Постанова

від 28.05.2020 по справі 640/9316/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9316/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Л.С. ЦЕНТР-ЗАХИСТУ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Л.С. ЦЕНТР-ЗАХИСТУ звернулося з позовом до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 11.05.2019 № 1922615147 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 133290,00 грн, у тому числі: 106632,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 26658,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 1932615147 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем було надано до перевірки усі необхідні документи на підтвердження виконання зобов`язань. Звертає увагу і на те, що у акті перевірки відповідач не заперечує наявність у позивача податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ Ульмабуд , ТОВ Прострой , ТОВ Аесбуд за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду. Вважає, що перевірка проведена відповідачем упереджено, без урахування наданих під час перевірки документів та доказів, що стало наслідком неповного з`ясування обставин взаємовідносин ТОВ Л.С. Центр-Захисту з ТОВ Ульмабуд , ТОВ Прострой , ТОВ Аесбуд . Звернув увагу і на те, що чинним законодавством не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов`язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків останніми.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що позивачем до перевірки не надано витребувані документи, що стало наслідком правомірного застосування відповідачем до останнього штрафу. Стверджує, що первинні документи, виписані ТОВ Ульмабуд , ТОВ Прострой , ТОВ Аесбуд не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами, звітними документами, які підтверджують факт придбання робіт (послуг), позаяк згідно протоколів допиту свідків директори перелічених контрагентів заперечують своє відношення до господарської діяльності підприємств.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.05.2019 № 1922615147. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Позиція податкового органу зводиться до того, що позивачем не надано усі необхідні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій. Крім того, наголошує на наявності протоколів допиту свідків, як на підставу нереальності господарських операцій.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 26.03.2019 по 01.04.2019 посадовою особою Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Л.С. Центр-Захисту при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Ульмабуд за січень, лютий 2018 року, з ТОВ Простострой за березень 2018 року, з ТОВ Аесбуд за квітень, травень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 08.04.2019 № 75/26-15-14-07-02-10/34838089 (а.с. 101-125).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ Л.С. Центр-Захисту :

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 106632,00 грн, в тому числі за січень 2018 року на суму 7500,00 грн; лютий 2018 року на суму 7500,00 грн; березень 2018 року на суму 19971,00 грн; квітень 2018 року на суму 33328,00 грн; травень 2018 року на суму 38333,00 грн;

- пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, до перевірки не надано документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

23.04.2019 ТОВ Л.С. Центр-Захисту направило до контролюючого органу заперечення № 188 (а.с. 126-133).

За результатами розгляду заперечень, Головне управління ДФС у м. Києві листом від 07.05.2019 № 84567/10/26-15-14-07-02-15 повідомило ТОВ Л.С. Центр-Захисту про залишення без змін висновків акта перевірки від 08.04.2019 № 75/26-15-14-07-02-10/34838089 (а.с. 134-137).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 11.05.2019 № 1922615147 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 133290,00 грн, у тому числі: 106632,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 26658,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 138); № 1932615147 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн (а.с. 140).

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано усі необхідні первинні документи, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, позивачем доведено факт придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності, тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість. Наголошено, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі також - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій ґрунтується на наступному.

ТОВ Ульмабуд у період взаємовідносин керівником була ОСОБА_1 ; подано останню декларацію з ПДВ за вересень 2018 року; не подано звіт 1 ДФ за 1 квартал 2018 року; не подано декларацію з податку на прибуток за 2018 рік; не подано фінансовий звіт за 2018 рік. Станом на день проведення перевірки ТОВ Л.С. Центр-Захисту не надано даних бухгалтерського обліку. Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_1 остання повідомила, що на прохання мало відомої особи за фінансову винагороду зареєструвала на своє ім`я, у тому числі, ТОВ Ульмабуд та у подальшому не мала жодного відношення до ведення фінансово господарської діяльності товариства; жодних документів не складала та не підписувала;

ТОВ Простострой у період взаємовідносин керівником був ОСОБА_2 ; свідоцтво платника ПДВ анульовано 27.12.2018; подано останню декларацію з ПДВ за червень 2018 року; не подано звіт 1 ДФ за 1 квартал 2018 року; не подано декларацію з податку на прибуток за 2018 рік; не подано фінансовий звіт за 2018 рік. Станом на день проведення перевірки ТОВ Л.С. Центр-Захисту не надано даних бухгалтерського обліку. Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 останньому зі слів працівників податкової міліції стало відомо, що на його ім`я було зареєстровано підприємство ТОВ Простострой , відповідно, не мав жодного відношення до ведення фінансово господарської діяльності товариства; жодних документів не складав та не підписував, звітності не подавав;

ТОВ Аесбуд у період взаємовідносин керівником був ОСОБА_4 ; подано останню декларацію з ПДВ за вересень 2018 року; не подано звіт 1 ДФ за 1 квартал 2018 року; не подано декларацію з податку на прибуток за 2018 рік; не подано фінансовий звіт за 2018 рік. Станом на день проведення перевірки ТОВ Л.С. Центр-Захисту не надано даних бухгалтерського обліку. Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_4 останній повідомив, що на відносно знайомої особи за фінансову винагороду зареєстрував на своє ім`я ТОВ Аесбуд та у подальшому не мав жодного відношення до ведення фінансово господарської діяльності товариства; жодних документів не складав та не підписував.

Наведені обставини у сукупності слугували підставою для висновку відповідача про відсутність у позивача підстав для бухгалтерського та податкового обліку первинних документів, складених за результатами господарських операцій з переліченими вище контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2018 ТОВ Л.С. Центр-Захисту (Замовник) укладено договір підряду № 010118 з ТОВ Ульмабуд (Підрядник), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього Договору (надати послуги) га об`єктах Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору за договором виконуються електромонтажні роботи на об`єктах Замовника (а.с. 24-27).

Також 05.02.2018 ТОВ Л.С. Центр-Захисту (Замовник) укладено договір підряду № 010118 з ТОВ Ульмабуд (Підрядник), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього Договору (надати послуги) га об`єктах Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору за договором виконуються електромонтажні роботи на об`єктах Замовника (а.с. 36-39).

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем додано до матеріалів справи договірну ціну, локальні кошториси, підсумкові відомості, довідку про вартість виконаних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт за січень та лютий 2018 року (а.с. 28-35, 40-45, 67-72).

За результатом виконаних робіт ТОВ Ульмабуд було виписано ТОВ Л.С. Центр-Захисту податкові накладні: від 31.01.2018 № 16 на суму 45000,00 грн, у тому числі ПДВ - 7500,00 грн (а.с. 91); від 28.02.2018 № 16 на суму 45000,00 грн, у тому числі ПДВ - 7500,00 грн (а.с. 93).

Згідно доданих до матеріалів справи квитанцій, указані накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 92, 94).

Відповідно до платіжних доручень від 06.02.2018 № 891, від 12.02.2018 № 894, від 07.03.2018 № 920 позивачем повністю оплачено вартість виконаних ТОВ "Ульмабуд" електромонтажних робіт (а.с. 80-82).

02.03.2018 ТОВ Л.С. Центр-Захисту (Замовник) укладено договір підряду № 0103 з ТОВ Простострой (Підрядник), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього Договору (надати послуги) га об`єктах Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору за договором виконуються електромонтажні роботи на об`єктах Замовника (а.с. 46-49).

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем додано до матеріалів справи договірну ціну, локальні кошториси, підсумкові відомості, довідку про вартість виконаних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 року (а.с. 50-55, 64-66).

За результатом виконаних робіт ТОВ Простострой було виписано ТОВ Л.С. Центр-Захисту податкову накладну від 31.03.2018 № 6 на суму 119824,61 грн, у тому числі ПДВ - 19970,77 грн (а.с. 95).

Згідно доданої до матеріалів справи квитанції, указана податкова накладна зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 96).

Відповідно до платіжних доручень від 06.04.2018 № 967, від 13.04.2018 № 976, від 26.04.2018 № 1000, від 07.06.2018 № 1068 позивачем повністю оплачено вартість виконаних ТОВ Простострой електромонтажних робіт (а.с. 83-85, 89).

05.03.2018 ТОВ Л.С. Центр-Захисту (Замовник) укладено договір підряду № 0301 з ТОВ Аесбуд (Підрядник), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього Договору (надати послуги) га об`єктах Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору за договором виконуються електромонтажні роботи на об`єктах Замовника (а.с. 56-59).

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем додано до матеріалів справи договірну ціну, локальні кошториси, підсумкові відомості, довідку про вартість виконаних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень та травень 2018 року (а.с. 60-63, 73-79).

За результатом виконаних робіт ТОВ Аесбуд було виписано ТОВ Л.С. Центр-Захисту податкові накладні: від 30.04.2018 № 13 на суму 199966,39 грн, у тому числі ПДВ - 33327,73 грн (а.с. 97); від 22.05.2018 № 1 на суму 230000,00 грн, у тому числі ПДВ - 38333,33 грн (а.с. 99).

Згідно доданих до матеріалів справи квитанцій, указані накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 98, 100).

Відповідно до платіжних доручень від 10.05.2018 № 1023, від 24.05.2018 № 1046, від 30.05.2018 № 1053, від 26.06.2018 № 1092 позивачем сплачено 116994,62 грн вартості виконаних ТОВ Аесбуд електромонтажних робіт у розмірі (а.с. 86-88, 90).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 809/1337/17.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документи, складені за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентами не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пояснення директорів ТОВ Ульмабуд , ТОВ Простострой , ТОВ Аесбуд про непричетність до фінансово-господарської діяльності не може свідчити про фіктивність господарських операцій та неприйнятність первинних документів у податковому обліку позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 статті 77 КАС України, таких доказів як вироки надано не було.

При цьому, сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених, серед іншого, такою ухвалою, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Наведеною нормою встановлено межі обов`язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об`єктивного та суб`єктивного критеріїв.

Об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Суд звертає увагу, що факт здійснення фіктивного підприємництва ТОВ Ульмабуд , ТОВ Простострой та ТОВ Аесбуд не встановлено вироком суду, а тому посилання контролюючого органу на наявність пояснень директорів контрагентів позивача суд не приймає до уваги.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагента, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Жодна посадова особа контрагентів позивача не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, аргументи не можуть застосовуватися в якості доказів під час проведення податкової перевірки, а сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентами.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

На момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Колегія суддів наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що податковим органом було зареєстровано податкові накладні надані позивачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що в свою чергу підтверджує сплату грошових коштів контрагенту, виконання господарських операцій та сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість, натомість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з позивача стягується грошове зобов`язання повторно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.05.2019 № 1922615147 прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тому дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.05.2019 № 1932615147 колегія судді зазначає наступне.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало ненадання позивачем документів на запит контролюючого органу.

Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Актами від 28.03.2019 № 242/26-15-14-07-02-22 та від 29.03.2019 № 249/26-15-14-07-02-22 контролюючим органом зафіксовано ненадання платником податків до перевірки регістрів бухгалтерського обліку (а.с. 177, 178).

Позивач наполягає на тому, що останнім було надано до перевірки картки по рахункам 791, 903.

Поряд з цим, наведені доводи не підтверджуються змістом відповіді позивача на запит контролюючого органу від 05.03.2019 № 13 (а.с. 19-20). Також, матеріали справи не містять складеного позивачем опису наданих до перевірки документів.

Так, статтею 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем належним чином зафіксовано ненадання позивачем до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, суд вважає, що підстави для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.05.2019 № 1932615147 - відсутні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242 , 243 , 251 , 308 , 310 , 315 , 316 , 321 , 322 , 325 , 328 , 329 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 01 .06.2020.

Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма Судді:В.О. Аліменко Н.В. Безименна