 2 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок ; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Частиною 6 ст.79-1 ЗК України встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (ст.1 Закону України від 22.05.2003 №858-IV Про землеустрій (далі - Закон України №858-IV).

Згідно з абзацом першим ст.25 Закону України №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Абзац другий зазначеної статті Закону визначає види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Тобто проект землеустрою та проект технічної документації є різними видами документації з землеустрою. Як наслідок, посилання позивача на вимоги ст.118 ЗК України не є обгрунтованим, оскільки зазначена норма стосується порядку набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою та не регулює питання поділу земельної ділянки.

Так, згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні . Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду у постанові від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а, посилання позивача на вказану норму суд не врахував, як таку, що не регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст.29 Закону України №858-IV документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст.30 Закону України №858-IV проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону №858-IV визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Згідно зі ст.31 Закону України №858-IV зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України №858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Отже, дозвіл на виготовлення вказаного виду технічної документації закон не передбачає його складовою. Дозволу на вказаного позивачем виду документації не передбачає також ЗК України. Натомість законом визначено обов`язок отримання від відповідного суб`єкта владних повноважень згоди на поділ земельної ділянки. Видача уповноваженим органом дозволу передбачена абзацом сьомим ст.50 Закону України №858-IV саме для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також абзац 12 ст.55 зазначеного Закону для технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто для іншого виду документації із землеустрою.

Докази ухвалення відповідачем рішення щодо згоди на поділ згаданої вище земельної ділянки у спосіб, що передбачає викладені в заяві на отримання дозволу на виготовлення проекту технічної документації наміри позивача щодо площі та меж, відсутні. Факт звернення позивача для отримання такої згоди також не підтверджений жодним доказом.

Отже, у спірних правовідносинах права позивача відповідачем не порушені.

Як зазначено вище, позивач надав відповідачу нотаріально посвідчену згоду СТОВ Агрофірма Корсунь на вилучення із земельної ділянки, площею 42,3110 га (кадастровий номер 7122581000:05:001:0041), землі площею 2,0000га та передачі її у власність позивачу. Витягом з Державного реєстру речових прав від 27.05.2019 №168037002 підтверджено, що вищевказане право користування виникло на підставі договору оренди землі від 14.05.2019 б/н, укладеного між СТОВ Агрофірма Корсунь (орендар) та Моринською сільською радою (орендодавець). Отже, викладена в спірному рішенні підстава його прийняття щодо необхідності очікування закінчення терміну користування зазначеним підприємством земельною ділянкою не є обґрунтованою.

Разом з тим відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки положення ЗК України та Закону №858-IV для правовідносин, що передбачають поділ земельної ділянки, не передбачають повноважень органу державної влади чи місцевого самоврядування для видачі рішення у формі дозволу на розробку проекту технічної документації такого виду, відсутні правові підстави для зобов`язання його надати.

Зважаючи, що мета адміністративного судочинства відповідно до положень ч.1 ст.2 КАС України це ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача та згідно зі ст.139 КАС України - розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.6, 14, 72-78, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій Моринської сільської ради (код ЄДРПОУ 26323611) щодо прийняття рішення від 17.10.2019 №23-32/VII Про відмову громадянам згідно списку заяв у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної форми власності в частині відмови ОСОБА_1 , визнання протиправним і скасування вказаного рішення у цій частині, зобов`язання Моринської сільської ради надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 7122581000:05:001:0041 комунальної форми власності, що розташована у с.Виграїв (за межами населеного пункту) Моринської сільської ради.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначений строк продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 01.06.2020.