Ухвала

від 15.05.2020 по справі 300/230/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"15" травня 2020 р. справа № 300/230/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,

за участю: представника позивача - Рубановського К.С.

представника відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Музичук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати Оргсервіс" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати Оргсервіс" про визнання бездіяльності протиправною щодо невизнання позивачки кредитором ПАТ "КБ "Хрещатик", що виникла на підставі платіжного доручення ТОВ "Карпати Оргсервіс" № 26 від 04.04.2016р.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 27 лютого 2020 року о 09:30 год.

Відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020, клопотання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Стрюкової Ірини Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та доручено Господарському суду міста Києва забезпечити проведення відеоконференції судового засідання, за участю представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Стрюкової Ірини Олександрівни.

28.02.2020 на адресу суду надійшло клопотання від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження, яке мотивоване тим, що позивач у даній справі оскаржує дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не як суб`єкту владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, формування ліквідаційної маси, організації продажу майна та активів банку тощо, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів. Таким чином, між сторонами даної справи виник спір стосовно дій та рішень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як органу управління банком, а отже такий спір є приватноправовим та належить до юрисдикції цивільних (чи господарських) судів, залежно від складу учасників. За таких обставин та на підставі вищенаведеного, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер спірних правовідносин у цій справі, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю.

Від представника Максимців Т.В. 27.06.2020 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли пояснення щодо клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до яких зазначено, що у даній справі позивачкою заявлено позов до Фонду та його уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик стосовно включення кредиторської вимоги позивачки до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку. При цьому правовідносини між Фондом та кредиторами банку, що ліквідується, щодо формування реєстрів кредиторів, не передбачають участі неплатоспроможного банку - учасниками таких правовідносин є виключно кредитори та Фонд (його уповноважена особа), і саме вони набувають в рамках цим правовідносин відповідних прав та обов`язків. Оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то його уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому в рамках адміністративного позову заявлені вимоги про визнання бездіяльності уповноваженої особи Фонду протиправною, а також про зобов`язання Фонду та його уповноваженої особи до вчинення дій. Таким чином, даний спір належить розглядати в порядку саме адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримала заявлене клопотання з наведених у ньому мотивів, просила провадження у справі закрити.

Щодо задоволення заявленого клопотання, представник позивачки заперечив із мотивів наведених у поясненнях на клопотання про закриття провадження у справі, просив у задоволенні клопотання відмовити.

Представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Стрюкової Ірини Олександрівни в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, на адресу суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, розглянувши заявлене представником відповідача клопотання про закриття провадження в адміністративній справі, оцінивши зміст позовної заяви, вислухавши пояснення сторін зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі підпункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтями 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Суд зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" щодо невключення кредиторської вимоги на суму 128 800,00 грн до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Хрещатик";

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" подати, а виконавчу дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в частині включення до реєстру вимоги на суму 128 800,00 грн та віднесення вказаної вимоги до шостої черги погашення.

Суд звертає увагу на те, що суть спірних відносин в даній справі полягає у бездіяльності уповноваженої особи, Фонду щодо не акцептування та не включення вимог ОСОБА_1 у сумі 128 800,00 грн до шостої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ Хрещатик як таких, що підлягають задоволенню відповідно до шостої черги кредиторів згідно із Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , у зв`язку із поверненням без виконання платіжного доручення ТОВ "Карпати Оргсервіс" № 26 від 04.04.2016 про оплату ФОП ОСОБА_2 коштів у сумі 128 800,00 грн. за консультаційні та бухгалтерські послуги.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Закон № 4452-VI). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Згідно пункту 17 частини 1 статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Відповідно до частини 1 статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, в тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

На підставі частини 5 статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, відтак Фонд може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових відносин. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п. 3 ч.1 статті 48 Закону № 4452-VI.

Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги стосуються кредиторських вимог в розмірі 128 800,00 грн, позивач оскаржує бездіяльність відповідачів, не як суб`єктів владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що даний спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 у справі №826/24516/15.

Частиною 5статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, суд доходить висновку, що з урахуванням суті та суб`єктного складу спірних правовідносин, спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі також - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Зважаючи на характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд приходить висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, із врахуванням правил територіальної підсудності відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обгрунтоване та даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, відтак справа № 300/230/20 підлягає закриттю.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 9, 238, 239, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі № 300/230/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати Оргсервіс" про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" щодо не включення кредиторської вимоги на суму 128 800,00 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик"; зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" подати, а виконавчу дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в частині включення до реєстру вимоги на суму 128 800,00 грн. та віднесення вказаної вимоги до шостої черги погашення.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарських судів в порядку господарського судочинства.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Відповідно до пункту 3 розділу 6 Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Учасники справи:

позивач - фізична особа підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач 1 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053);

відповідач 2 - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Стрюкова Ірина Олександрівна (код ЄДРПОУ 21708016, бульв. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01024);

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати Оргсервіс" (код ЄДРПОУ 38074566, вул. Свободи, 216, кв. 7, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.

Довідка

Ухвала складена в повному обсязі 01.06.2020 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 18.05.2020 по 22.05.2020 та з 25.05.2020 по 29.05.2020.