Постанова

від 01.06.2020 по справі 500/2594/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2594/19 пров. № А/857/2872/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, ухвалене суддею Шульгач М.П. у м. Тернополі о 10:24, повний текст якого складений 30 січня 2020 року, у справі №500/2594/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просила визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком, зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи із 20.04.1999 по 25.06.2001 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , з 01.06.2019 по 17.06.2019 - по догляду за перестарілим та призначити пенсію за віком з 26.06.2019.

В обгрунтування позовних вимог вказує на протиправність відмови пенсійного органу в призначенні пенсії на заявлених позивачем умовах. Зазначає, що підставою для відмови у призначенні пенсії за віком слугувало недостатність необхідного страхового стажу.

Пенсійний орган вказав, що до спеціального стажу враховано період догляду за пересталілим лише по 31.05.2019 та не враховано період роботи продавцем у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 у підприємця ОСОБА_2 з 20.04.1999 по 25.06.2001.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що наданими позивачем доказами підтверджено трудові відносини за спірні періоди, що протиправно не враховані відповідачем до страхового стажу, та наявність у відповідача трудового стажу 26 років, що є достатнім для призначення пенсії. Суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу та призначити пенсії за віком з дати звернення з відповідною заявою.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо зарахування періоду роботи в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки запис в трудовій книжці за цей період завірений печаткою підприємця ОСОБА_2 , а індивідуальні відомості за 2000-2001 роки в реєстрі застрахованих осіб відсутні. Жодних інших документів позивачем за цей період не надано.

Також щодо зарахування періоду роботи позивача з 01.06.2019 по 17.06.2017 пенсійний орган вказав, що судом не враховано вимог п.4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, відповідно до якого такий період підлягав би врахуванню лише за умови звернення позивача із заявою про призначення пенсії у липні 2019 року.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції за відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26 червня 2019 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення їй пенсії за віком.

Відповідач листом №531/03-15 від 24.09.2019 повідомив заявника про відмову у призначенні пенсії, вказавши на відсутність правових підстав для призначення пенсії на заявлених умовах у зв`язку з тим, що обрахований пенсійним органом страховий стаж є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Позивач, вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, звернулась до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Згідно з п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Правомірність дій щодо відмови позивачу у призначені пенсії скаржник обгрунтовує недостатністю страхового стажу та вказує на неналежне оформлення записів трудової книжки.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення та дій суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Колегією суддів встановлено та не заперечується сторонами, що на час звернення до відповідача із заявою від 26.06.2019 позивач досягнула віку, який за умови наявності страхового стажу 26 років дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону 1058-IV.

Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №531/03-15 від 24.09.2019 слідує, що пенсійним органом згідно поданих ОСОБА_1 документів обрахований загальний стаж для визначення права на пенсію становить 23 роки 09 місяців 09 днів.

Згідно поданих заявником документів до страхового стажу для визначення права на пенсію враховані наступні періоди роботи: 01.09.1977-29.06.1979 (навчання); 02.08.1979-20.04.1999; 26.04.2001-20.07.2002 (безробіття); 06.03.2018-31.05.2019 (догляд за пенсіонером).

Так, пенсійним органом не враховано періоду роботи позивача з 20.04.1999 по 25.06.2001 в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки запис у трудовій книжці за цей період завірено печаткою підприємця ОСОБА_2 , а індивідуальні відомості за 2000-2001 роки в реєстрі застрахованих осіб відсутні.

В розумінні ст.1 Закону №1058-IV під поняттям пенсія розуміється щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встанолюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.

Дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, приймаються лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Заперечуючи проти позовних вимог, пенсійний орган посилається на те, що ним обґрунтовано не прийнято до уваги спірний період (записи 9 та 10 трудової книжки позивача), оскільки такі засвідчені печаткою підприємця ОСОБА_2 , а індивідуальні відомості за 2000-2001 роки в реєстрі застрахованих осіб відсутні, що викликало у відповідача сумніви в достовірності відповідних записів.

Так, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 зроблено запис під №9 від 20.04.1999 (розділ - "Дата"), що "Прийнята на посаду продавця по переводу з АТ Заготплодоовоч , запис №10 від 25.06.2001 "Звільнена з посади продавця магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 40. п. 1 Кодексу законів про працю України". Запису №9 передує запис №8 від 20.04.1999 звільнена з роботи у зв`язку з переводом підприємцю ОСОБА_2 - ст. 36 п.5 КЗпП України.

Тобто, трудовою книжкою підтверджено період роботи ОСОБА_1 з 20.04.1999 по 25.06.2001 у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, завірені підписом та печаткою роботодавця - підприємця ОСОБА_2 .

Колегія суддів зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 (справа № 677/277/17).

Також Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року (справа №490/12392/16-а) та від 04 вересня 2018 року (справа № 423/1881/17) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні спору колегія суддів враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Водночас, згідно з випискою із Реєстру застрахованих осіб, виданої ГУ Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.09.2019, у період із 20.04.1999 по 31.12.1999 за позивача ОСОБА_1 сплачено страхові внески її тодішнім роботодавцем підприємцем ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ), що в свою чергу, підтверджує наявність трудових відносин позивача у спірний період.

Даною випискою також підтверджується перебування позивача у трудових відносинах з березня 2018 по червень 2019 року із страхувальником - Управлінням праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації (код 03195553).

Відповідно до ст. 24 Закону 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків пропорційно до суми страхових внесків.

Відповідно до довідки про отримання допомоги від 18.06.2019 позивач перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення та їй з 06.03.2018 по 17.06.2019 було призначено компенсацію на догляд за престарілим.

Однак, вказаний період пенсійним органом при обрахунку страхового стажу врахований лише по 31.05.2019.

Натомість, як підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), за червень 2019 року страхувальником за позивача оплачено страхові внески в розмірі 2364,70 грн за 17 днів.

В апеляційній скарзі пенсійний орган вказує на те, що період з 01.06.2019 по 17.06.2019 правомірно не зараховано відповідачем, мотивуючи пунктом 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1.

Слід звернути увагу, що положеннями пунктів 4.1 та 4.3 Порядку 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає покликання скаржника на п.4.3 Порядку колегія суддів безпідставним, оскільки вказана норма не містить застережень щодо можливості врахування періоду з 01.06.2019 по 17.06.2019 для обрахунку страхового стажу при призначенні пенсії, а лише вказує на те, з дати призначення пенсії підлягає перерахунку пенсія з урахуванням отриманої інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України протягом цього періоду.

Колегія суддів також зауважує, що зазначений у листі пенсійного органу врахований період безробіття 26.04.2001-20.07.2002 не відповідає внесеним записам у трудовій книжці позивача, згідно яких виплата допомоги по безробіттю охоплюється періодом з 26.07.2001 по 20.07.2002. Сплата стахових внесків у 2001 році протягом 5 місяців і 9 днів також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, наявність у ОСОБА_1 страхового стажу, який є достатнім для призначення їй пенсії на підставі ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , підтверджено записами її трудової книжки. Пенсійним органом не вказано на існування будь-яких інших об`єктивних та законних підстав для відмови позивачу у призначені пенсії та не доведено неможливості врахування до страхового стажу спірних періодів, з урахуванням яких страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років.

За правилами статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є визнання відмови пенсійного органу у призначенні пенсії протиправною, зобов`язання відповідача зарахувати у страховий стаж ОСОБА_1 спірні періоди та призначити пенсію за віком з дати звернення до пенсійного органу із відповідною заявою, а саме з 26.06.2019.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №500/2594/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний