Вирок
від 28.05.2020 по справі 359/2975/15-к
БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/2975/15-к

Провадження №1-кп/359/11/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28травня 2020року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретаряхсудового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

за участю прокурорів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , обвинувачених ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , та їх захисника адвоката ОСОБА_21 , захисника - адвоката ОСОБА_22 , потерпілих ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_27 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду об`єднане судове провадження за кримінальними провадженнями №12015110100000280, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2015 року, та №12015110100001460, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2015 року, що надійшли до суду з обвинувальними актами, по обвинуваченню

ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого: за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2012 року за ч.3 ст. 185 КК України до п`яти років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та іспитовим строком на три роки, засудженого вироком Бориспільського міськрайонного суду від 02.12.2019 року за ч.2 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі,

у скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України,

та

ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Сеньківка Бориспільського району Київської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу вимог ст. 89 КК України,

у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_20 та ОСОБА_19 вчинили кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у житло, за наступних обставин.

Так, 07.02.2015 року, близько 00 годин 00 хвилин, ОСОБА_20 разом з ОСОБА_19 поверталися до місця проживання ОСОБА_20 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Проходивши по АДРЕСА_2 , ОСОБА_20 помітив дачний будинок, належний ОСОБА_36 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . В цей час у ОСОБА_20 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна та останній запропонував ОСОБА_19 проникнути до вказаного дачного будинку з метою вчинення крадіжки. На пропозицію ОСОБА_20 ОСОБА_19 погодився, тим самим вступивши у злочинну змову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у житло, ОСОБА_20 разом з ОСОБА_19 , діючи умисно та з корисливих мотивів, попередньо впевнившись, що їх дії носять таємний характер, зайшли на подвір`я будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та шляхом пошкодження вхідних дверей проникли до вказаного будинку, який належить ОСОБА_37 .

Перебуваючи у вище вказаному будинку, ОСОБА_20 та ОСОБА_19 викрали майно, належне ОСОБА_23 , а саме: радіатори опалення (чавунні батареї) МС-140 М 4500 в кількості 18 штук (кількість секцій - ребер 232 штуки) вартістю 17864,00 грн.; насосну станцію «PEDROLLO JCRm 15M-50CL» вартістю 1504,00 грн.; набір ключів в пластиковому ящику світло-сірого кольору «Intertool ЕТ 6073», вартістю 1270,00 грн.; набір сантехнічних ключів «Набір сантехніка №6», вартістю 836,00 грн.; обігрівач масляний «Saturn ST-OH1670», вартістю 49,05 грн.; тепловентилятор TW-НТ206, вартістю 28,00 грн.; електродриль «Альбіна 2-М», вартістю 79,00 грн.

Після цього, ОСОБА_20 разом із ОСОБА_19 за допомогою гужового транспорту, який належить ОСОБА_20 , перевезли вище вказані викрадені речі до місця проживання останнього та розпорядилися ними на власний розсуд.

У результаті вчинення ОСОБА_20 та ОСОБА_19 вказаного злочину потерпілій ОСОБА_36 та потерпілому ОСОБА_24 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 21 630 грн. 05 коп., відповідно до висновку експерта №16778/19-53 від 17.12.2019 року.

Так,відповідно довисновку експерта№16778/19-53від 17.12.2019року ринковавартість об`єктівдослідження (майнащо буловикрадено),станом на07.02.2015року,складала:радіаторів опалення(чавуннихбатарей)МС-140М 4500:17864,00грн.(сімнадцятьтисяч вісімсотшістдесят чотиригрн.00коп.)за загальноюкількістю:232одиниці;насосної станції«PEDROLLOJCRm15M-50CL»:1504,00грн.(однатисяча п`ятсотчотири грн.00коп.);набору ключівв пластиковомуящику світло-сірогокольору «IntertoolЕТ 6073»:1270,00грн.(однатисяча двістісімдесят грн.00коп.);набору сантехнічнихключів «Набірсантехніка №6»:836,00грн.(вісімсоттридцять шістьгрн.00коп.);обігрівача масляного«SaturnST-OH1670»:49,05грн.(сорокдев`ять грн.00коп.); тепло вентилятора TW-НТ206: 28,00 грн. (двадцять вісім грн. 00 коп.); електродрилі «Альбіна 2-М»: 79,00 грн. (сімдесят дев`ять грн. 00 коп.) (том 6 а.с.148-156).

У зв`язку з чим, ОСОБА_20 та ОСОБА_19 завдали матеріального збитку ОСОБА_23 та ОСОБА_24 на загальну суму 21 630 грн. 05 коп.

В той же час, судом встановлено менший розмір завданих матеріальних збитків потерпілим ОСОБА_23 та ОСОБА_24 і останній зменшено з урахуванням висновку зазначеної вище експертизи, оскільки попередній розмір завданої шкоди в розмірі 31050 грн. згідно обвинувачення 28.03.2015 року не знайшов свого підтвердження.

Встановлення судом дійсного розміру завданої шкоди потерпілим не впливає на кваліфікацію злочину за ч.3 ст. 185 КК України та обставини його вчинення встановлені в ході судового розгляду.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло ОСОБА_20 та ОСОБА_19 вчинили кримінальне правопорушення злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

Крім того, ОСОБА_19 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 342 КК України та ч.2 ст.345 КК України.

Тобто, додатково ОСОБА_19 обвинувачується у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків та умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, вчинених за наступних обставин.

Так, згідно формулювання обвинувачення, 05.07.2015 року, близько 21 год. 00 хв., дільничний інспектор міліції СДІМ Бориспільського МВ ГУ MB С України в Київській області ОСОБА_25 будучи одягнутим у цивільний одяг, повертався додому з роботи та, проходячи по АДРЕСА_4 , помітив ОСОБА_19 , який сидів на лавочці неподалік дитячого майданчику, де в той час з батьками гуляли малолітні діти, розпивав пляшку пива та голосно висловлювався нецензурною лайкою, чим порушував громадський порядок.

З метою припинення неправомірних дій ОСОБА_19 дільничний інспектор міліції СДІМ Бориспільського MB ГУ MB С України в Київській області ОСОБА_25 підійшов до нього, відрекомендувався працівником міліції, та попросив припинити висловлюватися нецензурною лайкою та розпивати пиво у громадському місці.

Переконавшись, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу, ОСОБА_19 на зауваження дільничного інспектора міліції СДІМ Бориспільського MB ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_25 відреагував брутальною лайкою та, демонструючи свою зневагу до працівника міліції, відмовився припинити свою протиправну поведінку. Одразу після цього, ОСОБА_19 , усвідомлюючи, що ОСОБА_25 виконує свій службовий обов`язок щодо охорони громадського порядку, закликає його до припинення неправомірних дій, діючи умисно та протиправно, взявся правою рукою за горловину скляної пляшки з-під пива та розбив її об дерев`яну лавку. Потім ОСОБА_19 , намагаючись протидіяти законним вимогам працівника правоохоронного органу та тримаючи в правій руці розбиту скляну пляшку з загостреним краєм, спробував нанести один удар нею в область тулубу ОСОБА_25 , який вчасно зробив крок назад та уникнув удару, тим самим ОСОБА_19 вчинив опір дільничному інспектору міліції під час виконання ним службового обов`язку щодо охорони громадського порядку, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 342 КК України.

Продовжуючи вчиняти протиправну діяльність, ОСОБА_19 , діючи умисно, і метою заподіяння тілесних ушкоджень працівнику міліції ОСОБА_25 у в`язку із виконанням ним дій по припиненню порушення громадського порядку, з розмаху кинув правою рукою розбиту скляну пляшку з загостреним краєм в обличчя ОСОБА_25 та попав йому в область голови, а саме в ліву частину виска, внаслідок чого спричинив останньому згідно висновку судово-медичної експертизи Бориспільського відділення КОБ СМЕ №140 від 06.07.2015 тілесні ушкодження у вигляді садна та подряпини в лівій лобно-скроневій області голови, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_19 у судовомузасіданні винув інкримінованихйому кримінальнихправопорушеннях визнавчастково.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_19 показав, що 07.02.2015 року він разом із ОСОБА_20 поверталися від знайомого і останній запропонував йому зайти в будинок потерпілого ОСОБА_24 з метою крадіжки. На пропозицію ОСОБА_20 він погодився. Перебуваючи на подвір`ї, вони підійшли до вхідних дверей будинку, які він штовхнув і вони відкрилися. Замок у вхідних дверях не був встановлений. Зайшовши всередину будинка, ОСОБА_20 запропонував зняти батареї. Після чого вони зняли частину батарей руками, а частину за допомогою ключів, які вони знайшли в цьому будинку. Батареї, які були на першому поверсі, винесли через двері, а батареї з другого поверху викинули через балкон. Також викрали насосну станцію, набір ключів та два радіатори. ОСОБА_20 та він загрузили викрадене майно на тачку і відвезли до ОСОБА_20 додому. На наступний день знайомий ОСОБА_20 ОСОБА_38 відвіз батареї на металобазу, так як вони були ржаві. Кошти отримані на металобазі за 12 чи 13 батарей розділили між собою. Він вхідні двері не ламав і замки не знімав в будинку, тому в цій частині не визнає вину, а також викрадених батарей було 12 чи 13 штук, а не 22 штуки, як зазначає про це потерпілий. Крім того, ОСОБА_20 приїхав до відділу міліції з ОСОБА_39 і він разом з ними їздив на металобазу, де забрали і погрузили в причеп 12 батарей, які повернули потерпілому. В одній із батарей було пошкоджено дві секції. Зазначений в цивільному позові розмір збитків не визнає, оскільки фактична кількість викрадених батарей відрізняється від зазначеної потерпілим.

В ході ж судового розгляду під головуванням судді ОСОБА_1 - обвинувачений ОСОБА_19 змінив покази та вину у скоєнні злочинів не визнав, оскільки він себе оговорив та на досудовому слідстві покази надавав під тиском працівників міліції і його право на захист було порушено.

Крім того,по епізодуз потерпілим ОСОБА_25 зазначив,що 05.07.2015року вінразом іззнайомими ОСОБА_40 і ОСОБА_40 ,прізвищ їхніхвін незнає,взяли попляшці пиваі підійшлидо сільськоїради,яка знаходитьсяза адресою:с.Гора,вул.Центральна,5,щоб розпитиспиртні напої.О 21год.00хв.вони,перебуваючи налавочці білясільської ради,розпивали пиво,але вінне висловлювавсянецензурною лайкою.До нихв цейчас підійшовдільничний інспектор,який сидівпоруч налавці здрузями івживав спиртнінапої,та почаввиражатися нецензурноюлайкою вйого сторону.Після того,як дільничнийінспектор ОСОБА_25 почав нанього кричати,він замахнувся,щоб вдаритийого ногою,але останнійухилився відудару так,як відійшовв сторонута застосувавдо ньогосльозоточивий газ.Він відразупішов доколодязя,щоб змитисльозоточивий газ,який потрапивйому вочі.До колодязятакож донього підходивзнайомий ОСОБА_41 . Потім підійшов ОСОБА_25 разом із колегою, наділи на нього наручники і відвели в автомобіль, де вони чекали приїзду патрульної поліції. Працівники патрульної поліції зняли з нього наручники, а ОСОБА_25 в цей час підійшов до них та почав розмазувати кров на обличчі. При яких обставин з`явилася кров на обличчі у ОСОБА_25 він не знає, бо коли він йшов до колодязя у потерпілого тілесних ушкоджень не було. Ногою наніс удар, бо він його ображав нецензурною лайкою. Однак, в яку частину тіла намагався нанести удар не пам`ятає. ОСОБА_25 не представлявся і ніяких прохань чи зауважень щодо розпивання спиртних напоїв та висловлювання нецензурною лайкою від нього не надходило. При цьому йому було відомо, що ОСОБА_25 працівник міліції і в той час заміняв дільничного інспектора, який проводив свою службову діяльність в с. Гора, але останній був вдягнений не у формений, а в цивільний одяг. Він випив пляшку пива, але він її не розбивав і не наносив нею удар та не кидав нею по ОСОБА_25 . Біля лавки уламків скла не було. В цей день він вживав алкогольні напої, а саме дві-три пляшки пива. Під час конфлікту були присутні його знайомі та друзі потерпілого, які чули їхню розмову і нікуди не відходили. Тілесні ушкодження ОСОБА_25 він не спричиняв, а звідки в нього ушкодження йому невідомо. Побачив подряпину на ОСОБА_25 лише коли підійшов до машини патрульної поліції. З ОСОБА_25 відносини склалися в нього неприязні, оскільки ОСОБА_25 знаходився в стані алкогольного сп`яніння під час проведення перевірки за місцем його проживання, так як йому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. З того часу він з ним перебуває в конфліктних відносинах, так як останній проводив перевірку в нетверезому стані. Тому конфлікт 05.07.2015 року виник на побутовому рівні, ініціатором якого був ОСОБА_25 , так як він перший почав його ображати нецензурною лайкою.

Також ОСОБА_19 просив відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_23 зважаючи на те, що своїми діями жодної шкоди чи збитків він їй не завдавав.

Обвинувачений ОСОБА_20 на початкусудового розглядувину вінкримінованому йомукримінальному правопорушеннівизнав тапід часдопиту в судовому засіданні показав, що 07.02.2015 року ввечері він запропонував ОСОБА_19 зайти в будинок потерпілого ОСОБА_24 з метою крадіжки, так як йому було відомо, що там ніхто не проживає. ОСОБА_19 на пропозицію погодився. Після чого вони зайшли на подвір`я, де був розташований цегляний будинок потерпілого, який не був огороджений. ОСОБА_19 підійшов до вхідних дверей та штовхнувши їх відкрив. Коли вони зайшли всередину будинку він запропонував ОСОБА_19 зняти батареї на першому і на другому поверсі будинку, щоб здати на металобрухт, бо нічого іншого цінного не було. В будинку знайшли інструменти, за допомогою яких демонтували 22 батареї. Найменша батарея була на 5 секцій, а найбільша на 13 секцій. З першого поверху вони батареї винесли вручну, а з другого поверху батареї скинули з балкона. Вантажили батареї разом на причіп, який був запряжений конем. Крадіжку скоїли за чотири години. Також викрали насосну станцію, набір ключів і два радіатори. Вподальшому він попросив знайомого на ім`я ОСОБА_42 відвезти батареї на металобазу, але про походження батарей ОСОБА_43 нічого не говорили, а він в свою чергу нічого не запитував. В`ячеслав на своєму автомобілі марки «жигулі» перевіз на металобазу, яка знаходиться в м. Бориспіль на СУМ-27, де він разом із ОСОБА_19 здали батареї та отримали винагороду більше 3000 гривень. Кошти розділили між собою і за надану допомогу ОСОБА_43 заправили автомобіль паливом. На металобазі квитанції не видавали, але батареї зважували. Однак, вагу зважених батарей він не пам`ятає, а тільки їхню кількість 22 штуки.

Позов визнав частково, оскільки викрадене майно було повернуто, в тому числі і 12 батарей, з яких тільки одна була пошкоджена. 12 батарей він особисто з ОСОБА_19 привіз з металобази потерпілому та повернув і на той момент претензій у потерпілого до якості батарей не було.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_20 змінив покази та вину у скоєнні злочину не визнав, оскільки він себе оговорив та на досудовому слідстві покази надавав під тиском працівників міліції і його право на захист було порушено.

Також просив відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_23 в повному обсязі.

Незважаючи на невизнання свої вини обвинуваченими у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із проникненням у житло, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, їхня вина у скоєнні даного кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, зважаючи на оцінку зібраних та досліджених доказів сторони обвинувачення та захисту в їх сукупності у відповідності до ч.1 ст. 89 КПК України. При цьому ОСОБА_19 указаний злочин вчинено повторно, маючи непогашену та не зняту у встановленому законодавством України порядку за злочин проти власності, оскільки останнього було засуджено за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2012 року за ч.3 ст. 185 КК України.

В той же час, ОСОБА_19 підлягає виправданню за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України, зважаючи на те, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження винуватості обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому злочинів.

Зазначене встановлено шляхом дослідження всіх поданих сторонами письмових доказів, речових доказів, показів обвинувачених з урахуванням їх зміни, показів свідків безпосередньо допитаних під час судового розгляду, тощо.

Судовий розгляд об`єднаної судової справи за кримінальними провадженнями здійснювався в межах пред`явленого ОСОБА_19 та ОСОБА_20 обвинувачення. Встановлені в ході судового розгляду обставини не перешкоджають суду ухвалити відповідне судове рішення в порядку ст.ст. 369-371 КПК України.

Судовий розгляд проведено у відповідності до ст.ст. 318-368 КПК України.

Крім допиту обвинувачених судом допитані потерпілі та свідки, заявлені сторонами провадження, а також призначалась судово-товарознавча експертиза з метою встановлення розміру завданої шкоди у зв`язку з викраденням майна.

Так,в судовомузасіданні допитана потерпіла ОСОБА_23 показала, що обвинувачених не знає і відносин з ними не підтримує. 06.02.2015 року вона разом з чоловіком приїхала до дачного будинку, який знаходиться в АДРЕСА_3 . До будинку стежка від снігу була відкидана, тому останні подумали, що це зробили сусіди. Після цього побачили, що вхідні двері в будинок були вибиті. Зайшовши всередину будинку виявили крадіжку майна, яке описано в обвинувальному акті, а саме: батарей, насосної станції, двох обігрівачів та набору ключів. В одній із кімнат було все розкидано. В будинку було пошкоджено всю систему опалення. Їм було повернуто пошкоджені батареї в кількості 10 штук, але їх неможливо використати так, як це металобрухт. Обвинувачені визнавали свою провину та обіцяли самостійно придбати матеріали і відновити систему опалення. Однак нічого не відшкодували, тому вона та її чоловік заявили цивільний позов, який просила задовольнити в повному обсязі.

Допитаний усудовому засіданні потерпілий ОСОБА_24 показав,що обвинувачених він не знає та відносин з ними не підтримує. 07.02.2015 року о 17 год. 00 хв. він разом з дружиною приїхав на дачу і виявив, що в подвір`ї відкиданий сніг. Потім вони побачили, що в будинку відкриті двері, які були вибиті. Зайшовши в будинок виявили, що немає 22 батарей, а також відсутні насосна станція, інструменти, ключі та два обігрівачі. О 17 год. 30 хв. викликали міліцію. Працівники міліції з`ясували, що крадіжку вчинив ОСОБА_20 разом з ОСОБА_19 , які обіцяли повернути все викрадене майно. Слідчий повідомив, що на металобазі в м. Бориспіль знайдено частину викрадених батарей, але вони були пошкоджені і в неробочому стані. Зі слів ОСОБА_19 інша частина батарей знаходилася в с. Гора. На наступний день знайшли інструменти, насосну станцію, набір ключів та два обігрівачі, які були їм повернуті. Однак, радіаторів було повернуто тільки 11 штук, які не придатні для встановлення і використання. Тому, в позовній заяві він здійснив розрахунок виходячи із середньої ціни необхідної для придбання матеріалів та роботи по встановленню радіаторів на момент розгляду справи в суді.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показав, що обвинуваченого ОСОБА_20 знає, а потерпілі Роль його сусіди. В лютому місяці 2015 року ОСОБА_20 попросив відвезти металобрухт на утилізацію. На його прохання він приїхав до нього додому, де ОСОБА_20 та ОСОБА_19 завантажили близько 10-12 ржавих чавунних батарей. Потім всі разом поїхали на металобазу, яка знаходиться в м. Бориспіль на промисловій зоні. На металобазі вантаж зважили та ОСОБА_20 з ОСОБА_19 розвантажили батареї за 15-20 хвилин. Йому компенсували 200 гривень за витрачений бензин і поїхали назад в село. ОСОБА_20 йому не повідомляв походження батарей та обставини вчинення злочину. Причеп він зробив самостійно і його вантажопідйомність становить 500 кілограм. Після цього на прохання ОСОБА_20 він привіз вказані батареї потерпілому. Об`єм батарей був той самий, коли він батареї транспортував потерпілому, оскільки вони були складені в два-три ряди, а висота батарей складена по борту не вище 30 сантиметрів та в межах габариту. Може сказати вагу і кількість тільки приблизно.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_44 показав, що обвинувачених не пам`ятає. Потерпілих не знає. Також не знає ОСОБА_45 . Участь в слідчих діях приймав в с. Андріївка, але дату не пам`ятає. З недобудованого двоповерхового будинку викрали батареї та інструменти. Обвинувачені показували, як зламали двері і виносили з будинку батареї, які потім здали на металобрухт. Вони добровільно показували обставини вчинення ними злочину в його присутності і ніхто їх не змушував. Протокол складали у відділі міліції, який він читав та підписав. Підтвердив, що в протоколі слідчого експерименту, який міститься в томі 2 а.с.171, а.с.181-183 стоять його підписи. Пройшло три роки з моменту проведення слідчого експерименту, тому він не пам`ятає чи були інші поняті та обвинувачені, які присутні в судовому засіданні. Також, обвинувачені показували місце куди здали батареї. Це був прийомний пункт металобрухту, який знаходився біля вокзалу. Він на металобазі був і особисто бачив батареї, але їх не рахував. Підтвердив, що в протоколі огляду місця події від 08.02.2015 року стоять його підписи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_46 показав, що він був понятим при затриманні людини, яку він не пам`ятає. ОСОБА_20 і ОСОБА_25 він не знає. В залі судових засідань нікого з присутніх не впізнає. Затримання було більше чотирьох років, тому він деталі не пам`ятає. Він був у відділі міліції і його запросили прийняти участь в якості понятого. Його побили і пограбували, тому він у відділі міліції був неодноразово по своїй справі. Після огляду протоколу затримання (том 2 а.с.206-209) повідомив, що в ньому написані його анкетні дані та проставлені ним підписи і дата, але деталей він не пам`ятає, оскільки пройшов значний проміжок часу. Проживає в с. Гора, але ОСОБА_19 раніше не бачив, так як проживає на іншому кінці села.

За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні, в порядку ст. 352 КПК України, також допитані два свідки.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 показала, що ОСОБА_19 і ОСОБА_20 раніше не бачила. Потерпілих ОСОБА_47 та ОСОБА_25 вона не знає. В 2015 році вона проходила практику в Бориспільському МВ ГУ МВС України в Київській області. Керівником практики в неї був ОСОБА_48 . За час практики брала участь в слідчому експерименті, але не в цій справі. Під огляду місця події її не залучали в якості пойнятої. Після огляду протоколу огляду пред`явлення речей до впізнання(том 2 а.с.161-163, а.с.164-166, а.с.167-169) та протоколу огляду місця події від 09.07.2015 року (том 2 а.с.155) повідомила, що в протоколах анкетні дані її, але підписи проставлені не нею, а тільки схожі візуально. Вона лівша, тому нахил підпису у неї інший. Слідчого ОСОБА_49 вона знає. В с. Андріївка вона ніколи не була, а в с. Гора була на зупинці. ОСОБА_50 також проходила практику в Бориспільському МВ ГУ МВС України в Київській області.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_51 показала, що обвинувачених і ОСОБА_25 вона не знає. В 2015 році на протязі двох місяців вона проходила практику в Бориспільському МВ ГУ МВС України в Київській області. Керівником практики був слідчий ОСОБА_52 . В рамках проваджень слідчого ОСОБА_49 виїжджала та брала участь в слідчих діях за час проходження практики. Пам`ятає, що справа була відносно насосної станції, але чи брала вона участь при її вилученні не пам`ятає. Під час проходження практики вона в с. Гора не була. В протоколі огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_19 містяться не її підписи. Також, не пам`ятає чи була при впізнанні інструментів-ключів. Після огляду протоколу огляду пред`явлення речей до впізнання (том 2 а.с.161-163, а.с.164-166, а.с.167-169) та протоколу огляду місця події від 09.07.2015 року (том 2 а.с.155) повідомила, що в протоколах її анкетні дані, підписи схожі візуально на її, але вона не впевнена. Підстав оговорювати обвинувачених в неї немає. Більша частина підписів від її імені в протоколах візуально схожі на її, але точно не знає. Категорично стверджувати, що це не її підписи не може. Були інші практиканти, але ОСОБА_53 вона не знає. Можливо з нею зустрічалися, але вона її не пам`ятає.

