Постанова

від 29.05.2020 по справі 826/20954/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2020 року

Київ

справа №826/20954/14

адміністративне провадження №К/9901/28187/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2016 року (суддя Аблов Є.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 року (головуючий суддя Твердохліб В.А., судді: Ганечко О.М., Костюк Л.О.)

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року

у справі № 826/20954/15

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до Публічного акціонерного товариства Київський річковий порт

про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - позивач, податковий орган) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Київський річковий порт (далі - відповідач, Товариство) в якому просила стягнути з розрахункових рахунків та за рахунок готівки заборгованість перед бюджетом.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 31.03.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 року, адміністративний позов задовольнив.

Стягнув заборгованість перед бюджетом з розрахункових рахунків та за рахунок готівки Товариства у розмірі 3 337 261,28 грн (1 349 880,60 грн податку на землю та 1 987 380,68 грн податку на додану вартість) .

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.08.2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

У січні 2016 року Товариство звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року за нововиявленими обставинами.

В заяві відповідач зазначає, що підставою для перегляду є подання Товариством 28.12.2015 року уточнюючої податкової декларації з плати за землю, в наслідок чого стягненню з Товариства підлягає сума в розмірі 624 745,65 грн. Тобто спірне рішення підлягає скасуванню в частині стягнення податку за землю на суму 725 134,95 грн.

В подальшому Товариство надало уточнення до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, де зазначило про порушення процедури стягнення податкового боргу та просило скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 повністю.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 25.04.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 року, задовольнив заяву Товариства про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року у справі №826/20954/14.

Скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015 року у справі №826/20954/14 та прийняв нову постанову.

В задоволенні позовних вимог податкового органу відмовив .

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що подання платником податків уточнюючої декларації може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Податковий орган зазначає, що на час розгляду справи уточнюючої податкової декларації не існувало, а тому обставина, на яку посилається суд, є не нововиявленою, а новою.

Відзив на касаційну скаргу від Товариства на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами від 22.05.2015 року №7 ( на яку зокрема посилаються суди попередніх інстанцій) нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Істотність обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення. Ознаку не були і не могли бути відомі особи потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою подання уточнюючої декларації до податкового органу стала зміна керівництва Товариства та проведення перевірки господарської діяльності.

Тобто, підставою для уточнення податкових зобов`язань стало виявлення власних помилок у податковому обліку, які, в свою чергу, виявили в ході перевірки господарської діяльності Товариства.

Суд погоджується з тим, що такі помилки існували на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, але не погоджується з тим, що Товариство не знало, та не могло знати про такі помилки.

Обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів встановлена підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин).

Щодо порушень процедури стягнення податкового боргу, на які відповідач посилається в уточненні до заяви, Суд зазначає, що частково ці обставини заявлені Товариством в апеляційній скарзі на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року та досліджені при апеляційному перегляді.

В іншій частині Товариство посилається на порушення порядку направлення податкової вимоги та порядку стягнення заборгованості, але не зазначає, що саме з діючого на той момент законодавства або фактичних дій податкового органу йому не було і не могло бути відомо на час розгляду справи судами.

Враховуючи викладене, Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

За приписами частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 351, 361, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 року у справі № 826/20954/15 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зави публічного акціонерного товариства Київський річковий порт про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року у справі №826/20954/14.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року у справі №826/20954/14.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко