Постанова

від 30.07.2020 по справі 156/636/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 156/636/18 Головуючий у 1 інстанції: Нєвєров І. М. Провадження № 22-ц/802/757/20 Категорія: 53 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Данилюк В.А.,

суддів - Киці С.І., Шевчук Л.Я.,

з участю:

секретаря судового засідання Вергуна Т.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ПП САМ-Моторс до ОСОБА_1 , ПАТ Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника позивача ПП САМ-Моторс адвоката Микулика Василя Миколайовича на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 01 червня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2018 року ПП САМ-Моторс звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ПАТ Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 вересня 2016 року ОСОБА_1 , керуючи вантажним автомобілем типу сідельний тягач марки SCANIA моделі R124 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки KOGEL модель SNCM24 д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Ковель - Жовква в с. Литовеж Іваничівського району Волинської області в напрямку м. Нововолинськ, проїжджаючи біля зупинки Шахта № 9 , розташованої на узбіччі праворуч по ходу його руху, обладнаної заїзним карманом та розміткою, допустивши неуважність та безпечність під час керування транспортним засобом, не врахував дорожню обстановку, інтервал та дистанцію, не вибрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення правою передньою частиною керованого ним автомобіля із задньою лівою частиною пасажирського автобуса марки SETRA моделі S215 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , працюючого водієм у Приватному підприємстві САМ-Моторс , який стояв на вказаній зупинці та здійснював посадку пасажирів. В результаті ДТП, окрім пошкодження транспортного засобу позивача, також тілесні ушкодження середньої тяжкості отримала пасажирка автобуса. За наслідками чого було порушене кримінальне провадження №12016030080000276.

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням винного із потепілим.

31 жовтня 2016 року ПП Сам Моторс подало до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

09 січня 2018 року ПП Сам-Моторс подало до ПАТ УПСК заяву про виплату страхового відшкодування, однак ПАТ УПСК відмовила ПП САМ-Моторс у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з пропуском однорічного строку для подачі заяви з моменту скоєння ДТП.

Враховуючи, що ОСОБА_1 працював водієм вантажного автомобіля, то ПП САМ-Моторс звертався до Господарського суду Волинської області з позовом до фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 про стягнення з останнього як з роботодавця ОСОБА_1 матеріального збитку завданого майну позивача в результаті ДТП. Під час розгляду справи було встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, так як ОСОБА_1 не був його працівником, тому провадження у справі було закрите.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 повинен відповідати за вказаним позовом як винуватець ДТП та посилаючись на вимоги ст. ст. 22, 1187-1188 ЦК України, (далі- ЦК України), просить стягнути з ОСОБА_1 та ПАТ Українська пожежно-страхова компанія на користь ПП САМ-Моторс 113591,43 грн. матеріальних збитків, з яких: 97629,43 грн. - розмір матеріальної шкоди; 4600 грн. - витрати на авто товарознавчу експертизу; 9600 грн. - витрати на правову допомогу; 1762 грн. - судовий збір.

28 січня 2019 року Іваничівським районним судом Волинської області було ухвалено заочне рішення, згідно якого позов ПП САМ-Моторс до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено повністю.

13 червня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про перегляд заочного рішення від 28 січня 2019 року.

18 червня 2019 року ухвалою суду поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та прийнято до провадження заяву представника відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 01 червня 2020 року в задоволенні позовних вимог ПП САМ-Моторс до ОСОБА_1 , ПАТ Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник позивача ПП САМ-Моторс , адвокат Микулик В.М. подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення є необґрунтованим, ухваленим з порушенням основних засад судочинства, а також таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а також таким, що підлягає скасуванню з підстав невірного дослідження доказів.

Відповідач ПрАТ УПСК подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення є безпідставними та необґрунтованими, а судове рішення відповідає завданню цивільного судочинства, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, просить рішення залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Дяденчук А.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків судом, також не спростовують правомірність застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду залишити без змін.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_1 , керуючи вантажним автомобілем типу сідельний тягач марки SCANIA моделі R124 д.н.з. НОМЕР_1 напівпричепом марки KOGEL модель SNCM24 д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Ковель - Жовква в с. Литовеж Іваничівського району Волинської області в напрямку м. Нововолинськ, проїжджаючи біля зупинки Шахта № 9 , розташованої на узбіччі праворуч по ходу його руху, обладнаної заїзним карманом та розміткою, допустивши неуважність та безпечність під час керування транспортним засобом, не врахував дорожню обстановку, інтервал та дистанцію, не вибрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення правою передньою частиною керованого ним автомобіля із задньою лівою частиною пасажирського автобуса марки SETRA моделі S215 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , працюючого водієм у Приватному підприємстві САМ-Моторс , який стояв на вказаній зупинці та здійснював посадку пасажирів. В результаті ДТП, окрім пошкодження транспортного засобу позивача також тілесні ушкодження середньої тяжкості отримала пасажирка автобуса ОСОБА_5 .. Кримінальне провадження № 12016030080000276 внесене до ЄРДР 29.09.2016 року закрите, а підозрюваного ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України у зв`язку з примиренням його з потерпілою.

Вантажний автомобіль типу сідельний тягач марки SCANIA моделі R124 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_1 , належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 і був застрахований у ПАТ Українська пожежно-страхова компанія згідно полісу (договору) № АК НОМЕР_4 4728785 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13 вересня 2016 року.

29 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся у ПАТ Українська пожежно-страхова компанія з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 28 вересня 2016 року (ОСЦПВВНТЗ) (а.с. 94)..

04 жовтня 2016 року відбувся огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено відповідний акт представником страховика.

31 жовтня 2016 року також ПП САМ-Моторс повідомило про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 вересня 2016 року ПАТ Українська пожежно-страхова компанія про що подало письмове повідомлення (а.с.95)..

29 березня 2017 року складено ремонтну калькуляцію № 4424 К, у якій вказано вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу в розмірі 138084,15 грн.. Також надано розрахунок коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу № 4424 від 05 листопада 2016 року.

Таким чином встановлено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди, а саме, ОСОБА_1 та ПП САМ-Моторс належно повідомили про настання страхового випадку, який мав місце 28 вересня 2016 року ПАТ Українська пожежно-страхова компанія про що подали письмові повідомлення.

З повідомлення ПАТ Українська пожежно-страхова компанія вбачається, що директор ПП САМ-Моторс Селещук ОСОБА_6 09 січня 2018 року вх. № 169/18 звернувся до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб автобуса марки SETRA моделі S215 д.н.з. НОМЕР_3 за подією, що мала місце 28 вересня 2016 року. Однак у виплаті страхового відшкодування ПП САМ-Моторс було відмовлено на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року № 1961-ІV, де зазначено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. У вказаному повідомленні зазначено, що подія мала місце 28 вересня 2016 року, а з заявою про страхове відшкодування САМ-Моторс звернулося до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія 09 січня 2018 року, тобто після спливу одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а тому у виплаті страхового відшкодування відмовлено.

Судом встановлено, що ПП САМ-Моторс було достеменно відомо про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 вересня 2016 року та пошкодження транспортного засобу, автобуса марки SETRA моделі S215 д.н.з. НОМЕР_3 і директором ПП САМ-Моторс ОСОБА_7 було подано письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія 31 жовтня 2016 року.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий , а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду 05 червня 2018 року відійшла від правового висновку викладеного у постанові від 15 квітня 2015 року № 3?49гс15, відповідно до якого положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначають можливість відмови страховика у виплаті страхованого відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків, однак не містять підстав для відмови в задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, визначених договором ОСЦПВВНТЗ.

Велика Палата Верховного Суду від у своїй Постанові від 05 червня 2018 року дійшла висновку, що положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З врахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано та підставно вказав, що позивачем пропущено строк визначений ст. 37 ЗУ Про обов`язкове страхування для звернення до відповідача з вимогою про виплату 97629,43 грн.

Що стосується вимог до відповідача ОСОБА_1 , то слід зазначити, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов2язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , можливе лише за умови, якщо згідно із цим Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, Велика палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до винуватця ДТП ОСОБА_1 , судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 вчинив усі необхідні дії, які передбачені Законом України №1961- ІV про повідомлення про ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , застрахована, а тому з урахуванням усіх вище наведених норм чинного законодавства висновки суду є правильними.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, на підставі доказів, що подані учасниками процесу, дійшов до правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог до відповідачів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухваленого рішення не впливають, їм дано вірну правову оцінку в рішенні суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ПП САМ-Моторс адвоката Микулика Василя Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 01 червня 2020 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 липня 2020 року.

Головуючий

Судді