Також, у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про відмову від допиту свідка ОСОБА_54 , яке ухвалою суду, постановленою у порядку ч.4 ст.371КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст.22,26 КПК України, - задоволено. Подальший виклик указаної особи судом припинено.

Щодо епізоду обвинувачення ОСОБА_19 у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків та умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, слід зазначити наступне.

Допитаний усудовому засіданні потерпілий ОСОБА_25 показав, що він працює на посаді дільничного інспектора Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області з 26.09.2014 року. 05.07.2015 року він виконував службові обов`язки дільничного інспектора в с. Гора на підставі безпосередньої усної вказівки керівництва. В цей же день близько 21 год. 00 хв. він повертався із свого робочого місця, але був вдягнений в цивільний одяг. Пам`ятає, що це був вихідний день неділя. Проходячи біля школи побачив, що на лавках сиділи 3-4 громадян, які вживали спиртні напої неподалік дитячого майданчику, який знаходився від них на відстані 30 метрів, де в цей час гралися діти. Водночас батьки цих дітей, також просили зробити зауваження компанії, так як під час спілкування ОСОБА_19 вживав нецензурну лексику. Підійшовши до громадян він привітався, пред`явив службове посвідчення та представився. На його думку, дані громадяни були освічені, що він працівник міліції. Крім того, ОСОБА_19 був встановлений домашній арешт, тому останньому було достовірно відомо, що він є працівником міліції. Після чого він їм зробив зауваження, щоб останні припинили розпивати спиртні напої в громадському місці. Троє громадян виконали його вказівку і відійшли. Серед цих громадян був ОСОБА_55 та ОСОБА_41 на прізвисько « ОСОБА_56 ». Однак, ОСОБА_19 залишився, на зауваження не реагував і вів себе агресивно, тому він мав намір скласти відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст.178 КУпАП. Після чого ОСОБА_19 розбив пляшку об залізний каркас дерев`яної лавки та наніс йому горловиною удар, але він вчасно відвернувся. Потім ОСОБА_19 кинув пляшку по ньому, яку тримав в руках. Від чого у нього утворилися тілесні ушкодження біля виска і на тілі. Про дану події він доповів в чергову частину Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області. На виклик приїхали працівники міліції, які затримали ОСОБА_19 і вони поїхали в Бориспільську ЦРЛ, де йому надали медичну допомогу, а також пройшли огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_19 був у стані сильного алкогольного сп`яніння, що виражалося в порушенні координації рухів та різкого запаху алкоголю з порожнини рота. Чи були погрози та образи в його сторону він не пам`ятає. Раніше конфліктів чи неприязних стосунків з ОСОБА_19 в нього не було. Також, він не пам`ятає чи мав при собі спеціальні засоби. Він не наносив удари ОСОБА_19 і бійки між ними не було, тому не знає звідки у нього з`явилися тілесні ушкодження.

Також зазначив, що на своїй машині він один раз приїжджав до будинку ОСОБА_57 з метою ремонту замка в дверях автомобіля. ОСОБА_58 на вулиці відремонтував замок, але при цьому ОСОБА_19 не був присутнім.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 показав, що ОСОБА_19 знає на протязі п`яти років та підтримує дружні відносини і може його охарактеризувати, як неконфліктну людину. ОСОБА_25 знає декілька років і відносин з ним не підтримує. 05.06.2016 року приблизно о 16 год. 00 хв. -17 год. 00 хв. він разом із ОСОБА_19 та ОСОБА_59 сиділи на дерев`яній лавці в парку та вживали спиртні напої біля школи на території сільської ради. В кожного з них була одна пляшка пива. На лавках сиділи інші громадяни, але хто саме він не звертав увагу. Під час спілкування на лавці вони не говорили на підвищених тонах та не вживали нецензурну лексику. Потім до них підійшов дільничний інспектор, який не пред`являв посвідчення і не представлявся, та зробив їм зауваження щодо вживання спиртних напоїв, бо рядом були діти. Дільничний інспектор ОСОБА_25 був вдягнений не у форменний, а у цивільний одяг. При цьому звернувся до них в образливій формі та зверхньо. ОСОБА_25 почав сперечатися із ОСОБА_19 на підвищеному тоні та ображати його, але як саме не пам`ятає. ОСОБА_25 ображав ОСОБА_19 через особисті неприязні відносини. ОСОБА_19 також вступив в суперечку з ним так як вважав, що дільничний інспектор «такий самий». ОСОБА_25 не намагався скласти протокол про адміністративне правопорушення. В діях ОСОБА_19 непокори працівнику міліції не було. Конфлікт виник не на ґрунті того, що ОСОБА_25 був працівником правоохоронного органу, а тому, що ОСОБА_25 ображав ОСОБА_19 на міжособистісному рівні. Між собою вони виражалися нецензурною лайкою. Потім ОСОБА_25 та ОСОБА_19 відійшли за трансформатор і що було далі він не знає, оскільки вимоги ОСОБА_25 були законні, тому він із ОСОБА_59 відразу пішов, викинувши свою пляшку в урну. Коли ОСОБА_25 підходив до них, в нього видимих ушкоджень не було. В його присутності ОСОБА_25 ніхто не наносив тілесні ушкодження. Він не бачив, як ОСОБА_19 розбивав пляшку та не чув звуку розбитого скла. Про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_25 йому стало відомо у слідчому відділі під час надання показів.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_28 показав, що обвинуваченого ОСОБА_19 і потерпілого ОСОБА_25 знає як односельчан, але стосунків з ними не підтримує. Літом у вечірній час він разом з ОСОБА_60 сидів на лавці біля сільської ради та розпивали спиртні напої. Поруч на лавці відпочивав ОСОБА_19 з ОСОБА_61 та ще однією особою, яку він не пам`ятає, які також вживали алкогольні напої, в них було по одній пляшці пива. До них підійшов дільничний інспектор в цивільному одязі, представився працівником міліції та пред`явивши посвідчення зробив зауваження, щоб не розпивали спиртні напої, а потім він аналогічне зауваження зробив компанії, в якій знаходився ОСОБА_19 . Чи представлявся працівником міліції ОСОБА_19 та його компанії йому невідомо і як саме робив зауваження він не чув. Між ОСОБА_25 та ОСОБА_19 виникла словесна перепалка, але він не чув про що, бо вони припинили вживати алкогольні напої і пішли виконавши вимогу ОСОБА_25 , так як від них на відстані 10-15 метрів знаходився дитячий майданчик, де в цей час гралися діти. ОСОБА_62 та ще одна особа, яку він не пам`ятає також пішли звідти. Під час конфлікту ОСОБА_19 та ОСОБА_25 ображали один одного нецензурною лексикою, але хто був ініціатором йому невідомо. Причина конфлікту між ОСОБА_25 та ОСОБА_19 йому невідома. Далі він почув звук розбитого скла, обернувшись побачив, як біжить дільничний інспектор від трансформатора, а за ним біжить ОСОБА_19 , який щось кинув і попав цим по ОСОБА_25 . Також, він бачив у ОСОБА_25 кров на скроні голови, коли він біг від трансформатора. Він не бачив, як розбивали пляшку, а чув тільки звук розбитого скла, а також осип скла на місці не бачив. Ідентифікувати предмет, який летів в сторону ОСОБА_25 він не може і куди саме він влучив він не бачив. До того, як підійшов ОСОБА_25 він не чув, щоб в компанії ОСОБА_19 хтось виражався нецензурною лайкою і голосного шуму від них не було. Бійки між ними він не бачив. Після того, як ОСОБА_25 застосував сльозоточивий газ, ОСОБА_19 почав протирати очі руками і його відвели до колодязя умиватися. На протязі 30 хвилин ОСОБА_19 не було біля лавки, а ОСОБА_25 залишався біля неї один. В той вечір через 30 хвилин як відбулася подія, біля пам`ятника, ОСОБА_19 затримала міліція, тому він з ним не спілкувався. В яких відносинах перебуває ОСОБА_19 і ОСОБА_25 він не знає. Під час огляду місця події він був, але не бачив як виявили уламки скла. Протокол огляду місця події прочитав та підписав.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 показав, що обвинуваченого ОСОБА_19 і потерпілого ОСОБА_25 знає наглядно і відносин з ними не підтримує. Дату коли відбулася конфліктна ситуація не пам`ятає. Було темно, близько 18 год. 00 хв. він йшов з роботи та зустрівши ОСОБА_63 біля сільської ради зупинився, щоб поспілкуватися. ОСОБА_64 вживав спиртні напої пиво, а він нічого не пив. На відстані 20 метрів на іншій лавці сиділи ОСОБА_19 , ОСОБА_55 і з ними був третій громадянин, якого він не знає. Вони також відпочивали та вживали спиртні напої пиво, але криків і нецензурної лексики між ними не було та громадський порядок вони не порушували. ОСОБА_25 , будучи одягненим у цивільний одяг, підійшовши до них привітався, зробив зауваження ОСОБА_65 щодо вживання спиртних напоїв, постояв та пішов до компанії ОСОБА_19 . При цьому посвідчення ОСОБА_25 не показував та не представлявся. Далі почався конфлікт та виражання нецензурною лайкою між ОСОБА_19 і ОСОБА_25 . На його думку, працівник міліції ОСОБА_25 міг зробити їм зауваження, але дерево закривало огляд, тому не бачив самого конфлікту і причина конфлікту йому невідома. Його увагу привернув звук розбитого скла, начебто щось розбилося. ОСОБА_25 побіг в сторону трансформатора, а ОСОБА_19 побіг за ним. Коли ОСОБА_19 замахувався, то він бачив рух його руки, але не бачив предмета і в цей момент ОСОБА_25 біг по відношенню до ОСОБА_19 спиною, а не обличчям. Біля трансформатора ОСОБА_25 відкрив рюкзак і дістав з нього балончик, який застосував до ОСОБА_19 . Тоді ОСОБА_19 присів і почав триматися за очі. Бійки між ОСОБА_19 і ОСОБА_25 не бачив. Водночас, він не бачив, щоб ОСОБА_19 розбивав пляшку. Коли приїхала міліція ОСОБА_25 попросив подивитися чи є ушкодження на ньому і тоді він побачив подряпину довжиною 2 сантиметри з лівої сторони. Громадяни, які були в компанії ОСОБА_19 увесь час знаходилися біля лавки. Коли міліція забрала ОСОБА_19 , то він подивився, що розбитого скла немає і біля лавки, де сидів ОСОБА_19 стояла одна ціла пляшка. Слідчий показував йому фото скла, яке знайшли біля трансформатора, але він йому повідомив, що не знає звідки взялося розбите скло. Також, зазначав, про те, що ОСОБА_25 ішов не із свого кабінету. Протокол підписував разом із ОСОБА_66 біля пам`ятника. Права слідчим не роз`яснювалися, а він тільки підписав протокол.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_67 показав, що обвинувачений ОСОБА_19 його товариш і односельчанин. Потерпілого знає як односельчанина. Підстав оговорювати обвинуваченого чи потерпілого немає. Влітку 2015 року він сидів біля школи на лавці в с. Гора разом із ОСОБА_19 і ОСОБА_40 та вживали спиртні напої пиво по одній пляшці. За кущами були інші громадяни, які відпочивали на лавках. ОСОБА_25 ішов зі сторони пункту дільничного інспектора та проходивши біля них привітався і зробив зауваження, щоб вони не вживали спиртні напої та нецензурну лексику в громадському місці. Йому особисто було відомо, що з 2015 року ОСОБА_25 працював працівником міліції, оскільки бачив його раніше у формі, але він посвідчення не показував. Однак, ОСОБА_25 не повідомляв, що буде складати протокол про адміністративне правопорушення, а зробив лише усне зауваження. а реплік щодо затримання ОСОБА_19 не було. Після цього ОСОБА_25 та ОСОБА_19 відійшли до трансформатора і розмовляли емоційно та на підвищених тонах. А він та ОСОБА_41 в цей момент, виконуючи вказівку дільничного інспектора, встали і відійшли в сторону дороги на 15-20 метрів, тому суть розмови він не чув і нічого не бачив так, як ОСОБА_19 і ОСОБА_25 залишилися позаду них. Свою скляну пляшку пива він забрав із собою, а всього за день він випив три пляшки пива. Чи була пляшка пива в руках у ОСОБА_19 , коли підійшов ОСОБА_25 , він стверджувати не може. Звук розбитого скла він не чув і біля лавки уламків скла не було. Нанесення тілесних ушкоджень у його присутності не було. Як повернувся із центру села, то бачив на дорозі ОСОБА_19 в наручниках.

За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні, в порядку ст. 352 КПК України, також допитаний свідок.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_68 показав, що він проживає в с. Гора з 2014 року. ОСОБА_19 його сусід. Він підтримує дружні стосунки з його братом ОСОБА_69 , який розповів про ситуацію, що склалася з ОСОБА_19 . Очевидцем нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_25 він не був. ОСОБА_25 особисто він не знає, але йому відомо, що він дільничний інспектор. Потерпілих ОСОБА_47 не знає. Мотивів оговорювати чи казати неправду на користь ОСОБА_19 в нього немає. В 2015 році він був очевидцем наступних обставин. Коли він вийшов на подвір`я, то чув як розмовляв ОСОБА_19 із ОСОБА_25 на підвищених тонах, також були крики, нецензурна лайка і погрози в сторону ОСОБА_19 . З ОСОБА_25 був його колега - працівник міліції. Після цього до них вийшов батько ОСОБА_19 . Претензії ОСОБА_25 були щодо невідремонтованих автомобільних дисків, що належали його колезі. Спілкування в них було, як між працівником міліції та порушником, а не замовником і виконавцем. Цей конфлікт міг спровокувати в подальшому інші конфлікти. Він бачив, що автомобільні диски лежали біля двору, тому запитував чи можна їх придбати.

Щодо показів свідка ОСОБА_34 , то суд вважає, що вони ніякої доказової бази щодо обвинувачення ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.342 та ч.2 ст.345 КК України, не несуть, а лише можуть свідчити про відносини між обвинуваченими та потерпілим.

Крім того, ухвалою суду від 07.02.2019 року стороні обвинувачення та стороні захисту встановлено процесуальний строк до 13.03.2019 року для подання до суду доказів у даному кримінальному провадженні, а саме: забезпечити присутність свідка обвинувачення ОСОБА_70 для його допиту та подати стороні обвинувачення та стороні захисту докази для їх дослідження.

Стороною обвинувачення невиконана ухвала суду від 07.02.2019 року в частині забезпечення присутності свідка ОСОБА_70 до 13.03.2019 року, тому вказаний свідок не був допитаний безпосередньо в судовому засіданні. Подальший виклик та розшук зазначеного свідка судом припинено.

Судом також досліджені інші зібрані сторонами докази, а також докази та документи зібрані в ході судового розгляду щодо об`єднаного судового провадження в їх послідовності.

Так, у судовому засіданні безпосередньо досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення:

Постанова про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні (том 1 а.с.25-26);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.07.2015 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_19 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (том 1 а.с.27-28);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.09.2015 року, якою кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_19 , ускоєнні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.342,ч.2ст.345КК України(справа№ 359/7805/15-к,провадження №1-КП/359/365/2015)об`єднано зкримінальним провадженнямза підозрою ОСОБА_20 та ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (справа№ 359/2975/15-к, Провадження № 1-КП/359/205/2015, присвоєно після об`єднання справа № 359/2975/15-к, Провадження №1-КП/359/205/2015 (том 1 а.с.63-64);

Постанова про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи (том 1 а.с.67);

Цивільний позов ОСОБА_23 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди (том 1 а.с.69);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2015 року, якою доручено слідчим СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України у Київській області вирішити питання щодо визнання ОСОБА_24 потерпілим по цьому кримінальному провадженню, та провести його допит, з подальшим виконанням всіх вимог, передбачених ст.290 КПК України (том 1 а.с.76-77, а.с.93-94);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2015 року, якою продовжено ОСОБА_19 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (том 1 а.с.82-83);

Заява ОСОБА_24 , в якій він просить визнати його потерпілим у даному кримінальному провадженні (том 1 а.с.95);

Пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого (том 1 а.с.96-97);

Копія розрахунку матеріалів та роботи по установці опалювальної системи в будинку по АДРЕСА_3 , здійснений потерпілим ОСОБА_24 (том 1 а.с.101);

Протокол про надання доступу до матеріалів виконання доручення суду від 18.11.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_20 ознайомлений в повному обсязі з матеріалами виконання доручення суду (том 1 а.с.102);

Протокол про надання доступу до матеріалів виконання доручення суду від 18.11.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_19 в присутності адвоката ОСОБА_21 ознайомлений з матеріалами виконання доручення суду (том 1 а.с.103);

Протокол про надання доступу до матеріалів виконання доручення суду від 04.12.2015 року, з якого вбачається, що адвокат ОСОБА_21 ознайомлений з матеріалами виконання доручення суду (том 1 а.с.104);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2015 року, якою продовжено ОСОБА_19 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (том 1 а.с.107-108);

Постанова про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи (том 1 а.с.114-115);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2016 року, якою продовжено ОСОБА_19 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (том 1 а.с.119-120);

Розписки та присяги свідків ОСОБА_71 , ОСОБА_30 та ОСОБА_27 (том 1 а.с.136-138);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.03.2016 року, якою продовжено ОСОБА_19 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (том 1 а.с.148-149);

Клопотання адвоката ОСОБА_21 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_19 з додатками (том 1 а.с.155-167);

Заява потерпілого ОСОБА_24 про розгляд кримінального провадження за його відсутності (том 1 а.с.170;173);

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_19 (том 1 а.с.176-177);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2016 року, якою застосовано щодо обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 342. ч. 2 ст. 345 КК України ОСОБА_19 - запобіжний захід у виді домашнього арешту та заборонено залишати житло без дозволу слідчого, прокурора, суду з 20-00 год. до 07-00 год. терміном до 7 серпня 2016 року включно, дату закінчення дії даної ухвали вважати 8 серпня 2016 року (том 1 а.с.180-183);

Постанова про зміну групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 29.06.2016 року (том 1 а.с.187);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.06.2016 року про примусовий привід свідків (том 1 а.с.190-191);

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_19 у вигляді домашнього арешту (том 1 а.с.203-204);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.09.2016 року про примусовий привід свідків (том 1 а.с.212);

Заява потерпілого ОСОБА_24 про розгляд кримінального провадження за його відсутності (том 1 а.с.220);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.11.2016 року про примусовий привід свідків (том 1 а.с.228-229);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.11.2016 року про примусовий привід свідків (том 1 а.с.242-243);

Заява потерпілого ОСОБА_24 про розгляд кримінального провадження за його відсутності (том 2 а.с.9, а.с.36);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.03.2017 року про примусовий привід свідків (том 2 а.с.40-41);

Клопотання адвоката ОСОБА_21 про приєднання до матеріалів справи доказів та їх огляду (том 2 а.с.44-73) з додатками: копія адвокатського запиту №19-11/2015 від 19.11.2015 року; копія листа Гірської сільської ради №628 від 08.12.2015 року; копія договору №4 від 01.10.2013 року благоустрій біля сільської ради, копія локального кошторису №2-1-1 на благоустрій біля сільської ради; копія дефектного акту, копія договірної ціни на будівництво благоустрою біля сільської ради, що здійснюється у 2013 році; копія договору №4 від 23.03.2016 року підряду на виготовлення пиломатеріалів; копія рахунку на оплату №164 від 23.03.2016 року та квитанція; копія листа №18-04-2016/1 від 18.04.2016 року; акт приймання-передачі майна від 18.04.2016 року; копія протоколу огляду місця події від 05.07.2015 року із фото таблицями та фото із результатом розбиття 24.11.2016 року оригінальної пляшки з-під пива;

Розписка та присяга свідка ОСОБА_29 (том 2 а.с.74);

Розписка та присяга свідка ОСОБА_28 (том 2 а.с.97);

Розписка та присяга свідка ОСОБА_27 (том 2 а.с.100);

Заява потерпілого ОСОБА_24 про розгляд кримінального провадження за його відсутності (том 2 а.с.101);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2017 року про примусовий привід свідків (том 2 а.с.108);

Розписка та присяга свідка ОСОБА_30 (том 2 а.с.131);

Роздруківка з Інтернету фототаблиці вулиці Пушкіна (том 2 а.с.132-134);

Картка первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, відповідно до якої 08.02.2015 року о 17 год. 35 хв. ОСОБА_24 виявив пошкоджені двері та відсутність особистих речей в своєму дачному будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (том 2 а.с.135);

Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08.02.2015 року (том 2 а.с.136);

Заява ОСОБА_23 про надання дозволу, щоб проявники міліції провели огляд місця будинку, розташованого з адресою: АДРЕСА_3 (том 2 а.с.137);

Протокол огляду місця події від 08.02.2015 року з ілюстративною таблицею до даного протоколу, за яким в присутності двох понятих в ході цієї слідчої дії було встановлено: безпосереднім об`єктом огляду являється земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Дана ділянка не має ні воріт ні хвіртки, частково огороджено парканом з цегли. Праворуч на відстані 2,5 м. від паркану, на земельній ділянці знаходяться сліди низу підошви взуття, які прикидані снігом. Дані сліди ведуть до даного домоволодіння. Вхід на територію подвір`я здійснюється через прохід, який зроблений відповідно для воріт. Зайшовши бачимо від проїжджої частини розчищена від снігу стежина, праворуч за парканом розташовані сліди відтиску якихось предметів, а також розчищена ділянка. Стежина веде до будинку. Обійшовши будинок виявлено сліди схожі на відтиски якихось предметів, схожих на батареї. Обійшовши будинок, ззаду, виявлені сліди підошв взуття, притрушені снігом. Відтиски предметів та шматки землі. До вхідних дверей ведуть сходи, в кількості 10 шт. Вхід здійснюється через дерев`яні двері, які на момент огляду відчинені. Дверна рама праворуч із слідами пошкоджень. Циліндричний замок дверей пошкоджений. Зайшовши, ліворуч мається прохід до кімнати, будинок знаходиться на стадії будівництва, з лівої сторони та перед виходом розташовані труби та гаки, як пояснила ОСОБА_23 там знаходились чугунні батареї. Праворуч з коридору мається прохід до іншої кімнати, в якій безліч різноманітних речей, також маються труби та кріплення для батарей. Далі виходимо та потрапляємо до коридору, де зі слів ОСОБА_23 знаходились електрообігрівачі. Після цього. Проходимо ліворуч з коридору та потрапляємо до кімнати, де виявили безліч різноманітних речей. На картині в даній кімнаті виявили слід рукавичок. Вийшовши з даної кімнати, ліворуч мається металева драбина на другий поверх. На другому поверсі в кімнатах виявлені кріплення та труби для батарей. Оглянувши детально приміщення другого поверху виявлений на підлозі () слід низу підошви взуття, який вподальшому сфотографований. На цьому ОМП завершено. Під час ОМП вилучено: врізний замок із вхідних дверей, сліди рукавичок та фрагмент дактилоскопічної плівки чорного кольору, слід низу підошви взуття сфотографовано. Протокол зачитано вголос. Заяв та зауважень від учасників не надійшло (том 2 а.с.138-148);

Заява ОСОБА_54 про надання дозволу на проведення працівниками міліції огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_6 (том 2 а.с.149);

Зберігальна розписка від 08.02.2015 року про отримання на зберігання ОСОБА_72 від працівників міліції батареї в кількості 12 штук, а саме: 5 шт. - 9 секцій; 1 шт. - 11 секцій; 3 шт. 10 секцій; 2 шт. - 9 секцій; 1 шт. 14 секцій. До вирішення справи по суті, та отримання даних батарей їх власнику (том 2 а.с.153);

Заява ОСОБА_19 про надання дозволу працівникам міліції провести огляд місця події, а саме подвір`я за адресою: АДРЕСА_7 (том 2 а.с.154);

Протокол огляду місця події від 09.02.2015 року, за яким в присутності двох понятих в ході цієї слідчої дії було встановлено: місцем події являється земельна ділянка. Розташована за адресою: АДРЕСА_1 . вказана земельна ділянка огороджена цегляним парканом. Вхід здійснюється через дерев`яну фірточку. При вході на вказане подвір`я з лівого боку від входу виявлено водо насосну станцію сірого кольору електродвигуном синього кольору «PEDROLLO». Під час ОМП вилучається вище вказана насосна станція. Фотографування не застосовувалося. Огляд проводився при денному освітленні без опадів. Протокол зачитано вголос, заяв та зауважень від учасників не надходили (том 2 а.с.155);

Протокол огляду місця події від 09.02.2015 року з ілюстративною таблицею до даного протоколу, за яким в присутності двох понятих в ході цієї слідчої дії було встановлено: місцем події являється земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана земельна ділянка огороджена металевим парканом, вхід на подвір`я здійснюється через металеву фірточку. На вище вказаному подвір`ї знаходиться одноповерховий будинок, вхід до нього здійснюється через металеві двері, які на момент огляду відчинені. При вході до будинку з лівого боку від входу знаходиться диван, на поверхні якого знаходиться пластиковий ящик світло сірого кольору в середині якого знаходиться інструмент в кількості 58 одиниць. Також під вище вказаним ящиком знаходиться ще один пластиковий ящик чорного кольору в середині якого знаходиться електродриль синього кольору «Альбіна-2м», два напильники, тискі, молоток, розвідний ключ, молоток, пилка по металу. Вище вказані два пластикові ящики з інструментом вилучається. Під час ОМП застосовувалось фотографування фотоапаратом «Самсунг». Огляд проводився при денному освітленні. Протокол зачитано вголос, заяв та зауважень не надходили (том 2 а.с.156-158);

Постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20.02.2015 року, якою вилучений 08.02.2015 року слідчим ОСОБА_73 під час проведення ОМП за адресою: Київська область, Мантачівська 32 врізний замок, вилучені 08.02.2015 року слідчим ОСОБА_73 під час проведення ОПМ за адресою: Київська область, Завокзальна, 6, 12 (дванадцять) батарей, вилучена 09.02.2015 року слідчим ОСОБА_74 під час проведення ОПМ за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Щорса, 2-А насосна станція «PEDROLLO JCRm», вилучені 09.02.2015 року слідчим ОСОБА_74 під час проведення ОПМ за адресою: АДРЕСА_2 набір ключів в пластиковому ящику світло сірого кольору, набір сантехнічних ключів та електродриль «Альбіна 2-М», визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12015110100000280.

Речовий доказ 12 (дванадцять) батарей, насосна станція «PEDROLLO JCRm», набір ключів в пластиковому ящику світло сірого кольору, набір сантехнічних ключів та електродриль «Альбіна 2-М» передано для зберігання власнику.

Речовий доказ врізний замок вилучений 08.02.2015 року слідчим ОСОБА_73 під час проведення ОПМ за адресою: Київська область, Мантачівська 32 передано на зберігання до камери схову речових доказів Бориспільського MB ГУ МВС України в Київській області (том 2 а.с.159-160);

Протокол пред`явленняречей длявпізнання від12.02.2015року з якого вбачається, що ОСОБА_23 впізнає набір ключів під номером три, як такий що був викрадений з дачного будинку за адресою: АДРЕСА_3 (том 2 а.с.161-163);

Протокол пред`явленняречей длявпізнання від12.02.2015року з якого вбачається, що ОСОБА_23 впізнає насосну станцію під номером два, як таку що була викрадена з дачного будинку (том 2 а.с.164-166);

Протокол пред`явленняречей длявпізнання від12.02.2015року з якого вбачається, що ОСОБА_23 з пред`явлених їй речей впізнає набір сантехнічних ключів під номером чотири, який був викрадений з дачного будинку за адресою: АДРЕСА_3 (том 2 а.с.167-169);

Лист товарознавця - директора ТОВ «ЛАВАМК» щодо середньої вартості речей станом на 08.02.2015 року (том 2 а.с.170);

Дані, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 24.02.2015 року з ілюстративною таблицею до даного протоколу, за участю підозрюваного ОСОБА_20 та двох понятих в ході цієї слідчої дії було встановлено: Всі учасники слідчого експерименту зібралися в приміщенні службового кабінету № 210 Бориспільського MB ГУ МВС України, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Комуністична, 4, де понятим були роз`яснені їхні права та обов`язки передбачені ст. 11, ст. 15, ст. 223 КПК України, а підозрюваному ОСОБА_20 в присутності понятих було роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, ч.ч.3, 4, 5, 6, 7 ст.42 КПК України. Після цього підозрюваному ОСОБА_20 , було запропоновано розповісти про обставини крадіжки з будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . На пропозицію слідчого підозрюваний ОСОБА_20 погодився та розповів, що 07.02.2015 року у вечері коли він разом з ОСОБА_19 повертався до його місця проживання та проходили по АДРЕСА_2 . В цей час він запропонував ОСОБА_19 вчинити крадіжку з будинку в якому ніхто не проживає та який знаходиться на початку вище вказаної вулиці. На його пропозицію ОСОБА_19 погодився після чого вони вдвох шляхом пошкодження вхідних дверей проникли до будинку та здійснили крадіжку батарей та іншого майна.

На пропозицію слідчого показати місце вчинення злочину ОСОБА_20 погодився та повідомив, що потрібно їхати до будинку, що розташований по АДРЕСА_2 . Приїхавши до вказаної підозрюваним вулиці, всі учасники слідчого експерименту вийшли з автомобіля після чого підозрюваний ОСОБА_20 показав на подвір`я АДРЕСА_3 по вище вказаній вулиці та повідомив, що саме з вказаного ним будинку він разом з ОСОБА_19 здійснили крадіжку. На прохання показати місце проникнення до будинку, підозрюваний ОСОБА_20 повів всіх учасників на вище вказане подвір`я де вказав на дерев`яні двері та повідомив, що саме через ці двері він разом з ОСОБА_19 проник до будинку, звідки в подальшому вчинили крадіжку. Після чого підозрюваний показав місце на подвір`ї та пояснив, що саме сюди він разом з ОСОБА_19 склали викрадені речі, які в подальшому за допомогою гужового транспорту перевезли до його місця проживання. На пропозицію слідчого показати місце куди він разом з ОСОБА_19 перевезли викрадені речі, підозрюваний ОСОБА_19 надав свою згоду та повів всіх учасників слідчого експерименту до будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Прийшовши до вказаного будинку підозрюваний ОСОБА_20 повідомив, що це будинок де він проживає та де вони разом з ОСОБА_19 заховали викрадені речі. Після цього підозрюваний ОСОБА_20 повідомив, що потрібно їхати до м. Бориспіль. Приїхавши до метало прийомного пункту, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 . підозрюваний вийшов з автомобіля та пояснив, що саме сюди він разом з ОСОБА_19 та автомобілі ОСОБА_71 перевезли викрадені батареї та здали їх на металобрухт (том 2 а.с.171-175);

Дані, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 24.02.2015 року з ілюстративною таблицею до даного протоколу, за участю підозрюваного ОСОБА_19 та двох понятих в ході цієї слідчої дії було встановлено: Всі учасники слідчого експерименту зібралися в приміщенні службового кабінету № 210 Бориспільського MB ГУ МВС України, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Комуністична, 4, де понятим були роз`яснені їхні права та обов`язки передбачені ст.11, ст. 15, ст. 223 КПК України, а підозрюваному ОСОБА_19 в присутності понятих було роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, ч. ч. 3, 4, 5, 6, 7 ст.42 КПК України. Після цього підозрюваному ОСОБА_19 було запропоновано розповісти про обставини крадіжки з будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . На пропозицію слідчого підозрюваний ОСОБА_19 погодився та розповів що 07.02.2015 року у вечері коли він разом з ОСОБА_20 повертався до місця проживання останнього та проходили по АДРЕСА_2 . В цей час ОСОБА_20 запропонував йому вчинити крадіжку з будинку в якому ніхто не проживає та який знаходиться на початку вище вказаної вулиці. На пропозицію ОСОБА_20 він погодився після чого вони вдвох шляхом пошкодження вхідних дверей проникли до будинку та здійснили крадіжку батарей та іншого майна.

На пропозиціюслідчого показатимісце вчиненнязлочину ОСОБА_19 погодився таповідомив щопотрібно їхатидо будинку,що розташованийпо АДРЕСА_2 .Приїхавши довказаної підозрюванимвулиці,всі учасникислідчого експериментувийшли завтомобіля післячого підозрюваний ОСОБА_19 показав наподвір`я АДРЕСА_3 по вищевказаній вулиціта повідомив,що самез вказаногоним будинкувін разомз ОСОБА_20 здійснили крадіжку.На проханняпоказати місцепроникнення добудинку,підозрюваний ОСОБА_19 повів всіхучасників навище вказанеподвір`я девказав надерев`яні дверіта повідомив,що самечерез цідвері вінразом з ОСОБА_20 проник добудинку,звідки вподальшому вчинивкрадіжку.Після чогопідозрюваний показавмісце наподвір`ї тапояснив,що самесюди вінразом з ОСОБА_20 склали викраденіречі яків подальшомуза допомогоюгужового транспортуперевезли домісця проживання ОСОБА_20 .На пропозиціюслідчого показатимісце проживання ОСОБА_20 підозрюваний ОСОБА_19 надав своюзгоду таповів всіхучасників слідчогоексперименту добудинку,що розташованийза адресою: АДРЕСА_2 .Прийшовши довказаного будинкупідозрюваний ОСОБА_19 повідомив,що цебудинок депроживає ОСОБА_20 та девони разомзаховали викраденіречі.Після цьогопідозрюваний ОСОБА_19 повідомив,що потрібноїхати дом.Бориспіль.Приїхавши дометало прийомногопункту,що розташованийза адресою: АДРЕСА_6 .підозрюваний вийшовз автомобілята пояснив,що самесюди вінразом з ОСОБА_20 та автомобілі ОСОБА_71 перевезли викраденібатареї таздали їхна металобрухт (том 2 а.с.181-185);

Картка первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, відповідно до якої 05.07.2015 року о 23 год. 20 хв. ОСОБА_25 повідомив, що ОСОБА_19 наніс йому тілесні ушкодження (том 2 а.с.193);

Протокол огляду місця події від 05.07.2015 року з ілюстративною таблицею до даного протоколу, за яким в присутності двох понятих в ході цієї слідчої дії було встановлено: Місцем події являється земельна ділянка розташована перед будинком Гірської сільської ради, що знаходиться за адресою:Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Центральна,5. На вказаній земельній ділянці вимощені бетонною бруківкою пішохідні доріжки, решта частина земельної ділянки вкрито трав`яним покривом. Вздовж вище вказаних пішохідних доріжок розташовані лавки та посадження кущів туї та ін. З лівого боку, якщо дивитися на будинок Гірської сільської ради розміщено дитячий майданчик. З правого боку ближче до будинку Гірської сільської ради знаходиться електропідстанція ТП-126 РУ-0,4 КВ. Поряд з вищевказаною електропідстанцією йде пішохідна доріжка з протилежного боку знаходиться лавка на поверхні якої знаходиться порожня пляшка із-під пива об`ємом 0,5 л. «Роберт Домс». Вказана пляшка вилучається та поміщається до спец пакету №0144814. При подальшому огляді за вказаною лавкою виявлено другу порожню пляшку об`ємом 0,5 л. «Роберт Домс», яка вилучається та поміщається до спец пакету №0144815. При подальшому огляді зазначеної ділянки з правого боку від електропідстанції ТП-126 РУ-0,4 КВ на проїжджій частині вул. Шкільна (яка йде перпендикулярно до вул. Центральна) виявлено фрагменти скла з пляшки бурого кольору. Вказані фрагменти вилучаються та поміщаються до паперового конверту. Під час ОМП застосовувалося фотографування фотоапаратом «Sony». Вилучається дві породні пляшки з-під пива та фрагменти скла з плямами бурого кольору. Огляд проводився в темну пору доби без опадів при штучному освітленні. Протокол зачитано в голос, заяви та зауваження від учасників не надходили (том 2 а.с.194-198);

Постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 11.08.2015 року, якою Вилучений вході ОМП05.07.2015року слідчим ОСОБА_74 за адресою: АДРЕСА_4 порожню склянупляшку зпід пиваоб`ємом 0,5л.«Роберт Домс»,яка міститьсяв спецпакеті №0144814,порожню склянупляшку зпід пиваоб`ємом 0,5л.«Роберт Домс»,яка міститьсяв спецпакеті №0144815,фрагменти склана якихмістяться плямибурого кольору,які знаходятьсяв паперовомуконверті білогокольору,відібрані біологічнізразки слинина ватніпалочки вгр. ОСОБА_25 тав гр. ОСОБА_19 ,кожна зяких окремоміститься впаперовому конвертібілого кольору,визнано речовимдоказом вкримінальному провадженні№ 12015110100001460від 06.07.2015року. Речові докази, передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Бориспільського MB ГУ МВС України в Київській області (том 2 а.с.199);

Заява ОСОБА_25 від 06.07.2015 року про залучення до провадження як потерпілого (том 2 а.с.200);

Копія паспорта громадянина України ОСОБА_25 (том 2 а.с.201);

Копія посвідчення працівника міліції дільничного інспектора міліції ОСОБА_25 (том 2 а.с.202);

Витяг з наказу «908/ос від 24.09.2014 року про призначення ОСОБА_25 з іспитовим строком до одного року, дільничним інспектором міліції сектора дільничних інспекторів міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району), присвоївши спеціальне звання старшина міліції (том 2 а.с.203);

Довідка Бориспільської ЦРЛ №1141 від 06.07.2015 року, з якої вбачається, що травмпункт звертався ОСОБА_25 діагноз:Ушиб, подкожная гематома, поверхностные раны височной области слева. Сотрясения головного мозга? (том 2 а.с.204);

Висновок Бориспільської ЦРЛ №31 від 06.07.2015 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що у гр. ОСОБА_25 ознак сп`яніння не виявлено (том 2 а.с.205);

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчинення злочину від 06.07.2015 року, з якого вбачається, що 06.07.2015року о00годині 30хвилин,в приміщеннікабінету №225СВ БориспільськогоMBГУ МВСУкраїни вКиївській області,у присутностіосіб:відповіднодо ст.ст.40,104,131,132,207,208-211,213КПК Українизатримав особу,підозрюваного увчиненні злочинупередбаченого ч.2ст.342КК України,а саме: ОСОБА_19 . Підстави затримання: якщо безпосередньопісля вчиненнязлочину очевидець,в томучислі потерпілий,або сукупністьочевидних ознакна тілі,одязі чимісці подіївказують нате,що самеця особащойно вчинилазлочин. Затриманому ОСОБА_19 , згідно ч. 4 ст. 208 КПК України повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснено, що він має право:отримувати медичну допомогу, негайно повідомити близьких родичів, членів сім`ї чи інших осіб (за вибором) про своє затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 КПК України та інші процесуальні права, передбачені КПК України. Батьку ОСОБА_75 , по телефону № НОМЕР_1 повідомлено про затримання його сина ОСОБА_19 .

Органу (установі),уповноваженим закономна наданнябезоплатної правовоїдопомоги повідомленопро затримання ОСОБА_19 .Повідомлення прийнявчерговий зцентру наданнябезоплатної правовоїдопомоги ОСОБА_76 .Крім того,затриманому роз`ясненоч.3та ч.7ст.42КПК України. Ознайомившисьз підставамизатримання таправами іобов`язками затриманого,підозрюваний ОСОБА_19 пояснив, що з правилами ознайомлений. Клопотань та скарг немає. Слідчий ОСОБА_77 на підставі ч.3 ст. 208 КПК України, із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України, в присутності двох понятих, здійснив обшук затриманої особи ОСОБА_19 під час якого жодних речей вилучено не було (том 2 а.с.206-209);

Висновок Бориспільської ЦРЛ №30 від 06.07.2015 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що гр. ОСОБА_19 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (том 2 а.с.210);

Постанова слідчого СВ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області від 06.07.2015 року про призначення судово-медичної експертизи (том 2 а.с.211);

Висновок експерта №140 від 06.07.2015 року, з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі у гр. ОСОБА_78 виявлені садно із подряпиною в лівій лобної скроневій області голови. Вказані тілесні ушкодження спричинені: подряпина - гострим(и) предметом(ами), що має ріжучі властивості; садно - тупим(и) предметом(ами), індивідуальні і характерні властивості якого(яких) не відобразились. Виявлені у гр. ОСОБА_25 тілесніушкодження увигляді садната подряпиниза своїмхарактером відносятьсядо легких тілесних ушкоджень. Виключається можливість виникнення вказаних тілесних ушкоджень «внаслідок падіння з положення стоячи на тверду поверхню. Виявлені у гр. ОСОБА_25 тілесні ушкодження могли утворитись в строк та за обставин, на які вказано у постанові про призначення експертизи (том 2 а.с.212-213);

Постанова Бориспільського міськрайонного суду київської області від 23.07.2015 року, якою ОСОБА_19 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. ОСОБА_19 оголошено усне зауваження та провадження про справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрито (том 2 а.с.218);

Дані, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 24.07.2015 року з ілюстративною таблицею до даного протоколу, за участю свідка ОСОБА_29 , двох понятих та статиста, в ході цієї слідчої дії було встановлено: всі учасники слідчого експерименту зібрались біля вул. Центральна,5 в с. Гора Бориспільського району Київської області, де понятим були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.11, ст.13, ст.15, ст.223 КПК України, а свідку ОСОБА_29 положення ст.66, 67 КПК України та ст. 384 КК України, ст. 385 КК України. Після цього свідку ОСОБА_29 було запропоновано розповісти про обставини, які трапились 05.07.2015 року близько 21 год. 00 хв., з приводу нанесення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_25 громадянином ОСОБА_19 . На пропозицію ОСОБА_29 погодився та розповів, що 05.07.2015 року близько 21 год. 00 хв. він разом із своїм знайомим ОСОБА_28 сиділи та відпочивали на лавці біля сільської ради в с. Гора по вул. Центральна, 5. Окрім них на сусідній лавці відпочивали люди, які вживали спиртні напої, серед яких був ОСОБА_79 житель с. Гора Бориспільського району. В цей час проходив працівник міліції в цивільній формі одягу ОСОБА_25 , який зробив зауваження даній компанії серед якої перебував ОСОБА_19 . Після даного зауваження ОСОБА_19 почав в сторону ОСОБА_25 виражатися нецензурною лексикою та потім взяв скляну пляшку з-під пива об`ємом 0,5 л.. яку тримав в правій руці та розбив її об дерев`яну лавку біля якої відпочивав та намагався заподіяти розбитою пляшкою тілесні ушкодження ОСОБА_25 , але ОСОБА_25 відбіг від ОСОБА_19 в сторону розміщення трансформаторної підстанції до дороги. Тоді ОСОБА_19 наближаючись за ОСОБА_25 кинув йому в голову осколок від скляної пляшки чим наніс йому тілесні ушкодження в область лівого виска. Розповівши про обставини вчинення відносно ОСОБА_25 злочину ОСОБА_29 запропонував продемонструвати, які саме дії вчиняв ОСОБА_19 . Спершу ОСОБА_29 продемонстрував як ОСОБА_19 розбив об лаву скляну пляшку. Потім ОСОБА_29 продемонстрував за допомогою статиста в присутності двох понятих, перебуваючи в положенні стоячи обличчям до статиста на відстані 80 см. як ОСОБА_19 намагався нанести ОСОБА_25 тілесні ушкодження в область живота за допомогою решки скляної пляшки. Після цього ОСОБА_25 почав відходити від ОСОБА_19 , і свідок ОСОБА_29 продемонстрував в яку сторону ОСОБА_25 почав рухатись. В наслідок протиправних дій ОСОБА_19 та за допомогою статиста перебуваючи один від одного на відстані 2,80 м. в положенні стоячи, ОСОБА_29 при цьому тримаючи в правій руці мобільний телефон продемонстрував як саме кинув ОСОБА_19 рештку скляної пляшки в ОСОБА_25 . Потім за допомогою статиста ОСОБА_29 показав за допомогою мобільного телефона куди саме потрапив решток скляної пляшки ОСОБА_25 , а саме в область лівого виска. Протокол прочитано вголос, заяв та зауважень від учасників слідчого експерименту не надходили (том 2 а.с.219-226);

Дані, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 24.07.2015 року з ілюстративною таблицею до даного протоколу, за участю потерпілого ОСОБА_25 , двох понятих та статиста, в ході цієї слідчої дії було встановлено: всі учасники слідчого експерименту зібрались біля вул. Центральна,5 в с. Гора Бориспільського району Київської області, де понятим були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.11, ст.13, ст.15, ст.223 КПК України, а потерпілому ОСОБА_25 було роз`яснено положення ст.63 Конституції України, ст. 384 КК України, ст.56, ст.57 КПК України. Після цього потерпілому ОСОБА_25 було запропоновано розповісти про обставини, які трапились 05.07.2015 року з приводу нанесення йому тілесних ушкоджень як працівнику правоохоронних органів та опору громадянином ОСОБА_19 . На пропозицію ОСОБА_25 погодився та розповів, що 05.07.2015 року близько 21 год. 00 хв. він повертався з місця своєї роботи до місця свого проживання, а саме до будинку по АДРЕСА_8 . В цей час проходячи по АДРЕСА_4 він помітив групу молодиків, які перебували на лавці, що розташована близько 20 метрів від приміщення сільської ради с. Гора Бориспільський район та гучно виражались нецензурними словами під час розмови між самим собою і розпивали спиртні напої, а саме пиво в скляних бутилках. Неподалік від даної компанії в 30 метрах розміщався дитячий майданчик. Він, як працівник міліції, хоча і не перебував у форменому одязі, вирішив підійти до даної компанії та зробити зауваження, щоб останні припинили свої протиправні дії, а саме виражатися нецензурною лексикою та розпивати спиртні напої в громадському місці і зафіксувати даний факт шляхом складання адміністративного протоколу. Підійшовши до даної компанії він впізнав серед них наглядно знайомого ОСОБА_19 , чоловіка на ім`я « ОСОБА_41 » та громадянина на прізвисько « ОСОБА_80 », які являлись жителями с. Гора Бориспільського району. Коли він підійшов до даних трьох молодиків він спершу привітався та представився як дільничним інспектором міліції в Бориспільському міському відділку міліції та потім попрохав, щоб останні припинили голосно виражатися нецензурною лексикою та розпивати спиртні напої в громадському місці. На його зауваження ОСОБА_19 відразу взяв скляну пляшку з-під пива об`ємом 0,5 л., яку він тримав в правій руці та розбив її об дерев`яну лавку та потім кинувся на нього із загостреним краєм розбитої скляної пляшки тримаючи її в правій руці і один раз зробив на відстані від себе один удар гострим краєм пляшки в область грудної клітки, але вчасно відреагувавши він зробив крок назад після чого уникнув завдання йому тілесних ушкоджень. Після цього ОСОБА_25 відбіг від ОСОБА_19 на безпечну відстань близько 2 метра від нього до дороги. Після цього ОСОБА_19 тримаючи в правій руці скляну розбиту пляшку з-під пива, з розмаху кинув її в ОСОБА_25 в результаті чого попав нею в область лівого виска чим спричинив тілесні ушкодження. Розповівши про обставини вчинення відносно нього злочину гр. ОСОБА_25 запропонував продемонструвати, які саме дії вчиняв відносно нього ОСОБА_19 . Спершу ОСОБА_25 продемонстрував як ОСОБА_19 розбив об лавку скляну пляшку. Потім ОСОБА_25 продемонстрував за допомогою статиста в присутності двох понятих перебуваючи в положенні стоячи обличчям до статиста, на відстані 80 см., як ОСОБА_19 намагався нанести йому тілесні ушкодження в область живота та за допомогою рештки скляної пляшки. Після цього ОСОБА_25 показав в яку сторону він почав рухатися в наслідок протиправних дій ОСОБА_19 та за допомогою статиста, перебуваючи один від одного на відстані 3,55 м. в положенні стоячи Ціснецький при цьому перебуваючи в напіврозвернутому стані лівою стороною до статиста. Пояснив, що саме в такому положенні та на такій саме дистанції ОСОБА_19 кинув йому в голову рештку скла з під пляшки пива. Також ОСОБА_81 показав за допомогою блокнота куди саме потрапив осколок від пляшки з під пива, а саме в область лівого виска. Протокол зачитано вголос, заяв та зауважень від учасників слідчого експерименту не надходили (том 2 а.с.227-234);

Висновок експерта №113д від 12.08.2015 року, з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі у гр. ОСОБА_25 виявлені садно із подряпиною в лівій лобної скроневій області голови. Виявлені у гр. ОСОБА_25 тілесні ушкодження могли утворитись в строк та за обставин, на які вказано у постанові про призначення експертизи, а також і за обставин, викладених в протоколах проведення слідчого експерименту від 24.07.2015 року як за участю потерпілого ОСОБА_25 , так і за участю свідка ОСОБА_29 (том 2 а.с.235-236);

Висновок експерта №2-04/584 від 29.07.2015 року, з якого вбачається, на наданих на дослідження фрагментах скла (об`єкти №№3,5-8) виявлені поодинокі напівзруйновані клітини, кров не виявлена, на фрагменті скла (об`єкт №4) виявлені клітини та кров людини. На фрагментах скла (об`єкти №№9-20), клітини та сліди крові не виявлені. В результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин та крові на фрагменті скла (об`єкт №4). Генетичні ознаки (ДНК-профіль) напівзруйновані клітини на фрагментах скла (об`єкти №№3,5-8) не встановлені, у зв`язку з недостатньою кількістю та руйнуванням (деградацією) матеріалу. Генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин та крові на фрагменті скла (об`єкт №4) збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка слини потерпілого ОСОБА_25 (об`єкт №1) і не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові підозрюваного ОСОБА_19 (об`єкт № 2). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку слини ОСОБА_25 (об`єкт № 1) та клітин і крові на фрагменті скла (об`єкт №4) складає 1,78 х 10'9. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаному об`єкті зустрічаєтеся не частіше ніж у 1 з 56 мільйонів осіб (том 2 а.с.237-243);

Протокол відібрання зразків для експертного дослідження від 07.07.2015 року, за участю двох понятих, за яким у ОСОБА_19 проведено відібрання зразків слюни (том 2 а.с.244-245);

Протокол відібрання зразків для експертного дослідження від 09.07.2015 року, за участю двох понятих, за яким у ОСОБА_25 проведено відібрання зразків слюни (том 2 а.с.246-247);

Копія листа товарознавця - директора ТОВ «ЛАВАМАК» щодо середньої вартості речей станом на 08.02.2015 року (том 2 а.с.248);

Інструкція з використання насосної станції автоматичного водопостачання з оригіналами квитанцій (том 2 а.с.249-252);

Висновок експерта №12-4/191 від 19.03.2018 року, з якого вбачається, що встановити ринкову вартість однієї секції (ребра) чавунної батареї (радіатора опалення), викрадених з будинку потерпілого ОСОБА_24 ( АДРЕСА_3 )

станом на 07.02.2015 року не видається за можливе. Встановити ринкову вартість речей, викрадених з будинку потерпілого ОСОБА_24 (

АДРЕСА_3 ) станом на 07.02.2015 року, а саме: чавунних батарей

(радіатори опалення) із загальною кількістю секцій (ребер) 232 одиниці (штук); насосної станції «PEDROLLO JCRm»; набору ключів в пластиковому ящику світло-сірого кольору; набору сантехнічних ключів;електрообігрівача масляного; тепловентилятора; електродрилі «Альбіна 2-М» не видається за можливе (том 3 а.с.106-112);

Висновок товарознавчого дослідження від 05.03.2018 року з додатками, з якого вбачається, що ринкова вартість викраденого майна станом на 07.02.2015 року становить 42054 грн. 00 коп. (том 4 а.с.3-34);

Клопотання адвоката ОСОБА_21 про приєднання до матеріалів справи доказів та їх огляду (том 4 а.с.35-36); Адвокатський запит № 06-03/2018/нп2 від 06.03.2018 року (том 4 а.с.37); Лист Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області № 4513109/1002/01 від 14.03.2018 року (том 4 а.с.38); Висновок ДІМ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області від 13.07.2015 року по зверненню ОСОБА_19 щодо нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_82 (том 4 а.с.39); Лист Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області №5/15234 від 16.07.2015 року, в якому повідомляється, що звернення ОСОБА_19 зареєстроване до журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (ЄО) за №8920 від 05.07.2015 року та проведеною перевіркою встановлено, що відсутні в даному випадку підстави передбачені ст..214 КПК України для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 4 а.с.40); Адвокатський запит № 06-03/2018/НП від 06.03.2018 року (том 4 а.с.41); лист Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області № 4673109/1002/01 від 16.03.2018 року , в якому повідомлено, що ОСОБА_83 , працював 05.07.2015 року на 06.07.2015 року у Бориспільському МВ ГУ МВС України в Київській області та перебував на посаді інспектора патрульної служби, взводу патрульної служби у Бориспільському МВ ГУ МВС України в Київській області, а також ОСОБА_83 знаходився на добовому чергуванні в цей період часу (том 4 а.с.42); адвокатський запит № 05-03/2018 від 05.03.2018 року (том 4 а.с.43); лист Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області № 4751109/1002/01 від 16.03.2018 року, з якого вбачається, що 05.07.2015 року о 23 год 30 хв. до чергової частини Бориспільського MB ГУМВС України в Київській області по телефону надійшло повідомлення гр. ОСОБА_19 , 1983 року народження, про те, що в с. Гора Бориспільського району Київської області наглядно знайомий наніс йому тілесні ушкодження. На місце події був направлений дільничний інспектор міліції старший лейтенант міліції ОСОБА_84 . Вище вказане повідомлення зареєстроване до Журналу ЄО Бориспільського MB ГУМВС України в Київській області за № 8920 від 05.07.2015 року, та відповідно до ЗУ «Про звернення громадян» списане висновком «до справи» за № 5580 від 13.07.2015 року. Надати аудіозапис телефонних повідомлень за 2015 рік не надається можливим, оскільки відповідно до нормативно-правових документів термін їх зберігання становить один рік з моменту їх реєстрації (том 4 а.с.44);

Адвокатський запит № 05-03/2018/4 від 05.03.2018 (том 4 а.с.45);

Лист Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області від 19.03.2018 № 4674 (том 4 а.с.46);

Адвокатський запит №10.04.2018/2 від 10.04.2018 (том 4 а.с.47);

Лист Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області № 7189109/1002/01 від 16.04.2018 року, в якому повідомляється, що 05.07.2015 року гр. ОСОБА_85 о 9 год. 00 хв. зареєстрований у Журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Бориспільського MB ГУМВС України в Київській області. Адміністративну будівлю Бориспільського MB він залишив о 9 год. 20 хв., про що є відповідний запис у зазначеному вище журналі. Також повідомлено, що у Журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Бориспільського MB ГУМВС України в Київській області 08.07.2015 року о 8 год. 57 хв. зареєстрований гр. ОСОБА_86 , та о 10 год. 16 хв. зафіксована інформація про його вихід (том 4 а.с.48);

Адвокатський запит № 10-04/2018/3 від 10.04.2018 (том 4 а.с.49);

Лист Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області № 7321109/1002/01від 16.04.2018 року, з якого вбачається, що у період часу з 00 год. 00 хв. 05.07.2015 року по 00 год. 00 хв. 07.07.2015 адвокат безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_22 , згідно Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Бориспільського MB ГУМВС України в Київській області за вище вказаний період Бориспільський MB не відвідував (том 4 а.с.50);

Адвокатський запит № 11 -04/2018/вп2 від 11.04.2018 року (том 4 а.с.51);

Лист Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області №7190109/1002/01від 16.04.2018 року, яким повідомляється, що постової відомості Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області у складі слідчо-оперативної групи Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області 05.07.2015 року, дійсно перебували слідчий ОСОБА_87 та ОСОБА_77 (том 4 а.с.52);

Адвокатський запит № 05-03/2018 від 05.03.2018/кмкл1 (том 4 а.с.53);

Лист Київської міської клінічної лікарні № 061/104-1191 від 19.04.2018 року, з якого вбачається, що інформація про звернення гр. ОСОБА_19 за медичною допомогою до KMKJI № 1 у період з 05.07.2015 року по 08.07.2015 року відсутня. Відсутні будь-які документи, що стверджують надання медичної допомоги та проведення рентгенологічних та інших обстежень. Крім цього повідомляють, що у зв`язку з відсутністю у КМКЛ №1 флюорографічного апарату та токсикологічної лабораторії флюорографічні обстеження та обстеження на предмет вживання алкогольних напоїв не проводиться (том 4 а.с.54);

Адвокатський запит № 10-04/2018 від 10.04.2018 року (том 4 а.с.55);

Лист Регіональному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 01.1-20/258 від 13.04.2018 року, в якому повідомлено, що 06.07.2015 року, слідчий Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_77 повідомив Регіональний центр про втримання в порядку статті 208 КПК України ОСОБА_19 . На підставі отриманого повідомлення для здійснення захисту останнього Регіональним центром видане доручення № 1337 від 06.07.2015 адвокату ОСОБА_22 .

Як вбачається із поданих адвокатом ОСОБА_22 документів, на виконання доручення він приймав участь у проведенні наступних слідчих та процесуальних дій:

06.07.2015 року о 00.30 год. - затримання особи, підозрюваної у вчиненні почину;

06.07.2015 року - повідомлення про підозру;

06.07.2015 року о 08.30-08.45 год. - допит підозрюваного;

07.07.2015 року - вручення клопотання про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою;

07.07.2015 року - обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою;

13.08.2015 року - вручення обвинувального акта.

01.09.2015 року, на стадії судового провадження здійснювати захист ОСОБА_19 за договором про надання правової допомоги розпочав адвокат ОСОБА_21 .

У зв`язку з цим, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», дія доручення № 1337 від 06.07.2015 року припинена та повноваження адвоката ОСОБА_22 щодо здійсненну захисту ОСОБА_19 завершені (том 4 а.с.56);

Повідомлення та доручення Регіональному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 1337 від 06.07.2015 року (том 4 а.с.57-58);

Картка первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону (Додаток Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань) (том 4 а.с.59);

Витяг з Наказу Міністерства внутрішніх справ України від №3 13.08.2010 року про скасування додатку № 9 - Картки первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону (том 4 а.с.60);

Адвокатський запит № 06-03/2018 від 06.03..2018 року (том 4 а.с.61);

Лист БориспільськоїЦРЛ №707від 20.04.2018року,з якоговбачається,що ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_9 ,05.07.2015року о21год.00хв.звертався замедичною допомогоюна травмпунктБориспільської ЦРЛ.Проводилось медичнеобстеження напредмет наявностістану алкогольногосп`яніння гр. ОСОБА_19 06.07.2015року проводилосьфлюорографічне обстеження ОСОБА_19 .Лікар ОСОБА_88 ,яка приймалахворого ОСОБА_19 в БориспільськійЦРЛ непрацює з13.06.2016року. Станом на 06.07.2015 р. медичні огляди з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів в Бориспільській ЦРЛ проводились на підставі наказу МВС та України від 06.10.2009 р. № 931/16947 та наказу по Бориспільській ЦРЛ № від 10.09.2014 р. «Про основні організаційні засади проведення медичних оглядів для встановлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (копія додається), відповідно проведення медичних оглядів проводилось згідно графіку роботи лікарем - наркологом, при його відсутності зав. приймальним відділенням, після 16:00 год., у вихідні та святкові дні черговими лікарями терапевтами приймального відділення або в разі необхідності черговими травматологами, хірургами, педіатрами. Факт проведення спеціальної підготовки лікарів підтвердить Глеваха відповідно Вашого офіційного запиту. Лікар ОСОБА_88 тематичне удосконалення за відповідною мою не проходила. Також повідомляють, що у ОСОБА_19 не відбирались зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження та відсутній Акт медичного огляду. Посадова інструкція лікаря ОСОБА_89 відсутня в зв`язку з її звільненням (том 4 а.с.62-63);

Наказ головного лікаря Бориспільської ЦРЛ №351 від 10.09.2014 року з додатком №1 (том 4 а.с.64-68);

Список лікарівБориспільської ЦРЛ,які маютьправо напроведення медичнихоглядів зметою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (том 4 а.с.69);

Копія висновку Бориспільської ЦРЛ №30 від 06.07.2015 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що гр. ОСОБА_19 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (том 4 а.с.70);

Журнал №4 реєстрації нещасних випадків невиробничого характеру (травматологічний пункт) (том 4 а.с.71-74);

Флюорографія ОСОБА_19 (том 4 а.с.75);

Журнал реєстраціїмедичних оглядівз метоювиявлення стануалкогольного,наркотичного чиіншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції приймальне відділення) (том 4 а.с.76-77);

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 14.05.2018 року з якого вбачається, що ПП «Авто-Експрес» керівником, якого є ОСОБА_90 здійснює види діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; інший пасажирський наземний транспорт та агентство нерухомості (том 4 а.с.78);

Клопотання адвоката ОСОБА_21 про приєднання до матеріалів справи доказів та їх огляду (том 4 а.с.79-83);

Адвокатський запит№ 22-11/2017від 22.11.2017року,фіскальний чек№ «УКРПОШТА»та повідомлення по вручення поштового відправлення № 0319106983549 (том 4 а.с.84-86);

Лист Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області №20375/109/1002/01 від 30.11.2017 року, яким повідомляють, що відповідно до закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» Бориспільський відділ поліції є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Київській області та не являється правонаступником Бориспільського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області.

В період із створення Бориспільського відділу поліції 16.09.2015 по 12.02.2017 громадянка ОСОБА_91 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_92 ІНФОРМАЦІЯ_3 стажування чи виробничу практику на базі Бориспільського відділу поліції не проходили.

Додатково інформують, що в Ліквідаційною комісією Бориспільського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області надано копію наказу Бориспільського MB ГУМВС України в Київській області від 12.02.2015 року № 91 про проходження навчально-фахової практики ОСОБА_93 у слідчому відділі з 09.02.2015 по 22.03.2015 із закріпленням керівником практики майора міліції ОСОБА_94 та копію наказу Бориспільського MB ГУМВС України в Київській області від 19.01.2015 року № 38 про проходження практики ОСОБА_95 в слідчому відділі з 05.01.2015 року по 22.02.2015 року із закріпленням керівником практики старшого лейтенанта поліції ОСОБА_96 (том 4 а.с.84-86);

Наказ №38/ос від 19.01.2015 року про призначення керівника практики та прийняття для проходження практики ОСОБА_97 (том 4 а.с.88);

Наказ №38/ос від 19.01.2015 року про призначення керівника практики та прийняття для проходження практики ОСОБА_98 (том 4 а.с.90);

Адвокатський запит № 22-11/2017/2 від 22.11.2017року (том 4 а.с.91);

Адвокатський запит № 22-11/2017/1 від 25.11.2017 року, фіскальний чек поштового відправлення № 0319106983557, повідомлення по вручення поштового відправлення №0319106983557 (том 4 а.с.92-94);

Лист Координаційного центру з надання безоплатної правової допомоги № 29-3575/1 від 29.11.2017 року, яким повідомлено, що за інформацією Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області (далі - Центр), наданою листом від 24 листопада 2017 року №06-05/618, 06 липня 2015 року о 6 годині 30 хвилин слідчий Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_77 повідомив Центр про затримання ОСОБА_19 . На підставі зазначеного повідомлення Центром видано доручення від 05 липня 2015 року N9 1337 адвокату ОСОБА_22 . Згідно з пунктом 3 додатка 3 до наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 23 грудня 2014 року № 33 доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, діє протягом строку затримання та/або тримання такої особи під вартою.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_21 на підставі договору про надання правової допомоги розпочав здійснення захисту ОСОБА_19 , 01 вересня 2015 року дія доручення від 06 липня 2015 року № 1337, виданого адвокату ОСОБА_22 , припинена (том 4 а.с.95-96);

Лист Координаційного центру з надання безоплатної правової допомоги № 29-3575/ від 29.11.2017 року, з якого вбачається, що повідомлень чи постанов до центру про затримання ОСОБА_20 не надходило (том 4 а.с.97-98);

Адвокатський запит № 25-11/2017/2 від 25.11.2017 року (том 4 а.с.99);

Адвокатський запит № 25-11/2017/1 від 25.11.2017 року, фіскальний чек «УКРПОШТА», повідомлення по вручення поштового відправлення № 0319106972210 (том 4 а.с.100-102);

Адвокатський запит № 24-11/2017 від 25.11.2017 року, фіскальний чек «УКРПОШТА», повідомлення по вручення поштового відправлення (том 4 а.с.103-106);

Довідка Слідчо-криміналістичного інституту №269 від 13.12.2017 року щодо проходження навчання ОСОБА_99 (том 4 а.с.106);

Адвокатський запит № 11-10/2017 від 11.10.2017 року (том 4 а.с.108);

Лист Головного управління ДФС у м. Києві від 19.10.2017 № 16069/Р/26-15-13-04-14 (том 4 а.с.109-113);

Адвокатський запит № 11-10/2017-2 від 11.10.2017 року (том 4 а.с.113);

Лист міністерства Юстиції України № 43622/31184-0-33-17/13 від 10.11.2017 року (том 4 а.с.114);

Копія заяви ОСОБА_24 про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», яка отримана з сайту Генеральної прокуратури України відповідно до вказаного Закону (том 4 а.с.116);

Копія декларації про майно, доходи, витрати, і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_24 , передбаченої Законом України «Про очищення влади», отримана з сайту Генеральної прокуратури України відповідно до вказаного Закону (том 4 а.с.117-125);

Копія декларації про майно, доходи, витрати, і зобов`язання фінансового характеру за 2016 рік ОСОБА_24 (том 4 а.с.126-135);

Адвокатський запит № 21-11/2017 від 21.11.2017 року (том 4 а.с.136-137);

Лист департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області № 10/10-31/2811/02 від 28.11.2017 року (том 4 а.с.140-141);

Повідомлення прокурору про відкриття стороною захисту додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду від 17.11.2017 року №128 (том 4 а.с.149);

Повідомлення потерпілому ОСОБА_24 про відкриття стороною захисту додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду від 17.11.2017 № 126 (том 4 а.с.150);

Повідомлення потерпілому ОСОБА_100 про відкриття стороною захисту додатісових матеріалів, отриманих під час судового розгляду від 17.11.2017 № 127 (том 4 а.с.151);

Квитанція № 151/9 поштового відправлення №0830202236696, лист вкладення поштового відправлення №0830202236696 (том 4 а.с.152-153);

Повідомлення потерпілому ОСОБА_25 про відкриття стороною захисту додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду від 17.11.2017 № 125, квитанція № 151/9 поштового відправлення, лист вкладення поштового відправлення №0830202236688 (том 4 а.с.154-156);

Витяг з ЄДРПОУ щодо юридичної особи - ТОВ «МЕТАЛ ГРУП» (том 4 а.с.157);

Повідомлення Бориспільській місцевій прокуратурі про відкриття стороною захисту додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду від 19.12.2017 № 14-12/2017, фіскальний чек «УКРПОШТА», лист вкладення поштового відправлення (том 4 а.с.158-160);

Повідомлення потерпілій ОСОБА_23 про відкриття стороною захисту додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду від 14.12.2017 № 14-12/2017/2 (том 4 а.с.161);

Повідомлення потерпілій ОСОБА_24 про відкриття стороною захисту додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду від 14.12.2017 № 14-12/2017/3, фіскальний чек «УКРПОШТА», лист вкладення поштового відправлення (том 4 а.с.162-164);

Повідомлення потерпілому ОСОБА_25 про відкриття стороною захисту додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду від 14.12.2017 №14-12/2017/4, фіскальний чек «УКРПОШТА», лист вкладення поштового відправлення (том 4 а.с.165-167);

Закон України «Про металобрухт» (том 4 а.с.168-172);

Клопотання адвоката ОСОБА_21 про приєднання до матеріалів справи доказів та їх огляду (том 4 а.с.173-175);

Адвокатський запит № 11-03/2016 від 11.03.2015 року (том 4 а.с.176);

Лист Державної служби статистики № 15.02-20/373ПІ від 15.03.2016 року (том 4 а.с.147);

Витяг з ЄДРПОУ на ПП «ОВК» (том 4 а.с.179-180);

Адвокатський запит № 15-03/2016 від 15.03.2015 року (том 4 а.с.181);

Копія технічного паспорта на радіатор «МС-140М» (том 4 а.с.182);

Витяг з ЄДРПОУ на ЗВПП «РЕГІОН-2001» (том 4 а.с.184-186);

Адвокатський запит № 23-03/2016 від 23.03.2015 року (том 4 а.с.187);

Довідка ЗВПП «РЕГІОН-2001» № 23/3 від 23.03.2016 року, в якій повідомляється, що вартість відходів та брухту ливарного чавуну (код товару згідно УКТЗЕД 7204 10 00 00) станом на 08.02.2015 року становить 2,00 гривні за 1 кг. без ПДВ (том 4 а.с.188);

Копія паспорта на радіатор «МС-140 М1» (том 4 а.с.189-190);

Копія паспорта на радіатор опалювальний чавунний (том 4 а.с.190-191);

Копія сертифікату відповідності на радіатор опалювальний чавунний (том 4 а.с.192);

Адвокатський запит № 12-03/2015 від 12.03.2016 (том 4 а.с.193);

Лист Бориспільської міської ради № 12-31-1018 від 22.03.2016 року (том 4 а.с.195);

Лист Бориспільської міської ради № 12-31-1461 від 18.04.2016 року (том 4 а.с.197);

Лист Управління держгеокадастру у Бориспільському районі №12-23-1017 від 22.03.2016 року, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:03:015:0003, яка знаходиться у м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 6, згідно державної статистичної звітності станом на 01.01.2016 року обліковується: шифр рядка 52 (заклади торгівлі, ПП «Спецторг»), графа 44 (землі змішаного використання). Також зазначають, що відповідно до Національної кадастрової системи земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:03:015:0003 перебуває в оренді ТОВ «Укройлхім».

Разом з тим повідомляють, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрацію прав на земельні ділянки з 01.01.2013 pоку здійснюють територіальні органи Міністерства юстиції України. Тому для отримання більш детальної інформації радимо звернутися до вищезазначених органів (том 4 а.с.198);

Договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки, укладеного між Бориспільською міською радою Київської області та ТОВ «УКРОЙЛХІМ», інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том 4 а.с.199-205);

Адвокатський запит № 22-04/2016 від 22.04.2016 року, фіскальний чек «УКРПОШТА» (том 4 а.с.206-207);

Лист Бориспільської міської ради № 12-33-1905 від 23.05.2016 року (том 4 а.с.208);

Договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки, укладеного між Бориспільською міською радою Київської області, ТОВ «УКРОЙЛХІМ» та ПП «СПЕЦТОРГ» (том 4 а.с.210-212);

Рішення Бориспільської міської ради від 28.01.2016 року, яким внесено зміни у рішення міської ради від 16 грудня 2014 року № 4808-58-VI «Про внесення змін до договору оренди землі від 26 жовтня 2006 року, укладеного між міською радою та приватним підприємством «СПЕЦТОРГ», на оренду земельної ділянки площею 2,2750 га для змішаного використання по вул. Завокзальна, 6 ум Борисполі», а саме: Пункт 3 рішення викласти в такій редакції: «3. Приватному підприємству «СПЕЦТОРГ» та товариству з обмеженою відповідальністю «УКРОЙЛХІМ» до 01.03.2016 укласти трьохсторонній договір до договору оренди землі від 26 жовтня 2006 року.». У пункті 4 рішення слова «в сумі 94 916,48 грн.» читати як «в сумі 98 237,49 грн.».

