Постанова

від 29.05.2020 по справі 642/7754/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року

м. Харків

справа № 642/7754/19

провадження № 22-ц/818/2927/20

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Бурлака І.В., Котелевець А.В.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Школа Спік Ап ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Школа Спік Ап на рішення Ленінського районного суду м. Харкова, ухвалене об 11 годині 5 хвилин 14 лютого 2020 року у складі судді Грінчук О.П. (повний текст рішення складений 24 лютого 2020 року),

УСТАНОВИВ:

П`ятнадцятого листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати недійсним укладений із товариством з обмеженою відповідальністю Школа Спік Ап (надалі Товариство) договір № 4401/896 від 05.06.2019 про придбання курсу англійської мови (надалі Договір).

Позов мотивований тим, що 05.06.2019 позивач уклала з Товариством Договір, при укладанні якого відповідач увів ОСОБА_1 в оману щодо якості надання послуг, їх переваг, методик, що використовуються, кваліфікації відповідача та його належність до іноземних організацій, наявність ліцензій та міжнародного визнання. Так, на офіційному сайті відповідача зазначено, що Товариство належить компанії Speak Up Learning (Польща), яка є міжнародною мережею шкіл англійської мови в багатьох країнах, зокрема, в Україні, освітня програма відповідає розробленій Радою Європи системі рівнів володіння іноземною мовою, Школа Спік Ап (виконавець) письмово гарантує успішне вивчення англійської мови. Зазначена інформація викликала у ОСОБА_1 враження, що вказана школа має європейську належність, міжнародне визнання, високу кваліфікацію, сертифіковану в країнах Європи та ліцензовану діяльність на території України.

Під час консультації з представниками Товариства в їх офісі, останні запевнили ОСОБА_1 в достовірності інформації, розміщеної на веб-сайті, та повідомили про акційну пропозицію, а саме, можливість придбання безлімітного курсу англійської мови вартістю 39600 грн всього за 18802 грн., дія якої закінчувалося. Зазначеною інформацією працівники Товариства позбавили позивача достатнього часу для прийняття свідомого рішення.

ОСОБА_1 посилалася в позові на те, що Договір укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики з боку Товариства, дії відповідача є забороненими та підпадають під дію ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, що виключає будь - яку діяльність, що вводить в оману споживача.

Інформація, розміщена на сайті школи та підтверджена представниками відповідача під час особистої консультації, не відповідає дійсності та є такою, що ввела ОСОБА_1 в оману. З інформації Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців убачається, що при заснуванні Товариства ні особи-нерезиденти, ні міжнародна компанія Speak Up Learning участі не брали. Засновником відповідача є ОСОБА_2 і Товариство не має відношення до польської школи Speak Up Learning. Сертифікат про проходження курсів, який видається відповідачем, офіційно не визнається ні в Україні, ні за її межами. Недостовірним є також посилання відповідача на те, що його освітня програма відповідає розробленій Радою Європи системі рівнів володіння іноземною мовою, оскільки зазначена система передбачає поділ на три рівня, кожен з яких має по два підрівня, тобто всього 6 підрівнів, в той час, як згідно з оскаржуваним договором ОСОБА_1 пропонується опанувати з 6 по 9 рівень, які не передбачені системою Ради Європи. На сайті відповідача містяться лише позитивні відгуки про курси іноземної мови, що надаються Товариством, проте без посилань на анкети в соціальних мережах осіб, які залишали такі відгуки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволений. Визнано недійсним укладений між ОСОБА_1 та Товариством Договір. Стягнуто з Товариства на користь держави 840 грн 80 коп. судового збору.

Судове рішення мотивоване тим, що викладена відповідачем інформація про статус Товариства та його приналежність до європейської компанії, рівень, методи та результати такого навчання, європейське визнання сертифікатів, розміщена на веб-сайті школи та підтверджена представниками школи під час особистої консультації позивача, є проявами підприємницької практики, яка ввела ОСОБА_1 в оману. Внаслідок такої підприємницької діяльності у позивача склалося хибне уявлення у якості отриманих послуг, що привело до укладання між сторонами Договору, який би позивач не уклала, знаючи завчасно достовірну та повну інформацію. Суд не врахував наданий Товариством лист про можливість розірвати Договір, з`явившись до Товариства для підписання договору про розірвання, оскільки не доведено отримання позивачем такого листа. Сплата ОСОБА_1 2000 грн на виконання Договору не свідчить про його дійсність.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довела, а суд не перевірив, чи саме Товариство є реєстратором (власником) доменного імені/або власником домену, на якому розміщена інформація, яку ОСОБА_1 вважає такою, що ввела її в оману. Не завірені скрін-шоти сайту, власник якого не відомий, надані позивачем, не можуть бути належним доказом розміщення такої інформації саме Товариством. Укладеним із ОСОБА_1 . Договором визначені всі істотні умови договору про надання послуг, невідповідність таких умов вимогам закону не доведена. Підписуючи Договір позивач була ознайомлена з основними характеристиками наданих Товариством послуг, їх вартістю, строками надання послуг, можливістю отримати сертифікат після закінчення кожного рівня курсу. Текст Договору не містить посилань на придбання ОСОБА_1 акційного продукту, в ньому зазначено лише про придбання продукту зі знижкою. Під час підписання Договору позивач не заявляла незгоди з умовами Договору. І обставинами справи не доведено, що дії Товариства при укладанні Договору суперечили волевиявленню позивача, у діях Товариства був умисел на обман позивача. Товариство не позиціонує себе як заклад вищої освіти, діяльність якого підлягає ліцензуванню. Тому помилковим є посилання на те, що ОСОБА_1 була введена в оману стосовно ліцензованої діяльності відповідача.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Товариства підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 2,4 ч.1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як установлено судовим розглядом та вбачаєтья із матеріалів справи, 05.06.2019 ОСОБА_1 уклала з Товариством Договір, за умовами якого Товариство зобов`язалося надати ОСОБА_1 за винагороду послуги по організації курсу навчання англійської мови на умовах та в порядку, передбаченому даним Договром, Правилами слухача недержавних освітніх курсів (Додаток № 1), а також згідно інших додатків до даного Договору, які є його невід`ємними частинами (а.с. 4-7).

Обгрунтовуючи недійсність укладеного з Товариством Договору, ОСОБА_1 посилалася на розміщення на сайті відповідача недостовірної інформації, яка стала підставою для укладення Договору. На підтвердження змісту даної інформації ОСОБА_1 надала скрін-шоти з сайту в мережі Інтернет (а.с. 10-11). Згідно з поясненнями позивача розміщену на сайті інформація булла підтверджена під час особистої консультації працівниками Товариства.

У статті 1 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що:веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;

власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. ( пункт 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

З наданих ОСОБА_1 скрін - шотів екрану комп`ютеру не вбачається адреси сайту, з якого вони зроблені, матеріали справи не містять відомостей про власника цього сайту або автора розміщеного на сайті матеріалу, тому колегія суддів уважає не доведеним, що автором викладеної на скрін-шотах інформації є Товариство.

Відповідно до ч.1, абзаців першого та другого частини 2 статті 19 Закону України Про нечесну підприємницьку діяльність нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:

1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції;

3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;

4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг;

5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу;

6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець;

8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;

9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції;

10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Забороняються як такі, що вводять в оману недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості продукції або про продаж продукції протягом обмеженого строку, що спонукає споживачів до прийняття швидкого рішення і позбавляє їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення (п.4 ч.3 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів ).

Текст укладеного з ОСОБА_1 . Договору не містить посилань на власника та засновника Товариства, видачу по закінченню передбаченого Договором курсу сертифікату про рівень знань європейського зразка, відповідність програми навчання Товариства розробленій Радою Європи системі рівнів володіння іноземними мовами. Не містить Договір також вказівок на те, що ОСОБА_1 придбала курс за Договором за умовами певної акції з визначеним строком дії.

Матеріали справи не містять доказів дати звернення ОСОБА_1 до Товариства з метою отримання інформації стосовно курсу з вивчення англійської мови, тому не можливо з упевненістю вважати, що Товариство не надало позивачу достатньо часу для вивчення умов надання запропонованих Товариством послуг.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (ч.6 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів ).

Враховуючи викладене, колегія суддів уважає що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення Товариством нечесної підприємницької діяльності, що спонукало її до підписання Договору. Тому підстави для визнання Договору недійсним відсутні.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи Харківським апеляційним судом, тому апеляційну скаргу Товариства належить задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.141 ЦПК України).

ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору частиною третьою статті 22 Закону України Про захист прав споживачів , тому сплачений Товариством при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1261 грн 20 коп. підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Школа Спік Ап задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року скасувати, ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Школа Спік Ап про визнання недійсним договору від 5 червня 2019 року про придбання курсу англійської мови залишити без задоволення.

Компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю Школа Спік Ап 1261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) гривню 20 (двадцять) копійок судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 травня 2020 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді І.В. Бурлака

А.В. Котелевець