Ухвала

від 25.02.2020 по справі 160/53/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про повернення позовної заяви

25 лютого 2020 року м. Київ № 160/53/20

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліна Л.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНЛЕР ПЛЮС"

про стягнення заборгованості у розмірі 3230,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНЛЕР ПЛЮС" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року адміністративну справу №160/53/20 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНЛЕР ПЛЮС" про стягнення заборгованості передано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва.

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини 3 статті 131-2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до пункту 19 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

У відповідності до частини першої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Згідно з частиною другою статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першою статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Згідно зі статтею 59 Кодексу адміністративного судочинства України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної особи.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VІ.

Відповідно до частини першої статті 6 вказаного Закону, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з частиною першої статті 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Отже, з 01.01.2020 року представництво інтересів позивача має здійснюватись адвокатом.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду від 16.01.2020 року у справі №420/4829/19 (адміністративне провадження №К/9901/2040/20).

Судом встановлено, що позовну заяву підписано представником позивача за довіреністю.

Разом з тим, доказів на підтвердження своїх повноважень, як адвоката, представником позивача не надано.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, вказана обставина є підставою для повернення позовної заяви.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 55, 59, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовні матеріали невідкладно надіслати особі, яка її подала.

Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна