Постанова

від 26.05.2020 по справі 922/4324/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. Справа № 922/4324/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №901 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2020 року, ухвалене в приміщенні вказаного суду суддею Лавровою Л.С., повний текст якого складено 02.03.2020 року, у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю " КОРТ-07", м. Ізюм,

про стягнення штрафу в сумі 278 910,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2019 до господарського суду звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " КОРТ-07" штраф в розмірі 278 910,00 грн., за договором 164/2019-ЦЮ від 21.10.2019 про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору 164/2019-ЦЮ від 21.10.2019 про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів в частині порушення строку виконання ремонту колінчатого валу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.02.2020 року позовні вимоги АТ "Українська залізниця" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРТ-07" (64306, Харківська область, м.Ізюм, вул.Кооперативна, буд.2/2, код ЄДРПОУ 34987976) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (031150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) штраф у розмірі 278910,00 гривень, за договором 164/2019-ЦЮ від 21.10.2019 про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів та судовий збір у розмірі 4183,65 гривень.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору 164/2019-ЦЮ від 21.10.2019 про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів в частині порушення строку виконання ремонту колінчатого валу.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що у даному випадку наявна одностороння відмова ТОВ "КОРТ-07" від виконання умов договору 164/2019-ЦЮ від 21.10.2019 про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів, а нарахована позивачем сума штрафу відповідно до п. 8.2 Договору є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено сплату штрафу лише за необґрунтовану відмову від виконання зобов`язання, і відповідач не відмовлявся від їх виконання, а у зв`язку з несправністю обладнання, пропонував перенести строк їх виконання.

Також відповідач зазначає, що обладнання фактично не було передано позивачем для проведення ремонту і відповідний акт приймання обладнання в ремонт, складення якого вимагається за умовами договору - не складався.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

21.10.2019 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" ("Замовник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРТ-7" ("Виконавець") укладено договір № 164/2019-цю про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів (надалі - Договір). За умовами договору, відповідач зобов`язався надати послуги з ремонту технічного обслуговування залізничного транспорту пов`язаного обладнання та супутні послуги - код ДК 021:2015:50220000-3 (послуги з ремонту колінчастих валів дизелів 5Д49 з комплектацією вкладишами) переданого Виконавцю Замовником в особі фактичних Отримувачів, згідно з Специфікацією (Додаток № 1 до цього Договору), Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (Додаток № 2 до цього Договору), Протоколу узгодження цін (Додаток 3 до цього Договору), Технічними вимогами (Додаток 4 до цього Договору), які є невід`ємною частиною Договору, у порядку та строки, визначені цим Договором, а Замовник зобов`язався прийняти надані Послуги та здійснити оплату у порядку та на умовах, визначених даним Договором (п. 1.1 Договору).

У відповідності до умов даного Договору, послуги надаються ТОВ "КОРТ-7" відповідно до Правил капітального ремонту КР-1, КР-2 тепловозів 2ТЕ116, затверджених наказом Укрзалізниці від 10.10.2005 № 505-ЦВ, правил технічного обслуговування та поточних ремонтів тепловозів 2ТЕ116, затверджених наказом Укрзалізниці від 20.03.2013 № 075-Ц/од. Технічних умов ТУ У 28.5-38322361-003:2017 або еквіваленту. Найменування, опис, обсяг Послуг визначається у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), яка є невід`ємною частиною даного Договору. (п.1.2. договору).

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 ціна Договору визначена у Специфікаціях, яка включає в себе вартість заміни складових частин Обладнання та складає 2.789.100,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість за ставкою 20 % - 464.850,00 грн.

Відповідно до п. 5.3 Договору здача та приймання обладнання в ремонт оформлюється Актом приймання обладнання в ремонт (за формою згідно з Додатком 9 до цього Договору), який підписують уповноважені представники Замовника і Виконавця.

Згідно з Актом приймання-передачі від 31.10.2019 р. Замовник передав, а Виконавець прийняв на ремонт наступне обладнання: колінчатий вал дизеля Д49 №8194; колінчатий вал дизеля Д49 №837; колінчатий вал дизеля Д49 №3434.

Листом від 05.11.19 за вих. № 0511/019 ТОВ "Корт-07" повідомив позивача про наявність технічних неполадок обладнання, що стались на виробництві підприємства та які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором № 164/2019-цю від 21.10.2019, що укладені з АТ "Укрзалізниця" з ремонту колінчатих валів у м. Прага. Відповідно до чого виконати ремонт колінчатих валів згідно вище вказаного договору у строк до 31.12.2019 у ТОВ "Корт-7" немає технічної можливості (а.с.41).

Відповідно до акту приймання-передачі від 12.11.19, ТОВ КОРТ-07 повернуло, а ВП "Локомотивне депо ім.Шевченка" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" прийняло обладнання без виконання ремонтних робіт.

Згідного другого листа відповідача від 15.11.2019 вих. № 1511/019 ТОВ "Корт-07" стверджує, що характер технічних неполадок обладнання, які сталися на виробництві Виконавця є таким, що унеможливлює виконання зобов`язань за договором № 164/2019-цю від 21.10.2019 та є однією з обставин, що передбачено у п. 9.1 Договору, у зв`язку з чим жодна сторона не несе відповідальності зі неповне або часткове невиконання будь-яких умов цього договору у разі настання наступних обставин: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору, дії або бездіяльність державних органів та її представників, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, оголошення військового стану, антитерористична операція, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсії, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме епідемія, циклон, ураган, буревій, повінь, пожежа, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством.

Відповідач, в обґрунтування своєї позиції, посилався на неможливість виконання ремонту, передбаченого Договором, через відсутність технічної можливості у фірми BERK CZ s.r.o., офіційним дистриб`ютором якої є ТОВ "Корт" для поставки на ремонт колінчастих валів з посиланням на лист BERK CZ s.r.o., який місцевим господарським судом не брався до уваги, оскільки судом визнано цей лист перекладом на українську мову без відповідного нотаріального посвідчення.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що подані відповідачем копії документів не засвідчені належним чином (відсутня дата на ПІБ особи, яка засвідчила копії).

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, подані відповідачем копії доказів містять печатку підприємства відповідача та підпис директора відповідача.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Передбачена статтею 77 ГПК України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Порядок засвідчення копій документів, визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55).

Відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Зазначеним вище способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа.

Фактично, подані відповідачем копії документів були засвідчені словом "копія вірна", особистим підписом директора відповідача та скріплені печаткою підприємства відповідача.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд у даному випадку, суворо трактуючи положення національного стандарту та не приймаючи докази відповідача вдався до надмірного формалізму.

В той же час, до апеляційної скарги відповідачем додані тотожні поданим місцевому господарському суду копії документів, які завірені належним чином, у зв`язку з чим, колегія суддів приймає подані відповідачем докази як належні.

Щодо відсутності нотаріального засвідчення перекладу листа BERK CZ s.r.o. (а.с. 107 ), то з матеріалів справи вбачається, що цей лист складено на українській мові, а тому не потребує нотаріального посвідчення та є доказом у розумінні статті 73 ГПК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, припинення чи зміна зобов`язання, якщо це передбачено договором або законом, сплата неустойки. За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.8.1 Договору, сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором. Згідно з п.8.2 Договору сторони передбачили, що у разі односторонньої не обґрунтованої відмови від виконання своїх зобов`язань за цим Договором Виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від загальної ціни цього Договору.

Отже, сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від ціни позову як санкцію за не обґрунтовану відмову Виконавця від виконання зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору сторонами обумовлено сплату штрафу лише у випадку необґрунтованої відмови виконавця від виконання зобов`язання, проте, з матеріалів справи, зокрема листів відповідача на адресу позивача, вбачається, що виконавець не відмовлявся від виконання зобов`язань за договором, а у зв`язку із несправністю обладнання ініціював зміну строків виконання зобов`язання.

За викладених обставин, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для застосування до відповідача штрафних санкції у вигляді штрафу, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в постанові суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Вищевказані обставини залишились поза увагою місцевого господарського суду, що призвело до прийняття невірного рішення про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2020 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.06.2020

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя М.М. Слободін