Постанова

від 19.05.2020 по справі 712/3288/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року

м. Київ

справа № 712/3288/17

провадження № 61-7620 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство ОТП Банк ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2017 року у складі судді Пересунька Я. В., ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Ювшина В. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ПАТ ОТП Банк звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просило солідарно стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2006 року у розмірі 14 059,98 доларів США, з яких 11 111,35 доларів США тіла кредиту, 2 948,63 доларів США процентів.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 27 грудня 2006 року ЗАТ ОТП Банк , правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк , та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ML-F00/329/2006, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 35 360 доларів США до 25 грудня 2026 року зі сплатою щомісячних процентів за користування грошовими коштами.

У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором банк уклав із ОСОБА_2 договір поруки № SR-F00/329/2006, а із ОСОБА_3 - договір поруки № SR-F00/329/a/2006.

За умовами договорів поруки поручителі зобов`язались відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором у повному обсязі.

Відповідач не здійснював в строк погашення відповідних сум кредиту, не сплачував відсотки, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

12 січня 2017 року позичальнику та поручителям було направлено письмові вимоги про погашення заборгованості, які залишено без виконання, тому банк просить стягнути заборгованість у судовому порядку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2017 року позов ПАТ ОТП Банк задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ ОТП Банк заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2006 року № ML-F00/329/2006 в розмірі 14 059,98 доларів США, з яких 11 111,35 доларів США тіла кредиту та 2 948,63 доларів США процентів.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ ОТП Банк заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2006 року № ML-F00/329/2006 в розмірі 14 059,98 доларів США, з яких 11 111,35 доларів США тіла кредиту та 2 948,63 доларів США процентів.

Суд першої інстанції виходив із того, що при укладенні кредитного договору 27 грудня 2006 року позичальник ОСОБА_1 був повністю обізнаний із його умовами, орієнтовним графіком платежів, вартістю супутніх послуг, вартістю абсолютного здорожчання кредиту, а також порядком нарахування процентів та порядком їх сплати - тобто сторони цього договору на той час дійшли згоди щодо усіх його істотних умов.

Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а позичальник ОСОБА_1 порушив умов кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість у заявленому позивачем розмірі.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 несуть перед банком солідарну з позичальником відповідальність та зобов`язані погасити заборгованість як солідарні боржники.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відхилено, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду, суд дав їм належну оцінку і вони не дають підстав для його скасування чи зміни.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначають, що:

- їх представником було заявлено клопотання про закриття провадження у справі, однак судом першої інстанції не було прийнято ухвали з цього приводу, ухвала про витребування доказів у нотаріуса не була виконана, а у матеріалах справи відсутній журнал судового засідання від 23 травня 2007 року та його аудіозапис, апеляційний суд належним чином не відреагував на ці процесуальні порушення;

- факт надання позивачем позичальнику коштів не підтверджений належними та допустимими доказами;

- ПАТ ОТП Банк наділило повноваженнями підписувати договір споживчого кредиту неіснуючу юридичну особу;

- суд першої інстанції визнав з власної ініціативи явку позивача обов`язковою, чим незаконно сприяв позивачеві всупереч процесуальним інтересам відповідача;

- відсутні докази того, що ЗАТ ОТП Банк дійсно був довірителем за кредитним договором та договорами поруки, які підписані директором ТДВ Март , тому не доведено, що права позивача були порушені;

- кредитний договір від 27 грудня 2006 року № ML - F00/329/2006 є неукладеним, бо сторонами не була дотримана письмова форма договору, що є істотною умовою кредитного договору;

- застосування ставки FIDR для розрахунку процентів є несправедливою умовою договору, оскільки позичальник як споживач фінансової послуги не може взяти участь у формуванні FIDR , а банком фактично здійснюється формування вартості фінансової послуги без участі споживача та його згоди, тому норми кредитного договору про застосування такої процентної ставки підлягають визнанню недійсними;

- відсоткова ставка є істотною умовою договору, сторони не дійшли у кредитному договорі згоди відносно неї, тому кредитний договір слід вважати неукладеним;

- у кредитному договорі передбачено відкриття банком позичкового рахунку, де обліковується заборгованість позичальника, однак номера такого рахунку не зазначено, тому вважають, що сторони не досягли згоди і щодо порядку погашення кредиту.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від адвоката Храновського В. М., який діє в інтересах ПАТ ОТП Банк , у якій представник позивача просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Зазначає, що кредитний договір і договори поруки підписані зі сторони кредитора - повіреним, а саме ТДВ Март , яке діяло на підставі довіреності, якою банк уповноважив ТДВ Март у тому числі підписувати кредитні договори у разі отримання позитивного рішення від кредитного комітету банку.

Стверджує, що зазначення процентів шляхом включення до цієї величини фіксованого відсотку та плаваючої процентної ставки не суперечило чинному законодавству.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 27 грудня 2006 року ЗАТ ОТП Банк , правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк , та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ML-F00/329/2006, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 35 360 доларів США на придбання нерухомого майна строком до 25 грудня 2026 року зі сплатою щомісячних процентів за користування грошовими коштами у розмірі 147,34 доларів США та суми нарахованих процентів на дату платежу.

Кредитний договір від імені банку підписано повіреним ОСОБА_5 , який був директором ТДВ Март . На підставі нотаріально посвідченої довіреності ТДВ Март від імені ЗАТ ОТП Банк у 2006 році готувало технічну документацію щодо видачі кредиту, а після отримання відповідного рішення кредитного комітету банку підписувало документи від імені банку у межах повноважень, наданих нотаріально посвідченою довіреністю, відповідно до якої ЗАТ ОТП Банк уповноважувало ТДВ Март вчиняти від імені банку наступні юридичні дії: приймати від фізичних та юридичних осіб документи, перелік яких наведений у Додатку № 1 до довіреності та передавати такі документи в банк для прийняття кредитним комітетом останнього рішення про можливість, порядок, обсяг та умови надання кредитів позичальникам; у разі отримання позитивного рішення від кредитного комітету банку укладати та підписувати з позичальниками, за формою, на умовах та за змістом визначених кредитним комітетом банку, зокрема, кредитні договори та договори майнової та/чи фінансової поруки за позичальників.

Відповідно до умов договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток - 5,49% + FIDR процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні сторонами умов цього договору, ставка FIDR буде визначатись самостійно банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні банку на інформативних стендах.

Відповідно до частини № 2 кредитного договору від 27 грудня 2006 року № ML-F00/329/2006 банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині № 1, а позичальник приймає кредит, зобов`язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов`язання, які визначені у цьому договорі.

Відповідно до підпункту 1.4.1.1.3 частини № 2 кредитного договору плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає корегуванню протягом дії цього договору щоразу після перебігу кожного дванадцятого календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини, якщо інше не передбачено цим договором.

Згідно з підпунктом 1.4.1.1.4 частини № 2 кредитного договору плаваюча процентна ставка за користування кредитом впродовж першого року дії цього договору підлягає корегуванню після перебігу одинадцятого календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини (траншу).

Відповідно до підпункту 1.4.1.1.5 частини № 2 кредитного договору плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11/12 місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. Із зазначених дат проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. Сторони цим висловлюють свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких додаткових договорів до цього договору.

У застереженні, викладеному після підпункту 1.4.1.5.3 частини № 2 кредитного договору сторони погодились, що підписанням цього договору вони висловлюють свою цілковиту згоду з тим, що визначення порядку плати за кредит, встановлене в пункті 1.4 цього договору, повністю відповідає волевиявленню сторін. Сторони цим також підтверджують, що вони повністю ознайомлені та цілком згодні з порядком визначення плати за кредит та окремими елементами цього порядку.

Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору є підписаний боржником графік платежів, у якому викладено процентну ставку, кількість місяців погашення кредиту, вартість сукупних витрат, суму платежу за розрахунковий період (у тому числі й погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом), а також абсолютне значення подорожчання кредиту.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 27 грудня 2006 року банк, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір поруки № SR-F00/329/2006.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 27 грудня 2006 року банк, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір поруки № SR-F00/329/a/2006.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 вказаних договорів поруки, поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно).

ОСОБА_1 погашав тіло кредиту щомісяця до 0 4 лютого 2015 року, а саме: із січня 2007 року по 27 листопада 2008 року - у розмірі по 147,34 доларів США (за виключенням 1 березня 2007 року, коли було погашено 15 028,68 доларів США, 30 травня 2007 року - 222,43 долари США та 31 травня 2007 року - 5,52 доларів США), а з 29 грудня 2008 року - 77,71 доларів США.

Відповідно до розрахунків банку, станом на 11 січня 2017 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 14 059,98 доларів США, з яких 11 111,35 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 2 948,63 доларів США процентів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до яких вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, яким надано належну оцінку апеляційним судом. Зокрема щодо того, що ПАТ ОТП Банк не мало права на звернення до суду з даним позовом, суд зазначив, що ТДВ Март діяло на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю. Є. 08 грудня 2006 року та зареєстрованої в реєстрі за № 5967.

Щодо доводів касаційної скарги про недоведеність отримання позичальником кредиту та його погашення належними та допустимими доказами, то ці та інші доводи касаційної скарги суперечать встановленим судами першої та апеляційної інстанцій обставинам та виходять за межі розгляду справи касаційним судом, який відповідно до статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційний суд зазначив, що твердження апеляційної скарги про те, що позивач кредит в банку взагалі не отримував, платежі по ньому не сплачував, повністю спростовуються встановленими обставинами справи.

Щодо доводів касаційної скарги про встановлення договором плаваючої процентної ставки у FIDR як на підставу для визнання такого положення несправедливим та недійсним, а також для висновку про непогодження сторонами кредитного договору розміру процентної ставки як істотної умови кредитного договору та визнання його неукладеним, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 203/1329/14 (провадження № 61-28181) зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що пунктом 3 частини № 1, пунктом 1.4 частини № 2 кредитного договору сторони в повній мірі дійшли згоди щодо розміру процентів за користування кредитом, визначивши її у формі плаваючої процентної ставки у вигляді фіксованого відсотку + FIDR. Особливості і порядок розрахунку FIDR, а також джерело ознайомлення із його розміром сторони чітко визначили в самому кредитному договорі. Додатковим способом ознайомлення із розміром FIDR є веб-сайт банку. Відтак, підстав вважати відсутньою домовленість сторін з приводу даної умови кредитного договору немає, як і підстав вважати спірний кредитний договір неукладеним в цій частині. Врахувавши, що плаваючий характер процентної ставки за спірним кредитним договором погоджено сторонами договору, а отже позичальником фактично було надано згоду на можливість зміни банком у подальшому розміру процентної ставки, суди дійшли обґрунтованого висновку відмову у задоволенні позовних вимог в частині про визнання спірного кредитного договору неукладеним в частині пункту 3 частини № 1 договору щодо ставки FID R .

Сторони даної справи у кредитному договорі дійшли згоди щодо порядку застосування плаваючої процентної ставки у вигляді фіксованого відсотку + FIDR, чітко визначено порядок і особливості розрахунку FIDR, встановлено, що плаваюча ставка коригується кожні 12 місяців (протягом першого року дії кредитного договору після спливу 11 місяців), тому відсутні підстави вважати процентну ставку такою, що не погоджена сторонами.

Доводи касаційної скарги про процесуальні порушення та їх неврахування апеляційним судом є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, а апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що процесуальні порушення при розгляді справи не вплинули на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду.

Доводи касаційної скарги щодо спливу позовної давності, оскільки її перебіг почався з моменту першого прострочення платежу, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 погашав заборгованість щомісяця до 04 лютого 2015 року, а банк звернувся з позовом до суду 24 лютого 2017 року.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених апеляційним судом, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук