Постанова

від 28.05.2020 по справі 826/21456/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа №826/21456/15

адміністративне провадження №К/9901/26316/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Потенціал-Б на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бужак Н.П., суддів Костюк Л.О., Межевича М.В. від 01 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Потенціал-Б до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Потенціал-Б (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі- відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2015 року №0001102202.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю Альтис Трейд (ЄДРПОУ 38977139) (далі - ТОВ Альтис Трейд ) у березні 2014 року.

Товариство не погодилося із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 10 березня 2015 року №816/26-58-22-02-17-38977139, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що залучені до матеріалів справи документи є достатніми та належними доказами реальності фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ Альтис Трейд , а також здійснення за їх участю господарських операцій по наданню послуг технічного обслуговування обладнання та клінінгових послуг, тому Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що контрагент позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів був належним учасником цивільних та господарських правовідносин і платником ПДВ, а відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що укладена угода, на підставі якої виникли взаємовідносини між сторонами, не відповідала дійсним намірам останньої щодо набуття цивільних прав та обов`язків.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 01 березня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.

Апеляційний суд своє рішення мотивував тим, що податковий орган довів необґрунтованість отриманої платником податку податкової вигоди за наслідками відносин із ТОВ Альтис Трейд , оскільки спірні операції не мали реального характеру й зобов`язання фактично не виконувались контрагентом. Зокрема суд апеляційної інстанції взяв до уваги наявність кримінального провадження №32014100000000051 від 21 березня 2014 року, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України), в межах якого як свідок був допитаний керівник ТОВ Альтис Трейд - ОСОБА_1 , який повідомив, що зареєстрував дане підприємство за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання будь якого прибутку, а тому, як зазначив суд, договір та інші бухгалтерські документи, що підписані від імені ТОВ Альтис Трейд посадовими особами, які заперечують свою участь у діяльності суб`єкта господарювання, не є належними доказами у справі; до того ж, із актів надання послуг неможливо встановити, у якому населеному пункті та приміщенні вони надавались.

Відтак, за висновком апеляційного суду, операції між Товариством та контрагентом не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що цей суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінив залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Сам факт порушення кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ Альтис Трейд та протокол допиту свідка, на думку позивача, не можна вважати встановленою обставиною щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за результатами правовідносин з цим підприємством.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки Товариства щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Альтис Трейд (код ЄДРПОУ 38977139) за період 01 по 31 березня 2014 року складено акт від 10 березня 2015 року №816/26-58-22-02-17-38977139, у якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 та 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 137579 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Альтис Трейд без достатніх правових підстав з огляду на нереальність таких господарських відносин. На обґрунтування останнього контролюючий орган послався на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останнього з платниками податків та наявності у нього необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2015 року №0001102202, яким збільшено Товариству суму грошового зобов`язання з ПДВ на 137579,00 грн. за основним платежем та на 68790,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема, фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 03 лютого 2014 року між Товариством та ТОВ Альтис Трейд укладено договір №15 на технічне обслуговування та надання клінінгових послуг, у відповідності до умов якого позивач доручає, а виконавець (ТОВ Альтис Трейд ) бере на себе обов`язки з надання послуг технічного обслуговування обладнання систем припливно-витяжної вентиляції та кондиціювання, відеоспостереження, ліфтів і підйомників, електромереж, а також з щомісячного надання клінінгових послуг, спрямованих на підтримання високих стандартів зовнішнього вигляду будівель, внутрішніх приміщень і прилеглої території. Згідно пункту 2.1 зазначеного договору за домовленістю сторін щомісячна плата за надані виконавцем послуги становить певну грошову суму в національній валюті України (гривні) з розрахунку: технічне обслуговування обладнання - 50,40 грн. за 1 кв.м. площі приміщення, в т.ч. ПДВ; надання клінінгових послуг - 39,60 грн. за 1 кв.м. площі приміщення, в т.ч. ПДВ.

Згаданим контрагентом на адресу позивача виписані податкові накладні, які зі сторони ТОВ Альтис Трейд підписані ОСОБА_1. На підставі цих накладних суми ПДВ включені Товариством до складу податкового кредиту у березні 2014 року.

Як стверджував позивач, з доводами якого погодився й суд першої інстанції, у ході перевірки позивачем подана необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом, а також того, що укладений договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом же апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем документи у даному випадку не є достатніми для висновку щодо виконання передбачених договором зобов`язань по виконанню робіт (наданню послуг) його контрагентом - ТОВ Альтис Трейд , а отже не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку. Такого висновку суд дійшов, зокрема, з огляду на те, що із актів надання послуг неможливо встановити, у якому населеному пункті та приміщенні вони надавались, а акти списання запчастин та витратних матеріалів на ремонт обладнання оформлені з порушенням вимог законодавства, містять виправлення періоду їх складення, що не дає можливості встановити їх належність до взаємовідносин, які є предметом розгляду у справі.

Врахував апеляційний суд й наявність кримінального провадження №32014100000000051 від 21 березня 2014 року, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 КК України, в межах якого як свідок був допитаний керівник ТОВ Альтис Трейд - ОСОБА_1 , який повідомив, що зареєстрував дане підприємство за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання будь якого прибутку.

Зважаючи на зазначене, а також на те, що укладений із позивачем договір та інші документи від імені ТОВ Альтис Трейд підписані директором ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що первинні документи, надані позивачу ТОВ Альтис Трейд , не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами та, як наслідок, визнаватись такими, що посвідчують факт придбання робіт, послуг, адже підписані особою, яка заперечує такі обставини.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення конкретних фактичних обставин справи, врахувавши виявлені ознаки фіктивної діяльності контрагента, суд апеляційної інстанції встановив, що надані позивачем документи не підтверджують поставку робіт, послуг на користь позивача згаданим суб`єктом господарювання, адже не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх змісту та оформлення, що унеможливлює, з огляду на приписи Закону №996-XIV, розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази. Наведені обставини у сукупності та взаємозв`язку були цілком об`єктивно розцінені апеляційним судом як доказ безтоварності цих операцій, що виключає їх відображення у обліку підприємства й підстави для формування позивачем податкового кредиту за такими відносинами.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення або ж порушення процесуальних норм, підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Потенціал-Б залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду