Постанова

від 01.06.2020 по справі 640/10411/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10411/20 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") та Державного підприємства "СЕТАМ" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Компанії обмеженої акціями "Фарлот Трейдінг ЛТД" до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи - Державне підприємство "СЕТАМ", Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ", про заборону вчиняти дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2020 року Компанія обмежена акціями Фарлот Трейдінг ЛТД звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи - Державне підприємство СЕТАМ , Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю ФАЛБІ , в якій просила суд:

- заборонити Старшому державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренку С.В. (або іншій посадовій (службовій) особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на яку може бути або буде покладено виконання функцій (повноважень) Старшого державного виконавця Сіренка С.В. у разі його відсутності (непрацездатності)), вчиняти дії щодо примусової реалізації нерухомого та рухомого майна, що належить Підприємству з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю ФАЛБІ , в межах виконавчого провадження № 58239895, а саме: виробничо-складського комплексу, площею 13807,30 кв. м., що розташований на земельній ділянці площею 2,9748 га (кадастровий номер 3222485800:02:008:0024) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський p., с. Святопетрівське, вулиця Білгородська, будинок 20 (зокрема, за номером лоту в системі електронних торгів ДП СЕТАМ - №418242. але, в тому числі - за будь-якими іншими номерами лотів, які можуть виникнути в майбутньому) та основних засобів - обладнання складського комплексу виробництва фірми SSI SCHAFER Peem GmbH , 2008 року випуску, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Святопетрівське, вул. Білгородська, 20 (зокрема, за номером лоту в системі електронних торгів дії СЕТАМ - № 418243, але, в тому числі - за будь-якими іншими номерами лотів, які можуть виникнути в майбутньому);

- заборонити Державному підприємству СЕТАМ (01001, місто Київ, вулиця Стрілецька, 4-6, код за ЄДРПОУ 39958500) вчиняти будь-які дії з проведення електронних торгів та оформлення результатів електронних торгів з реалізації нерухомого та рухомого майна, що належить Підприємству з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю ФАЛБІ , в межах виконавчого провадження № 58239895, а саме: виробничо-складського комплексу, площею 13807,30 кв. м., що розташований на земельній ділянці площею 2,9748 га (кадастровий номер 3222485800: 02: 008: 0024) за адресою: Київська обл., Києво- Святошинський p., с. Святопетрівське, вулиця Білгородська, будинок 20 (зокрема, за номером лоту в системі електронних торгів ДІЇ СЕТАМ - № 418242, але, в тому числі - за будь-якими іншими номерами лотів, які можуть виникнути в майбутньому) та основних засобів - обладнання складського комплексу виробництва фірми SSI SCHAFER Peem GmbH , 2008 року випуску, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-и, с. Святопетрівське, вул. Білгородська, 20 (зокрема, за номером лоту в системі електронних торгів ДП СЕТАМ - №418243, але, в тому числі - за будь-якими іншими номерами лотів, які можуть виникнути в майбутньому), в тому числі підписувати протокол електронних торгів, проводити розрахунки за продане майно, складати акт про проведенні електронні торги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що вчинення дій з реалізації арештованого майна відповідачами, зокрема проведення торгів, призначених на 22 травня 2020 року, та як результат, відчуження нерухомого майна фактично унеможливлять виконання рішення суду за результатами розгляду позовної заяви, у разі задоволення такої. Звернув увагу на те, що вартість оцінки майна у звітах про оцінку, поданих позивачем суттєво відрізняється від суми, що виставлена на електронні торги.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, особа, яка не брала участь у справі, - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що оскаржувана ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва суперечить вимогам ч. 6 ст. 151 КАС України, приписи якої визначають обставини за яких вжиття заходів забезпечення позову не допускається. Наголошує, що вжиті заходи забезпечення позову не були обгрунтовані відповідно до вимог чинного процесуального законодавства, у тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності і очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника. Зауважує, що встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, вважаючи ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державне підприємство Сетам подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені заяви Компанії обмеженої акціями Фарлот Трейдінг ЛТД про вжиття заходів забезпечення позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року, фактично є вручанням в електронні торги, що прямо заборонено ч. 6 ст. 151 КАС України. Наголошує, що наведені заявником обставини не обгрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") позивач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що демонтаж та продаж складського обладнання окремо від виробничого-складського комплексу є неможливим як з технічної так і з економічної точки зору, та призведе до негативних наслідків. Підкреслює, що заставне майно вже неодноразово виставлялося на торги, однак раніше воно було виставлено єдиним лотом, як цілісний майновий комплекс, до складу якого входили земельна ділянка, складські приміщення та обладнання. Звертає увагу на те, що повернення майна реалізованого на торгах, у разі визнання їх неправомірними, потребуватиме докладання додаткових зусиль та витрат від боржника за виконавчим провадженням.

Крім того, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк"), в якій просить її задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. При цьому зазначає, що оскаржувана ухвала не має жодних підстав для задоволення заяви позивача, оскільки в ній не зазначено законного обґрунтування, передбаченого КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

У силу приписів ч. 1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Здійснивши системний аналіз оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк"), колегія суддів приходить до висновку, що заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії щодо примусової реалізації нерухомого та рухомого майна, вчиняти будь-які дії з проведення електронних торгів та оформлення результатів електронних торгів з реалізації нерухомого та рухомого майна прямо порушують законні права та інтереси апелянта.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Водночас, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим, суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає від меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Тому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказував на те, що оскаржуване рішення є очевидно протиправним з огляду на наступне. На електронному торговельному майданчику ДП СЕТАМ наявна інформація щодо реалізації нерухомого майна в рамках виконавчого провадження №58239895 шляхом проведення аукціону 22 травня 2020 року. До складу вказаного лота включено нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці площею 2,9748 га (кадастровий номер 3222485800:02:008:0024) за адресою: Київська обл., Києво- Святошинський p ., с. Святопетрівське, вулиця Білгородська, будинок 20.

Заявник повідомив, що нерухоме майно фактично являє собою цілісний майновий комплекс, що складається з виробничо-складського комплексу, земельної ділянки та складського обладнання. При цьому, складське обладнання перебуває у заставі стягувача за виконавчим провадженням № 53269895 на підставі договору застави № 151310Z91 від 29 вересня 2010 року. Однак, зазначене складське обладнання виставлено на реалізацію окремим лотом №418243, тобто буде продаватися окремо від складського приміщення та, як наслідок, може бути придбане іншим, відмінним від покупця складу, переможцем торгів.

Крім того, позивач зауважив, що демонтаж та продаж складського обладнання окремо від виробничо-складського комплексу є неможливим як з технічної, так і з економічної точки зору та призведе до втрат виробничо-складським комплексом свого основного цільового призначення, що полягає в здатності приймати, обробляти, зберігати і відвантажувати фармацевтичну продукцію; різкого знецінення вартості виробничо-складського комплексу як цілісного активу; деформації та пошкодження несучих будівельних конструкцій комплексу.

Водночас, на переконання судової колегії, відповідні доводи Компанії обмеженої акціями Фарлот Трейдінг ЛТД є за своєю суттю підставами позову, надання оцінки яким повинен здійснювати суд під час розгляду справи по суті.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 дійшла до подібного висновку, зазначаючи, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд першої інстанції обґрунтовуючи своє рішення зазначив, що вчинення дій з реалізації арештованого майна відповідачами, зокрема проведення торгів, призначених на 22 травня 2020 року, та як результат, відчуження нерухомого майна фактично унеможливлять виконання рішення суду за результатами розгляду позовної заяви, у разі задоволення такої.

При цьому, зазначені вище доводи суду першої інстанції, що невжиття судом заходів забезпечення позову фактично унеможливить виконання рішення суду за результатами розгляду позовної заяви, у разі задоволення такої, колегією суддів оцінюється критично, оскільки не вказують на можливість виникнення конкретних та реальних обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що, у матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача.

Крім того, сама лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 400/722/19.

Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до необгрунтованого висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки викладені позивачем у заяві позову доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у пункті 40 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 сформовано висновок, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Відповідно до частини 4 статті 61 Закону України Про виконавче провадження порядок реалізації майна визначається Міністерством юстиції України.

Як вказано у підпункті 83-30 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань виконує аналітичні, інформаційні, методичні, організаційні та інші види робіт, пов`язані із забезпеченням реалізації арештованого майна.

Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна (надалі - Порядок ).

Електронними торгами за абзацом дванадцятим пункту 1 Розділу І Порядку є продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Абзацами вісімнадцятим та дев`ятнадцятим пункту 1 Розділу І Порядку, визначено, що організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - суб`єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора (далі - Конкурс), передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком; Організація електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) - вчинення Організатором заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

У контексті наведеного судова колегія звертає увагу на те, що згідно наявної в матеріалах справи копії наказу Міністерства юстиції України від 29 березня 2019 року № 1008/5 ДП СЕТАМ було визначено організатором електронних торгів та доручено здійснення функцій із організації електронних торгів.

Таким чином, відповідно до згаданої позиції Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року продавцями, які мають право примусового продажу майна за результатами електронних торгів є відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ДП Сетам , тобто вказана процедура електронних торгів відбувається від імені державного органу.

Враховуючи викладене вище, судова колегія приходить до висновку, що при постановленні ухвали від 14 травня 2020 року, якою заборонено Державному підприємству Сетам вчиняти будь-які дії з проведення електронних торгів та оформлення результатів електронних торгів з реалізації нерухомого та рухомого майна, суд першої інстанції втрутився у проведення електронних торгів, що прямо не допускається положеннями ч. 6 ст. 151 КАС України, чим грубо порушив норми процесуального законодавства.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст . 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст . 317 КАС України у згаданій редакції визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував відсутність зазначення позивачем належного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та наслідків таких заходів для заінтересованих осіб.

Керуючись ст. ст. 150-151 , 242-244 , 250 , 308 , 310 , 312 , 315 , 317 , 320 , 321 , 322 , 325 КАС України , колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") та Державного підприємства "СЕТАМ" - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року - скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви Компанії обмеженої акціями "Фарлот Трейдінг ЛТД" про вжиття заходів забезпечення позову до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи - Державне підприємство "СЕТАМ", Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ", про заборону вчиняти дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді А.Ю. Коротких

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 01 червня 2020 року.