Рішення від 01.06.2020 по справі 824/489/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/489/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Чернівецької обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила :

- визнати протиправним та скасувати рішення XXXVI сесії Чернівецької обласної ради (далі - відповідач) VІІ скликання №13-36/20 від 04.02.2020 року "Про ліквідацію обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитурбекульозний санаторій Садгора".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04 лютого 2020 року відбулась ХХХVІ сесія Чернівецької обласної ради VІІ скликання, на якій прийнято рішення № 13-36/20 "Про ліквідацію обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитурбекульозний санаторій Садгора та обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитурбекульозний санаторій Садгора". На думку позивача, зазначене рішення є протиправним та таким, що за своїм змістом суперечить низці нормативно-правових актів України та за своєю суттю порушує право жителів територіальної громади м. Чернівці та Чернівецької області на охорону здоров`я, медичну допомогу, що передбачено ст. 49 Конституції України. Позивач наголошує, що під час прийняття не враховано положень Конституції України, Основ законодавства про охорону здоров`я, інших законів та підзаконних актів.

16.04.2020 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами .

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 24.04.2020 року, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву не надав, заява про визнання позову до суду не надходила.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, судом встановлено наступне.

07.09.2019 року ХХХІІ сесією VІІ скликання Чернівецької обласної ради прийнято рішення №118-32/19 "Про реорганізацію шляхом перетворення обласної комунальної установи "Обласний дитячий протитурбекульозний санаторій Садгора" в обласне комунальне некомерційне підприємство "Обласний дитячий протитурбекульозний санаторій Садгора" (а.с. 11-13).

04.02.2020 року ХХХVІ сесією VІІ скликання Чернівецької обласної ради прийнято рішення №13-36/20 "Про ліквідацію обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитурбекульозний санаторій Садгора та обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитурбекульозний санаторій Садгора" (а.с. 14-18), яким вирішено :

1. Скасувати рішення 27-ї сесії обласної ради VII скликання від 07.08.2019 №118-32/19 "Про реорганізацію шляхом перетворення обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" в обласне комунальне некомерційне підприємство "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" та рішення 33-ї сесії обласної ради VII скликання від 12.09.2019 №142-33/19 "Про внесення змін і доповнень до рішення 32-ї сесії обласної ради 7-го скликання від 07.08.2019 №118-32/19 "Про реорганізацію шляхом перетворення комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" в обласне комунальне некомерційне підприємство "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора".

2. Припинити діяльність обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" (ЄДРПОУ 43356339, місцезнаходження: вул. Підкови Івана, буд. 11, місто Чернівці, Чернівецька область, 58025), шляхом його ліквідації як юридичної особи.

3. Установити строк заявлення кредиторами своїх вимог до обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" - два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення установи.

4. Доручити голові обласної ради Івану МУНТЯНУ створити комісію з ліквідації (припинення) обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора".

5. Комісії з ліквідації (припинення):

5.1. В установленому порядку протягом трьох робочих днів з дати прийняття цього рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, про прийняття рішення щодо ліквідації (припинення) даного підприємства та подати необхідні документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних записів.

5.2. Забезпечити здійснення усіх організаційно-правових заходів, пов`язаних з ліквідацією (припинення) юридичної особи відповідно до вимог законодавства.

5.3. Скласти ліквідаційний баланс обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" та подати його на затвердження сесії обласної ради.

6. Голові комісії з реорганізації обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" у встановленому чинним законодавством порядку забезпечити вжиття всіх необхідних заходів, щодо ліквідації та подання необхідних документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних записів, у тому числі:

6.1. Повідомлення в установленому чинним законодавством порядку працівників обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" про ліквідацію підприємства. Забезпечення дотримання соціально-правових гарантій працівників обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України.

6.2. Проведення інвентаризації майна обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора".

6.3. Проведення розрахунків з бюджетом, дебіторами та кредиторами за зобов`язаннями обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора".

6.4. Складання ліквідаційного балансу обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" та подання його на затвердження сесії обласної ради.

6.5. Надання державному реєстратору документів, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для проведення ліквідації обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора".

7. Припинити діяльність обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" (ЄДРПОУ 02005993, місцезнаходження: вул. Підкови Івана, буд. 11, місто Чернівці, Чернівецька область, 58025), шляхом її ліквідації як юридичної особи.

8. Установити строк заявлення кредиторами своїх вимог до обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" - два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення установи.

9. Доручити голові обласної ради Івану МУНТЯНУ створити комісію з ліквідації (припинення) обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора".

10. Комісії з ліквідації (припинення):

10.1. В установленому порядку протягом трьох робочих днів з дати прийняття цього рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, про прийняття рішення щодо ліквідації (припинення) даної установи та подати необхідні документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних записів.

10.2. Забезпечити здійснення усіх організаційно-правових заходів, пов`язаних з ліквідацією (припинення) юридичної особи відповідно до вимог законодавства.

10.3. Скласти ліквідаційний баланс обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" та подати його на затвердження сесії обласної ради.

11. Голові комісії з реорганізації обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" у встановленому чинним законодавством порядку забезпечити вжиття всіх необхідних заходів, щодо ліквідації та подання необхідних документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних записів, у тому числі:

11.1. Повідомлення в установленому чинним законодавством порядку працівників обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" про ліквідацію установи. Забезпечення дотримання соціально-правових гарантій працівників обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України.

11.2. Проведення інвентаризації майна обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора".

11.3. Проведення розрахунків з бюджетом, дебіторами та кредиторами за зобов`язаннями обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора".

11.4. Складання ліквідаційного балансу обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" та подання його на затвердження сесії обласної ради.

11.5. Надання державному реєстратору документів, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для проведення ліквідації обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора".

12. Нерухоме майно, яке обліковується на балансі обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора" (згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.05.2003 №747039), а саме: протитуберкульозний корпус літ. "А" пл. 2534,6 кв.м., пульмонологічний корпус літ. "Б" пл. 1059,0 кв.м., школа літ. "В" пл. 1941,5 кв.м., адмінкорпус літ. "Г" пл. 118,1 кв.м., харчоблок літ. "Д" пл. 878,5 кв.м., рентгенологічний корпус літ. "Е" пл. 392,6 кв.м., майстерня літ. "Ж" пл. 240,9 кв.м., гаражі літ. "З" пл. 204,7 кв.м., пральня-котельня літ. "Л" пл. 377,4 кв.м., вбиральня літ."К", передати на баланс обласного комунального некомерційного підприємства "Чернівецька обласна психіатрична лікарня".

13. Доручити голові обласної ради Івану МУНТЯНУ створити комісію з приймання-передачі нерухомого майна згідно пункту 12 цього рішення та затвердити відповідні акти приймання-передачі.

14. Доручити Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації укласти з закладами охорони здоров`я санаторного протитуберкульозного типу (на базі типу ОКМУ "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора") договори для направлення дітей на оздоровлення та лікування за прикладами укладання договорів про міжбюджетні трансферти, що діють між Чернівецькою обласною радою, Чернівецької обласною державною адміністрацією та іншими закладами охорони здоров`я.

15. Припинити право постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 9,4653 га, кадастровий номер 7310136900:55:005:0021 за обласною комунальною медичною установою "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора".

16. Передати в постійне користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 9,4653 га, кадастровий номер 7310136900:55:005:0021 обласному комунальному некомерційному підприємству "Чернівецька обласна психіатрична лікарня".

17. Доручити керівнику обласного комунального некомерційного підприємства "Чернівецька обласна психіатрична лікарня" здійснити необхідні реєстраційні дії з питань припинення та оформлення прав на відповідну земельну ділянку.

18. Виключити з переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області обласну комунальну медичну установу "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора".

19. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника голови обласної державної адміністрації Наталію ГУСАК, постійні комісії обласної ради з питань приватизації та управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (Любов ГОДНЮК), з питань охорони здоров`я, праці, соціального захисту населення та підтримки учасників АТО і членів їх сімей (Ігор МАЛИШЕВСЬКИЙ).

Не погоджуючись із таким рішенням, позивачем подано адміністративний позов про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.97 року № 280/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях, визначені статтею 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, пунктом 20 частини 1 вказаної статті передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради розглядаються питання щодо вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

В силу вимог ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.

Обласна комунальна медична установа "обласний дитячий протитуберкульозний санаторій Садгора" є об`єктом права спільної власності територіальних громад Чернівецької області, управління якою здійснює Чернівецька обласна рада.

Отже, до повноважень Чернівецької обласної ради відноситься питання управління об`єктом права спільної власності територіальних громад Чернівецької області комунальної медичної установи "обласний дитячий протитуберкульозний санаторій Садгора". Реалізація такого повноваження відбувається через прийняття відповідних рішень на пленарних засіданнях обласної ради.

Як встановлено судом, Чернівецькою обласною радою було прийнято рішення від 04.02.2020 року №13-36/20 "Про ліквідацію обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитурбекульозний санаторій Садгора та обласної комунальної медичної установи "Обласний дитячий протитурбекульозний санаторій Садгора".

Зі змісту вказаного рішення видно, що воно прийнято відповідно до статті 90 Бюджетного кодексу України, пункту 20 частини 1 статті 43, частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України від 28.12.2014 №76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", Закону України від 19.10.2017 №2168-VІІІ "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", пункту 19 Загального положення про санаторно-курортний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року №805, з метою оптимізації мережі обласних закладів охорони здоров`я, їх ефективного утримання, раціонального використання бюджетних коштів, враховуючи клопотання обласної державної адміністрації від 03.01.2020 № 01.12/18-10 та висновки постійних комісій обласної ради з питань приватизації та управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 23.01.2020, з питань охорони здоров`я, праці, соціального захисту населення та підтримки учасників АТО і членів їх сімей від 30.01.2020.

В той же час, позивач вважає, що зазначене рішення Чернівецької обласної ради є протиправним, з тих підстав, що воно суперечить нормам Конституції України та порушує інтереси територіальної громади м. Чернівці щодо забезпечення належної медичної допомоги, зокрема дітей, хворих тяжкою недугою.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Так, частиною 1 статті 49 Конституції України визначено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті Конституції України, Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Аналіз наведеної норми дає змогу дійти висновку, що органи місцевого самоврядування, при здійснені покладених на них Державою управлінських функцій, спрямованих на створення умов для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, що впроваджуються, окрім іншого, і через прийняття відповідних рішень, обмежені у праві скорочувати існуючу мережу державних і комунальних закладів охорони здоров`я.

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Статтею 24 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначено надання медичної допомоги хворим на соціально небезпечні інфекційні хвороби, в тому числі особи, які хворіють на соціально небезпечні інфекційні хвороби, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, періодичним обстеженням і медичному нагляду.

Стаття 25 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", визначено оздоровлення та соціальний захист хворих на туберкульоз і членів їх сімей, зокрема оздоровлення хворих на туберкульоз проводиться у спеціалізованих протитуберкульозних санаторіях безоплатно (за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів).

Закон України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності, спрямованої на протидію виникненню і поширенню захворювання на туберкульоз, забезпечення медичної допомоги хворим на туберкульоз, і встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері протидії захворюванню на туберкульоз.

Статтею 3 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" закріплено основні засади державної політики у сфері протидії захворюванню на туберкульоз, а саме :

- протидія захворюванню на туберкульоз є складовою державної політики щодо забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, реалізації державних цільових програм лікування найбільш поширених небезпечних для здоров`я і життя людини захворювань, проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів з метою ранньої діагностики захворювань, надання гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги;

- здійснення протитуберкульозних заходів, забезпечення кожному громадянину в разі захворювання на туберкульоз безоплатності, доступності та рівних можливостей отримання відповідної медичної допомоги належать до завдань центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018-2021 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України №1011 від 27.12.2017 року "питання протидії туберкульозу в Україні є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров`я і соціального розвитку. Боротьба з туберкульозом є предметом міжнародних зобов`язань України".

Про це було зазначено також і в Державній стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції\СНІДУ, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України №1414-р від 27.11.2019 року. Так, в преамбулі цього нормативно-правового акту вказано, що "на шляху до інтеграції із світовою та європейською спільнотами ключовим пріоритетом державної політики у сфері охорони здоров`я та соціального розвитку є протидія захворюванням, які спричиняють найбільший негативний соціально-демографічний та економічний вплив".

В рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 року №5-р/2018 (справа №1-4/2018 (2792/15) суд вказує, що "у Доповіді "Верховенство права", схваленій Європейською Комісією "За демократію через право" на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev), також зазначено, що держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути … проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44); юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними (пункт 46); юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись узятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття "законні очікування") (пункт 48).

Як вже зазначалося вище закони України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" та "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначають правові, організаційні та фінансові засади діяльності, спрямованої на протидію виникненню і поширенню захворювання на туберкульоз, забезпечення медичної допомоги хворим на туберкульоз, і встановлюють права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері протидії захворюванню на туберкульоз. До цих законів жодних змін, пов`язаних з можливість органу місцевого самоврядування уникнути обов`язку забезпечити належне матеріально-технічне та фінансове забезпечення дитячих протитуберкульозних закладів не вносилось. А тому, виходячи з мотивувальної частини рішень Конституційного Суду України відповідач повинен виконувати покладені на нього функції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 (донька позивача) інвалід з дитинства. З перших років життя двічі на рік проходить лікування в даному санаторії. Для життя і здоров`я цією дитини надзвичайно важливе регулярне лікування та профілактика.

Рішенням про ліквідацію санаторію відповідач фактично ставить під загрозу життя дітей хворих на туберкульоз. Окрім того, варто зазначити, що в період епідемії коронавірусу, який в першу чергу вражає горло, дихальні шляхи та легені, дітям особливо важливо бути під наглядом лікарів.

Суд враховує приписи частин першої, другої статті 2 КАС України, згідно з якими завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Також суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. передбачений механізм захисту та реалізації закріплених прав і свобод через механізм Європейського суду з прав людини. Захист права на здоров`я безпосередньо Конвенцією 1950 р., як й інших соціально-економічних прав, не передбачається, але звернення за захистом цього права можливе відповідно до низки статей Конвенції 1950 р. і така практика Європейського суду з прав людини існує, зокрема, при порушенні права на: життя (ст. 2 Конвенції), заборону тортур (ст. 3), права на свободу та особисту недоторканність (ст. 5), права на справедливий судовий розгляд (ст. 6), права на повагу до особистого і сімейного життя, на недоторканність житла (ст. 8).

З практики Європейського суду з прав людини можна зробити висновок, що право на здоров`я має комплексний характер і включає: право на інформацію та конфіденційність інформації про стан здоров`я; право на медико-соціальну допомогу; право на згоду на лікування та медичне втручання; право на сприятливе екологічне середовище, яке впливає на стан здоров`я та інше. Таким чином, відношення права на здоров`я до соціально- економічних прав носить суб`єктивний характер.

Реалізація права на життя не можлива без реалізації права на здоров`я. Адже нормальне біологічне та соціальне функціонування людини не можливе без здоров`я. Реалізація права на життя у повному об`ємі можливо лише при гарантуванні права на здоров`я.

Право на життя захищається у ст. 2 Конвенції. При цьому згідно зі сталою практикою ЄСПЛ це право вважається порушеним не тільки у разі позбавлення життя, але і при серйозних пошкодженнях організму людини, які не спричинили його смерть, але представляли серйозну загрозу його життю. Держава повинна не тільки утримуватися від умисного позбавлення людини життя, але і дотримуватися позитивного зобов`язання захищати життя людини від посягань третіх осіб або від ризику хвороби, яка може спричинити смерть. Одним з аспектів реалізації права на здоров`я є ненадання своєчасної адекватної і необхідної медичної допомоги.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі "Смирнов проти України" від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі "Єрохіна проти України" від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КАС України. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 Незалежність, дієвість та роль суддів , ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13.10.1994 року, судді, зокрема, зобов`язані проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою, і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, в адміністративному судочинстві обов`язок доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності покладено на суб`єкта владних повноважень, тобто у даному випадку на відповідача - Чернівецьку обласну раду.

Однак відповідачем не було подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В даному випадку відповідачем-суб`єктом владних повноважень не було подано відзив на позов, при цьому без зазначення причин його неподання.

Станом на день вирішення судом цього спору від відповідача до суду жодних документів не надходило.

Указане кваліфікується судом як визнання позову, що, в свою чергу, також дає підстави для прийняття рішення про його задоволення.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1670931369.1 від 08.04.2020 року (а.с. 1).

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення XXXVI сесії Чернівецької обласної ради VІІ скликання №13-36/20 від 04.02.2020 року "Про ліквідацію обласного комунального некомерційного підприємства "Обласний дитячий протитурбекульозний санаторій Садгора".

3. Стягнути з Чернівецької обласної ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у розмірі 840,80 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Чернівецька обласна рада (вул. Грушевського, 1, м. Чернівці, 58010, Код ЄДРПОУ 25081241)

Суддя І.В. Маренич