Визнано таким, що втратив чинність підпункт 1.1. пункту 1 рішення міської ради від 06.10.2015 № 5701-67-VI «Про внесення змін у рішення міської ради від 16 грудня 2014 року № 4808-5 8-VI «Про внесення змін до договору оренди землі від 26 жовтня 2006 року, укладеного між міською радою та приватним підприємством «СПЕЦТОРГ», на оренду земельної ділянки площею 2,2750 га для змішаного використання по вул. Завокзальна, 6 у м.Борисполі» (том 4 а.с.213);

Рішення Бориспільської міської ради від 16.12.2014 року, яким внесено зміни до договору оренди землі від 26 жовтня 2006 року, укладеного між міською радою та приватним підприємством «СПЕЦТОРГ», на оренду земельної ділянки площею 2,2750 га для змішаного використання по вул. Завокзальна, бум. Борисполі, а саме: Замінено у договорі оренди землі первісного Орендаря - приватне підприємство «СПЕЦТОРГ» на нового Орендаря - товариство з обмеженою відповідальністю «УКРОЙЛХІМ». У договорі оренди землі поштову адресу «вул. Завокзальна, 6» читати як «вул. Завокзальна, 15» у всіх відмінках. Приватному підприємству «СПЕЦТОРГ» та товариству з обмеженою відповідальністю «УКРОИЛХІМ» у місячний термін з дня прийняття цього рішення укласти трьохсторонній договір до договору оренди землі від 26 жовтня 2006 року. У додатковому договорі до договору оренди землі від 26 жовтня 2006 року передбачити умову: «Орендар протягом шести місяців з моменту укладання додаткового договору зобов`язується сплатити міській раді у повному обсязі заборгованість з орендної плати в сумі 94 916,48 грн. (в рівних частках протягом шести місяців) за використання земельної ділянки первісним орендарем.» (том 4 а.с.214-215);

Рішення Бориспільської міської ради від 06.10.2015 року, яким внесено зміни у рішення міської ради від 16 грудня 2014 року № 4808-58-VI «Про внесення змін до договору оренди землі від 26 жовтня 2006 року, укладеного між міською радою та приватним підприємством «СПЕЦТОРГ», на оренду земельної ділянки площею 2,2750 га для змішаного використання по вул. Завокзальна, бум. Борисполі», а саме: Пункт 3 рішення викладено в такій редакції: «3. Приватному підприємству «СПЕЦТОРГ» та товариству з обмеженою відповідальністю «УКРОЙЛХІМ» до 01.12.2015 укласти трьохсторонній договір до договору оренди землі від 26 жовтня 2006 року.». Пункт 4 рішення викладено в такій редакції: «4. У додатковому договорі до договору оренди землі від 26 жовтня 2006 року передбачити умову: «Орендар протягом дев`яти місяців з моменту укладення додаткового договору зобов`язується сплатити міській раді у повному обсязі заборгованість з орендної плати в сумі 94 916,48 грн. (в рівних частках протягом дев`яти місяців) за використання земельної ділянки первісним орендарем.». (том 4 а.с.216);

Договір оренди землі, укладений 26.10.2016 року між Бориспільською міською радою Київської області та ПП «СПЕТОРГ»; кадастровий план, схема розташування земельної ділянки ПП «Спецторг» в АДРЕСА_6 ; акт про передачу на зберігання межових знаків; акт про перенесення в натурі меж земельної ділянки; акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж фактичного землекористування земельної ділянки ПП «СПЕЦТОРГ» для змішаного використання; висновок Бориспільського міського відділу земельних ресурсів №1073 від 01.03.2006 року (том 4 а.с.217-226);

Адвокатський запит № 02-03/2016 від 02.03.2016 року (том 4 а.с.227-228);

Лист Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області №4340 від 11.03.2016 року (том 4 а.с.229);

Адвокатський запит № 02-03/2016-2 від 02.03.2016 року (том 4 а.с.230-231);

Управління логістики та матеріального забезпечення ГУ НП в Київській області №122/109/31 від 11.03.2016 року, з якого вбачається, що згідно наявної інформації у ГУНИ в Київській області з 01.01.2015 року по 10.03.2016 року Бориспільським MB ГУМВС України в Київській області та Бориспільським відділом поліції ГУ НП в Київській області розслідувань нещасних випадків відповідно наказу МВС України № 1346 від 27.12.2002 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» не проводилось, у зв`язку із відсутністю травмованих працівників зазначеного підрозділу.

У вказаний період часу до сектора Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУ НП в Київській області Бориспільським MB ГУМВС України в Київській області та Бориспільським відділом поліції ГУНГІ в Київській області акти по розслідуванню нещасних випадків, відповідно наказу МВС України № 1346 від 27.12.2002 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», за формами Н-5*, Н-1 *, НТ* не надсилались (том 4 а.с.232);

Наказ МВС України № 1346 від 27.12.2002 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» та Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» (том 4 а.с.233-243);

Повідомлення Бориспільській місцевій прокуратурі про відкриття стороною захисту додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду від 19.12.2017 року №19-12/2017 (том 4 а.с.243- а);

Повідомлення потерпілій ОСОБА_23 про відкриття стороною захисту додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду від 19.12.2017 року №19-12/2017/2 (том 4 а.с. 243- б);

Повідомлення потерпілій ОСОБА_24 про відкриття стороною захисту додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду від 19.12.2017 року №19-12/2017/3 (том 4 а. с. 243-в);

Фіскальний чек «УКРПОШТА» та опис вкладення (том 4 а.с.243- г- 243д);

Повідомлення потерпілому ОСОБА_25 про відкриття стороною захисту додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду від 19.12.2017 року №19-12/2017/4 (том 4 а.с. 244);

Фіскальні чеки «УКРПОШТА», описи вкладення, повідомлення про вручення поштового відправлення (том 4 а.с.244-244-д);

Повідомлення Бориспільській місцевій прокуратурі, ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 про відкриття стороною захисту додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду від 10.05.2018 року №1 (том 4 а.с.245-245-а);

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 14.06.2018 року та описом речей і документів, які вилучені на підстави ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2018 року (том 5 а.с.88-90);

Лист Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області №11101/109/1002/01 від 11.06.2018 року (том 5 а.с.91);

Копія журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених в Бориспільському МВ (том 5 а.с.92-110);

Копія журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події в Бориспільському МВ (том 5 а.с.111-161);

Копія постової відомості Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області (том 5 а.с.162-167);

Копія подорожнього журналу ГКСМ Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області (том 5 а.с.168-171);

Супровідний лист адвоката ОСОБА_21 №08-06-/2018 від 08.06.2018 року (том 5 а.с.172);

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12.06.2018 року та описом речей і документів, які вилучені на підстави ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2018 року, технічна інформація та електронний носій (том 5 а.с.173-191);

Клопотання прокурора про долучення до матеріалів кримінального провадження письмових доказів (том 6 а.с.36-37);

Лист Бориспільського МРВ з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції №3/189 від 04.01.2018 року (том 6 а.с.38-39);

Лист Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області №24/53/109/1002/03 від 21.12.2018 (том 6 а.с.40);

Копія висновку службового розслідування від 13.07.2018 року щодо порушення вимог Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України працівниками Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області (том 6 а.с.41-43);

Запит Бориспільської місцевої прокуратури №34-315вих-19 від 11.01.2019 року (том 8 а.с.44);

Лист Бориспільського міськрайонного суду Київської області №3/359/3842/2018 від 16.01.2019 року (том 8 а.с.45);

Копія постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2018 року (том 8 а.с.46);

Копія запиту Бориспільської місцевої прокуратури №34-23 83вих- 19 від 05.03.2019 року (том 8 а.с.47);

Лист Бориспільського МРВ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області №650/16.4-44 від 06.03.2019 року, яким повідомляється, що за даними Державними реєстру актів цивільного стану виявлено: актовий запис про смерть №05 від 09.02.2018 року, складений виконавчим комітетом Великоглушанської сільської ради Любешівського району Волинської області на ОСОБА_101 ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 6 а.с.48);

Висновок товарознавчого дослідження від 07.03.2018 року, складений ПП «Авто-експрес», з якого вбачається, що розмір матеріальних збитків заподіяних власникові майна внаслідок його ушкодження при викраденні, станом на дату дослідження 24.02.2018 року склав 99284 грн. 00 коп. (том 6 а.с.53-93);

Пояснення потерпілого ОСОБА_24 (том 6 а.с.102-103);

Копія державного акту серії І-КВ №080474, виданого 13.02.1997 року на право приватної власності на землю, яка розташована Бориспільський район, с. Андріївка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку (том 6 а.с.104);

Копія довідки Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі Головного управління земельних ресурсів у Київській області №286 від 20.06.2008 року про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці (том 6 а.с.105);

Копія свідоцтва №574 від 10.07.2008 року, видане Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації, про право власності на нерухоме майно на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Власник ОСОБА_24 ; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19486279 від 10.07.2008 року, виданий Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації (том 6 а.с.106-107);

Копія технічного паспорта, виданий «Бюро технічної інвентаризаці» від 17.10.2008 року, садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 рахується за потерпілим ОСОБА_24 (том 6 а.с.108-110);

Супровідний лист науково-дослідного інституту судових експертиз №16778/19-53 від 09.07.2019 року та клопотання експерта ОСОБА_102 (том 6 а.с.139-140);

Лист Бориспільського міськрайонного суду №1-кп/359/12/2019 від 17.07.2019 року (том 6 а.с.141);

Супровідний лист науково-дослідного інституту судових експертиз №15315/19-53 від 02.08.2019 року та клопотання експерта ОСОБА_102 (том 6 а.с.142-144);

Лист Бориспільського міськрайонного суду №1-кп/359/12/2019 від 10.09.2019 року (том 6 а.с.145);

Пояснення потерпілого ОСОБА_24 (том 6 а.с.146-147);

Висновок експерта №16778/19-53 від 17.12.2019 року, з якого вбачається, що ринкова вартість однієї секції (ребра) чавунної батареї (радіаторів опалення) МС-140 М 4500, станом на 07.02.2015 року, складала 77,00 грн.

Питання №2 не вирішувалося з причин викладених у дослідницькій частині висновку.

Ринкова вартість об`єктів дослідження, станом на 07.02.2015 року, складала:

-радіаторів опалення (чавунних батарей) МС-140 М 4 500: 17864,00 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 00 коп.) за загальною кількістю: 232 одиниці;

-насосної станції «PEDROLLO JCRm 15M-50CL»: 1504,00 грн. (одна тисяча п`ятсот чотири грн. 00 коп.);

-набору ключів в пластиковому ящику світло-сірого кольору «Intertool ЕТ 6073»: 1270,00 грн. (одна тисяча двісті сімдесят грн. 00 коп.);

-набору сантехнічних ключів «Набір сантехніка №6»: 836,00 грн. (вісімсот тридцять шість грн. 00 коп.);

-обігрівача масляного «Saturn ST-OH1670»: 49,05 грн. (сорок дев`ять грн. 00 коп.);

-тепло вентилятора TW-НТ206: 28,00 грн. (двадцять вісім грн. 00 коп.);

-електродрилі «Альбіна 2-М» :79,00 грн. (сімдесят дев`ять грн. 00 коп.) (том 6 а.с.148-156).

Матеріали кримінального провадження №12015110100000280, внесені доЄдиного реєструдосудових розслідувань08.02.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.185 КК України:

Витяг з кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12015110100000280 від 08.02.2015 року, з якого вбачається, що розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України (а.с.1);

Доручення начальника СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області про проведення досудового розслідування від 09.02.2015 року (а.с.2);

Повідомлення Бориспільському міжрайонному прокурору про початок досудового розслідування (а.с.3);

Постанова про створення групи слідчих від 09.02.2015 року (а.с.4);

Повідомлення Бориспільської міжрайонної прокурори щодо призначення процесуального керівника прокурора ОСОБА_12 (а.с.5);

Постанова про визначення прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у кримінальному провадженні від 09.02.2015 року (а.с.6);

Постанова слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_49 про призначення судово-трасологічної експертизи від 20.02.2015 року (а.с.32);

Висновок експерта №114 від 26.02.2015 року, з якого вбачається, що сліди рукавичок вилучені та фрагмент дактилоскопічної плівки чорного кольору під час ОМП від 08.02.2015 року за адресою: АДРЕСА_3 для ідентифікації не придатні (а.с.33-39);

Пам`ятки про права та обов`язки потерпілого (а.с.46);

Повідомлення про підозру ОСОБА_20 від 18.02.2015 року (а.с.69-70);

Пам`ятки про права та обв`язки підозрюваного ОСОБА_20 від 18.02.2015 року (а.с.71-74);

Протокол розсунення права на захист від 18.02.2015 року та протокол відмови від захисника від 18.02.2015 року, з яких вбачається, що ОСОБА_20 відмовився від послуг захисника. Скарг та зауважень немає. Відмова від захисника є добровільною та не залежить від його матеріального становища (а.с.75-76);

Клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_20 (а.с.85-86)

Супровідний лист Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області (а.с.87);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2015 року про застосування відносно ОСОБА_20 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (а.с.88);

Лист Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області №5/3766 від 27.02.2015 року (а.с.89);

Повідомлення про підозру ОСОБА_19 від 18.02.2015 року (а.с.95-97);

Пам`ятки про права та обв`язки підозрюваного ОСОБА_19 від 18.02.2015 року (а.с.97-100);

Протокол розсунення права на захист від 18.02.2015 року та протокол відмови від захисника від 18.02.2015 року, з яких вбачається, що ОСОБА_19 відмовився від послуг захисника. Скарг та зауважень немає. Відмова від захисника є добровільною та не залежить від його матеріального становища (а.с.101-102);

Клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під варту відносно ОСОБА_19 (а.с.111-112);

Супровідний лист Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області (а.с.112);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2015 року про застосування відносно ОСОБА_19 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (а.с.113);

Лист Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області №5/3755 від 27.02.2015 року (а.с.114);

Копія вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2012 року (а.с.97-98);

Виписка з історії хвороби №4397/522/305 ОСОБА_19 , видана Бориспільською ЦРЛ - відділення хірургії (а.с.122);

Доручення слідчому ОСОБА_103 на надання доступу до матеріалів кримінального провадження від 27.02.2015 року (а.с.123);

Повідомлення потерпілій ОСОБА_23 про завершення досудового розслідування від 27.02.2015 року (а.с.124);

Повідомлення ОСОБА_19 про завершення досудового розслідування від 27.02.2015 року (а.с.125);

Повідомлення ОСОБА_20 про завершення досудового розслідування від 27.02.2015 року (а.с.126);

Протокол про надання потерпілому доступу до матеріалів досудового розслідування від 28.03.2015 року (а.с.127);

Лист підозрюваному ОСОБА_20 (а.с.128);

Повідомлення ОСОБА_20 від 28.03.2015 року, в якому останній зазначив, що сторона захисту не володіє речовими доказами, чи матеріалами, які згідно з ч.6 ст.290 КПК України, необхідно надати для ознайомлення стороні обвинувачення (а.с.129);

Протокол про надання ОСОБА_20 доступу до матеріалів досудового розслідування від 28.03.2015 року (а.с.130);

Лист підозрюваному ОСОБА_19 (а.с.131);

Повідомлення ОСОБА_19 від 28.03.2015 року, в якому останній зазначив, що сторона захисту не володіє речовими доказами, чи матеріалами, які згідно з ч.6 ст.290 КПК України, необхідно надати для ознайомлення стороні обвинувачення (а.с.132);

Протокол про надання ОСОБА_19 доступу до матеріалів досудового розслідування від 28.03.2015 року (а.с.133);

Матеріали кримінального провадження №12015110100001460, внесені доЄдиного реєструдосудових розслідувань05.07.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст.342 та ч.2 ст.345 КК України:

Витяг з кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12015110100001460 від 05.07.2015 року, з якого вбачається, що розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.342та ч.2ст.345КК України (а.с.1-2,4);

Постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 07.07.2015 року (а.с.3);

Доручення першого заступника начальника - начальника СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області про проведення досудового розслідування від 06.07.2015 року (а.с.5);

Повідомлення заступнику Бориспільського міжрайонного прокурору про початок досудового розслідування (а.с.6);

Рапорт слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_104 .

Повідомлення Бориспільської міжрайонної прокурори щодо призначення процесуального керівника прокурора ОСОБА_15 (а.с.8);

Постанова про визначення прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 06.07.2015 року (а.с.9);

Витяг з кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12015110100001460 від 05.07.2015 року (а.с.10);

Повідомлення заступнику Бориспільського міжрайонного прокурору про початок досудового розслідування (а.с.12);

Повідомлення Бориспільської міжрайонної прокурори щодо призначення процесуального керівника прокурора ОСОБА_15 (а.с.13);

Постанова про визначення прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 06.07.2015 року (а.с.14);

Постанова про створення групи слідчих від 06.07.2015 року (а.с.15);

Копія картки первинного обліку інформація, яка надійшла по телефону (а.с.16);

Рапорт ДІМ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_25 від 06.07.2015 року (а.с.17);

Пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого (а.с.25);

Доручення слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області про проведення слідчих (розшукових дій) в порядку ст.40,41 КПК України від 06.07.2015 року (а.с.34);

Пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_19 (а.с.47-48);

Повідомлення про підозру ОСОБА_19 від 06.07.2015 року (а.с.51-54);

Повідомлення про затримання ОСОБА_19 9а.с.55);

Постанова слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області про залучення захисника від 06.07.2015 року (а.с.60);

Доручення Регіонального центру безоплатної вторинної допомоги №1337 від 06.07.2015 року про призначення ОСОБА_19 захисника ОСОБА_105 , витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копія посвідчення №3250/10 від 22.02.2007 року (а.с.61-63);

Копія картки первинного обліку інформація, яка надійшла по телефону (а.с.66);

Копія протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 05.07.2015 року (а.с.67);

Копія довідки Бориспільської ЦРЛ від 06.07.2015 року (а.с.68);

Заява ОСОБА_19 про відмову від послуг захисника на момент вручення йому повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.343 К України (а.с.71);

Супровідний лист №2032 від 07.07.2015 року (а.с.72);

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 07.07.2015 року (а.с.73-76);

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.07.2015 року, якою застосовано ОСОБА_19 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (а.с.77-79);

Вказівки прокурора у кримінальному провадженні (а.с.80);

Постанова про призначення судово-медичної експертизи від 06.07.2015 року (а.с.84);

Висновок експерта №139 від 06.07.2015 року, з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі у гр. ОСОБА_19 виявлено по одному синцю правого плеча, правого передпліччя, саден правого плечового суглобу, лівого ліктьового суглобу, садна на спині зліва. Вказані тілесні ушкодження спричинені тупим(и) предметом(ами), індивідуальні і характерні властивості якого(яких) не відобразились, і могли утворитись в строк та за обставин, на які вказано у постанові про призначення експертизи. Виявлені у гр. ОСОБА_19 тілесні ушкодження у вигляді синців та саден за своїм характером відносяться до легких тілеснихушкоджень. Не виключається можливість виникнення вказаних тілесних ушкоджень «внаслідок падіння з положення стоячи на тверду поверхню (а.с.85-86);

Постанова про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_19 для проведення експертизи (а.с.87);

Постанова про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_25 для проведення експертизи (а.с.90);

Копія обвинувального акту та супровідний лист (а.с.99-103);

Постанова про призначення судово-медичної експертизи від 11.08.2015 року (а.с.120);

Копія висновкуексперта №113двід 12.08.2015року,з якоговбачається,що при судово-медичній експертизі у гр. ОСОБА_25 виявлені садно із подряпиною в лівій лобної скроневій області голови. Виявлені у гр. ОСОБА_25 тілесні ушкодження могли утворитись в строк та за обставин, на які вказано у постанові про призначення експертизи, а також і за обставин, викладених в протоколах проведення слідчого експерименту від 24.07.2015 року як за участю потерпілого ОСОБА_25 , так і за участю свідка ОСОБА_29 ( а.с.121-122);

Супровідний лист №2053 від 10.07.2015 року (а.с.123);

Постанова про призначення судово-молекулярної генетичної експертизи від 10.07.2015 року (а.с.124-125);

Запит СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області (а.с.133);

Копія постанови суду від 23.07.2015 року, якою ОСОБА_19 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпаП. Оголошено йому усне зауваження та провадження у справі закрито (а.с.134);

Повідомлення про зміну підозри ОСОБА_19 від 13.08.2015 року (а.с.139-142);

Лист захиснику ОСОБА_22 (а.с.143);

Повідомлення ОСОБА_22 від 13.08.2015 року, в якому останній зазначив, що сторона захисту не володіє речовими доказами, чи матеріалами, які згідно з ч.6 ст.290 КПК України, необхідно надати для ознайомлення стороні обвинувачення (а.с.144);

Лист підозрюваному ОСОБА_19 (а.с.145);

Повідомлення ОСОБА_19 від 13.08.2015 року, в якому останній зазначив, що сторона захисту не володіє речовими доказами, чи матеріалами, які згідно з ч.6 ст.290 КПК України, необхідно надати для ознайомлення стороні обвинувачення (а.с.146);

Доручення слідчому ОСОБА_106 на надання доступу до матеріалів кримінального провадження (а.с.147);

Повідомлення ОСОБА_22 про завершення досудового розслідування від 13.08.2015 року (а.с.148);

Протокол ознайомлення захисника ОСОБА_22 з матеріалами досудового розслідування від 13.08.2015 року (а.с.149);

Повідомлення ОСОБА_19 про завершення досудового розслідування від 13.08.2015 року (а.с.150);

Протокол ознайомлення ОСОБА_19 з матеріалами досудового розслідування від 13.08.2015 року (а.с.151);

Повідомлення потерпілого ОСОБА_25 про завершення досудового розслідування від 13.08.2015 року (а.с.152);

Протокол ознайомлення потерпілого ОСОБА_25 з матеріалами досудового розслідування від 13.08.2015 року (а.с.153).

Також всудовому засіданнісудом булидослідженні докази,що свідчатьпро осібобвинувачених, та процесуальні витрати у справі.

Зважаючи на вказані вище покази обвинувачених, з урахуванням їх зміни, показів потерпілих по обох кримінальних провадженнях, показів свідків та досліджених перелічених вище доказів суд прийшов до наступних висновків.

Так, суд обґрунтовує свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а також на інших матеріалах кримінального провадження, які були надані прокурором на підтвердження висунутого обвинувачення, та іншими учасниками судового розгляду.

При цьому,приєднані стороноюобвинувачення доматеріалів справи протоколи слідчих дій, а саме: протоколи допиту потерпілих, свідків, підозрюваних, а також письмові пояснення ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , з огляду на те, що в цих протоколах містяться показання підозрюваних, свідків та потерпілих, які суд безпосередньо не сприймав під час судового засідання, ці показання та письмові пояснення були надані слідчому під час досудового розслідування, враховуючи положення ч. 4ст. 95 КПК України, про те, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них. З цього приводу указані докази судом оцінюються критично та не приймаються до уваги.

Оцінка доказів щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України обвинуваченими ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Факт здійснення крадіжки обвинуваченими підтверджується показаннями свідка ОСОБА_26 , який вказав, що на прохання ОСОБА_20 він приїхав до нього додому, де ОСОБА_20 та ОСОБА_19 завантажили близько 10-12 ржавих чавунних батарей. Потім вони разом поїхали на металобазу, яка знаходиться в м. Бориспіль на промисловій зоні, де ОСОБА_20 з ОСОБА_19 розвантажили батареї за 15-20 хвилин. Після цього на прохання ОСОБА_20 він привіз вказані батареї потерпілому ОСОБА_24 .

Як вбачається з аналізу показів потерпілих та свідка, які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання заст. 384 КК України, в них відсутні мотиви оговорювати ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , не назвав таких мотивів для оговору і обвинувачені та їх захисник.

За результатами дослідження протоколу огляду місця події від 08.02.2015 року, знайшов своє документальне підтвердження тому, що ОСОБА_19 та ОСОБА_20 вчинили всі дії, які вони вважали за необхідне для здійснення крадіжки чавунних батарей із будинку потерпілого ОСОБА_24 . Саме ця річ була фактично виявлена за участю понятих ОСОБА_107 та ОСОБА_31 , за участю свідка ОСОБА_54 , що й було посвідчено їх підписами, зауважень до протоколу вони та інші учасники слідчої дії, не мали.

Відповідно до ч. 1ст. 237 КПК Україниз метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Частиною 4ст. 237 КПК Українипередбачено, що особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме з протоколу огляду місця події від 08.02.2015 року, слідчим у присутності понятих, спеціаліста та потерпілої було проведено огляд місця вчинення злочину, а саме земельної ділянки та житлового будинку, розташованих за адресою АДРЕСА_5 . При цьому заяв та скарг від учасників даної слідчої дії не надходило.

Таким чином, огляд місця події проведено з дотриманням вимогст. 237 КПК України.

При цьому, відсутні підстави для висновків про недотримання вимог ст.233,234,237 КПК України, оскільки відповідно до протоколів огляду місця події здійснювалися огляди місцевості, де був вчинений злочин.

Обставини, регламентовані ч. 2ст. 237 КПК України, у даній справі не встановлені. Як наслідок, передумов для застосування положень ст.233,234того жКодексупісля огляду у сторони обвинувачення не виникло. Тотожну позицію з даного питання висловив і Касаційний кримінальний суд Верховного Суду в постанові від 01.02.2018 у справі № 752/17016/16-к.

У ході таких слідчих дій (оглядів місцевості) порушень вимогст.87 КПК Українине встановлено.

Огляд проведено з дотриманням нормКПК України, а тому відсутні підстави вважати дані докази недопустимими.

Оголошені вище судом протоколи слідчих дій по факту викрадення майна, яке мало місце 07.02.2015 року, що покладені в основу вироку, відповідають вимогам Кодексу в частині питання їх оформлення. Порушень вимог ст.ст.104-106,223КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

Як наслідок, цими процесуальними джерелами доказів, у розумінніст.84 КПК України, підтверджуються обставини, регламентованіст.91 КПК України.

Таким чином, зазначені вище письмові докази (документи) підтверджуютьіснуваннята перебіг самої події кримінального правопорушення, її місце, спосіб та інші істотні обставини вчинення злочину, а також наявність в діях ОСОБА_19 та ОСОБА_20 складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Доводи сторони захисту про те, що з фото таблиць, які є додатком до протоколу огляду місця події від 08.02.2015 року, вбачається наявність 12-ти місць для підключення входу-виходу магістрального трубопроводу системи опалення в будинку потерпілих, суд вважає непереконливими, оскільки встановити даний факт може тільки спеціаліст чи експерт, який володіє спеціальними знаннями.

Суд не приймає до уваги посилання захисника ОСОБА_21 на те, що протокол огляду місця події від 08.02.2015 року є недопустимим доказом в силу того, що проведення огляду земельної ділянки, на якій розташований пункт прийому металобрухту за адресою: АДРЕСА_6 за відсутності власника не є порушенням нормКПК України, оскільки в ч. 3ст. 237 КПК Українипередбачено, що для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. Отже,законодавець не ставить імперативну вимогу включати власника земельної ділянки чи приміщення в протокол огляду.

В свою чергу, суд бере до уваги, що стороною захисту не наведено жодних нормативних документів, на підставі яких можна було б стверджувати, що підприємство, яке здійснює діяльність по прийому металобрухту за адресою: АДРЕСА_6 на сьогоднішній день є ліквідованим, та відсутні вироки суду щодо притягнення його посадових осіб до відповідальності за фіктивне підприємництво.

Водночас, наявність договору оренди чи іншого правочину, укладеного Бориспільською міською Радою Київської області не впливає на кваліфікацію дій обвинувачених.

В порядкуст. 225 КПК України, яка передбачає допит свідка під час досудового розслідування в судовому засіданні, свідок ОСОБА_108 не допитувався.

Протокол допиту свідка ОСОБА_54 від 10.02.2015 року не є доказом, відповідност. 23 КПК України, бо показання зазначеного свідка не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Таким чином, ухвалюючи рішення суд не приймає до уваги протокол допиту зазначеного свідка від 10.02.2015 року, та не погоджується із думкою захисту з цього приводу.

Зауваження сторонизахисту щодопорушення порядкупередачі речовогодоказу навідповідне зберіганнята оформленняі складаннярозписки охоронця пункту прийому металобрухту, суддя вважає, що такі зауваження захисту є суб`єктивними та не узгоджуються з тими доказами, що наявні в матеріалах кримінального провадження.

Крім того, твердження сторони захисту щодо розбіжностей в кількості секцій вилучених батарей, а саме в протоколі огляду від 08.02.2015 року (том 2 а.с.150-152) зазначено, що вилучено батареї в кількості 5 шт. по 7 секцій, але в зберігальній розписці ОСОБА_109 зазначив батареї в кількості 5 шт. по 7 секцій, тобто в розписці вказано більшу кількість секцій.

Суд вважає, що ОСОБА_110 допущена помилка під час складання розписки є суто технічною і не впливає на встановлені обставини, які викладені в протоколі огляду від 08.02.2015 року (том 2 а.с.150-152).

Таким чином, наявний протокол огляду місця події з фото-таблицею до нього від 08.02.2015 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_19 та ОСОБА_20 визнається судом належним, допустимим та такими, що отриманий у порядку, встановленомуКПК Українидоказом.

Водночас, якщо подія, з приводу якої проводиться огляд, відбулась у житлі чи іншому володінні особи, на проведення такого огляду місця події поширюються вимоги, передбаченістаттею 30 Конституції Українита відповідні положення статей13,233,234,та237 КПК України.

Суд визнає, що встановлення наявності й добровільності згоди особи на проведення в її житлі або іншому володінні огляду є важливим для визначення допустимості доказів, отриманих у результаті такого огляду, оскільки за такої згоди немає потреби звертатися до слідчого судді в порядку частини третьоїстатті 233 КПК. Тому сторона, яка надає такі докази, має переконати суд у наявності такої згоди та її добровільності.

Закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи. Тому наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені виходячи з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи, і ці обставини можуть доводитись або спростовуватися сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.

Позиція захисту зводиться до вирішення питання про згоду володільця лише до наявності чи відсутності письмового документа. Виходячи з такої позиції, письмовий документ, що містить згоду на проникнення, усуває будь-які сумніви у наявності добровільної згоди.

Суд не може погодитися з таким підходом, у певних ситуаціях наявність письмового документа може не мати вирішального значення, оскільки добровільність його написання чи підписання також може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, суд дійшоввисновку,що для з`ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмового підтвердження такої згоди.

Така позиція викладена упостанові Верховного Суду у справі № 159/451/16-к від 12.02.2019 року.

Захисником ОСОБА_21 не надано доказів, що огляди місця події та слідчі експерименти, проведені за місцем проживання обвинувачених та за місцем вчинення крадіжки, було здійснено з порушеннями прав інших осіб, зокрема, прав власників нерухомого майна, чи прав осіб, які користувались цим приміщенням, також захисниками не надано доказів наявності під час проведення вказаних слідчих дій діянь, які б свідчили про істотні порушення прав людини і основоположних свобод людини.

Суд, в цій частині, не погоджується із твердженням захисту про порушення вимог процесуального закону під час здобуття доказів на досудовому розслідуванні.

Добровільність згоди на проведення працівниками правоохоронного органу огляду місця події не викликає у судді будь-якого сумніву, адже на момент проведення огляду було надано добровільну згоду власників - підозрюваних ОСОБА_19 та ОСОБА_20 на проникнення у їх житло.

В таких випадках дозвіл суду не потребувався, а процесуальні дії вчинені без порушень вимог статей233,237 КПК. Добровільність на проведення слідчих дій засвідчено підписами власників зазначених квартир безпосередньо у протоколах.

За таких обставин, суд не вбачає порушення вимогст.30 Конституції України,ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей13,233,234,237,240 КПК України, при проведенні огляду місця подій та слідчих експериментів.

Частина 2 ст.100 КПК Українипередбачає, що речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

Згідност.104 ч.3 п.2 КПК Українихід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі, описова частина якого повинна містити відомості про послідовність дій, та отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження.

Протоколи огляду місця події (том 2 а.с.155-158) по тексту містять відомості про послідовність дій при огляді та перелік виявленого і вилученого майна за місцем проживання ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Таким чином, знаходження вилученого майна за місцем проживання ОСОБА_19 та ОСОБА_20 перед оглядом не викликає сумнів, оскільки сам хід огляду в частині огляду і фіксації вилучених речей як речових доказів не суперечив правилам ст.ст.100,104 КПК України.

Постановою про визнання предмету речовим доказом від 20.02.2015 року врізний замок, 12 (дванадцять) батарей, насосна станція «PEDROLLO JCRm», набір ключів в пластиковому ящику світло сірого кольору, набір сантехнічних ключів та електродриль «Альбіна 2-М», визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12015110100000280.

Відповідно до вимог ч.1 ст.40 КПК саме слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність процесуальних дій. Оцінку діямслідчого щодо зберігання речового доказу судам належало здійснювати виключно з точки зору дотримання ним вимог ст.100 КПК та визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року порядку зберігання речових доказів.

В ч.2 ст.100 КПК передбачено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається в сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання в кримінальному провадженні.

Речові докази, отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному КМ.

Частино 6 цієї ж статті передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати на забезпечення спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Слідчий під час здійснення повноважень є самостійним у своїй процесуальній діяльності, наслідком невиконання або неналежного виконання ним вимог кримінального процесуального законодавства є його особиста відповідальність.

В судовому засідання встановлено, що речові докази в кримінальному провадженні № 12015110100000280. А саме: 12 (дванадцять) батарей, насосна станція «PEDROLLO JCRm», набір ключів в пластиковому ящику світло сірого кольору, набір сантехнічних ключів та електродриль «Альбіна 2-М», передано на зберігання потерпілому ОСОБА_24 , який в свою чергу має претензій матеріального характеру тільки в частині відшкодування збитків за викрадені чавунні батареї.

Водночас, суд дійшов висновку, що слідчим дотримано вимоги ст.100 КПК України, а пошкодження чавунних батарей сталося внаслідок скоєння злочину ОСОБА_19 та ОСОБА_111 , які під час його вчинення демонтували систему опалення та скидали чавунні батареї з другого поверху житлового будинку, що призвело до їх деформації.

З протоколів пред`явлення речей для впізнання від 12.02.2015 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_23 за загальними ознаками впізнала речі, вилучені в ході огляду 09.02.2015 року в обвинувачених.

Покази свідків ОСОБА_51 та ОСОБА_112 , які були понятими під час проведення огляду за місцем проживання ОСОБА_19 та складання протоколу пред`явлення речей для впізнання від 12.02.2015 року, стосуються лише фіксації ходу перебігу слідчих дій і носять загальний характер.

Таким чином, оскільки почеркознавча експертиза в рамках даного кримінального провадження не проводилася та стороною захисту не заявлялося відповідного клопотання, судом наглядно досліджено протокол огляду за місцем проживання ОСОБА_19 та протоколи пред`явлення речей для впізнання і встановлено, що підписи свідків ОСОБА_51 та ОСОБА_112 , які були понятими, на вказаних процесуальних документах візуально не відрізняються, тому суд не може вважати такі докази недопустимими.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.223 КПК України під час проведення слідчої дії, а саме огляду речей для впізнання не передбачена участь понятих як обов`язкова та не є підставою для визнання відповідних протоколів недопустимими доказами.

Отже, суд приходить до висновку, що протоколи проведення огляду є допустимими доказами, а тому твердження захисника про недопустимість доказу - постанови слідчого від 20.02.2015 року про долучення речових доказів до кримінального провадження також є безпідставними.

Судом також проаналізовано твердження сторони захисту про застосування до ОСОБА_19 та ОСОБА_20 фізичного та психологічного тиску працівниками міліції з метою отримання зізнання у вчиненні злочину, які не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на те, що ні ОСОБА_20 ні ОСОБА_19 , який постійно, з моменту його затримання, був забезпечений професійною правовою допомогою, ні їх захисники з відповідними скаргами на протиправні дії працівників поліції до прокурора чи до слідчого судді не зверталися.

У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які могли б свідчити про вплив на ОСОБА_19 та ОСОБА_20 службових осіб органу досудового розслідування під час досудового розслідування та під час судового розгляду.

Не знайшли на думку суду свого підтвердження і доводи захисника про порушення права на захист обвинувачених під час досудового розслідування, оскільки в матеріалах справи містяться протоколи роз`яснення підозрюваним ОСОБА_19 та ОСОБА_20 права на захист як шляхом обрання собі захисника, так і шляхом призначення захисника безоплатно за рахунок держави, та зафіксована відмова підозрюваних від послуг захисника.

Лист товарознавця - директора ТОВ «Лавамака» (том 2 а.с.170) та висновки товарознавчого дослідження від 05.03.2018 року та 07.03.2018 року (том 4 а.с.3-34, том 6 а.с.53-93), складені ПП «Авто-експрес» в особі директора ОСОБА_113 про розмір матеріальних збитків заподіяних власникові майна, внаслідок його ушкодження при викраденні, суд вважає недопустимим доказами, оскільки відповідно дост. 242 ч.2 п.6 КПК Україниматеріальні збитки, заподіяні злочином, повинні бути визначені експертним шляхом.

Суд зазначає, що оскільки інкримінований обвинуваченим злочин - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), з об`єктивної сторони є злочином з матеріальним складом, то обов`язковими ознаками такого є позитивна матеріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна, яка визначається його вартістю, а також причинний зв`язок між цією шкодою і таємним викраденням.

Відповідно до роз`яснень пункту 25 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення злочину, визначається лише вартістю цього майна, яке виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.

Розмір майнової шкоди, завданої потерпілим діями обвинувачених, визначено шляхом проведення судової товарознавчої експертизи,висновок експерта №16778/19-53 від 17.12.2019 року (том 6 а.с.148-156).

Суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що висновок експерта №16778/19-53 від 17.12.2019 року (том 6 а.с.148-156) є недопустимим доказом в силу того, що не вказано маркування чавунних батарей, їх якісні та кількісні показники, а також перелік вказаного у висновку майна здобуте не в порядку визначеному КПК України, оскільки висновок проведеної у справі судової експертизи є належним та допустимим доказом, так як судом не встановлено порушення вимогКПК Українипід час його отримання.

Відповідно до вимогст. 101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Разом із тим, суд бере до уваги дані вказаного висновку, як допустимий доказ, з огляду на те, що експерт ОСОБА_114 значаться у державному Реєстрі атестованих судових експертів, що відповідає вимогам ст.9,10 Закону України «Про судову експертизу».

При цьому, наявна у провадженні ухвала судді про призначення експертизи, яка свідчать про те, що остання була призначена у відповідності доКримінального процесуального кодексу України.

Порушень положень Параграфа 5Глави 4 КПК Українив ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.

Згідно ч. 5ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.

Таким чином, зазначений висновок суд визнає належним і допустимим доказом, оскільки останній відповідає вимогамКПК України, а безпосередньо порушень вимог статей87,101-102 КПК України, судом не встановлено та учасниками судового провадження не доведено.

Вказані судом висновки експерта мотивовані, складені у відповідності до вимог ст.ст.101,102 КПК України, відповідають об`єктивним обставинам справи, у зв`язку з чим підстав для визнання цих доказів недопустимими у суду не має, оскільки доказів, які б свідчили про їх неправдивість або недопустимість суду не подано.

Посилання сторони захисту на те, що обвинуваченими ОСОБА_19 та ОСОБА_20 не скоєно кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та недійсності окремих доказів судом відхиляються, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів. При цьому, сторона захисту оцінює і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

Порушення вимогКПК України,які булидопущені слідчимна досудовомуслідстві тана якихнаголошувала стороназахисту,на думкусуду,не єсуттєвими,і неможуть бутипідставою длявизнання відповіднихпротоколів слідчихдій недопустимимидоказами. Суто технічні помилки допущені під час складання протоколів, є наслідком тривалості та складності таких слідчих дій.

Тому підстав для визнання указаних вище доказів недопустимими в порядкуст. 89 КПК Українисудом не встановлено.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв.

Суд розцінюєпозбавленим процесуальногозмісту таправових наслідківтвердження сторонизахисту проте,що вданому випадкуне маємісця проникненняу житлопотерпілих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 в зв`язкуз тим,що потерпіліне євласниками будинкута відсутності законних підстав подачі заяви потерпілою ОСОБА_23 про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз ч. 2 ст. 55 КПК України дозволяє зробити висновок, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Винесення органом чи особою, яка здійснює кримінальне провадження, спеціального процесуального рішення про визнання особи потерпілим КПК України не вимагається, але така можливість передбачається ст. 110 КПК України. Зокрема, про визнання особи потерпілим суд може постановити ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 370?372 КПК України. Рішення слідчого, прокурора про визнання особи потерпілим приймається у формі постанови, яка виноситься у випадках, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК України).

Майнова шкода здебільшого пов`язана з втратою, привласненням, знищенням або пошкодженням майна, тобто завдається у зв`язку з посяганням на відносини власності у формі певних матеріальних об`єктів.

Отже, надання особі статусу потерпілого у кримінальному провадженні є результатом прийняття відповідного процесуального рішення, яке слідчий, прокурор приймають у формі постанови, а слідчий суддя, суд - у формі ухвали, коли реально створюються відповідні умови і особі забезпечується можливість реалізації передбачених законом прав. Після винесення постанови про визнання особи потерпілим відбувається ознайомлення її з передбаченими в законі правами і обов`язками та роз`яснення їх, а також допит особи у якості потерпілого.

Відповідно до примітки 1 до ст. 185 КК України таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка).

Крім того, співвласники майна, що перебуває у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України).

Таким чином, порушень вимог КПК України судом не встановлено, а в матеріалах справи наявні відповідні процесуальні рішення.

Зауваження сторони захисту щодо відсутності правовстановлюючих документів у потерпілих на право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , суддя вважає, що такі зауваження захисту є суб`єктивними та не узгоджуються з тими доказами, що наявні в матеріалах кримінального провадження. В матеріалах кримінального провадження в томі 6 на а.с.104-110 містяться завірені належним чином копії правовстановлюючих документів, а саме: державний акт серії І-КВ №080474, виданого 13.02.1997 року на право приватної власності на землю, яка розташована Бориспільський район, с. Андріївка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, свідоцтво №574 від 10.07.2008 року, видане Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації, про право власності на нерухоме майно на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Власник ОСОБА_24 ; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19486279 від 10.07.2008 року, виданий Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації та технічний паспорт, виданий «Бюро технічної інвентаризаці» від 17.10.2008 року, садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 рахується за потерпілим ОСОБА_24 .

Також, твердження сторони захисту, що поняті ОСОБА_98 та ОСОБА_51 на час проведення слідчих дій були працівниками міліції не відповідає дійсності та не узгоджується з тими доказами, що наявні в матеріалах кримінального провадження.

Особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

ОСОБА_98 та ОСОБА_51 проходили навчальну практику в Бориспільському МВ ГУ МВС України в Київській області, а не державну службу, тому суд вважає, що твердження захисту не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Стороною захисту не надано жодного доказу, які б могли спростувати встановлені фактичні обставини цієї справи. Отже немає обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, також відсутня можливість іншої версії інкримінованої події.

Постійна зміна позиції обвинувачених щодо часткового визнання вини, а потім невизнання вини, суд розцінює як намагання обвинувачених уникнути відповідальності за скоєне та не понесення відповідного покарання, оскільки їх поведінка після скоєння злочинів та в суді, свідчить про відсутність дійового каяття, відсутність намірів усунути спричинену шкоду, лише обіцянки, що в свою чергу свідчить про бажання залишитися на волі та не понести відповідне покарання.

Таким чином, оцінюючи згідно вимог ст.94КПК України всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши свідків запропонованого стороною обвинувачення, дослідивши запропоновані докази, висновки експертиз, перевіривши доводи учасників процесу, з`ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинувачених ОСОБА_19 і ОСОБА_20 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Надаючи оцінку показанням обвинувачених ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , суд ставиться до них критично та розцінює виключно, як позицію захисту з метою уникнення та пом`якшення покарання за вчинений злочин.

Крім цього вказані показання спростовуються комплексом зібраних у кримінальному провадженні чітких, логічних, послідовних, переконливих та таких, що доповнюють один одного доказів.

Існування попередньої змови між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 на вчинення крадіжки та участь останніх у вчиненні цього злочину із відведенням кожному конкретної ролі безумовно підтверджується протоколами слідчих експериментів від 24.02.2015 року (том 2 а.с.171-175, том 2 а.с.181-185) з якого вбачається, що 24.02.2015 року обвинувачені ОСОБА_19 та ОСОБА_20 в присутності понятих відтворили події, які мали місце 07.02.2015 року за адресою: АДРЕСА_5 , повідомивши про свою роль у вчиненні злочину, а саме те, що проникли в будинок та після того, як вивезли викрадені речі, вони здали їх на металолом за, що отримали грошові кошти. Саме завдяки спільним діям обвинуваченим вдалося довести свій злочинний умисел до кінця.

Згідно показаньпонятого ОСОБА_31 ,допитаного усуді вякості свідка,встановлено,що вінбув присутнімпід часпроведення слідчогоексперименту 24.02.2015року, підтвердивобставини,встановлені підчас слідчогоексперименту тайого підписинаявні вцьому протоколіна кожнійсторінці,тому суд визнає вказані протоколи допустимими доказами.

Крім того, вказана слідча дія проводилася за участю спеціаліста, який залучається при проведенні фотофіксації слідчої дії на виконання вимогстатті 237 КПК. Як додаток до протоколу долучено ілюстраційну таблицю проведеної слідчої дії.

Водночас підтвердженням злагодженості дій обвинувачених є те, що після вчинення крадіжки останні направилися до прийомного пункту здачі металобрухту, де здали викрадені речі чавунні батареї та розподілили грошові кошти.

Також підтвердженням факту вчинення крадіжки є те, що частина викрадених речей у потерпілих опинилися саме у обвинувачених ОСОБА_19 та ОСОБА_20 за місцем їх проживання.

Частина третя статті 185 КК України передбачає відповідальність за крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або таку, що завдала значної шкоди потерпілому.

Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, передбачає визначення, по-перше, ознак «житло», «інше приміщення», «сховище»; по-друге, ознак «проникнення». Тільки сукупність цих ознак дає можливість кваліфікувати крадіжку за ч. 3ст. 185 КК України.

Житло - це приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей. До житла прирівнюються і його складові частини, де може зберігатися майно, за винятком господарських приміщень, не пов`язаних безпосередньо з житлом. З цього приводу, на думку суду, потерпілою стороною надано достатньо доказів вважати, що об`єкт нерухомості, розташований в АДРЕСА_3 , є житловим приміщенням. Проведення ремонтних робіт та його недобудова не може бути підставою для виключення зазначеної кваліфікуючої ознаки злочину.

Під проникненням у житло слід розуміти незаконне вторгнення будь-яким способом із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання.Обов`язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність в особи права перебувати в місці, де знаходиться майно.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належним та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинувачених ОСОБА_20 та ОСОБА_19 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_20 кваліфіковані:

- за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.

Дії ОСОБА_19 кваліфіковані:

- за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, поєднана з проникненням у житло.

Таку кваліфікацію дій обвинувачених суд вважає правильною.

Так, майно, яким заволодіти обвинувачені, було для них чужим, адже не перебувало в їх власності чи законному володінні. ОСОБА_20 та ОСОБА_19 не мали на нього жодного права, цим майном вони заволодіти у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулося протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченими у відсутності потерпілих та інших осіб. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка. ОСОБА_20 та ОСОБА_19 досягли віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки. Їх дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачені усвідомлювали, що майно, яким вони протиправно заволоділи, було для них чужим, і вони не мали права на нього. Викрадання цього майна здійснювалось всупереч волі потерпілих, але незважаючи на це, обвинувачені бажали ним заволодіти. Корисливий мотив обвинувачених полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення вони прагнули обернути чуже майно на свою користь. В результаті цих діянь вони одержали фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном, тоді як потерпілі такої можливості були позбавлені. Таким чином, вчинений ОСОБА_20 та ОСОБА_19 кримінальне правопорушення є закінченим.

Оцінюючи питаннянаявності попередньоїзмови міжобвинуваченими навчинення злочинусуд враховує,що згідноз п.24вищезазначеної ППВСУзлочин визначаєтьсявчиненим запопередньою змовоюгрупою осібу разійого вчиненнядекількома (двомаі більше)суб`єктамицього злочину,які заздалегідьдомовилися пройого спільневчинення.Учасники вчиненнязлочину групоюосіб діютьузгоджено,зі спільнимумислом,і коженіз нихбезпосередньо виконуєдіяння,що повністючи частковоутворює об`єктивнусторону складузлочину.При цьомуможливий розподілфункцій,за якогокожен співучасниквиконує певнуроль увчиненні злочину. Крім того, як випливає із ч. 2 ст. 28 КК України вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою означає, що у вчиненні злочину беруть участь дві чи більше особи, які задовольняють вимоги суб`єкта злочину; між цими особами, ще до початку злочину відбулася змова про спільне його вчинення. Форма змови усна чи письмова або у формі конклюдентних дій для наявності співучасті не має значення. Змова про вчинення злочину може відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням. Ступінь стійкості взаємовідносин між співучасниками не має значення.

Так, за встановлених судом фактичних обставин, встановлено, що сукупність всіх вказаних обставин вчинення злочину, спосіб, причини, послідовність тазлагодженість злочиннихдій обвинувачених ОСОБА_20 та ОСОБА_19 ,а такожїх поведінкадо тапісля вчиненнязлочину, вказують на те, що їхні дії були цілеспрямованими та обдуманими, що в свою чергу свідчать про єдину направленість їх умислу на досягнення протиправного результату, а саме викрадення майна із будинку потерпілого. При цьому жодний із співучасників не відмовився від злочину, не зупинив або не стримував дії іншого співучасника, а, навпаки, оперативність, узгодженість та послідовність дій обвинувачених свідчить про те, що обвинувачені заздалегідь мали на меті заволодіти майном, проникнувши до житлового будинку шляхом пошкодження вхідних дверей, а потім, перевезли викрадені речі, обернувши їх на свою користь.

Тому така узгодженість дій обвинувачених ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , вказує на те, що вони діяли за попередньою домовленістю, яка виникла до початку виконання об`єктивної сторони злочину, що в свою чергу виключає виникнення спонтанних дій. Тому викрадення майна має ознаку його вчинення за попередньою змовою групою осіб.

Цей злочинобвинувачені вчинялиз проникненнямв житловийбудинок потерпілого.Умисел навикрадення чужогомайна уних виникавще допроникнення ужитловий будинок. Тому крадіжка має ознаку її вчинення - поєднана з проникненням у житло.

Таким чином, сукупність доказів у справі свідчить про доведення обвинуваченням всіх вищезазначених ознак злочину.

З огляду на ці обставини суд дійшов до переконання, що ОСОБА_20 повинен бути засудженим:

- за ч. 3 ст. 185 КК України, за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.

ОСОБА_19 повинен бути засудженим:

- за ч. 3 ст. 185 КК України, за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, вчинену повторно, поєднана з проникненням у приміщення.

Призначаючи покаранняобвинуваченим,суд враховуєтяжкість вчиненогоними злочину,обставини йоговчинення,дані проосіб обвинувачених, особливостікримінальної відповідальностінеповнолітніх, йобставини,що пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкції визначеної ч. 3 ст. 185 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_20 та ОСОБА_19 вчинили тяжкий умисний злочин.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , судом, у відповідності до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_20 та ОСОБА_19 у відповідності до ст. 67 КК України, судом також не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_20 раніше не судимий, за місцем свого проживання характеризуються посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, має базову загальну середню освіту, суспільно корисною працею не займається.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

Крім того, суд враховує, що саме ОСОБА_20 був ініціатором вчинення крадіжки майна із будинку потерпілого, до вчинення якої вмовив ОСОБА_19 .

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_20 покарання у виді позбавлення волі на строк, визначений санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме три роки.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_20 є необхідною і достатньою длявиправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

З урахуванням викладеного вище та особи обвинуваченого, відсутності тяжких наслідків від вчинення злочину, суд приходить до висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_20 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. ст. 75, 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням відповідних обов`язків судом.

Аналіз данихпро особуобвинуваченого ОСОБА_19 вказує нате,що вінмає місцереєстрації, де характеризуєтьсяз позитивноїсторони,заяв,скарг,компрометуючих матеріалівв Гірськусільську радуне надходило, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога за місцем реєстрації не перебуває,офіційно працевлаштований,суспільно корисноюпрацею незаймається,не одружений,схильний довчинення крадіжок. Має покарання за вироком суду, яке ним не відбуте.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

Новий умисний злочин вчинено ОСОБА_19 маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за злочин проти власності.

З цьогоприводу,суд вважаєза доцільнепризначити покаранняу видіпозбавлення воліна мінімальнийстрок, визначеного санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. При цьому при призначенні остаточного покарання слід застосувати положення ст.ст. 70, 71 КК України та призначення покарання за сукупністю вироків та злочинів, шляхом часткового складення покарання.

Оцінка доказів та висновки суду по епізоду обвинувачення ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України.

Як вбачається органом досудового розслідуванням дії обвинуваченого ОСОБА_19 було кваліфіковано за ч. 2 ст. 342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків та за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Суд звертає увагу, що у разі коли особою спочатку вчиняється менш суспільно небезпечне діяння, а потім більш суспільно небезпечне однорідне посягання і вчинене охоплюється єдиним умислом, це свідчить про розвиток суспільно небезпечної поведінки особи і вчинене підлягає кваліфікації як одиничне більш суспільно небезпечне кримінальне правопорушення. Реальна сукупність однорідних (менш суспільно небезпечного та більш суспільно небезпечного) кримінальних правопорушень має місце лише тоді, коли щодо кожного з них існував відокремлений в часі умисел.

З встановлених стороною обвинувачення фактичних обставин кримінального провадження вбачається, що опір та насильство, застосовані ОСОБА_19 до представника правоохоронного органу були об`єднані єдиним умислом і вказані дії не були «розірвані у часі», тобто діями винного одночасно були вчинені різні види посягань на працівника правоохоронного органу, розвиток подій від опору до безпосереднього застосування насильства відбувалися динамічно та практично одночасно. Тобто, інші діяння у такому випадку є лише способом, невід`ємною складовою частиною об`єктивної сторони вчинення іншого, більш тяжкого кримінально-карного діяння, таким чином, і суб`єктивна сторона злочину (намір) свідчить, що особа прагне вчинити найбільш тяжке кримінальне правопорушення, а інші кримінальні правопорушення, що складають його, виступають для нього процесом вчинення цього, більш тяжкого злочину.

Отже, опір та насильство застосовані до працівника правоохоронного органу, що об`єднані єдиним умислом, утворює одне кримінально-карне діяння і не потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 342 (опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків) КК України, а тому дії ОСОБА_19 у даному випадку слід кваліфікувати лише за ч.2 ст. 345 КК України.

За таких обставин необхідно виключити з обвинувачення кваліфікацію дій ОСОБА_19 за ч. 2 ст. 342 КК України.

Така позиція викладена упостанові Верховного Суду у справі №688/1521/17 від 11.07.2019 року.

Згідно ст.2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положенняст. 17 КПК Українирегламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

Крім того,ст. 62 Конституції Українизакріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно дост. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 94 КПК Українипередбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з вимогами ст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК Українивстановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1ст. 284 цього Кодексу.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбаченийст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Так, у відповідності до п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 рокуіз змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Як вказує п.2 ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Крім того, у п.25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Капо проти Бельгії» (Capeau v Belgium), 42914/98, 13 січня 2005 року значиться, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульовано у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. При цьому достовірність доказу визначається з урахуванням того, чи немає сумніву, що доказ адекватно (правдиво) відображає обставину; чи є інші докази, що підривають довіру до доказу; чи є суперечності між доказами, яким з них слід надати перевагу і чому; якщо показання свідка не узгоджуються з попередніми, чи є переконливі пояснення, чому змінився зміст цих показань. Достатність доказів, коли у своїй сукупності вони повинні переконувати у наявності певної обставини. Якщо доказів недостатньо для встановлення певної обставини, то суд приймає рішення про недоведеність цієї обставини.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Наведені положення Конвенції та практики Європейського Суду відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовуються при розгляді справ як джерело права.

Так, відповідальність за ч. 2ст.345КК України - зокрема, за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Для кваліфікації дій особи за ч. 2ст. 345 КК Українинеобхідно встановити наявність в них усіх складових елементів складу вказаного кримінального правопорушення, зокрема:

- Об`єкт злочину ч. 2ст. 345 КК України- суспільні відносини, що забезпечують додержання нормативного визначеного порядку виконання працівником правоохоронного органу службових обов`язків, зокрема здоров`я потерпілого, яким є працівник правоохоронного органу;

- Об`єктивна сторона : вчинення дії - заподіяння легкої тяжкості тілесного ушкодження;

- Злочинний наслідок (шкода здоров`ю) - в даному випадку тілесне ушкодження легкого ступеню тяжкості;

- Необхідний причинний зв`язок між діянням та наслідками, який встановлюється в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин вчиненого;

- Суб`єктивна сторона може полягати лише у прямому умислі, тобто, коли винний усвідомлює, що може заподіяти таку шкоду здоров`ю, і бажає її настання, при цьому обов`язковою однакою суб`єктивної сторони є вчинення діяння в зв`язку з виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов`язків.

Відповідно до закону, при прямому умислі винний передбачає наслідки як можливий або неминучий результат свого суспільно небезпечного діяння, а при непрямому умислі він передбачає лише можливість настання таких наслідків.

Основна відмінність прямого і непрямого умислу полягає у їх вольовому моменті. Якщо при прямому умислі він характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, то при непрямому - свідомим припущенням їх настання. В останньому випадку воля особи посідає не активну, а пасивну щодо наслідків позицію, оскільки наслідки є побічним результатом злочинної дії (бездіяльності) винного.

При цьому, суд враховує роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 24 йогоПостанови № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», згідно яких: «…Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій».

Відповідно дост.2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів»до правоохоронних органів відносяться органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи держаної податкової служби і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозахисні та правоохоронні функції.

Згідно ст.2 Закону України «Про міліцію», - основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов`язків.

Стаття 2 даного Закону також передбачає, що працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Відповідно до ст. ст.3,4,5 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 рокудіяльність міліції будувалася на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, правовою основою діяльності міліції єКонституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

У статті 10 Закону вказано, що міліція відповідно до своїх завдань зобов`язана: забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно - розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення та ін.

Згідност.12 Закону України «Про міліцію»міліція мала право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю громадян чи працівників міліції. Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 21 Конституції Українивизначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно дост. 28 Конституції Україникожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Крім того,статтею 29 Конституції Українивизначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначено, що нікого не може бути піддано нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню.

Згідно зіст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 рокуправоохоронними органами є, зокрема, органи внутрішніх справ.

Бориспільським МВ ГУ МВС України в Київській області був складовим підрозділом органів внутрішніх справ, правоохоронним органом, який здійснює правозастосовні та правоохоронні функції, а його працівники, які виконують вказані функції, працівниками правоохоронного органу.

Згідно витягу з наказу «908/ос від 24.09.2014 року ОСОБА_25 призначений з іспитовим строком до одного року, дільничним інспектором міліції сектора дільничних інспекторів міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району), присвоєно спеціальне звання - старшина міліції (том 2 а.с.203).

Вирішуючи питання щодо того, чи був ОСОБА_25 станом на час подій, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, таким, що виконував службові обов`язки, суд враховує, що за обвинувальним актом ОСОБА_19 почав вчиняти діяння, через які до нього були застосовані спеціальний засіб, близько 21 год. 00 хв. 05.07.2015 року.

Викладаючи формулювання обвинувачення саме в такому вигляді сторона обвинувачення, поза всяким сумнівом, керувалася тим, що ОСОБА_25 виконував службові обов`язки з охорони громадського порядку в момент вчинення діяння ОСОБА_19 , тобто близько 21 год. 00 хв. 05.07.2015 року.

Той факт, що саме в цей період ОСОБА_25 виконував службові обов`язки з охорони громадського порядку не узгоджується з показами свідків та дослідженими матеріалами.

З показань потерпілого ОСОБА_25 встановлено, що 05.07.2015 року близько 21 год. 00 хв. він підійшов до громадян, які сиділи на лавках та вживали спиртні напої, з метою зробити зауваження останнім щодо порушення громадського порядку. При цьому він був одягнений в цивільний одяг. Однак, ОСОБА_19 на зауваження не реагував і вів себе агресивно, тому він мав намір скласти відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст.178 КУпАП. Після чого ОСОБА_19 розбив пляшку об залізний каркас дерев`яної лавки та наніс йому горловиною удар, але він вчасно відвернувся. Потім ОСОБА_19 кинув пляшку по ньому, яку тримав в руках. Від чого у нього утворилися тілесні ушкодження біля виска і на тілі.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_67 повідомили, що вони не були очевидцями того, як обвинувачений ОСОБА_19 завдав потерпілому ОСОБА_25 удар.

Тобто, показаннями свідків не підтверджуються показання потерпілого ОСОБА_25 стосовно обставин отримання ним від ОСОБА_19 удару.

Водночас свідки не підтверджують той факт, що обвинувачений ОСОБА_19 виражався нецензурною лайкою до того, як до них підійшов ОСОБА_25 .

Таким чином, в судовому засіданні судом не встановлено опору працівнику міліції при здійсненні ним службових обов`язків та заподіяння працівникові правоохоронного органу легкої тяжкості тілесного ушкодження, оскільки такі спростовуються показами свідків, які підтвердили що між ОСОБА_19 та ОСОБА_25 виник конфлікт, але при цьому не вказано, що він чинив опір та наніс тілесні ушкодження ОСОБА_25 .

Суд звертає увагу, що під час розслідування будь-якого злочину слідчий зобов`язаний встановити час його вчинення. Такий обов`язок випливає насамперед із положень кримінального та кримінально процесуального закону. Адже час вчинення злочину входить до події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України), яка, у свою чергу, є обов`язковим елементом предмета доказування.

Свідок ОСОБА_27 зазначив, що конфлікт між ОСОБА_19 та ОСОБА_25 виник 05.07.2015 року з 16 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв.

Свідок ОСОБА_29 зазначив, що конфлікт між ОСОБА_19 та ОСОБА_25 виник 05.07.2015 року близько 18 год. 00 хв.

З показів потерпілого ОСОБА_25 вбачається, що до компанії ОСОБА_19 він підійшов близько 21 год. 00 хв.

Відповідно до довідки (аналіз роздруківки абонентських з`єднань номеру мобільного зв`язку) абонентський номер НОМЕР_2 користувачем якого є ОСОБА_25 у період з 21.00 год. 05.07.2015 року по 22.00 год. 05.07.2015 року знаходиться в межах дії базової станції за адресом: Київська область, Бориспільський район, с. Гора.

З Листа Бориспільської ЦРЛ №707 від 20.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_19 , 05.07.2015 року о 21 год. 00 хв. звертався за медичною допомогою на травмпункт Бориспільської ЦРЛ, що підтверджується журналом №4 реєстрації нещасних випадків невиробничого характеру (травматологічний пункт).

Тобто, ОСОБА_19 05.07.2015 року о 21 год. 00 хв. знаходився в приміщенні Бориспільської ЦРЛ за адресою:Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського,1, де проходив обстеження, що в свою чергу виключає фізичну можливість його перебування в цей період часу в с. Гора по вул. Центральна, 5 на території Гірської сільської ради.

Водночас з показів свідків ОСОБА_27 і ОСОБА_29 вбачається, що 05.07.2015 року конфлікт розпочався раніше ніж вказано у пред`явленому обвинуваченні та вказано потерпілим ОСОБА_25 .

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що слідчим під час досудового розслідування не встановлено період, протягом якого суб`єкт вчиняє злочин, який, у свою чергу, є обов`язковим елементом предмета доказування.

Станом на 05.07.2015 року діяв наказ Міністерства внутрішніх справ України №550 від 11.11.2010 року, яким затверджено «Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України».

Відповідно до «Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України» режим роботи дільничного інспектора міліції визначається залежно від стану оперативної обстановки на дільниці.

Тривалість робочого часу та відпочинку визначається Законом України «Про міліцію», законодавством про працю і Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 №114.

Протягом усього робочого дня дільничний інспектор зобов`язаний у встановленому начальником міськрайоргану внутрішніх справ або начальником міліції громадської безпеки порядку підтримувати зв`язок з черговим по міськрайоргану внутрішніх справ і своїм безпосереднім керівником.

За дільничним інспектором наказом начальника міськрайоргану закріплюється адміністративна дільниця, якій надається відповідний порядковий номер. Територія адміністративної дільниці (її розміри та межі) визначається, а за необхідності уточняється або переглядається (зменшується або збільшується) начальником міськрайоргану за поданням заступника начальника міськрайоргану (начальника міліції громадської безпеки, начальника служби дільничних інспекторів міліції) з обов`язковим урахуванням чисельності населення, яке проживає на дільниці, стану оперативної обстановки, наявності закріпленого за дільничним інспектором автотранспорту, особливостей території та адміністративного поділу

міста (району) до визначених розрахунків (до 3 тис. чол. - у містах, у сільській місцевості - до 2,2 тис. чол., індивідуально диференційованої площі залежно від кількості населених пунктів,

віддаленості їх від міськрайоргану та між собою), думки населення та місцевих органів самоврядування.

На період тривалої відсутності дільничного інспектора (відпустка, навчання, хвороба, відрядження та інше) обслуговувана ним адміністративна дільниця наказом начальника міськрайоргану за поданням заступника начальника (начальника міліції громадської безпеки, начальника служби дільничних інспекторів) закріплюється за іншим дільничним інспектором міліції.

Дійсно ОСОБА_25 за фактом на той час являвся працівником правоохоронного органу.

Однак, в матеріалах судового провадження відсутній наказ начальника Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області про закріплення адміністративної дільниці, якій надано відповідний порядковий номер із визначенням її території (Київська область, Бориспільський район, с. Гора) за дільничним інспектором ОСОБА_25 або наказ про покладення тимчасових обов`язків на ОСОБА_25 на період відсутності дільничного інспектора у зв`язку з хворобою.

Також, судом встановлено, що вказана подія мала місце 05.07.2015 року, тобто у вихідний день.

Вихідний день- день щотижневого відпочинку. При п`ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні натиждень, а при шестиденному- один вихідний день. Загальним вихідним днем єнеділя.

Залучення працівників дороботи увихідні дні провадиться записьмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.

У наказі про перенесення або встановлення робочих днів зазначають, які робочі дні переносять і на які саме вихідні дні, унаслідок чого змінюються графік роботи установи й, відповідно, місячна норма робочого часу.

Первинним документом зобліку використання робочого часу, розрахунку зпрацівниками позаробітній платі, отримання даних провідпрацьований час чивідпустки єтабель обліку використання робочого часу.

Відмітки утабелі обліку пропричини неявок нароботу чипрофактично відпрацьований час, пророботу внадурочний час робляться напідставі документів, оформлених належним чином.

Тобто, у Табелі обліку використання робочого часу проставляють робочі дні згідно з новим, зміненим, графіком роботи, у якому вже враховано перенесення робочих днів.

Стороною обвинувачення не надано відповідного наказу начальника Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області про встановлення 05.07.2015 року робочим днем, а також табель обліку робочого часу на ОСОБА_25 , який би підтверджував, що останній виконував службові обов`язки дільничного інспектора в цей же день.

Матеріалами провадження безспірно встановлено, що 05.07.2015 року ОСОБА_19 перебував біля Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, але не порушував громадський порядок, так як не виражався нецензурною лайкою в громадському місці, що підтверджується наданими під присягою показами свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_115 .

При цьому, ОСОБА_25 був одягнутий в одяг, який не містив ідентифікуючих ознак працівника правоохоронного органу, оскільки на ньому був цивільний одяг.

Ці обставини стверджуються послідовними показаннями обвинуваченого ОСОБА_19 та самого потерпілого щодо свого зовнішнього вигляду, свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , які суд визнав достовірними.

Будь-яких даних про те, що ОСОБА_25 пред`явив службове посвідчення працівника міліції матеріали провадження не містять.

Водночас, суд враховує роз`яснення, викладені у п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», за якими працівники правоохоронних органів та військовослужбовці можуть визнаватись потерпілими не тільки тоді, коли вони виконували свої службові обов`язки, перебуваючи безпосередньо на службі, та коли застосовували заходи по охороні правопорядку у відповідності зі своїми службовими обов`язками, за наказом чи розпорядженням, а й тоді, коли вони вжили зазначених заходів в межах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, припиняли правопорушення у неробочий час).

Суд не має сумнівів в тому, що співробітник міліції не може проігнорувати вчинення в його присутності правопорушень лише через те, що час перебування його на службі щойно закінчився, і зобов`язаний вживати заходів з припинення очевидних правопорушень в разі їх виявлення в межах своїх повноважень з власної ініціативи і у неробочий час.

Таким чином, доказуванню стороною обвинувачення підлягає факт вчинення ОСОБА_19 правопорушення, для припинення якого ОСОБА_25 міг би застосовувати заходи примусу (самостійно, чи на підставі відповідного наказу) і за таких умов виконував би службові обов`язки.

Усуваючи розбіжності в зазначених доказах, суд враховує роз`яснення, викладені у п. 15постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», якими звернуто увагу судів на неприпустимість упередженого ставлення до показань потерпілих у справах даної категорії, а також їх невиправданої переоцінки. Показання цих осіб повинні оцінюватись у сукупності з усіма іншими дослідженими доказами.

На підставі викладеного, у суду наявні підстави для висновку про те, що ОСОБА_25 під час події, яка відбувалася 05.07.2015 року, тобто у вихідний день, не діяв під час виконання ним службових обов`язків, оскільки робочий день ОСОБА_25 закінчився 03.07.2015 року і станом на вказаний судом час ОСОБА_25 не вживав заходів з припинення вчиненого ОСОБА_19 правопорушення або діяння, що містило ознаки правопорушення.

Відносно утворених тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_25 слід зазначити, що докази надані стороною обвинувачення не відтворюють обставини при яких потерпілий отримав дані тілесні ушкодження.

Під ударом слід розуміти одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю.

Як вбачається з показань, наданих в судовому засіданні обвинуваченим, ОСОБА_19 вважає себе не винним в інкримінованому йому злочині, передбаченому за ч. 2ст. 345 КК Українита пояснив суду, що він не наносив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_25 , які відповідно до висновку експерта №140 від 06.07.2015 року згідно п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженихНаказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Окрім показів потерпілого про те, що ОСОБА_19 наніс йому удар, жодних інших доказів стороною обвинувачення не надано. Покази потерпілого повністю спростовуються показами ОСОБА_19 та свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , які не спростовуються іншими матеріалами справи.

Надані стороною обвинувачення висновки судово-медичних експертиз стосовно потерпілого ОСОБА_25 також не доводять, що легкі тілесні ушкодження їм спричинив саме ОСОБА_19 , оскільки експерт вказує на можливе спричинення тілесних ушкоджень за обставин, які вказано у постанов про призначення експертизи та викладені в протоколах проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_25 та свідка ОСОБА_29 , який допитаний судом, як свідок обвинувачення, не підтвердив провину ОСОБА_19 , у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2ст. 345 КК України, а навпаки всі свідки спростовують її.

Стороною обвинувачення надано довідку Бориспільської ЦРЛ №1141 від 06.07.2015 року, з якої вбачається, що в травмпункт звертався ОСОБА_25 діагноз:Ушиб, подкожная гематома, поверхностные раны височной области слева. Сотрясения головного мозга? (том 2 а.с.204). Вказана документація доводить наявність у потерпілого певного хворобливого стану, але не доводить причетність ОСОБА_19 до цього.

Таким чином, аналізуючи показання потерпілого суд приходить до висновку, що вони не в повній мірі відповідають дійсності, є надуманими, а наявність у нього легких тілесних ушкоджень, ймовірно отриманих 05.07.2015 року, свідчить про їх заподіяння можливо у цей день, але їх покази не підтверджують обвинувачення висунуте ОСОБА_19 , а саме фактумисногозаподіяння ним працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків.

Враховуючи викладене вище, при оцінці доказів, які б свідчили про умисел ОСОБА_19 на заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатніх доказів на обґрунтування того, що саме ОСОБА_19 завдав тілесні ушкодження у вигляді: садно ізподряпиною влівій лобноїскроневій областіголови, як працівнику правоохоронного органу.

Крім того, з досліджених судом доказів та показань свідків, потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_19 , не вбачається в чому ж саме полягав характер дій та спеціальний мотив ОСОБА_19 , направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником правоохоронного органу своїх службових обов`язків. За таких обставин, надані стороною обвинувачення докази, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, як і інші, оскільки фактичні дані, які вони містять, не спростовують доводи обвинуваченого та потерпілого.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у діях обвинуваченого ОСОБА_19 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.345 КК України, так як відсутня суб`єктивна сторона злочину, яка полягає у прямому умислі, поєднаному із спеціальним мотивом.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_19 інкримінованих йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.345КК України не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який знайшов свій вияв як в положенніст.17 КПК України, з якого випливає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має право бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини такої особи тлумачаться на її користь, так і у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенні від 21.07.2011р. у справі "Коробов проти України", в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

За відсутності об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 345 КК України: умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень саме у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, в діянні ОСОБА_19 (в цій частині обвинувачення) відсутній склад відповідного кримінального правопорушення.

У відповідності до приписів п. 3 ч. 1ст. 373 КПК України, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок.

На підставі викладеного, ОСОБА_19 підлягає виправданню за висунутим йому обвинуваченням (в зазначеній судом частині) в порядку п. 3 ч. 1ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 345 КК України.

Суд враховує, що сторона захисту, надаючи суду докази на підтвердження попередніх конфліктів між ОСОБА_19 та ОСОБА_25 фактично доводила, що між останніми склалися неприязні відносини.

Разом з тим, усі вищезазначені досліджені судом докази захисту не доводять, що між обвинуваченим та потерпілим до 05.07.2015 року існували будь-які особисті відносини.

Враховуючи висновки суду по суті висунутого обвинувачення, актуальність окремої перевірки скарг обвинуваченого та його захисника на безпідставне притягнення до кримінальної відповідальності втрачена.

Водночас, захисник просить визнати недопустимими доказами, а саме: картку первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, відповідно до якої 05.07.2015 року о 23 год. 20 хв. ОСОБА_25 повідомив, що ОСОБА_19 наніс йому тілесні ушкодження (том 2 а.с.193); висновок Бориспільської ЦРЛ №30 від 06.07.2015 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що гр. ОСОБА_19 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (том 2 а.с.210) та висновок експерта №113д від 12.08.2015 року, з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі у гр. ОСОБА_25 виявлені садно із подряпиною в лівій лобної скроневій області голови (том 2 а.с.235-236) у зв`язку з тим, що вони отримані з грубим порушенням нормКПК України.

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Як зазначено в постанові Верховного суду від 23 січня 2020 року у справі № 457/1485/13-к (провадження № 51-4881км19), критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2ст. 84 КПК Українимістить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормамиКПК Українимають на це право); належна процесуальна форма (встановленийКПК Українипорядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій). Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу.

Так, частиною 2статті 84 КПК Українипередбачено, що процесуальними джерелами доказів є, в тому числі, документи.

Згідност. 99 КПК України,документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні).

Таким чином, картку первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, відповідно до якої 05.07.2015 року о 23 год. 20 хв. ОСОБА_25 повідомив, що ОСОБА_19 наніс йому тілесні ушкодження в розумінніст. 99 КПК Україниє документом.

Суд не бере до уваги картку первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону (том 2 а.с.193), оскільки додаток №9 до Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посяганьбув виключений згідно наказу МВС України від 13.08.2010 року. Тобто, картка складена всупереч вимогам чинного законодавства.

Суд критично ставить до тверджень сторони захисту про відсутність заяви ОСОБА_25 про вчинення злочину, з урахуванням того, що письмовий текст заяви міститься в томі 2 а.с.202.

Судом встановлено,що лікар Бориспільської ЦРЛ ОСОБА_88 провела медичний огляд ОСОБА_19 , який був доставлений працівниками правоохоронного органу до Бориспільської ЦРЛ 06.07.2015 року о 00 год. 37 хв. За наслідками огляду лікар ОСОБА_88 склала висновок Бориспільської ЦРЛ №30 від 06.07.2015 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що гр. ОСОБА_19 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (том 2 а.с.210).

Станом на 06.07.2015 року медичні огляди з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів в Бориспільській ЦРЛ проводились на підставі наказу МВС України від 06.10.2009 р. № 931/16947 та наказу Бориспільської ЦРЛ №351 від 10.09.2014 р. «Про основні організаційні засади проведення медичних оглядів для встановлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Наказом головного лікаря Бориспільської ЦРЛ №351 від 10.09.2014 року встановлено графік роботи лікаря - нарколога, при його відсутності зав. приймальним відділенням, після 16:00 год., у вихідні та святкові дні черговими лікарями приймального відділення (додаток №1).

Додатком 1 до наказу головного лікаря Бориспільської ЦРЛ №351 від 10.09.2014 року визначено список лікарівБориспільської ЦРЛ,які маютьправо напроведення медичнихоглядів зметою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (том 4 а.с.69).

Однак,лікар ОСОБА_88 відсутня середпереліку лікарівБориспільської ЦРЛ,які маютьправо напроведення медичнихоглядів зметою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Метою огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.

Судом встановлено, що передбачений законом порядок проведення огляду у доставленої особи ОСОБА_19 з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння був порушений, оскільки проведений з порушенням вимог визначених наказом МВС України від 06.10.2009 р. № 931/16947 та наказом по Бориспільській ЦРЛ № від 10.09.2014 р. «Про основні організаційні засади проведення медичних оглядів для встановлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Таким чином, суд вважає, що висновок Бориспільської ЦРЛ №30 від 06.07.2015 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння недопустимим доказом, оскільки не відповідає вимогамст.87 КПК України.

Вказані судом висновки експерта мотивовані та складені у відповідності до вимог ст.ст.101, 102 КПК України, у зв`язку з чим підстав для визнання цих доказів недопустимими у суду не має, оскільки доказів, які б свідчили про їх неправдивість або недопустимість суду не подано.

Посилання захисника на відсутність відомостей про ознайомлення сторони захисту з протоколами відібрання біологічних зразків у ОСОБА_19 та ОСОБА_25 , чим порушено вимогист.290КПК України не заслуговують на увагу враховуючи наступне.

Частиною 9статті 290 КПК Українивстановлено, що сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілийпрокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Частиною 11статті 290 КПК Українивстановлено, що сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Системне тлумачення указаних положеньстатті 290 КПК Українидає підстави вважати, що відкриття матеріалів кримінального провадження відбувається саме на стадії досудового розслідування до направлення обвинувального акту на розгляд суду.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_19 надійшов до суду 21.08.2015 року, а захисником ОСОБА_21 укладено угоду про надання правової допомоги ОСОБА_19 01.09.2015 року (том 1 а.с.50-55).

Таким чином, суд вважає, що слідчим виконано вимогуст.290 КПК Українита відкритоматеріали досудовогорозслідування всімучасникам.Як вбачаєтьсяматеріалів кримінальногопровадження обвинуваченому,захиснику тапотерпілому булонадано доступдо матеріалідосудового розслідування. Після чого обвинувальний акт був скерований до суду.

Твердження захисника щодо фальсифікації матеріалів кримінального провадження є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що працівник міліції ОСОБА_83 повинен входити в склад конвойного наряду, оскільки це твердження є хибним. ОСОБА_116 не є конвоїром, а займає посаду інспектора патрульної служби та 05.07.2015 року перебував на добовому чергуванні ПС Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області.

Відповідно до п.1.3. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року N 1346(далі - Порядок №1346) розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.

Згідно з п. 3.5. Порядку керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.

Суд приймає до уваги посилання сторони захисту про те, що начальником Бориспільського МВ ГУ МВС в Київській області не було призначено службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень працівником ОСОБА_25 , оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні накази та висновок, що в свою чергу також ставить під сумнів покази потерпілого ОСОБА_25 .

Крім цього, доводи обвинуваченого ОСОБА_19 про те, що до нього під час слідства застосовувалися незаконні дії з боку працівників міліції, а саме методи фізичного та психологічного впливу, то суд вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, виходячи з того що для їх обґрунтування обвинуваченим не було надано будь-яких доказів у розумінніст. 84 КПК України.

Також суд звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_19 з такою заявою до компетентних органів звертався під час досудового розслідування, але висновок Бориспільського МВ ГУ МВС Київської області в порядку визначеному КПК України до суду не оскаржував.

При призначенні покарання ОСОБА_19 суд враховує наступне.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.12.2019 року ОСОБА_19 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі. Строк відбування покарання засудженому рахується з моменту проголошення вироку, тобто з 02.12.2019 року.

Запобіжний захід ОСОБА_19 до набрання вироком суду законної сили обрано у вигляді тримання під вартою в ДУ Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, взявши його під варту в залі суду.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.12.2019 року набрав законної сили 03.01.2020 року.

Встановлено також, що ОСОБА_19 вчинив кримінальне правопорушення, за яке він був засуджений 02.12.2019 року вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області, під час розгляду зазначеного кримінального провадження.

Тому, на підставі ч. 4 ст.70та ч.1ст.71КК України за сукупністю злочинів та вироків шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бориспільськогоміськрайонного судуКиївської області від02.12.2019року тавід 04.10.2012року, остаточно слід призначити ОСОБА_19 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років та два місяці.

Підстав для звільнення від відбування покаранняз випробуванням, у відповідності до вимогст. 75 КК Українидо обвинуваченого ОСОБА_19 суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані. Крім того, злочин вчинено повторно, під час дії іспитового строку, що виключає можливість застосування такого звільнення від відбування покарання повторно.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчинених злочинів та його особу.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Підсумовуючи вищезазначене суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є достатньою для виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів, враховуючи, тяжкість злочинів та дані про особу обвинуваченого.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який передбачений позовом, а також такого матеріального стану відповідачів, який би свідчив про їх спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявлених ним розмірах грошового стягнення. Відтак, зазначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинувачених, з одного боку, та інтересами потерпілої, - з іншого.

Щодо призначення остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_19 слід зазначити про необхідність призначення покарання із застосуванням положень ст. 71 КК України шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання у виді п`яти років позбавлення волі за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2012 року (справа №1005/7765/2012), оскільки новий умисний злочин проти власності вчинено обвинуваченим під час дії іспитового строку. У цьому зв`язку підлягаю застосуванню положення ч.3 ст. 78 КК України.

Крім того, в порядку призначення остаточного покарання, суд вважає за необхідне в порядку ч.4 ст. 70 КК України, приєднати до визначеного покарання частково також покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.12.2019 року (справа №359/984/19) за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік. Саме по останньому вироку у зв`язку з відбуванням покарання ОСОБА_19 і утримується під вартою, починаючи з 02.12.2019 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону від 26.11.2015 року) зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про попереднє ув'язнення" від 30 червня 1993 року, попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Так, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.07.2016 року щодо підозрюваного ОСОБА_19 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, з 06.07.2015 року, з утриманням його в Київському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київський області.

З повідомлення начальника Київського СІЗО ОСОБА_117 №08-9630 від 17.04.2016 року вбачається, що ув`язнений ОСОБА_19 звільнений з під варти 18.04.2016 року у зв`язку із закінченням строку дії ухвали суду від 23.03.2016 року.

З урахуванням наведеного та керуючись вимогами ч. 5 ст.72КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), суд вважає, що до строку покарання, призначеного ОСОБА_19 , слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення, а саме з 06.07.2015 року по 18.04.2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою суду від 18.01.2020 року обвинуваченого ОСОБА_19 тимчасово залишено під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, до завершення судового розгляду даного кримінального провадження, а тому тримання під вартою щодо ОСОБА_19 слід залишити до моменту набрання вироком суду законної сили.

Суд вважає за можливе не обирати запобіжний захід обвинуваченому, оскільки ОСОБА_19 вже засуджений до позбавлення волі та відбуває покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.12.2019 року. В Державній установі «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_19 перебуває на підставіст. 90 КВК України.

Таким чином, відбутий строк покарання ОСОБА_19 за вказаним вироком до постановлення цього вироку, підлягає зарахуванню до строку відбування покарання за даним вироком.

Також, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2015 року обвинуваченому ОСОБА_20 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту терміном на два місяці із визначенням відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України, строк дії якого закінчився.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_20 до набрання вироком законної сили суд вважає за можливе не обирати, оскільки встановлено, що виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Крім того, з обвинувачених солідарно слід стягнути процесуальні витрати, пов`язані з судовою товарознавчою експертизою від 17.12.2019 року в розмірі 4396 грн. 00 коп. Інші процесуальні витрати слід віднести на рахунок державного бюджету України.

Також, суд враховує, що в ході розгляду кримінального провадження потерпіла ОСОБА_23 , пред`явила цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, до обвинувачених ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

В судовому засіданні потерпілі вищезазначений цивільний позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Обвинувачені ОСОБА_19 та ОСОБА_20 цивільний позов не визнали та зазначили, що крадіжку майна належного потерпілим вони не здійснювали. Також надали письмове заперечення на позовну заяву та просили відмовити у задоволення позовних вимог з викладених у ньому підстав.

Захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_21 підтримав позицію обвинувачених.

Прокурор вважає, що заявлений цивільний позов підлягають задоволенню з урахуванням норм ЦК України.

Щодо вирішення пред`явлених цивільних позовів, в рамках даного кримінального провадження, по суті, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5ст.128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи заявлений в кримінальному провадженні цивільний позов, судом враховуються положення ч.4, ч.5 ст.128, ч.1 ст.129 КПК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦПК Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Статтями12,175,177 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Суспільна сутність злочинів проти власності полягає в тому, що вони руйнують, пошкоджують або навіть і зовсім знищують економічні відносини власності, позбавляють власника можливості володіти, користуватися і розпоряджатися майном. При цьому злочинець ставить себе на місце власника.

Суд приходить до висновку, що даний цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Потерпілою ОСОБА_23 24.09.2015 року в судовому засіданні подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, до обвинувачених ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , який прийняти судом до спільного розгляду з кримінальним провадженням.

12.10.2015 року суд виніс процесуальну ухвалу про початок судового розгляду у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, твердження сторони захисту, що цивільний позов ОСОБА_23 подано з порушенням строків його подачі не відповідає дійсності.

Посилання захисника в письмових запереченнях на покази потерпілої ОСОБА_23 не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки під час допиту в судовому засіданні остання повідомили про обставини крадіжки з дачного будинку, а з досліджених протоколів вбачається, що потерпілій пред`являлись для впізнання речі подібні між собою за формою та вона чітко вказала на ознаки та марку речей, які викрали з її домогосподарства.

Встановлено, що у зв`язку із викраденням майна потерпіла ОСОБА_23 зазнала матеріальної шкоди. Винні в її заподіянні є обвинувачені ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , тому на них покладається обов`язок відшкодувати ОСОБА_23 матеріальну шкоду. ОСОБА_19 та ОСОБА_20 добровільно не виконали цей обов`язок.

Тому для відновлення порушеного права з обвинувачених ОСОБА_19 та ОСОБА_20 на користь потерпілої ОСОБА_23 слід примусово стягнути матеріальну шкоду.

Водночас, на думку суду, завдані матеріальні збитки в заявленому розмірі є недоведеними, оскільки належними докази не підтверджено завдану матеріальну шкоду на суму, яка становить 58 380 грн. 00 коп.

Суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги потерпілої ОСОБА_23 в частині стягнення обвинувачених вартості викраденого майна, вартість яких встановлено висновком товарознавчої експертизи №16778/19-53 від 17.12.2019 року.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що на користь потерпілої ОСОБА_23 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином, з обвинувачених ОСОБА_19 та ОСОБА_20 слід солідарно стягнути матеріальну шкоду, що полягає у вартості викраденого майна - радіаторів опалення (чавунних батарей) МС-140 М 4500 за загальною кількістю: 232 одиниці, які були обвинуваченими демонтовані, тобто вже є непридатними для подальшого цільового використання, вартістю по 220,00 грн. кожна, всього на 51040 грн.

При цьому судом враховується та обставина, що згідно висновку товарознавчої експертизи вартість радіаторів опалення (чавунних батарей) МС-140 М 4500 за загальною кількістю: 232 одиниці, станом на 07.02.2015 року із врахуванням 65% втрати якості складає 17864 грн. 00 коп.

Водночас судом враховано, що частина радіаторів опалення (чавунних батарей) МС-140 М 4500, насосна станція «PEDROLLO JCRm», набір ключів, набір сантехнічних ключів вартістю, електрообігрівач масляний, електродуйний обігрівач, електродрель «Альбіна були повернуті потерпілим на відповідне зберігання.

Тому суд вважає, що потерпілим завдана шкода в розмір 17864 грн. 00 коп., що і підлягає стягненню з обвинувачених в солідарному порядку.

Однак, радіатори опалення (чавунних батарей) МС-140 М 4500 в кількості 12 штук, які були повернуті потерпілим на відповідне зберігання не можуть бути повторно використані та підлягають утилізації, а тому, при виконанні вироку суду у частині відшкодування вартості завданої шкоди, сума шкоди підлягає зменшенню на суму вартості утилізованого металобрухту.

В іншій частині у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити за їх недоведеністю.

Так, потерпілим ОСОБА_24 самостійно проведено розрахунок матеріалів та роботи щодо установки опалювальної системи в будинку по АДРЕСА_3 , але не надано оригіналу квитанції на суму 30 000 грн. 00 коп., що підтверджувало б проведення оплати на вказану суму, у зв`язку з чим даний розрахунок вважати належним та допустимим доказом завданої матеріальної шкоди, на думку суду, підстав не має.

Висновки товарознавчого дослідження від 05.03.2018 року та 07.03.2018 року (том 4 а.с.3-34, том 6 а.с.53-93), складені ПП «Авто-експрес» в особі директора ОСОБА_113 про розмір матеріальних збитків заподіяних власникові майна, внаслідок його ушкодження при викраденні, судом визнано недопустимим доказами, оскільки відповідно дост. 242 ч.2 п.6 КПК Україниматеріальні збитки, заподіяні злочином, повинні бути визначені експертним шляхом.

Крім того, наданий на підтвердження позовних вимог висновок товарознавчого дослідження ПП «Авто-експрес» та звіт незалежної оцінки суд вважає неналежними доказами, оскільки в даному дослідженні здійснена калькуляція вартості речей, які не є предметом кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , тому в силу ст.91,127,128 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, лише вид і розмір шкоди, завданої даним кримінальним правопорушенням.

При цьому за потерпілими залишається право на відшкодування витрат пов`язаних з відновленням відповідного тану та монтажем опалювальних батарей в порядку, визначеному ЦПК України.

Тому в цій частині суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Крім того, суд вважає, що розмір відшкодування завданої моральної шкоди зазначений позивачем потерпілою в значно вищому розмірі.

Так, згідно пункту 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у відповідності ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом КонстатаціїСудомфактупорушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Встановлено, що у зв`язку із протиправними діями обвинувачених ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , потерпіла ОСОБА_23 дійсно зазнала душевних хвилювань внаслідок крадіжки її майна та переживання з цього приводу, а тому моральна шкода їй була заподіяна.

З урахуванням глибини та тривалості яких, з огляду на вимоги розумності і справедливості розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати потерпілій становить, на думку суду, з урахуванням матеріального становища обвинувачених 30 000 грн. 00 коп. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити за їх недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-353, 358,363-368 КПК України, ст.ст. 50, 65-67, 75-77, ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.345 КК України, ч. 3 ст. 23, ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, ст. 12, 175, 177 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_20 визнати винниму вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Звільнити на підставі ст.ст. 75 КК України ОСОБА_20 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Іспитовий строк ОСОБА_20 рахувати з моменту проголошення вироку.

ОСОБА_19 визнати невинуватим в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 та ч. 2 ст. 342 КК України, та виправдати його, оскільки не доведено, що в його діяннях останнього є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_19 визнати винниму вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст.71КК України засукупністю вироків шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2012 року за ч.3 ст. 185 КК України, призначити ОСОБА_19 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ч. 4 ст.70КК України засукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.12.2019 року за ч.2 ст. 185 КК України, остаточно призначити ОСОБА_19 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_19 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 28.05.2020 року.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_19 часткововідбуте покаранняза вирокомБориспільського міськрайонногосуду Київськоїобласті від02.12.2019року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, тобто з 02.12.2019 року по 28.05.2020 року.

Зарахувати засудженому ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбуття покарання період його перебування в установах попереднього ув`язнення з 06.07.2015 року по 18.04.2016 року, виходячи з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі у відповідності до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції до 18.05.2017 року).

ОСОБА_19 тимчасово залишити під вартою та утримувати в ДУ «Київський слідчий ізолятор» МЮ України до набрання вироком суду законної сили.

Стягнути солідарно з ОСОБА_19 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_20 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого в АДРЕСА_2 ), - на користь держави України (рахунок отримувача: UA378999980313090115000010004; отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/24060300; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300)процесуальні витрати в розмірі 4396 (чотири тисячі триста дев`яносто шість) грн. 00 коп.

Речові докази,після набраннявироком судузаконної сили,а саме:

-12 (дванадцять) батарей, насосну станція «PEDROLLO JCRm», набір ключів в пластиковому ящику світло сірого кольору, набір сантехнічних ключів та електродриль «Альбіна 2-М», - залишити в користуванні потерпілого ОСОБА_24 ;

-врізний замок,вилучений 08.02.2015року слідчим ОСОБА_73 під часпроведення ОПМза адресою:Київська область, Мантачівська 32, який переданий на зберігання до камери схову речових доказів Бориспільського MB ГУ МВС України в Київській області, - повернути ОСОБА_24 ;

-порожню скляну пляшку з під пива об`ємом 0,5 л. «Роберт Домс», яка міститься в спец пакеті №0144814, порожню скляну пляшку з під пива об`ємом 0,5 л. «Роберт Домс», яка міститься в спец пакеті №0144815, фрагменти скла на яких містяться плями бурого кольору, які знаходяться в паперовому конверті білого кольору, відібрані біологічні зразки слини на ватні палочки в гр. ОСОБА_25 та в гр. ОСОБА_19 , кожна з яких окремо міститься в паперовому конверті білого кольору, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Бориспільського MB ГУ МВС України в Київській області, - знищити;

-документи надані захисником ОСОБА_21 , - залишити зберігати в матеріалах судового провадження.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_23 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_19 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_20 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого в АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_23 (проживаючої в АДРЕСА_10 ), - 17864 грн. 00 коп., завданих матеріальних збитків, та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 47 864 (сорок сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_23 , - відмовити.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, їх захиснику, потерпілим та прокурору.

Суддя ОСОБА_1


Суд	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
Дата ухвалення рішення	28.05.2020
Оприлюднено	08.02.2023
Номер документу	89566599
Судочинство	Кримінальне

Вознюк С. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Вироквід 28.05.2020 по справі 359/2975/15-кБОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —359/2975/15-к

Вирок від 28.05.2020

Вирок
від 28.05.2020 по справі 359/2975/15-к
БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