Рішення

від 27.05.2020 по справі 640/4053/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року м. Київ № 640/4053/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Мартіні Шот доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Мартіні Шот (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 978 від 24.01.2019 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Мартіні Шот (код 38125107) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Бліц Профіт (код 39661983) за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний наказ є протиправним, оскільки він виданий без належної правової підстави; відповідно до п.п. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; позивач не отримував письмового запиту контролюючого органу, а отже не мав можливості надати відповідні письмові пояснення.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

12.04.2019 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/4053/19; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

20.05.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що фіскальним органом було виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкового кредиту у загальній сумі 227 833,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ Бліц Профіт , що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2016 року; згідно із вироком Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2018 у справі № 757/76592/17-к засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ Бліц Профіт визнано винним в вчинені кримінального порушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України; фіскальним органом за результатами аналізу баз даних встановлено відсутність у ТОВ Бліц Профіт будь-яких основних фондів та виробничих потужностей; вказане свідчить про недотримання позивачем вимог п.п. а п. 198.1 , п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п. 2.1., 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88; отже на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, п.п. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78, п. 79.1. ст. 79 ПК України відповідачем був прийнятий спірний наказ про проведення перевірки; відповідно до правових позицій ВСУ допуск до податкової перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Ухвалою від 08.10.2019 суд витребував у Головного управління ДФС у м. Києві належним чином завірену копію записки Департаменту аудиту від 22.01.2019 № 475/26-15-14-01-05, а також інші документи, що містять відомості про недостовірність даних з податкового кредиту позивача, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Мартіні Шот .

23.10.2019 до суду від відповідача на виконання вимоги ухвали суду надійшла копія доповідної записки Директора Департаменту аудиту (вих. № 475/26-15-14-01-05 від 22.01.2019).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.01.2019 начальником Головного управління ДФС у м. Києві Л. Демченко на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, п.п. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78, п. 79.1. ст. 79 ПК України було прийнято наказ № 978 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Мартіні Шот (код 38125107) , яким наказано:

- провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Мартіні Шот з 28.01.2019 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів;

- перевірку провести з метою дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Бліц Профіт за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств у Головному управлінні ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, 6, кім. 802;

- підстава: доповідна записка Департаменту аудиту від 22.01.2019 № 475/26-15-14-01-05.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Згідно із п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Підпунктом 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений законодавцем у ст. 78 ПК України, відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 якої документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (п. 78.4 ст. 78 ПК України).

В ст. 79 ПК України встановлені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова. За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (п.п. 79.3, 79.5 ст. 79 ПК України).

Таким чином з наведеного вбачається, що документальна невиїзна перевірка передбачає певні етапи проведення: встановлення підстав для перевірки; процедурне оформлення призначення перевірки; проведення перевірки; оформлення результатів.

При цьому, особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені ст. 79 ПК України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.

Як зазначалось вище, п. 79.1 ст. 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Таким чином, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України виникає за умови ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Верховного Суду у постанові від 17.01.2018 (провадження № К/9901/1895/18, справа № 1570/7146/12), згідно якої лише їх (правових норм) дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

Натомість, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази того, що позивачу надсилався письмовий запит з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження.

За вказаних обставин суд доходить висновку, що наказ № 978 від 24.01.2019 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Мартіні Шот (код 38125107) прийнято контролюючим органом за відсутності підстав та умов, визначених п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України, що, в свою чергу, свідчить про незаконність вказаного наказу.

При цьому, суд критично ставиться до посилання відповідача на виявлення фактів, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкового кредиту у загальній сумі 227 833,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ Бліц Профіт , як на підставу прийняття оспорюваного наказу. Як зазначалось вище, прийняття наказу про проведення документальної невиїзної перевірки платника податків можливе за наявності правових підстав, встановлених ст. ст. 77, 78 ПК України. І якщо в оспорюваному наказі відповідач зазначає, що він (наказ) прийнято на підставі п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 ПК України, то вказаному наказу має передувати: а) направлення запиту, в якому зазначено виявлену недостовірність даних; б) ненадання платником податків пояснення та їх документальні підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Втім вказаного відповідачем дотримано не було.

Не заслуговує на увагу і твердження відповідача, що платник податків має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки і втрачає право посилатися в суді на необґрунтованість призначення такої перевірки після того, як допуск до перевірки відбувся.

Так, за загальним правилом, що підтверджується й судовою практикою (постанова Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16), платник податків, що допустив контролерів до перевірки, втрачає можливість оскаржити наказ про її призначення з причини того, що скасування цього наказу ні за яких обставин не може привести до відновлення його порушених прав.

Проте, в даному конкретному випадку потрібно зважити на те, що при проведенні документальної невиїзної перевірки, платник податків позбавлений можливості недопуску контролерів до її проведення.

Отже, суб`єкт господарювання має право оскаржити наказ про проведення документальної невиїзної перевірки після того, як сама перевірка була проведена. І це очевидно, оскільки згідно з чинними нормами податкового законодавства і нормами КАС України право на судовий захист пов`язане з самою протиправністю рішення, що оскаржується, і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації, про що, зокрема, йдеться й в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 812/602/17.

Крім того, навіть якщо платник податків отримає копію наказу і письмове повідомлення про проведення перевірки до її початку, він зможе тільки в письмовій формі звернутися до контролюючого органу з клопотанням про забезпечення його участі при проведенні перевірки та/або попросити про заміну невиїзної перевірки на виїзну. Проте платник податків позбавлений можливості здійснити саме недопуск до проведення документальної невиїзної перевірки.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До того ж, суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії та/або рішення. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття оспорюваного наказу.

Однак, в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не спростовані доводи позивача, та не надані суду належні та допустимі докази правомірності прийняття спірного наказу.

За вказаних обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 24.01.2019 № 978 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Мартіні Шот (код 38125107) є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975р. у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Суд вважає, що в даному випадку, скасування спірного наказу є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права позивача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мартіні Шот - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 24.01.2019 № 978 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Мартіні Шот (код 38125107) .

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мартіні Шот (код ЄДРПОУ 38125107, адреса: 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 24Б) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко