Рішення

від 28.05.2020 по справі 467/506/20

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/506/20

Провадження № 2-а/467/10/20

РІШЕННЯ

Іменем України

28.05.2020 року Арбузинський районний суд суд Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Догарєвої І.О.;

за участю:

секретаря судових засідань Калайди К.В.

позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

04.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Арбузинського районного суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Інспектора СРПП №3 Южноукраїнського ВП старшого сержанта поліції Ляпало Сергія Олександровича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить визнати дії інспектора Ляпало С.О. з винесення вказаної постанови протиправними, скасувати постанову від 20.04.2020 року серії БАА № 430669 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Позов мотивовано тим, що 20.04.2020 року близько 10 години 30 хвилин він рухався на автомобілі ЗАЗ 1102 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з смт.Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області до м.Южноукраїнська Миколаївської області. При перетині пункту контролю на в`їзді до м.Южноукраїнська сержант Ляпало С.О. відмовився пропускати його автомобіль, ігноруючи наявність перепустки на автомобіль, перепусток на ім`я позивача та його дружини. З цього приводу позивач телефонував на гарячу лінію МВС України. Після цього відносно позивача інспектором СРПП №3 Южноукраїнського ВП старшим сержантом поліції Ляпало С.О. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №430669 за ч.1 ст.122 КУпАП, згідно якої на позивача накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Інспектор повідомив позивача, що він порушив ПДР та не зупинився перед знаком СТОП контроль. Позивач з такими висновками поліцейського не погодився та повідомив працівнику поліції, що вимог знаку він дотримався та здійснив повну зупинку, однак заперечення позивача були проігноровані. Працівник поліції відмовився надати будь-які докази вчинення позивачем порушення ПДР та проїзду без зупинки при наявності знаку СТОП контроль. Постанова серії БАА №430669 від 20.04.2020 року не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Ухвалою судді від 06.05.2020 року адміністративний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали судді 15.05.2020 року через канцелярію суду позивачем було надано оригінал квитанції від 15 травня 2020 року №1 про сплату судового збору.

Ухвалою від 18.05.2020 року відкрито провадження у справі та визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою від 21.05.2020 року за згодою позивача замінено первісного відповідача Інспектора СРПП №3 Южноукраїнського ВП старшого сержанта поліції ОСОБА_3 на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (54001 м. Миколаїв вул. Декабристів, 5). Судове засідання у справі призначене на 28.05.2020 року, відповідачу встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву.

До початку судового засідання на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про заміну неналежного відповідача Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на належного відповідача Южноукраїнський ВП ГУНП в Миколаївській області, у задоволенні якого ухвалою від 28.05.2020 року відмовлено.

Також до початку судового засідання на електронну адресу суду надійшов відзив ГУНП в Миколаївській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач позовні вимоги не визнав, з огляду на те, що не є належним відповідачем у справі, належним відповідачем вважає Южноукраїнський ВП ГУНП в Миколаївській області. Крім того, постанова серії БАА №430669 від 20.04.2020 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП винесена інспектором СРПП №3 Южноукраїнського ВП старшим сержантом поліції Ляпало С.О. з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки позивач не виконав вимоги знаку 4.14 ПДР України, як доказ під час складання постанови ОСОБА_1 надано пояснення гр. ОСОБА_4 , яка пояснила, що 20.04.2020 року знаходилась на зазначеному в позові блок-пості та бачила як автомобіль Славута під керуванням ОСОБА_1 не зупинився перед дорожнім знаком, після чого був зупинений співробітником поліції. В свою чергу позивач не довів ті обставини, на які посилається у позові.

Представник відповідача ГУНП в Миколаївській області в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що проживає у смт.Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, 20.04.2020 року близько 10 години 30 хвилин він віз свою дружину на роботу до м.Южноукраїнська. На лобовому склі його автомобіля була прикріплена перепустка Южноукраїнської АЕС, він та його дружина також мали при собі такі перепустки. Зазвичай цього було достатньо для проїзду через м.Южноукраїнськ до місця знаходження енергокомплексу Южноукраїнської АЕС. Перед в`їздом до м.Южноукраїнська з смт.Костянтинівка розташований тимчасовий, на період карантину, блок-пост, обладнаний дорожнім знаком СТОП контроль , де чергували два працівники поліції та один медичний працівник. Перед блок-постом він здійснив повну зупинку автомобіля на вимогу знаку СТОП контроль та працівник поліції жестом вказав йому проїхати на територію посту, де перевірив перепустки та заборонив проїзд автомобіля до м.Южноукраїнська. На заперечення позивача про наявність перепусток працівник поліції не звернув уваги та в грубій формі запропонував дружині позивача йти до роботи пішки. Після цього працівник поліції почав складати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та повідомив, що ОСОБА_1 не зупинився на вимогу знаку СТОП контроль . Позивач заперечував порушення ПДР, вказував на невідповідність знаку вимогам ДСТУ, оскільки тимчасовий знак має бути виготовлений на жовтому фоні, на відсутність знаків поступового обмеження швидкості перед знаком СТОП контроль , та, власне, на здійснення водієм повної зупинки перед знаком СТОП контроль . Працівником поліції дані заперечення проігноровані, як і вимоги ОСОБА_1 надати докази вчиненого правопорушення, та було складено оскаржувану постанову. Пізніше, того ж дня позивачем здійснено відеозйомку місця розташування блок-посту на мобільний телефон на підтвердження того, що жодного знаку обмеження швидкості перед знаком СТОП контроль не було встановлено.

Свідок ОСОБА_6 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання пояснила, що 20.04.2020 року вранці чоловік ОСОБА_1 віз її на роботу до м.Южноукраїнська з смт.Костянтинівка. Перед в`їздом до м.Южноукраїнська з смт.Костянтинівка був розташований тимчасовий, на період карантину, блок-пост, обладнаний дорожнім знаком СТОП контроль . Перед блок-постом чоловік здійснив повну зупинку автомобіля на вимогу знаку СТОП контроль та працівник поліції жестом вказав йому проїхати на територію посту, де перевірив перепустки та заборонив проїзд автомобіля до м.Южноукраїнська та сказав їй йти до роботи пішки. З цього приводу між її чоловіком та працівником поліції відбулась суперечка, працівник поліції поводив себе грубо. Після цього працівник поліції почав складати постанову про притягнення її чоловіка до адміністративної відповідальності та повідомив, що ОСОБА_1 не зупинився на вимогу знаку СТОП контроль . На заперечення ОСОБА_1 та свідка про невідповідність знаку вимогам ДСТУ, оскільки тимчасовий знак має бути виготовлений на жовтому фоні, про відсутність знаків поступового обмеження швидкості перед знаком СТОП контроль , та, на їх заперечення щодо здійснення водієм повної зупинки перед знаком СТОП контроль працівник поліції не зважав, надати докази вчиненого правопорушення відмовився. Свідок підтвердила, що жодного знаку обмеження швидкості перед знаком СТОП контроль встановлено не було.

Заслухавши позивача, свідка, дослідивши надані сторонами докази суд встановив наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема частиною першою, другою, третьою, п`ятою, шостою і восьмою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону України Про Національну поліцію систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України Про Національну поліцію територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.

Відповідно до постанови КМУ № 730 від 16.09.15 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області.

Згідно Положеня про Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №31 в редакції наказу Національної поліції від 12.07.2019 року №703 (розміщено на офіційному сайті ГУНП в Миколаївській області за посиланням https://mk.npu.gov.ua/assets/sites/mk/2019/August/08/polozena.pdf) в п.1 розділу І зазначеного Положення визначено, що Головне управління Національної поліції в Миколаївській області є територіальним органом поліції, який утворюється, ліквідовується та реорганізовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозиції Голови Національної поліції України та згідно із законодавством України реалізовує повноваження Національної поліції на території Миколаївської області.

За змістом п.8 розділу V зазначеного Положення Головне управління Національної поліції в Миколаївській області є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та інших фінансових установах України, печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, інші печатки та штампи, бланки, необхідні для здійснення діяльності.

Згідно п.7. розділу І Положеня про Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, ГУНП реалізує свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку структурні та територіальні (відокремлені) підрозділи.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.05.2020 року відомості про створення відокремлених підрозділів юридичної особи ідентифікаційний код 40108735 Головне управління Національної поліції в Миколаївській області відсутні. Відомості про Южноукраїнський ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області як юридичну особу також відсутні.

Отже, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, як орган Національної поліції, що є юридичною особою публічного права є належним відповідачем у даній справі, а його заперечення в тій частині, що належним відповідачем у справі є Южноукраїнський ВП не ґрунтуються на вимогах закону.

Що стосується суті позовних вимог, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 276 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частинами 2 та 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч. ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з ст. 31 Закону України Про Національну поліцію поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України Про Національну поліцію встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).

Окрім того, Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування адміністративної справи є обов`язковою та має передувати такому розгляду справи.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті , з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Кодексом адміністративного судочинства України (далі-КАСУ) встановлено, а саме ст.72-90, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №430669 від 20.04.2020 року поліцейським СРПП №3 Южноукраїнського ВП старшим сержантом поліції Ляпало С.О. до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, яке згідно постанови полягало в тому, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ЗАЗ 1102 реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним ОСОБА_7 , 20.04.2020 року о 10 годині 20 хвилин в смт.Костянтинівка не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 (СТОП контроль).

Слід зазначити, що п.7 бланку постанови не заповнений та не містить відомостей щодо наявності жодних додатків до неї.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками

Відповідно до пп. в пп. 8.4 Правил дорожнього руху України, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Згідно із пп.3.41 п.3 Розділу33 Правил дорожнього руху України, до заборонних дорожніх знаків відноситься дорожній знак - Контроль , яким забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (пост Національної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Застосовується лише за умови обов`язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та (або) 3.31 згідно з вимогами пункту 12.10 цих Правил.

Відтак, виходячи із зазначених норм відповідальність за порушення вимоги дорожнього знаку 3.41 Контроль настає лише за умови попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та (або) 3.31.

Позивач ОСОБА_1 заперечував наявність знаків обмеження швидкості перед контрольним пунктом, як і свідок ОСОБА_6 .

На підтвердження дотримання умов встановлення знаку 3.41 відповідачем надано фотографію місця розташування контрольного пункту із зображенням знаку 3.29 обмеження швидкості 40 на опорі лінії електропередач. Однак, з наданого ОСОБА_1 відеозапису з місця розташування контрольного пункту, вбачається відсутність будь-яких знаків на даній опорі, що ставить під сумнів наявність даного знаку на момент складення оскаржуваної постанови. Надана відповідачем фотографія не містить дати та часу проведення фотозйомки, в постанові відсутні будь-які посилання на проведення фото- чи відеозйомки та долучення відповідних матеріалів до постанови.

Відтак, оскільки оскаржувана постанова в порушення ч.3 ст.283 КУпАП не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фотографування, надана відповідачем фотографія не є допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що відповідає висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах № 428/2769/17 (постанова від 24.01.2019 року) та у справі №524/5536/17 (постанова від 15.11.18 року).

На підтвердження вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 відповідачем надано також копію письмових пояснень старшого сержанта поліції ОСОБА_3 від 24.04.2020 року, надані ним інспектору ВОДГР УПД ГУНП в Миколаївській області. Згідно даних пояснень ОСОБА_3 в період з 08-00 год. по 20-00 год. 20.04.2020 року ніс службу на тимчасовому пункті пропуску на в`їзді в м.Южноукраїнськ з смт.Костянтинівка, де згідно п.12.10 ПДР встановлено дорожній знак 3.41 СТОП-контроль та знак 3.29 обмеження швидкості. Поліцейським, згідно його пояснень, було помічено автомобіль ЗАЗ 1102, який заїхав на умовну територію карантинного поста, попередньо не виконавши вимоги дорожнього знаку 3.41. Зупинивши даний автомобіль було встановлено, що водій ОСОБА_1 направляється в м.Южноукраїнськ без перепустки встановленого зразка та водія повідомлено про обмеження пересування до міст супутників об`єктів Ерегоатому, а також повідомлено про порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме невиконання вимог знаку 3.41, роз`яснено його права. На вимогу водія було залучено свідка, медичного працівника ОСОБА_4 , яка підтвердила факт порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 , після чого стосовно водія винесено постанову про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та вказано на заборону в`їзду до м.Южноукраїнська.

Однак зазначені пояснення поліцейського не є допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки, як вбачається з їх змісту, пояснення надавались поліцейським 24.04.2020 року інспектору ВОДГР УПД ГУНП в Миколаївській області, тобто інспектором перевірялась правомірність дій поліцейського під час складання постанови відносно ОСОБА_1 , що явно свідчить про зацікавленістьстаршого сержанта поліції ОСОБА_3 під час дачі пояснень, а тому згадані пояснення очевидно не можуть бути доказом вчинення адміністративного правопорушення. Такий висновок суду відповідає також висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах№ 524/5741/16-а (постанова від 20.05.2020) та №161/5372/17 (постанова від 29.04.2020 року).

Крім того, відповідачем надано копію письмових пояснень ОСОБА_4 , яка пояснила, що 20.04.2020 року вона о 8-00 годині заступила на чергування на блок-пост №3 в якості медичної сестри. В момент чергування, точного часу вона не пам`ятає, з смт.Костянтинівка в напрямку м.Южноукраїнська рухалось авто марки Славута , який не зупинився на вимогу дорожнього знаку, на що був зупинений працівниками поліції та відносно водія складено постанову.

Оцінюючи наданий доказ слід зазначити, що дата складення пояснень у вступній частині документа містить виправлення, пояснення відбирались в м.Южноукраїнську, а не за місцем винесення оскаржуваної постанови в смт.Костянтинівка та іншою посадовою особою. Постанова серії БАА №430669 від 20.04.2020 року не містить жодного посилання на пояснення свідка. Зазначене в сукупності зі змістом пояснень свідка ОСОБА_4 , яка у своїх поясненнях зазначає, що не пам`ятає часу, коли автомобіль Славута був зупинений працівниками поліції, вказує на те, що пояснення свідок давала значно пізніше ніж було винесено постанову, що спростовує твердження відповідача та твердження поліцейського ОСОБА_3 про те, що під час винесення постанови на вимогу водія було залучено свідка. Дана обставина також оспорювалась ОСОБА_1 . Відтак, зазначені письмові пояснення не можуть бути прийняті судом як беззаперечний доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Отже, виходячи з викладеного, відповідальність за порушення вимоги дорожнього знаку 3.41 Контроль настає лише за умови попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та (або) 3.31. Позивач ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_6 заперечували наявність на місці події перед знаком 3.41 на тимчасовому блок-пості на виїзді з смт.Костянтинівка до м.Южноукраїнськ попередньо встановлених знаків поступового зменшення швидкості, їх відсутність вбачається також з наданого позивачем відеозапису (5-6 секунди відеозапису). Дотримання умов встановлення знаку 3.41 відповідно до Правил дорожнього руху України відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що саме по собі виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за невиконання вимог зазначеного дорожнього знаку.

Крім того, суду не надано беззаперечних доказів, які свідчили б про невиконання позивачем вимог знаку та проїзду ним без зупинки на територію контрольного пункту.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи із змісту ст.8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 23 грудня 2005 року № 14 встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП, зокрема, в постанові потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач у справі не довів належними і допустимими доказами не лише факту дотримання законодавчо встановленої процедури розгляду та вирішення справи про адміністративне правопорушення, а взагалі факту вчинення адміністративного правопорушення.

Зважаючи на той факт що, відповідач не надав доказів правомірності свого рішення, що є його обов`язком відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, будь-який сумнів тлумачиться на користь особи, що притягається до відповідальності, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята поліцейським передчасно та без повного та всебічного з`ясування усіх обставини справи, вина позивача не підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Позивачем заявлено вимоги про визнання дій інспектора Ляпало С.О. з винесення постанови протиправними та скасування постанови від 20.04.2020 року серії БАА № 430669 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Проаналізувавши всі докази у їх сукупності та обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог статті 9 КАС України з метою повного захисту законних прав позивача наявна необхідність захистити порушене право ОСОБА_1 у належний спосіб, визначений п.3 ч.3 ст.286 КАС України, шляхом скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги в частині визнання дій поліцейського протиправними задоволенню не підлягають, оскільки є недоведеними позивачем, та не передбачені ч.3 ст.286 КАС України в рамках розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України Про Державний бюджет на 2020 рік розмір такого прожиткового мінімуму визначено у 2102 гривні.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Миколаївській області підлягає стягненню судовий збір в сумі 420,40 гривень (2102 х 0,2).

Керуючись ст.ст.242-247, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №430669 від 20.04.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Миколаївській області (місцезнаходження юридичної особи 54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Центральний

р-н, вул.Декабристів, буд.5, ідентифікаційний код юридичної особи 40108735) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок витрат на оплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Арбузинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, з урахуванням п.3 Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя І.О.Догарєва