Постанова

від 29.05.2020 по справі 808/1484/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2020 року

Київ

справа №808/1484/16

адміністративне провадження №К/9901/39544/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року (суддя Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-проектна виробнича компанія Спецзахист до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-проектна виробнича компанія Спецзахист (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2016 № 00001911400, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 561103,50грн., з яких 374069,00грн. за основним платежем та 187034,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000181400, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 25536,00грн.

Суди встановили, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ Бест Фінанс (код ЄДРПОУ 39857656), за результатами якої складено акт № 4/08-26-14-00/37778452 від 08.04.2016, яким встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 , 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2015 року на 374069,00 грн. та завищення від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2015 на 25536,00 грн.

У акті перевірки податковий орган дійшов висновку про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ Бест Фінанс без належного документального підтвердження здійснення таких господарських відносин, обґрунтовуючи це дефектністю деяких документів (відсутність у видаткових накладних відомостей щодо отримання товару (особисто або за довіреністю), відвантажувача товару; у товарно-транспортних накладних не зазначено найменування організації, що здійснювала навантаження та розвантаження товару, маси брутто, часу прибуття та вибуття, а також витраченого часу на перевезення товару), відсутністю на балансі Товариства транспортного засобу (Мерседес АР5258СМ), яким здійснювалося перевезення товару. Крім того, зазначав, що здійсненими заходами з податкового контролю по контрагенту не встановлено реальності господарських взаємовідносин останнього з платниками податків по ланцюгу постачання, зокрема, щодо поставки товару.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2016 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 21.04.2016 №0000191400 та №0000181400.

Рішення суду обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність операцій з контрагентом (ТОВ Бест Фінанс ) щодо поставки товарів й подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності платника, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.11.2016 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, послався на те, що операції між позивачем та його контрагентом помилково розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені, адже такі не підтверджені належними і допустимими доказами, які б свідчили про виконання контрагентом своїх зобов`язань щодо поставки товарів.

Крім того, вказував на неможливість встановлення по ланцюгу постачання отримання контрагентом позивача товарів.

Товариство у письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними. На думку позивача, рішення судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухвалені у відповідності до процесуальних норм.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2015 між позивачем (Покупець) та ТОВ Бест Фінанс (Постачальник) укладено договір поставки товару №01/09/15-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність Покупця для використання його у своїй діяльності, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування товару: вогнезахисні матеріали, кабель вогнестійкий, електричне обладнання, ґрунт, розчинник, мінераловата та інші матеріали.

Згідно пункту 1.5 договору номенклатура товару, асортимент, кількість, одиниця виміру і ціна за одиницю товару визначаються згідно з виставленими рахунками.

Поставка товару здійснюється одним із наступних способів: силами та за рахунок Постачальника, транспортними компаніями (Нова Пошта, САТ, Делівері та ін.).

За висновками судів поставка товарів за вказаним договором підтверджується залученими до матеріалів справи первинними документами (рахунками на оплату товару №14 від 30.09.2015, №12 від 23.09.2015, №11 від 21.09.2015, №10 від 16.09.2015, №13 від 29.09.2015, №15 від 30.09.2015, №9 від 10.09.2015, №8 від 03.09.2015, №7 від 02.09.2015; податковими накладними №1 та №2 від 02.09.2015, №3 від 03.09.2015, №1 від 10.09.2015, №19 від 16.09.2015, №16 від 29.09.2015, №17 від 30.09.2015, №№3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14 від 21.09.2015, №19 від 23.09.2015, №18 від 30.09.2015, розрахунком №1 від 30.09.2015 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №1 від 10.09.2015; видатковими накладними №7 від 02.09.2015, №8 від 08.09.2015, №9 від 10.09.2015, №10 від 28.09.2015, №11 від 21.09.2015, №12 від 30.09.2015, №13 від 30.09.2015, №14 від 30.09.2015, №15 від 30.09.2015).

Транспортування придбаного товару, як констатовано судами, підтверджується наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, калькуляцією, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №50658 від 30.09.2015 та рахунком-фактурою №Т-619509-2015 від 30.09.2015 ТОВ Делівері , з яким позивачем укладено договір на транспортно-експедиторські послуги, а також товарно-транспортними накладними й актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) ТОВ Нова пошта .

Оплата за поставлені товари здійснена у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.

Додатково судами досліджено сертифікати відповідності щодо придбаного товару, сертифікати якості, довіреності на отримання товару, видані уповноваженій посадовій особі позивача.

Виписані контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ.

Придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності, що, як встановлено судами, підтверджується договорами №31/08/2 від 31.08.2015, укладеним з ТОВ Запорожпроект на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт пожежної сигналізації та системи оповіщення; №31/08/1 від 31.08.2015, укладеним з ТОВ Запорожпроект на виконання робіт з вогнезахисної обробки елементів сходів; №14782-2015 від 21.07.2015, укладеним з ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на виконання робіт з нанесення додаткового вогнезахисного покриття на металоконструкції колон, ферм та балок покриття машинного залу енергоблоку №1, будівельно - монтажні роботи; №17/1 від 03.07.2015, укладеним з Трипільською ТЕС ПАТ Центренерго на виконання робіт з монтажу системи автоматичного пожежогасіння, автоматичної пожежної сигналізації, протипожежного захисту, вогнезахисту металоконструкцій; №17/3 від 28.09.2015, укладеним з Трипільською ТЕС ПАТ Центренерго на виконання робіт заміни існуючих протипожежних дверей на нестандартні двері (люки), облаштування протипожежних перегородок в приміщенні РУСН 0,4 кВ (енергоблок №2) Трипільської ТЕС; довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актами приймання виконаних будівельних робіт, договірними цінами.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Бест Фінанс документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Не спростовують обставин реального виконання господарських операцій й посилання податкового органу на інформацію за результатами податкового контролю контрагента позивача, оскільки можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників контрагента, не є, у даному випадку, підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненими операціями.

Вказівки ж відповідача на дефектність деяких первинних документів, не можуть за встановлених у цій справі обставин бути достатнім аргументом для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальником.

Спростовано судами попередніх інстанцій й доводи відповідача про відсутність на балансі Товариства автомобіля, яким здійснено перевезення товару, оскільки умовами договору передбачено постачання товару силами Постачальника та транспортними компаніями.

Підсумовуючи викладене, суди прийшли до висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду