Постанова

від 26.05.2020 по справі 320/9191/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 травня 2020 року

м. Київ

справа № 320/9191/18

провадження № 61-5674св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2018 року у складі судді Іваненко О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 16 липня 2014 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір-замовлення на інформаційно-довідкове обслуговування, за умовами якого ОСОБА_2 як замовник доручила ОСОБА_1 як виконавцеві здійснення консультаційного та інформаційно-довідкового обслуговування, пов`язаного із продажем корпоративних прав ТОВ Агрофірма Овочівник , яка розташована за адресою: вул. Продольна, 1, с. Нове, Мелітопольський район, Запорізька область . Після укладення цього договору відповідачка передала їй копії правовстановлюючих документів на корпоративні права ТОВ Агрофірма Овочівник та документи на нерухоме майно, яке було зареєстровано за цим товариством.

Однак у серпні 2018 року вона довідалась про те, що у вересні 2015 року відповідачка самостійно, без її попередження, продала майно товариства і корпоративні права на нього ОСОБА_3 , внаслідок чого були внесені зміни у склад засновників цього товариства. Продаж відбувся за ціною 5 504 260 грн.

Згідно з пунктами 1.2, 4.2 договору-замовлення на інформаційно-довідкове обслуговування від 16 липня 2014 року ОСОБА_2 повинна була сплатити їй 5 % від ціни продажу майна. Відповідачці належить 83 % відповідно до її частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Овочівник , що еквівалентно 4 568 535,80 грн. Із цієї суми 5 % у вигляді винагороди за її послуги становить 228 426,79 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 228 426,79 грн.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .

Заяву мотивовано наявністю підстав щодо того, що відповідачка може здійснити відчуження належного їй майна з метою уникнення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення її позовних вимог. Це випливає з недобросовісності дій ОСОБА_2 , оскільки відповідачка не повідомила її про продаж майна, яке саме нею за договором мало бути продано за дорученням клієнта, та наразі ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань щодо оплати її послуг у сумі 228 426,79 грн згідно з укладеним договором.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровану на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 26 листопада 2004 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровану на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 26 листопада 2004 року.

Ухвалу суду мотивовано тим, що метою забезпечення позову у цій справі є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачки від можливих недобросовісних дій з боку відповідачки, забезпечення позивачці реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2018 року у цій справі змінено та доповнено резолютивну частину вказівкою про накладення арешту в межах ціни позову - 228 426 грн.

У решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтував висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, дотримався норм процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні. Проте, зважаючи на вимоги щодо співмірності при застосуванні заходів забезпечення позову, суд вважав за необхідне обмежити арешт ціною позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки відповідності вжитих заходів забезпечення позову позовним вимогам ОСОБА_1 . В оскаржуваних судових рішеннях відсутні посилання на докази, які мали бути надані позивачкою на підтвердження ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 320/9191/18.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2019 року, ОСОБА_1 заперечувала проти доводів касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення вважала законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини, встановлені судами

05 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровану на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 26 листопада 2004 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім цього, як роз`яснено Верховним Судом України у пункті 10 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, а відповідач фактично не позбавлений користуватись спірним майном за винятком відчуження такого.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначила про наявність між нею та ОСОБА_2 договірних зобов`язань, які відповідачка не виконала. Так, за умовами договору-замовлення на інформаційно-довідкове обслуговування від 16 липня 2014 року, копія якого наявна у матеріалах справи, ОСОБА_2 доручила ОСОБА_1 здійснення консультаційного та інформаційно-довідкового обслуговування, пов`язаного із продажем корпоративних прав ОСОБА_2 у ТОВ Агрофірма Овочівник , яке розташоване за адресою: вул. Продольна, 1, с. Нове, Мелітопольський район, Запорізька область.

Згідно з пунктами 1.2, 4.2 договору-замовлення на інформаційно-довідкове обслуговування від 16 липня 2014 року ОСОБА_2 повинна була сплатити ОСОБА_1 5 % від ціни продажу майна.

Відповідачка не заперечувала проти укладення вищевказаного договору та факту відчуження її корпоративних прав.

Суди попередніх інстанцій вважали, що вжиття заходів забезпечення позову щодо майна відповідачки в межах заявлених ОСОБА_1 вимог буде спрямоване на реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає, що ОСОБА_1 належним чином обґрунтувала існування об`єктивних ризиків невиконання чи утруднення виконання у майбутньому можливого рішення суду у цій справі.

З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції у незміненій частині та апеляційного суду щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачці нерухоме майно є обґрунтованими, оскільки такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений чинним законодавством України та є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідним і достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення, а невжиття заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Оскільки доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 , яким апеляційний суд надав належну оцінку, висновки апеляційного суду є достатньо обґрунтованими, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно аналізувати ті ж самі аргументи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми статей 150-152 цього Кодексу, і задовольнили заяву позивачки про забезпечення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2018 року у незміненій частині та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець