Рішення

від 25.05.2020 по справі 640/5036/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Київ № 640/5036/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Джерело ЛТД

до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про визнання протиправною та скасування постанови

за участі представників сторін:

від позивача - Семененко Юлія Борисівна , Компанець Максим Борисович

від відповідача - Губич Антоніна Сергіївна , -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Джерело ЛТД (04119, м. Київ, вул. Білоруська, 23, літера А , код ЄДРПОУ 14343896) з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, к.30, код ЄДРПОУ 37956207), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів №559-ДП-Т від 28.11.2019 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувану постанову протиправною, винесеною за відсутності в діях позивача факту порушення вимог законодавства при провадженні діяльності на ринку цінних паперів. А тому у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності.

Ухвалою суду від 05 березня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому наголосив, що постанова від 28.11.2019 року про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів була винесена відповідачем правомірно, на підставі та у межах повноважень Комісії, в зв`язку із неврахуванням позивачем вимог ч.2 ст. 4 Закону України Про інститути спільного інвестування , що призвело до порушення п.1 розділу ХV Правил №449.

В судовому засіданні 25.05.2020 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ Джерело ЛТД здійснює професійну діяльність на ринку цінних паперів на підставі ліцензій на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів - діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме: брокерської діяльності серії АЕ №286841 від 08.04.2014 року та дилерської діяльності серії АЕ №286842 від 08.04.2014 року, виданих на підставі рішення Комісії від 18.09.2012 року №781.

25.10.2019 року уповноваженою особою відповідача у відношенні ТОВ Джерело ЛТД було порушено справу за правопорушення на ринку цінних паперів, про що було складено відповідну постанову за вих №14/02/24857 від 25.10.2019 року.

05.11.2019 року відповідачем був складений акт №737-ДП-Т про правопорушення на ринку цінних паперів.

28.11.2019 року за результатами розгляду справи за правопорушення на ринку цінних паперів, відповідачем була винесена постанова №559-ДП-Т про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, відповідно до якої до позивача була застосована санкція у вигляді попередження.

Так, відповідно до зазначеної постанови встановлено, що на підставі договору купівлі/продажу цінних паперів від 24.05.2018 за №ДД-565/1/240518 ОСОБА_4 придбала 1620 інвестиційних сертифікатів закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду Каллісто ТОВ КУА ВСЕСВІТ у торговця цінними паперами ТОВ Джерело`ЛТД.

Номінальна вартість одного інвестиційного сертифікату склала 1 000 грн., тому загальна номінальна вартість придбаних інвестиційних сертифікатів складає 1 620 000,00 грн.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 4 Закону України Про інститути спільного інвестування , фізична особа може бути учасником венчурного фонду за умови придбання цінних паперів такого фонду в кількості, яка за номінальною вартістю цих цінних паперів складає суму не менше ніж 1500 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня 2014 року.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2014 року становив 1218 грн. Тобто, фізична особа може бути учасником венчурного фонду за умови придбання цінних паперів такого фонду в кількості, яка за номінальною вартістю цих цінних паперів перевищує 1 827 000,00 грн.

Відповідачем зазначено, що за інформацією, наданою ТОВ КУА Всесвіт на виконання вимог Положення про порядок складання та розкриття інформації компаніями з управління активами та особами, що здійснюють управління активами недержавних пенсійних фондів, та подання відповідних документів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 02 жовтня 2012 року № 1343, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2012 року за № 1764/22076 (із змінами), станом на 30.06.2018 кількість інвестиційних сертифікатів закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду Каллісто ТОВ КУА ВСЕСВІТ , що знаходяться в обігу становила 1 620 шт., які знаходилися в обігу, серед 1 фізичної особи.

Таким чином, відповідач дійшов висновку , що ТОВ ДЖЕРЕЛО ЛТД при виконанні операцій з інвестиційними сертифікатами Фонду не врахувало вимоги законодавства щодо цінних паперів, зокрема, частини 2 статті 4 Закону України Про інститути спільного інвестування , а отже порушило вимоги пункту 1 розділу XV Правил № 1449.

