Рішення

від 01.06.2020 по справі 156/636/18

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 156/636/18

Провадження № 2/156/92/20

рядок статзвіту 43

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2020 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Нєвєрова І. М.,

за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 156/636/18 за позовом ПП САМ-Моторс до ОСОБА_1 , ПАТ Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ПП САМ-Моторс (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПАТ Українська пожежно-страхова компанія (далі по тексту - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 вересня 2016 року ОСОБА_1 керуючи вантажним автомобілем типу сідельний тягач марки SCANIA моделі R124 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки KOGEL модель SNCM24 д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Ковель - Жовква в с. Литовеж Іваничівського району Волинської області в напрямку м. Нововолинськ, проїжджаючи біля зупинки Шахта № 9 , розташованої на узбіччі праворуч по ходу його руху, обладнаної заїзним карманом та розміткою, допустивши неуважність та безпечність під час керування транспортним засобом, не врахував дорожню обстановку, інтервал та дистанцію, не вибрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення правою передньою частиною керованого ним автомобіля із задньою лівою частиною пасажирського автобуса марки SETRA моделі S215 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , працюючого водієм у Приватному підприємстві САМ-Моторс , який стояв на вказаній зупинці та здійснював посадку пасажирів. В результаті ДТП, окрім пошкодження транспортного засобу позивача також тілесні ушкодження середньої тяжкості отримала пасажирка автобуса. За наслідками чого було порушене кримінальне провадження №12016030080000276.

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням винного із потепілим.

31 жовтня 2016 року ПП Сам Моторс подало до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

09 січня 2018 року ПП Сам-Моторс подало до ПАТ УПСК заяву про виплату страхового відшкодування. Однак ПАТ УПСК відмовила ПП САМ-Моторс у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з пропуском однорічного строку для подачі заяви з моменту скоєння ДТП.

Враховуючи, що ОСОБА_1 працював водієм вантажного автомобіля, то ПП САМ-Моторс звертався до Господарського суду Волинської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення з останнього як з роботодавця ОСОБА_1 матеріального збитку завданого майну позивача в результаті ДТП. Під час розгляду справи було встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, так як ОСОБА_1 не був його працівником, тому провадження у справі було закрите.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 повинен відповідати за вказаним позовом як винуватець ДТП та посилаючись на вимоги ст. ст. 22, 1187-1188 ЦК України, (далі- ЦК України), просить стягнути з ОСОБА_1 та ПАТ Українська пожежно-страхова компанія на користь ПП САМ-Моторс 113591,43 грн. матеріальних збитків, з яких: 97629,43 грн. - розмір матеріальної шкоди; 4600 грн. - витрати на авто товарознавчу експертизу; 9600 грн. - витрати на правову допомогу; 1762 грн. - судовий збір.

28 серпня 2018 року провадження у справі було відкрито та справу призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

28 січня 2019 року Іваничівським районним судом Волинської області було ухвалено заочне рішення, згідно якого позов ПП САМ-Моторс до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено повністю.

13червня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про перегляд заочного рішення у якій він вказав, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на транспортний засіб SCANIA д.н.з НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у ПАТ Українська пожежно-страхова компанія згідно полісу № АК/4728785 від 13 вересня 2016 року. 29 вересня 2016 року до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про дорожньо-транспортну пригоду за вхідним № 310. 31 жовтня 2016 року аналогічне повідомлення надійшло від ПП САМ-Моторс за вхідним № 353. 04 жовтня 2016 року представниками ПАТ Українська пожежно-страхова компанія було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу про що було складено акт огляду транспортного засобу. Згідно наданої ремонтної калькуляції № 4424К від 29 березня 2017 року визначено вартість ремонту транспортного засобу SETRA , д.н.з НОМЕР_3 в розмірі 138084 грн. 15 коп. 09 січня 2018 року ПП САМ-Моторс звернувся до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування (вхідний № 169/18). 29 січня 2018 року ПрАТ Українська пожежно-страхоа компанія відмовило у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з поданням заяви про страхове відшкодування після спливу одного року з моменту настання страхового випадку. Таким чином, позивач використав своє право на звернення із заявою до страховика щодо виплати йому страхового відшкодування, однак відмовлено у такій виплаті через пропуск встановленого законом річного строку на подання відповідної заяви. Таким чином, у ОСОБА_1 не виник обов`язок здійснювати відшкодування завданої шкоди. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц згідно якої, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Таким чином, просив поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення Іваничівського районного суду від 28 січня 2019 року та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.77-83).

18 червня 2019 року ухвалою суду поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та прийнято до провадження заяву представника відповідача ОСОБА_1., Дядянчука А.І. про перегляд заочного рішення.

08 липня 2019 року від представника позивача ОСОБА_5 надійшло заперечення на доводи відповідача викладені у заяві про перегляд заочного рішення (а.с. 107-111). У вказаних запереченнях вказує, що у п. 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15 викладено правовий висновок стосовно можливості відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Посилання відповідача на пропуск позивачем строку на звернення із заявою про страхову виплату не може бути підставою звільнення відповідача від матеріальної відповідальності за завдану шкоду. Разом з тим, вказує, що ОСОБА_1 повинен був посприяти позивачу в отриманні страхового відшкодування. Із тверджень ОСОБА_1 було встановлено, що він є найманим працівником фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , а отже на момент проведення огляду транспаортного засобу заінтересованою особою вважався ОСОБА_3 , оскільки саме на нього покладався обов`язок відшкодувати збитки завдані його працівником ОСОБА_1

19 липня 2019 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4. про перегляд заочного рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 28 січня 2019 року задоволено. Заочне рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 28 січня 2019 року за позовом ПП САМ-Моторс до ОСОБА_1 було скасовано. Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

30 жовтня 2019 року від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ Українська пожежно-страхова компанія .

25 листопада 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ Українська пожежно-страхова компанія , закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду на 16 березня 2010 року о 12 год.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, однак від нього надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1., ОСОБА_4 . в судове засідання не з`явився, однак від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник співвідповідача ПАТ Українська пожежно-страхова компанія в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Відзив стосовно позовних вимог не надійшов.

Суд повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Із матеріалів справи, а саме, ухвали Іваничівського районного суду Волинської області від 22 листопада 2016 року вбачається, що 28 вересня 2016 року ОСОБА_1 керуючи вантажним автомобілем типу сідельний тягач марки SCANIA моделі R124 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки KOGEL модель SNCM24 д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Ковель - Жовква в с. Литовеж Іваничівського району Волинської області в напрямку м. Нововолинськ, проїжджаючи біля зупинки Шахта № 9 , розташованої на узбіччі праворуч по ходу його руху, обладнаної заїзним карманом та розміткою, допустивши неуважність та безпечність під час керування транспортним засобом, не врахував дорожню обстановку, інтервал та дистанцію, не вибрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення правою передньою частиною керованого ним автомобіля із задньою лівою частиною пасажирського автобуса марки SETRA моделі S215 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , працюючого водієм у Приватному підприємстві САМ-Моторс , який стояв на вказаній зупинці та здійснював посадку пасажирів. В результаті ДТП, окрім пошкодження транспортного засобу позивача також тілесні ушкодження середньої тяжкості отримала пасажирка автобуса ОСОБА_8 . Кримінальне провадження № 12016030080000276 внесене до ЄРДР 29.09.2016 року закрите, а підозрюваного ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України у зв`язку з примиренням його з потерпілою (а.с.7-8).

Судом встановлено, що вантажний автомобіль типу сідельний тягач марки SCANIA моделі R124 д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований у ПАТ Українська пожежно-страхова компанія згідно полісу (договору) № АК/4728785 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13 вересня 2016 року.

29 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся у ПАТ Українська пожежно-страхова компанія з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 28 вересня 2016 року (ОСЦПВВНТЗ) (а.с. 94).

04 жовтня 2016 року відбувся огляд пошкодженого транспортного засобу про що складено відповідний акт представником страховика (а.с. 96).

31 жовтня 2016 року також ПП САМ-Моторс повідомило про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 вересня 2016 року ПАТ Українська пожежно-страхова компанія про що подало письмове повідомлення (а.с. 95).

29 березня 2017 року складено ремонтну калькуляцію № 4424 К у якій вказано вартість ремонту пошкодженого транспортного засбу в розмірі 138084,15 грн. (а.с.97-98). Також надано розрахунок коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу № 4424 від 05 листопада 2016 року. (а.с.99).

Таким чином встановлено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди, а саме, ОСОБА_1 та ПП САМ-Моторс належно повідомили про настання страхового випадку, який мав місце 28 вересня 2016 року ПАТ Українська пожежно-страхова компанія про що подали письмові повідомлення.

Як вбачається із повідомлення ПАТ Українська пожежно-страхова компанія (а.с.45) директор ПП САМ-Моторс ОСОБА_9 09 січня 2018 року вх. № 169/18 звернувся до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб автобуса марки SETRA моделі S215 д.н.з. НОМЕР_3 за подією що мала місце 28 вересня 2016 року. Однак у виплаті страхового відшкодування ПП САМ-Моторс було відмовлено на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року № 1961-ІV де зазначено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. У вказаному повідомленні зазначено, що подія мала місце 28 вересня 2016 року, а з заявою про страхове відшкодування САМ-Моторс звернулося до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія 09 січня 2018 року, тобто після спливу одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а тому у виплаті страхового відшкодування відмовлено.

Судом встановлено, що ПП САМ-Моторс було достаменно відомо про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 вересня 2016 року та пошкодження транспортного засобу, автобуса марки SETRA моделі S215 д.н.з. НОМЕР_3 і директором ПП САМ-Моторс ОСОБА_9 було подано письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія 31 жовтня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Іваничівського районного суду Волинської області від 22 листопада 2016 року набрала законної сили 29 листопада 2016 року. Посилання представника позивача про звернення до Господарського суду Волинської області із позовом до роботодавця ОСОБА_1 фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 що могло послужити підставою пропуску річного строку для виплати страхового відшкодування також не знайшло свого підтвердження, оскільки із вказаним позовом до Господарського суду САМ-Моторс звернувся 22 лютого 2018 року вже із пропуском річного строку для виплати страхового відшкодування. Об`єктивних, вагомих причин несвоєчасного звернення із заявою про виплату страхового відшкодування САМ -Моторс суду надано не було.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року із змінами і доповненнями від 10 листопада 2015 року за № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , який діяв на час правовідносин у даній справі, та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.

Закон № 1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі статтею 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У пункті 33.1.4 статті33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках передбачених статтею 41 цього Закону, СТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причини не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

-навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

-неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силу статті 79 цього кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А в порядку статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Таким чином, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку.

Судом належно встановлено, що ПАТ Українська пожежно-страхова компанія відмовлено у здійсненні страхового відшкодування з посиланням на п. 37.1.4 ст. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 45).

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик має право за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежно від суб`єкта звернення з відповідною заявою.

Велика Палата Верховного Суду 05 червня 2018 року відійшла від правового висновку викладеного у постанові від 15 квітня 2015 року № 3 49гс15, відповідно до якого положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначають можливість відмови страховика у виплаті страхованого відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків, однак не містять підстав для відмови в задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, визначених договором ОСЦПВВНТЗ.

Велика Палата Верховного Суду від у своїй Постанові від 05 червня 2018 року дійшла висновку, що положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 вчинив всі необхідні від нього дії, які передбачені ст. ЗУ № 1961-IV про повідомлення про ДТП, а тому підстав для його відповідальності перед ПП САМ -Моторс немає. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Також як встановлено судом ПП САМ -Моторс повідомив Страхову компанію " ПАТ Українська пожежно-страхова компанія" про настання страхового випадку про що написав відповідну заяву. При цьому розмір шкоди, яка була заподіяна власнику транспортного засобу автобуса марки SETRA моделі S215 д.н.з. НОМЕР_3 не перевищував лімітів відповідальності страховика (ПАТ Українська пожежно-страхова компанія ) та міг бути повністю відшкодований страховиком у випадку вчасного звернення потерпілого або ж її страховика, який провів виплату страхового відшкодування.

Таким чином, підстав для стягнення з відповідачів матеріальної шкоди в сумі 97629,43 грн. немає.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, ініші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмовив позові - на позивача.

Таким чином, не підлягають до стягнення витрати за авто товарознавчу експертизу в сумі 4600 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9600 грн. та судовий збір в розмірі 1762 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ПП САМ-Моторс до ОСОБА_1 , ПАТ Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити повністю.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Нєвєров