Рішення

від 18.05.2020 по справі 210/550/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/550/20

Провадження № 2/210/997/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"18" травня 2020 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Ступак С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод (далі - ТОВ ЛМЗ ) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 січня 2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 є сином загиблого на виробництві ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батько Позивача - працівник цеху з ремонту механо та енергообладання, безпосередньо перед загибеллю отримав наряд від заступника начальника цеху на роботу по демонтажу улити димососу ДН - 12,5 вентиляційної установки ГОУ-5 цеху виробництва виливниць. Після отримання завдання розпочав роботи згідно до отриманого наряду. Відповідно до інформації, яка вказана в Акті розслідування нещасного випадку № 3 від 24.06.2019 року за формою Н-1, батько Позивача піднявся по драбині, що була приставлена до півотропроводу, з металевим ломом в руках, щоб вивільнити ланцюг привідного механізму талі, затиснутий ланцюгом з гаком. Під час спускання по драбині вона змістилася вниз і батько Позивача упав з неї на лом, внаслідок чого отримав смертельні травми, від яких помер в машині швидкої допомоги по дорозі в лікарню.

Звістка про смерть батька призвела до того, що ОСОБА_2 зазнав сильного нервового потрясіння, позивач постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть батька не залишають його до теперішнього часу. Після смерті батька, він лишився без його піклування та матеріальної підтримки. Неспроможність у повній мірі задовольнити свої нагальні життєві потреби.

Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 300 000 гривень, яку просить стягнути з відповідача на його користь без утримання податків та зборів.

Представник відповідача ТОВ Ливарно-механічний завод - Касьян М.С. подав до суду відзив, в якому зазначив наступне. ОСОБА_3 з 27.03.2018 року був прийнятий на посаду слюсаря-ремонтника цеху виробництва виливниць ТОВ ЛМЗ . Цього ж, дня йому було проведено вступний інструктаж з питань охорони праці, що міститься в Акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 15.02.2019 року о 09.50 год. за формою Н- 5 та Актом № 3 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 24.06.2019 року. 28.03.2018 року ОСОБА_3 було проведено первинний інструктаж з питань охорони праці та проставлено оцінку - знає . Повторний інструктаж з питань охорони праці проведено 16.01.2019 року, оцінка - знає . Також, 28.03.2018 року ОСОБА_3 було проведено перевірку знань за професією (для виконання робіт підвищеної небезпеки) за результатами якої було складено протокол №091-40 та проставлено оцінку - знає . ОСОБА_3 був ознайомлений із вимогами Інструкції з охорони праці для слюсаря-ремонтника цеху виробництва виливниць ОП.091.22.18. Таким чином, відповідачем було вжито всі можливі та необхідні від нього заходи щодо навчання та проведення відповідних інструктажів з охорони праці. В Акті №3 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 24.06.2019 року визначено, що основною причиною настання нещасного випадку визначено невиконання вимог Інструкції з охорони праці для слюсаря - ремонтника цеху виробництва виливниць ОП.091.22.18 Таким чином, твердження позивача, що ТОВ ЛМЗ не створено безпечні та нешкідливі умови праці спростовуються документами, які містяться в матеріалах справи. Відповідно до норм діючого законодавства України позивач має довести в чому полягає завдана шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно, з яких міркувань виходив позивач визначаючи розмір шкоди, та якими доказами він це підтверджує. За таких обставин, вважає, що заявлена сума позову в розмірі 300000,00 грн. необґрунтована жодним доказом та недоведена у встановленому порядку. Зі своєї сторони, відповідач відразу після нещасного випадку, розуміючи необхідність надання матеріальної допомоги членам сім`ї ОСОБА_3 здійснив виплату допомоги в розмірі 960,00 грн. та 4100,00 грн., а також допомоги на поховання, в тому числі грошової в сумі 25000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача - Касьян М . С . клопотав перед судом, провести врегулювання спору у даній справі, за участю судді.

Позивач ОСОБА_2 скористався правом надання відповіді на відзив, в якій заперечував щодо врегулювання спору за участю судді, оскільки це не можливо та приведе лише до затягування троків розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року клопотання представника відповідача - Касьян М.С. залишено без задоволення.

Дослідивши наявні матеріали справи та доводи позивача та заперечення відповідача, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, про що в Книзі реєстрації народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , зроблено відповідний актовий запис №1, батьками ОСОБА_2 зазначені: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 , вказані обставини підтверджуються копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.01.2009 року. (а.с. 10)

З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої на ім`я батька позивача - ОСОБА_3 , встановлено, що відповідно до запису №18, 27.03.2018 року ОСОБА_3 прийнятий на посаду слюсаря ремонтника - ремонтником 6 розряду, цеху виробництва виливниць Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод . (а.с.9-12)

Відповідно до Свідоцтва про смерть, виданого Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану 19 лютого 2019, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 помер, про складено відповідний актовий запис № 235. (а.с.13).

Відповідно до Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку (аварії) від 21.06.2019 року та Акту №3 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом від 21.06.2019 року встановлено, що з ОСОБА_3 під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок. (а.с. 15-21, 22-26)

У відповідності до ст.4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини - є головним обов`язком держави.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.13 ЗУ Про охорону праці , роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджено Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.01.2009 року.

Відповідно до ст.16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 р. №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв`язку із смертю батька встановлений судом та підтверджується матеріалами справи. Позивач переносить моральні страждання, ця подія змінила все подальше його життя. Залишився без батька, що призвело до погіршення його морального стану. Таким чином, факт моральних страждань у зв`язку зі смертю батька, навряд чи потрібно доводити за допомогою якихось спеціальних засобів доказування. Доведення наявності цих страждань, саме по собі, полягає у засадничих поняттях людяності та розумінні основ людського життя, яке державою визнається найвищою соціальною цінністю.

Суд, доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Свої моральні страждання, пов`язані зі смертю батька позивач оцінює в розмірі 300000,00 гривень.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, суд вважає за доцільне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданою смертю його батька внаслідок смерті на виробництві у розмірі 200 000 грн., без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ч.6 ст.141ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, та керуючись ст.153 КЗпП України, ст.ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 23, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод , (код ЄДРПОУ: 35748028), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві - 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод , (код ЄДРПОУ: 35748028), на користь держави судовий збір 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Ступак