Не погоджуючись із винесеною постановою від 28.11.2019 року та застосованими санкціями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні від 30.10.1996 №448/96-вр (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади здійснення державногорегулювання ринку цінних паперів т державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні , державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Частиною першою статті 5 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Статтею 2 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні визначено, що метою державного регулювання ринку цінних паперів є дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок від 23.02.2006 №3480-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасники фондового ринку - емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку. Професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, утворені в організаційно-правовій формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України. Згідно з п. 10. ч. 1 ст. 4 Закону діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку (діяльність фондової біржі) є професійною діяльністю на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню.

У свою чергу, Закон України Про інститути спільного інвестування від 05.07.2012 №5080-VI , визначає правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб`єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб`єктів, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність.

Відповідач зазначає, що при укладенні договорів на торговця цінними паперами покладається обов`язок щодо контрою за кількістю інвестиційних сертифікатів, які набуваються фізичною особою.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд не погоджується із такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

При укладенні договору, торговець проводить ідентифікацію своїх клі єнтів, які звертаються із наданням послуг до суб`єкта первинного фінансового моніторингу чи користуються його послугами.

При цьому, відповідно до приписів статті 9 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення суб`єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації фізичної особи резидента встановлюють - прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, номер (та за наявності - номер та серію паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним ре єстром фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки, картки платника податків України в електронному безконтактному носії.

Аналіз вказаної норми законодавства свідчить про те, що серед переліку документів на підставі яких, проводиться ідентифікація/верифікація не має документів, згідно яких можливо було б встановити наявність та/або відсутність у клієнта інших інвестиційних сертифікатів.

При цьому, суд звертає увагу, що обов`язок проведення поглибленої перевірки клієнта, що включає можливість витребування у державних, органів, реєстраторів інформації про клієнта, а також і надання самим клієнтом інформацію та/або офіційні документи, необхідну (необхідні) для ідентифікації вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодав ства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочин нім шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виникає у торговця лише у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті на даної інформації клієнтом (стаття 9 Закону України Про запобігання та протидію легалі зації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї маїсового знищення ).

Відтак, торговець не має право вимагати від клієнта отримання інших докуме нтів, задля підтвердження чи спростування такого факту та укладення договору ку півлі- продажу, у випадку, якщо клієнт надає повну та достовірну інформацію перед бачену приписами чинного законодавства України.

Документ, що може містити відомості про наявність та/або відсутність у клієнта інших інвестиційних сертифікатів, може надаватись торговцю виключно з ініціативи самого клієнта.

Торговець не може відмовити клієнту в укладенні договору па підставі ненадання вищевказаної інформації.

Суд зазначає, що Закон України Про інститути спільного інвестування , так само, як і Правила №1449 не містять норм, які б покладали на позивача, як торговця цінними паперами обов`язку із контролю за кількістю інвестиційних сертифікатів, які набуваються фізичною особою, або вже наявні у неї чи можуть бути придбані в подальшому за іншими цивільними договорами.

Крім того, зазначені нормативні акти не наділяють позивача правом витребовувати у клієнта - фізичної особи, депозитарних установ чи інших учасників ринку будь-яких відомостей про майновий стан клієнта або доказів в частині кількості належних їй на праві власності цінних паперів.

Тому, на думку суду, укладаючи договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-656/1/240518 торговець врахував вимоги законодавства щодо цінних паперів, умови надання депозитарних послуг та діяв виключно в інтересах Клієнта.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність у позивача законодавчо закріплених контрольних функцій та відповідних повноважень в цій частині, висновки відповідача про порушення ТОВ Джерело ЛТД вимог законодавства щодо цінних паперів є необґрунтованими.

Відповідно до статті 4 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок обме ження прав на цінні папери або прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, що передбачені законом.

Аналіз статті 4 Закону свідчить про те, що вона прямо не забороняє фізичним особам набувати у влас ність сертифікати інвестиційного фонду (права на цінні папери) на суму, що є меншою ніж 1 827 000 гривень. Дана норма лише встановлює, що фізична особа може бути учасником венчурного фонду за умови придбання цінних паперів на суму, що дорівнює або є більшою 1 827 000 гривень.

Заборону придбання інвестиційних сертифікатів у власність (права на цінні папери) дана норма не містить.

Суд наголошує, що Законом України Про інститути спільного інвестування не встановле но обмеження щодо кількості договорів, на підставі яких фізична особа придбає мінімаль но необхідну кількість інвестиційних сертифікатів.

Тобто, у випадку придбання інвестиційних сертифікатів на суму меншу, встановленої ст. 4 Закону, така фізична особа набуває у власність самі інвестиційні сертифікати (права на цінні папери), але не отримує права учасника інвестиційного фонду (права за цінними паперами).

Ставши учасником венчурного фонду та власником мінімальної кількості інвести ційних сертифікатів, фізична особа може придбати інвестиційні сертифікати цього ж фонду на суму менше 1500 мінімальних заробітних плат.

Крім того, можливість вільного придбання у власність фізичної особи будь-якої кі лькості інвестиційних сертифікатів підтверджується також наступними нормами.

Відповідно до пункту 2 статті 51 Закону України Про інститути спільного інвесту вання інвестиційні сертифікати існують виключно в бездокументарній формі.

Відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України Про інститути спільного інвесту вання особа, яка має намір набути статус учасника інституту спільного інвестування, цінні папери якого існують у бездокументарній формі, зобов`язана відкрити рахунок у цінних паперах для зберігання цінних паперів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему.

Відповідно до пункту 2 статті 4 Закону України Про депозитарну систему України набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Тобто, задля набуття права власності на інвестиційні сертифікати венчурного фонду мають бути виконані наступні умови:

- Покупець має відкрити рахунок у цінних паперах для зберігання цінних паперів;

- Набуття права власності на інвестиційні сертифікати має бути зафіксовано в систе мі депозитарного обліку.

Виконання цих умов та наявність укладеного (чинного) договору є достатнім для на буття права власності на інвестиційні сертифікати венчурного фонду.

Аналіз матеріал справи свідчить про те, що відносно договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_4 , №ДД-565/1/240518 від 24.05.2018 року обидві вищевказані умови було виконано.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником інвестиційних сертифікатів Каллісто , як особа, яка придбала такі інвестиційні сертифікати за право мірною угодою та право власності на інвестиційні сертифікати до якої перейшло відповідно до вимог спеціального закону (пункту 2 статті 4 Закону України Про депозитарну систему України ).

Але при цьому, відповідно до п. 2 ст. 4 Закону ОСОБА_4 не набула статусу учасника венчурного фонду.

Разом з тим, якщо вказана особа придбає додатково інвестиційні сертифікати вказаного венчурного фонду, які в сумі з придбаними раніше сертифікатами досягнуть за номінальною вартість встановленого законодавством ліміту, то вона набуде всіх прав учасника венчурного фонду.

Зазначені висновки суду підтверджуються ч.2 п.4 ст. 4 Закону України Про інститути спільного інвесту вання , відповідно до якої учасники цивільних відносин набувають статусу учасника інституту спільного інвестування з моменту набуття права власності на цінні папери інституту спільного інвестування, відповідно до законодавства про депозитарну систему .

Таким чином, суд приходить до висновку, що придбання ОСОБА_4 інвестиційних сертифікатів ЗНВПІФ Каллісто на підставі договору №ДД-565/1/240518 від 24.05.2018 року - на загальну суму 1 620 000 гривень не є порушенням вимог пункту 2 статті 4 Закону України Про інститути спільного інвестування .

З огляду на зазначене, відсутні підстави для притягнення ТОВ ДЖЕРЕЛО ЛТД до відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів, у зв`язку із відсут ністю в діях останнього порушення вимог законодавства при провадженні діяльності на ринку цінних паперів, що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи, викладені у відзиві відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами, які були досліджені судом і свідчать про те, що у діях позивача відсутнє порушення вимог пункту 1 розділу XV Правил № 1449.

Таким чином, оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Джерело ЛТД (04119, м. Київ, вул. Білоруська, 23, літера А , код ЄДРПОУ 14343896) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів №559-ДП-Т від 28.11.2019 року;

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Джерело ЛТД (04119, м. Київ, вул. Білоруська, 23, літера А , код ЄДРПОУ 14343896) понесені судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві грн) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, к.30, код ЄДРПОУ 37956207).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено і підписано 01 червня 2020 року

Суддя Н.Г. Вєкуа