Рішення

від 01.06.2020 по справі 300/636/17

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 300/636/17

Провадження № 2/936/2/2020

01.06.2020 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Вотьканича В.А., за участі секретаря судового засідання Іванової Н.Я.,

учасники справи:

-позивач - ОСОБА_1 ,

-представник позивача ОСОБА_2 ,

-відповідачі: ОСОБА_3 ,

-представники відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,

-Воловецька селищна рада Закарпатської області,

-Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

-Сектор державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних і фізичних осіб-підприємців Воловецької державної районної адміністрації Закарпатської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Воловецької селищної ради Закарпатської області (далі Воловецька селищна рада), Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі -Головне управління Держгеокадастру), Сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних і фізичних осіб-підприємців Воловецької державної районної адміністрації Закарпатської області (далі - Сектор державної реєстрації речових прав на нерухоме майно) про визнання незаконними та скасування рішень Воловецької селищної ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянкута визнання незаконною і скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Воловецької селищної ради, Головного управління Держгеокадастру, Сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про визнання незаконною і скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 . У його користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0.10 га для обслуговування житлового будинку. За рішенням Воловецької селищної ради від 29 липня 2016 року позивачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, на підставі якого він замовив виготовлення проекту землеустрою.

Під час проведення геодезичної зйомки земельної ділянки було встановлено, що частина земельної ділянки шириною близько двох метрів вздовж огорожі з його сторони, приватизована відповідачем ОСОБА_3 , який отримав земельну ділянку у спадщину від свого батька ОСОБА_6 та оформив право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 2121555100:01:008:0115, площею 0,680 га.

Позивач посилається на те, що під час переоформлення правовстановлюючих документів на землю, зокрема державного акта на право власності на землю, виготовленого спадкодавцем ОСОБА_6 , відповідач ОСОБА_3 порушив вимоги постанови КМУ від 02.04.2002 р. № 449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою , Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі , затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, якими передбачено, що переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

Зокрема, в акті погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачамивід 29 травня 2012 року зазначено, що при його складанні були присутні: представник померлого ОСОБА_6 , представник УФ ДП Закарпатгеодезцентр Вовченко І .С . , голова Воловецької селищної ради Панасович В.В., інженер-землевпорядник (без зазначення особи), а також представники суміжних землекористувачів: позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . В акті міститься підпис представника померлого ОСОБА_6 (без зазначення особи), представника УФ ДП Закарпатгеодезцентр та підпис позивача, який не брав участі у погодженні меж та складанні акта.

Згідно з висновком експерта № 4/121 від 15.02.2017 р., підпис позивача в акті погодження меж, зокрема на сторінках 11, 12, 14 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер: 2121555100:01:008:0115 за адресою АДРЕСА_2 , вчинені не позивачем ОСОБА_1 , а іншою особою, вірогідно ОСОБА_3 .

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач ОСОБА_3 переоформив право власності на земельну ділянку з порушенням закону, що перешкоджає позивачеві набути право власності на земельну ділянку, яка перебуває в його користуванні, а тому позивач просив визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку.

У запереченні проти позову відповідач ОСОБА_3 зазначав, що за позивачем ОСОБА_1 не оформлено право власності чи користування сусідньою земельною ділянкою, тобто він не є власником чи користувачем земельної ділянки, а тому його права не могли бути порушені.

Відповідач посилається на те, що площа земельної ділянки, переданої йому у власність складає 0,0648 га і вона менша ніж зазначено в державному акті, виданому його батькові площею 0,068 га та значно менша від земельної ділянки, якою користується позивач. Просив у позові відмовити.

15.11.2017 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив: визнати незаконними та скасувати рішення Воловецької селищної ради від 29.12.1993 р. в частині передачі ОСОБА_10 у приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_2 ; визнати незаконним та скасувати рішення Воловецької селищної ради від 22.12.2000 р. в частині передачі ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га; визнати незаконним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 031208, виданого ОСОБА_6 на підставі рішення Воловецької селищної ради від 29.12.1993 р. та від 22.12.2000 р. про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,34 га для ведення особистого підсобного господарства з відміткою про перехід цього права власності до ОСОБА_3 ; визнати незаконним та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером: 2121555100:01:008:0115, площею 0,0680 га в державному земельному кадастрі про земельну ділянку та реєстрації в Поземельній книзі від 29.12.2012 року.

У запереченні на заяву про збільшення позовних вимог відповідач зазначив, що 12 червня 2001 року його батько ОСОБА_6 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 031208 на земельні ділянки: щодо ведення особистого підсобного господарства площею 0,68 га та 0.273 га. При оформленні документів для отримання державного акта на землю проводилося погодження меж із суміжними землекористувачами і жодних заперечень чи зауважень не було. Після смерті батька ним було оформлено право на спадщину, виготовлено технічну документацію із землеустрою, встановлено межові знаки на місцевості та проведено державну реєстрацію права власності. У пояснювальній записці, яка долучена до технічної документації зазначено, що по межових знаках земельної ділянки огорожа.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначив, що рішення Воловецької селищної ради від 22.12.2000 р. є документом старого взірця, який був виготовлений без проведення комплексу робіт з геодезичного встановлення меж земельної ділянки, що унеможливлювало визначення точних меж земельних ділянок на місцевості, та ідентифікувати земельну ділянку. Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, що передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, після чого вона може бути об`єктом цивільних прав та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідач ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вважає, що право власності відповідача зареєстроване з дотриманням чинного законодавства, а позивач не надав доказів порушення його права власності, тому позов задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_11 , який розробляв проект землеустрою на замовлення позивача, діяв виключно в інтересах позивача, а тому видана ним довідка про накладення земельних ділянок не може вважатися належним і допустимим доказом. Просив у позові відмовити (т.1, а.с.128-133).

Під час розгляду справи позивач підтримав позов з покликанням на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та показав, що переоформлення права власності успадкованої ним земельної ділянки було проведено відповідно до вимог закону. Позивач ОСОБА_1 не є ні власником ні законним користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , а тому приватизація суміжної земельної ділянки жодним чином не впливає на права позивача. У справі відсутні підстави для позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку, які передбачені ст. 140 Земельного кодексу України (далі ЗК України). Підставами для позбавлення його права власності на земельну ділянку не можуть бути неправильно встановлений паркан чи самовільне захоплення частини сусідньої земельної ділянки. Строк позовної давності по всіх вимогах закінчився і підстав для його поновлення немає. Позивач подав до суду на підтвердження своїх позовних вимог неналежні і недостовірні документи, зокрема: довідку № 3382 від 20.07.2016 р., акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами від 29.05.2012 р., які містять ознаки фальсифікації. Оскільки земельна ділянка для приватизації позивачем ще не сформована, то не відповідає дійсності його твердження про накладення земельних ділянок. Перешкод для оформлення ним права власності на земельну ділянку для нього не існує, а оформлена ним земельна ділянка буде більшою за розміром, ніж та що приватизував відповідач.

Інші учасники справи не скористалися правом на участь у судовому розгляді, подавши до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази в справі суд встановив такі обставини.

Відповідно до статті 14 Конституції України , земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб`єктами господарської діяльності виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 35 ЗК України , громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Набуття права на землю громадянами України здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або у їх користування.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після державної реєстрації цього права і посвідчується державним актом. Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та заповнення державного акту на право приватної власності на землю здійснюють органи місцевого самоврядування або органи виконавчої влади в залежності від місця розташування земельної ділянки.

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень.

Положеннями статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подаються на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Місцеві органи самоврядування виступають у відповідності зі статтею 83 ЗК України суб`єктами права комунальної власності в межах населеного пункту.

Відповідно до п.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1993 року № 15-92 № Про приватизацію земельних ділянок право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 Декрету, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно з п.1 Перехідних положень ЗК України встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У відповідності з ч.1 ст.107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки (ч.2 ст. 107 ЗК України).

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (ч.3 ст.107 ЗК України).

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Відповідно до п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 р. № 376, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі

межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.

Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 08.08.2016 р. позивачу ОСОБА_1 належить право власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яке виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за № 579, видане 28.08.1995 року Воловецькою державною нотаріальною конторою (т.1, а.с.5).

З довідки № 3382 від 10.02.2016 р., виданої виконкомом Воловецької селищної ради вбачається, що в користуванні ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_3 , перебуває земельна ділянка площею 0,10 га. Довідка підписана Воловецьким селищним головою та спеціалістом землевпорядником (т.1, а.с.6).

Зазначеними документами підтверджено, що позивач ОСОБА_1 правомірно користується земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок із господарськими спорудами, що належать йому на праві власності. Це спростовує покликання відповідача ОСОБА_3 на те, що позивач не є законним користувачем суміжної земельної ділянки і на його права жодним чином не може вплинути оформлення права власності відповідачем на сусідню земельну ділянку.

Рішенням Воловецької селищної ради від 29 липня 2016 року № 269 позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 , а.с.7).

З довідки № 3 від 16.02.2017 р., виданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 , який діє на підставі кваліфікаційного сертифіката, виданого Державним агентством земельних ресурсів України № НОМЕР_3 від 03.01.2013 р. та доданих матеріалів землевпорядного проектування (збірний кадастровий план земельної ділянки) на 1 аркуші, вбачається, що під час проведення кадастрової зйомки земельної ділянки позивача ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), було встановлено, що на частину земельної ділянки оформлено право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 2121555100:01:008:0115 площею 0, 0680 га, за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (т.1, а.с.8).

З Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.10.2016 р. (т.1, а.с.10) та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.10.2016 р. земельна ділянка з кадастровим номером: 2121555100:01:008:0115 площею 0, 0680 га, за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 (т.1, а.с.11-12).

Матеріали землевпорядного проектування, які посвідчені підписом та печаткою відповідальної особи ФОП ОСОБА_11 свідчать про те, що частина земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивача ОСОБА_1 , і огороджена парканом, приватизована сусіднім землекористувачем-відповідачем ОСОБА_3 , а тому накладається на земельну ділянку позивача.

Оцінюючи матеріали землевпорядного проектування на предмет належності та допустимості суд дійшов висновку, що ці документи виготовлені сертифікованим спеціалістом, уповноваженим Державним агентством земельних ресурсів України з видачею відповідного кваліфікаційного сертифіката № НОМЕР_3 від 03.01.2013 р., а тому підстав для висновку про належність та допустимість доказів, виготовлених за його участі в суду немає.

З огляду на зазначене суд вважає необґрунтованим твердження Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо неналежності та недопустимості виготовлених ФОП ОСОБА_11 документів.

З копії Акта погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 29 травня 2012 року, складеного за участю: представника померлого ОСОБА_6 (батька відповідача) без зазначення особи представника, суміжного землекористувача ОСОБА_1 , представника УФ ДП Закарпатгеодезцентр Вовченко І.С. вбачається, що акт погоджено трьома особами: відповідачем ОСОБА_1 , представником УФ ДП Закарпатгеодезцентр Вовченко І.С. та представником померлого ОСОБА_6 , без зазначення особи (т.1. а.с. 14). Копія цього документа видана позивачу ОСОБА_1 , на його запит, Воловецькою селищною радою 02 вересня 2016 року № 1057.

Згідно з висновком експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 15.05.2017 р. № 4/121, предметом дослідження якого була технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 2121555100:01:008:0115 площею 0, 0680 га за адресою: АДРЕСА_2 , підпис у вигляді слова ОСОБА_1 на одинадцятій сторінці технічної документації із землеустрою був виконаний не відповідачем ОСОБА_1 , а іншою особою. Даний підпис виконаний вірогідно позивачем ОСОБА_3 (т.1, а.с. 15-19).

Із зазначених доказів суд встановив, що Акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 29 травня 2012 року за адресою: АДРЕСА_2 в межах населеного пункту, був складений за участю представника померлого ОСОБА_6 (батька відповідача) та без участі суміжного землекористувача позивача ОСОБА_1 .

Згідно з постановою слідчого СВ Воловецького відділення поліції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області від 14 травня 2019 року кримінальне провадження, що було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070090000286 від 11.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, за заявою позивача ОСОБА_1 з приводу підробки документів на приватизацію земельної ділянки його сусідом ОСОБА_3 , закрите за відсутності в діянні складу злочину (т.1, а.с.241).

З Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 031208, виданого на підставі рішень Воловецької селищної ради народних депутатів від 29.12.1993 р. та від 22.12.2000 р., батько відповідача - ОСОБА_6 отримав у приватну власність дві земельні ділянки площею 0,068 га - присадибна ділянка та 0,273 га - в урочищі Ровінь , загальною площею 0,34 га. У плані зовнішніх меж земельної ділянки зазначено опис меж, в якому сторона земельної ділянки від А до Б - це землі позивача ОСОБА_1 (т.1, а.с.20).

З архівного витягу (від 20.10.2017 р. № 151/07-03) рішення Воловецької селищної ради народних депутатів Закарпатської області від 29.12.1992 року Про передачу земель громадянам селища у власність та додатку № 1 до нього вбачається, що цим рішенням передано у приватну власність ОСОБА_10 присадибну земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_2 та у користування - земельну ділянку площею 0,12 га (т.1, а.с.82).

Відповідно до рішення Воловецької селищної ради від 22.12.2000 року Про передачу землі в приватну власність громадянам та додатку № 1 Список громадян, яким виділено земельні ділянки у приватну власність , ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га. (т.1, а.с.84).

З відповіді начальника Головного управління Держгеокадастру від 11.01.2018 о. № 29-7-0 3-332/2-18 на запит представника позивача встановлено, що технічна документація зі складання державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 031208, виданого ОСОБА_6 у архіві відділу у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області відсутня.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_3 стверджували, що використовують присадибні земельні ділянки виключно в межах визначених огорожею, встановленою між суміжними земельними ділянками. З цього слідує, що накладення земельної ділянки, приватизованої відповідачем ОСОБА_3 , на земельну ділянку позивача, що розташована поза межами визначеними огорожею, свідчить про порушення прав позивача, як суміжного землекористувача.

З Пояснювальної записки, яка міститься в Технічній документації по відновленню меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 , мешканця АДРЕСА_2 (далі - Технічна документація по відновленню меж земельної ділянки), вбачається, що у липні 2011 року УФ ДП Закарпатгеодезцентр виконав комплекс топографо-геодезичних робіт на замовлення ОСОБА_3 по виготовленню технічної документації по відновленню меж та площі земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 . Вишукування виконувались в межах фактичного користування. Площа земельної ділянки становить 0,0648 га з абсолютною похибкою 0,02 м. (т.1, а.с.217).

Ця обставина підтверджена також таблицею довжини сторін та кутів повороту меж земельної ділянки, яка додана до Технічної документації по відновленню меж земельної ділянки (т.1, а.с.224).

З досліджених документів встановлено, що фактична площа земельної ділянки після переоформлення права власності на землю становить не 0,068 га, як зазначено в державному акті, а 0,0648 га.

Таку розбіжність у розмірах земельної ділянки пояснив у відзиві на позов представник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області де зазначив, що рішення Воловецької селищної ради від 22.12.2000 р. є документом старого взірця, який був виготовлений без проведення комплексу робіт з геодезичного встановлення меж земельної ділянки, що унеможливлювало визначення точних меж земельних ділянок на місцевості, та ідентифікувати земельну ділянку (т.1, а.с.130).

Вирішуючи спір суд бере до уваги, що технічна документація зі складання державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 031208, виданого ОСОБА_6 у архіві відділу у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області відсутня, отже суд немає можливості перевірити обставини щодо виготовлення державного акта спадкодавцем.

При вирішенні спору суд перевірив доводи позивача про те, що згідно з рішенням Воловецької селищної ради від 29 липня 2016 року № 269 йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться в його користуванні, а внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_3 порядку переоформлення права власності на земельну ділянку відбулося накладання меж земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні, та земельної ділянки позивача ОСОБА_1 .

На підставі встановлених обставин справи суд встановив, що переоформлення права власності на земельну ділянку здійснювалося відповідачем ОСОБА_3 з порушенням вимог закону, Акт погодження меж земельних ділянок складався без участі суміжних землевласників та землекористувачів, розмір фактично використовуваної ділянки позивача не відповідає тому, що зазначено в акті, а тому державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 031208, виданий ОСОБА_6 на підставі рішення Воловецької селищної ради від 29.12.1993 р. та від 22.12.2000 р. про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,34 га для ведення особистого підсобного господарства з відміткою про перехід цього права власності до ОСОБА_3 підлягає визнанню недійсним.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання незаконними та скасування рішення Воловецької селищної ради від 29.12.1993 р. в частині передачі ОСОБА_10 у приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_2 ; рішення Воловецької селищної ради від 22.12.2000 р. в частині передачі ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га; суд виходить з того, що підстав для визнання незаконними та скасування зазначених рішень органу місцевого самоврядування суд не знайшов, оскільки позивач не довів, яким чином зазначені рішення порушують його права під час приватизації земельної ділянки.

Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером: 2121555100:01:008:0115, площею 0,0680 га в державному земельному кадастрі про земельну ділянку та реєстрації в Поземельній книзі від 29.12.2012 року. не належить до передбаченого законом способу захисту порушеного права.

Суд перевірив доводи відповідача ОСОБА_3 щодо застосування норм чинного законодавства щодо спливу строку позовної давності.

Позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовуються судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту, а саме коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Підставами для відмови в позові в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Тлумачення частини першої статті 261 ЦК України свідчить про те, що строком позовної давності є термін, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у цивільних правовідносинах або ж для реалізації владних повноважень.

При цьому початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з об`єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб`єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Ураховуючи викладене, при вирішенні питання про дотримання строку позовної давності для звернення до суду у цій справі суд встановив, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, установив дату, коли особа звернулася до суду, з`ясував, чи у межах передбаченого законодавством строку позивач звернувся до суду.

Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах: від 20 серпня 2013 року № 3-18гс13 та ухвалі від 25 квітня 2012 року № 615350вов10.

У відповіді на відзив відповідача ОСОБА_15 позивач зазначав, що про існування державного акта на право приватної власності на землю йому не було відомо до часу, поки він не почав процес приватизації у 2017 році. Після отримання довідки сертифікованого інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_11 йому стало відомо, що на частину земельної ділянки, яку він мав намір отримати у власність вже оформлено право власності з кадастровим номером: 2121555100:01:08:0115 (т.1, а.с.162).

Покликання відповідача на те, що позивач мав можливість вільно отримати інформацію про земельну ділянку відповідача є безпідставним, оскільки не встановлено, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав раніше.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням п.3 ч. 2ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Воловецької селищної ради Закарпатської області, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних і фізичних осіб-підприємців Воловецької державної районної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконними та скасування рішень Воловецької селищної ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та визнання незаконною і скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 031208, виданий ОСОБА_6 12 червня 2001 року на підставі рішення Воловецької селищної ради від 29.12.1993 р. та від 22.12.2000 р. про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,34 га для ведення особистого підсобного господарства, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 .

В решті позову про: визнання незаконними та скасування рішення Воловецької селищної ради від 29.12.1993 р. в частині передачі ОСОБА_10 у приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_2 ; рішення Воловецької селищної ради від 22.12.2000 р. в частині передачі ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га; визнання незаконним та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер - 2121555100:01:008:0115, площею 0,0680 га в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрації в Поземельній книзі від 29 грудня 2012 року, відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) гривень, сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Воловецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та проголошено 01 червня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

Відповідач: Воловецька селищна рада Воловецького району Закарпатської області, місцезнаходження: 89100, смт. Воловець, вул. Пушкіна, буд. 7, Воловецький район Закарпатська область;

Відповідач: Відділ у Воловецькому району Головного Управління Держземкадастру у Закарпатській області, місцезнаходження: 89100, смт. Воловець, вул. Фабрична, буд. 3, Воловецький район Закарпатська область;

Відповідач: Сектор державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Воловецької районної державної адміністрації, місцезнаходження: 89100, смт. Воловець, вул. Пушкіна, буд. 12, Воловецький район Закарпатська область.

Головуючий В.А. Вотьканич