Ухвала

від 29.07.2020 по справі 642/7754/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 642/7754/19

провадження № 61-10141ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Школа Спік Ап про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ Школа Спік Ап про захист прав споживачів.

Позов мотивовано тим, що 05 червня 2019 року вона уклала з ТОВ Школа Спік Ап договір, при укладанні якого, на її думку, відповідач ввів її в оману щодо якості надання послуг, їх переваг, методик, що використовуються, кваліфікації відповідача та його належність до іноземних організацій, наявність ліцензій та міжнародного визнання. Так, на офіційному сайті відповідача зазначено, що Товариство належить компанії Speak Up Learning (Польща), яка є міжнародною мережею шкіл англійської мови в багатьох країнах, зокрема, в Україні, освітня програма відповідає розробленій Радою Європи системі рівнів володіння іноземною мовою, Школа Спік Ап (виконавець) письмово гарантує успішне вивчення англійської мови. Зазначена інформація викликала у неї враження, що вказана школа має європейську належність, міжнародне визнання, високу кваліфікацію, сертифіковану в країнах Європи та ліцензовану діяльність на території України.

Під час консультації з представниками товариства в їх офісі, останні запевнили ОСОБА_1 в достовірності інформації, розміщеної на веб-сайті, та повідомили про акційну пропозицію, а саме, можливість придбання безлімітного курсу англійської мови вартістю 39 600 грн всього за 18 802 грн, дія якої закінчувалося. Зазначеною інформацією працівники товариства позбавили позивача достатнього часу для прийняття свідомого рішення.

Вказувала, що договір укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики з боку товариства, дії відповідача є забороненими та підпадають під дію статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, що виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача. Інформація, розміщена на сайті школи та підтверджена представниками відповідача під час особистої консультації, не відповідає дійсності та є такою, що ввела ОСОБА_1 в оману. З інформації Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців убачається, що при заснуванні товариства ні особи-нерезиденти, ні міжнародна компанія Speak Up Learning участі не брали. Засновником відповідача є ОСОБА_2 і товариство не має відношення до польської школи Speak Up Learning. Сертифікат про проходження курсів, який видається відповідачем, офіційно не визнається ні в Україні, ні за її межами. Недостовірним є також посилання відповідача на те, що його освітня програма відповідає розробленій Радою Європи системі рівнів володіння іноземною мовою, оскільки зазначена система передбачає поділ на три рівня, кожен з яких має по два підрівня, тобто всього 6 підрівнів, в той час, як згідно з оскаржуваним договором ОСОБА_1 пропонується опанувати з 6 по 9 рівень, які не передбачені системою Ради Європи. На сайті відповідача містяться лише позитивні відгуки про курси іноземної мови, що надаються товариством, проте без посилань на анкети в соціальних мережах осіб, які залишали такі відгуки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним договір від 05 червня 2019 року № 4401/896 про придбання курсу англійської мови, укладений між ТОВ Школа Спік Ап та ОСОБА_1 . Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі, поданій 09 липня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України .

Згідно частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору в даній справі є захист прав споживачів.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2020 року становить 525 500,00 грн.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню;

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389 , 394 ЦПК України .

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 , пунктом 2 частини третьої статті 389 , пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України , Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Школа Спік Ап про захист прав споживачів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко