Постанова

від 20.10.2020 по справі 210/550/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7611/20 Справа № 210/550/20 Суддя у 1-й інстанції - Ступак С. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання -Кислиця І.В.

сторони справи :

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року, ухваленого суддею Ступаком С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод (надалі - ТОВ Ливарно-механічний завод ) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.02.2019 року його батько ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача на посаді слюсар-ремонтник 6-го розряду, під час виконання трудових обов`язків, при падінні з висоти, отримав смертельні травми, від яких, помер в машині швидкої допомоги по дорозі до лікарні. Звістка про смерть батька призвела до того, що ОСОБА_2 зазнав сильного нервового потрясіння, позивач постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть батька не залишають його до теперішнього часу. Після смерті батька, ОСОБА_2 залишився без його піклування та матеріальної підтримки. Неспроможність у повній мірі задовольнити свої нагальні життєві потреби, тому просила суд стягнути з відповідача на свою користь 300 000 гривень, у відшкодування моральної шкоди, без утримання податків та зборів.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Ливарно-механічний завод , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві - 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 - відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Ливарно-механічний завод на користь держави судовий збір 2000 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ТОВ Ливарно-механічний завод , ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що судом не враховано, що відповідачем проведено інструктаж з питань охорони праці, позивачем не доведено в чому полягає завдана моральна шкода, та якими діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно . Вважають визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам виваженості та справедливості, є значно завищеним та не доведеним.

Крім того, відповідачем після нещасного випадку, членам сім`ї ОСОБА_3 було виплачено допомогу в розмірі 960 грн. та 4 100 грн., а також допомогу на поховання в тому числі грошової в сумі 25 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відповідача ТОВ Ливарно-механічний завод залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Починок В.В., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ,. є батьками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3).

Відповідно до копії трудової книжки 27.03.2018 року ОСОБА_3 прийнятий на посаду слюсаря ремонтника - ремонтником 6 розряду, цеху виробництва виливниць Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод . (а.с.9-12)

За життя 15.02.2019 року ОСОБА_3 - працівник цеху з ремонту механо та енергообладання, отримав наряд від заступника начальника цеху на роботу по демонтажу улити димососу ДН - 12,5 вентиляційної установки ГОУ-5 цеху виробництва виливниць. Після отримання завдання розпочав роботи згідно до отриманого наряду. Відповідно до інформації, яка вказана в Акті розслідування нещасного випадку № 3 від 24.06.2019 року за формою Н-1, ОСОБА_3 піднявся по драбині, що була приставлена до півотропроводу, з металевим ломом в руках, щоб вивільнити ланцюг привідного механізму талі, затиснутий ланцюгом з гаком. Під час спускання по драбині вона змістилася вниз і ОСОБА_3 упав з неї на лом, внаслідок чого отримав смертельні травми.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 - помер(а.с.13).

Відповідно до Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку (аварії) від 21.06.2019 року основною причиною настання нещасного випадку (аварії) невиконання посадових обов`язків, порушення вимог п.2.5, п.3.3.10, п.3.3.12 посадової інструкції заступника начальника цеху з ремонту механо-і енергообладнання (механо -і енергослужба) цеху виробництва виливниць (ЦВВ) ПІ091.1222,2.010; супутньою причиною є невиконання вимог інструкції з охорони праці, порушення вимог п.п. 3.43, 3.35.16 інструкції з охорони праці для слюсаря-ремонтника цеху виробництва виливниць ОП.091.22.18 .(а.с. 15-21)

Згідно п. 10 Акту №3 (форми Н-1) про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом від 21.06.2019 року встановлено, що з ОСОБА_3 під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок. Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, або орган, який проводить розслідування є ОСОБА_4 - заступник начальника цеху з ремонту механо- і енергообладнання (механо і енергослужба) цеху виробництва виливниць, ОСОБА_3 - слюсар ремонтник цеху виробництва виливниць (а.с. 22-26)

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи на користь ОСОБА_1 суд першої інстанції та виходив із обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з відповідача ТОВ Ливарно-механічний завод на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України Про охорону праці , роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, як син ОСОБА_3 загиблого від нещасного випадку на виробництві.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 колегією суддів відхиляються, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв`язку зі смертю батька доведений матеріалами справи.

Нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_3 стався в результаті незабезпечення потерпілому відповідачем ТОВ Ливарно-механічний завод безпечних умов праці, встановлений та підтверджується матеріалами справи.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн., суд виходив з конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків що наступили, враховуючи принципи розумності і справедливості, у зв`язку з чим дійшов висновку, що сума компенсації моральної шкоди повинна складати 200 000,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа Станков проти Болгарії , № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Позивач втратив батька у віці 11 років, смерть батька змінила все подальше його життя. Він зазнав сильного нервового потрясіння, позивач постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть батька не залишають його до теперішнього часу. Після смерті батька, він лишився без його піклування та матеріальної підтримки. Неспроможність у повній мірі задовольнити свої нагальні життєві потреби.

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав ОСОБА_2 характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, провину самого потерпілого, який не застосував індивідуальні захисні засоби, моральні страждання ОСОБА_2 , який залишився без батька, що призвело до погіршення його морального стану. Факт моральних страждань у зв`язку зі смертю рідної людини, навряд чи потрібно доводити за допомогою якихось спеціальних засобів доказування. Доведення наявності цих страждань, саме по собі, полягає у засадничих поняттях людяності та розумінні основ людського життя, яке державою визнається найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2020 року.

Головуючий:

Судді: