Постанова

від 01.06.2020 по справі 922/3475/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2020 р. Справа № 922/3475/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Либідь-Маркет" (вх. № 530 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3475/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Бринцевим О.В., повний текст рішення складено 21.01.2020)

за позовом Харківської міської ради, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-Маркет", м.Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Аеробуд", м.Київ,

про стягнення 1 520 619,44 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2019 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Либідь-Маркет", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 1 520 619,44 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Либідь-Маркет" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 1 520 619,44 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 22 809,29 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з набуттям ТОВ "Либідь-Маркет" у власність нежитлової будівлі літ. "А-2", до останнього перейшло право користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:028:0014, площею 0,7340 га, яка була виділена в натурі для експлуатації та обслуговування нежитловою будівлі літ. "А-2".

ТОВ "Либідь-Маркет" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги доводи відповідача, який посилався на те, що з дати придбання товариство не використовує земельну ділянку загальною площею 1102,7 кв.м по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові , не отримувало дозволу та не розробляло технічної документації щодо відведення земельної ділянки, не отримувало нормативно-грошової оцінки, право користування землею за товариством не зареєстровано. Межі земельної ділянки під спорудою не визначені та площа такої земельної ділянки займає незначну частину всієї земельної ділянки. ТОВ "Либідь-Маркет" використовує виключно земельну ділянку, розташовану під придбаною спорудою. ТОВ "Либідь-Маркет" не набував права користування та не користується земельною ділянкою. На вказаній земельній ділянці знаходиться майно ПрАТ Аеробуд , яке розташоване по всій території земельної ділянки та постійно використовується товариством в господарській діяльності, на підтвердження чого були надані відповідні докази. Натомість суд відхилив такі докази та взяв до уваги акт обстеження земельної ділянки, наданий позивачем до позову, який був складений за відсутності уповноважених осіб ТОВ "Либідь-Маркет", в зв`язку з чим відповідач був позбавлений висловити свої зауваження до нього.

Також зазначає, що оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, в свою чергу не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а ПрАТ Аеробуд є фактичним користувачем земельної ділянки, тому й суб`єктом плати за землю є останній.

Крім того, як зазначає скаржник, до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори вимоги за якими безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна. Тому правила виключної підсудності не поширюються на спір щодо стягнення на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати. До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності. Відповідно до ч.1 ст.279 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

21.02.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1765), в якому Харківська міська рада проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що ані відповідачем, ані третьою особою не надано доказів знаходження іншого нерухомого майна, крім нежитлової будівлі літ. А-2 на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:03:028:0014, право власності на яке зареєстроване за відповідачем. У справі, що розглядається, відповідач правомірно володіючи нежитловою будівлею по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові користується земельною ділянкою під вказаним об`єктом нерухомого майна, яка є об`єктом нерухомого майна. Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно, у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на земельну ділянку, на якій розміщено вказаний об`єкт нерухомого майна. Цього обов`язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі. Також зазначає, що враховуючи те, що земельна ділянка вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові є об`єктом нерухомого майна, а підставою звернення Харківської міської ради до суду із вказаним позовом є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання спірної земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства, вказаний спір підсудний Господарському суду Харківської області.

29.05.2020 до суду від ТОВ "Либідь-Маркет" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№5281), в якому відповідач просить визнати причини неявки представника відповідача поважними, відкласти розгляд скарги за межі оголошеного карантину посилаючись на те, що на сьогоднішній день сполучення транспорту в країні не відновлено, що не дає змоги прибути до судового засідання осіб, що забезпечують участь в судовому засіданні товариства.

Представник позивача у судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечував.

Розглянувши зазначене вище клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на наступне.

У Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 вказано верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку відповідачем не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення даного апеляційного провадження в даному судовому засіданні.

Водночас, судом враховується, що у апеляційній скарзі ТОВ Либідь-Маркет чітко викладено свою позицію щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Слід зазначити, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно з правилами ст.197 ГПК України, не заявивши відповідного клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду або поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-IX).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів з 01.06.2020 більшість областей України перейшла до третього етапу послаблення карантину. Епідемічна ситуація в більшості областей дала змогу з 1 червня, зокрема запустити міжобласне автомобільне сполучення та залізничні перевезення, про що було завчасно повідомлено у всіх засобах масової інформації.

Крім того, 22.05.2020 ТОВ "Либідь-Маркет" було подано до суду клопотання про надіслання сканкопій матеріалів судової справи №922/3475/19 на електронну адресу, зазначену в клопотанні, та 26.05.2020 відповідні сканкопії було надіслано відповідачу. Таким чином відповідач мав технічну можливість ознайомитись з матеріалами справи дистанційно та був обізнаний з матеріалами судової справи завчасно.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 про призначення справи до розгляду доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Колегія суддів також бере до уваги, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Либідь-Маркет" (вх. № 530 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3475/19 було відкрито ухвалою суду ще 14.02.2020, і за клопотаннями ТОВ "Либідь-Маркет" та Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" розгляд справи відкладався ухвалою суду від 19.03.2020.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 1102,7 кв.м по вул . Франтішка Крала, 33 у м. Харкові належить на праві приватної власності ТОВ "Либідь-Маркет" на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигрін А.О., індексний номер 7956. Право власності на вказану будівлю 17.02.2017 зареєстровано за відповідачем в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою від 12.08.2019 №177068560 (т.1 а.с.19-20).

Згідно інформації Відділу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 23.07.2018 №2435/116-18 на земельну ділянку по вул . Франтішка Крала, 33 у м. Харкові не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку (т.1 а.с.25).

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Харпківській області від 06.09.2018 ТОВ "Либідь-Маркет" не обліковується в Східній ОДПІ м.Харкова платником плати за землю за земельну ділянку по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові (т.1 а.с.26).

Згідно інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 25.07.2018 №5159/0/225-18 рішення Харківської міської ради щодо надання у користування (продажу), надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Либідь-Маркет" та припинення права користування земельною ділянкою по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові не приймалось. Договори оренди землі Департаментом не укладались (т.1 а.с.24).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру від 13.08.2019 №НВ-0003584412019 на земельну ділянку по вул . Франтішка Крала, 33 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:03:028:0014, датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 23.05.2013. Цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15); категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (адміністративні приміщення). Площа земельної ділянки складає 0,7340 га (т.1 а.с.21).

Як зазначає позивач, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на зазначену земельну ділянку та відповідно до положень ст.12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки за адресою: м.Харків, вул. Франтішка Крала, 33 (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014) від 12.08.1019 Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, ТОВ "Либідь-Маркет" з 17.02.2017 по теперішній час використовує земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.125, 126 Земельного кодексу України. Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,7340 га (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014) по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові розташована одна нежитлова будівля літ. А-2 , право власності на яку зареєстроване за ТОВ "Либідь-Маркет" (т.1 а.с.30-31).

ТОВ "Либідь-Маркет", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законом порядку, не оформило речового права на вказану земельну ділянку. У період з 01.03.2017 по 30.09.2019 не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

12.12.2019 від Харківської міської ради до Господарського суду Харківської області надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 1 520 619,44 грн, посилаючись на те, що у прохальній частині позовної заяви помилково зазначено суму безпідставно збережених коштів у розмірі 1 618 723,02 грн.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на неправомірне застосування судом першої інстанції норм ст.30 ГПК України щодо виключної підсудності даної справи Господарському суду Харківської області.

Зазначає, що місцезнаходженням ТОВ "Либідь-Маркет" є: м.Київ, пр.Голосіївський, буд.6. Харківська міська рада звернулась з позовом до Господарського суду Харківської області про стягнення з ТОВ "Либідь-Маркет" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, яка розташована за адресою: м.Харків, вул. Франтішка Крала, 33. До спорів що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна. Правила виключної підсудності не поширюються на спір щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.

Відповідно до ст.279 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи , який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Враховуючи те, що відповідач в суді першої інстанції не заявляв про непідсудність даної справи Господарському суду Харківської області та не обґрунтував поважність причин неподання відповідної заяви до суду першої інстанції, колегія суддів не розглядає наведені посилання апелянта.

Щодо розгляду спору по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельним кодексом України в статті 206 визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Податковим кодексом України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 Цивільного кодексу України та статтею 120 Земельного кодексу України.

Так, ст.377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ч.1, 3, 4, 9 ст. 79 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до загальних положень ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

При цьому у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Статтею 90 Земельного кодексу України закріплено, що власники земельних ділянок мають право:

а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність;

б) самостійно господарювати на землі;

в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі;

ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Норми ст.90 Земельного кодексу України, у випадку використання земельних ділянок, особами, що не є їх власниками, кореспондуються з нормами статті 96 цього ж кодексу відповідно до якої землекористувачі, зокрема, зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

При цьому, ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

ТОВ "Либідь-Маркет" використовує спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав, а саме укладеного між ним та власником (Харківською міською радою) договору оренди.

Таким чином, Харківська міська рада, як власник спірної земельної ділянки мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок неоформлення між сторонами відносин щодо її використання в порядку встановленому законом.

Разом з тим, Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зазначені правові позиції щодо кондикційних зобов`язань є усталеними, неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Дана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

В матеріалах справи наявні Витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.08.2019 та з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,7340 га, розташованої за адресою: м .Харків, вул. Франтішка Крала, 33 (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014) від 18.06.2019, які свідчить про те, що спірна земельна ділянка є сформованою з 23.05.2013.

За таких обставин, ТОВ Либідь-Маркет дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові , і збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 1102,7 кв. м по вул . Франтішка Крала, 33 у м. Харкові . Передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутність укладеного у спірний період договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "Либідь-Маркет" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.06.2019 №1007/0/45-19, виданого Відділом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Так, розмір орендної плати за період з 01.03.2017 по 31.12.2017 складає 490 522.40 грн, за період з 01.01.2018 по 30.09.2019 складає 1 030 097,04 грн, загалом 1 520 619,44 грн (т.1 а.с.27-29).

Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст.206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

ТОВ Либідь-Маркет як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 520 619,44 грн, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на те, що з дати придбання товариство не використовує земельну ділянку загальною площею 1102,7 кв.м по вул. Франтішка Крала , 33 у м. Харкові , ТОВ "Либідь-Маркет" використовує виключно земельну ділянку, розташовану під придбаною спорудою, на вказаній земельній ділянці знаходиться майно ПрАТ Аеробуд , і саме ПрАТ Аеробуд є фактичним користувачем земельної ділянки, тому й суб`єктом плати за землю є останній, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази знаходження на спірній ділянці іншого нерухомого майна, крім нежитлової будівлі літ. "А-2". Наявні в матеріалах справи фотознімки не є належними доказами в розумінні ст.76 ГПК України, якою визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, надана ПрАТ "Аеробуд" довідка від 02.12.2019 №02/15/19 свідчить про факт обліку основних засобів (24 побутових вагончиків) на балансі ПрАТ "Аеробуд", а з наданих фотографій неможливо встановити чи дійсно це майно (побутові вагончики) знаходяться на спірній земельній ділянці та чи дійсно вони належать ПрАТ "Аеробуд". Крім того, побутові вагончики не відповідають ознакам нерухомого майна, а є рухомим майном, яке може знаходитися на спірній земельній ділянці на підставі, але невиключно, договору оренди, зберігання, охорони та інших цивільно-правових угод, укладених між ТОВ "Либідь-Маркет" та ПрАТ "Аеробуд" .

Щодо посилання відповідача на рішення 29 сесії 5 скликання Харківської міської ради "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 24.12.2008 №356/08, та рішення 31 сесії 6 скликання Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 26.02.2014 №1473/14, відповідно до яких надано ЗАТ "Аеробуд" в оренду строком до 01.02.2019 земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкові, площею 0,7340 га (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014) за рахунок земель промисловості для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (адміністративні приміщення) (літ. А-2) по вул. Франтішка Крала , 33 у м . Харкові , колегія суддів зазначає, що сам по собі факт прийняття позивачем рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки не свідчить про укладання договору оренди з ЗАТ "Аеробуд" (правонаступником якого є ПрАТ "Аеробуд"), оскільки відповідно до діючого законодавства договір оренди землі є укладеним з дати його державної реєстрації. Договору купівлі-продажу №7956 від 17.02.2017, на підставі якого відповідач набув у власність нежитлову будівлю літ. "А-2", площею 1102,7 кв.м по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові , відповідачем до матеріалів справи надано не було. Однак дані обставини підтверджені інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.08.2019.

Передача відповідачеві права власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" автоматично призвела до фактичного набуття ТОВ "Либідь-Маркет" і майнових прав володіння і користування спірною земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля, тому, твердження відповідача, що ним використовується лише земельна ділянка під спорудою, є необґрунтованим та безпідставним.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3475/19 без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Либідь-Маркет" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3475/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.06.2020.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова