Постанова від 21.05.2020 по справі 920/551/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/551/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явились

відповідача 1 - не з`явились

відповідача 2 - не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 (судді:

Сулім В.В. (головуючий), Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.)

та рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області

до: 1. Комунального закладу Путивльської районної ради Сумської області "Путивльська дитячо-юнацька спортивна школа"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Елітбуд"

про визнання недійсним договору від 19.11.2018 № 12 на закупівлю робіт з капітального ремонту,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У червні 2019 року Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області (далі - Держаудитслужба, Позивач) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір від 19.11.2018 № 12 на закупівлю робіт з капітального ремонту спорткомплексу за адресою: проспект Іоанна Путивльського, 2, м. Путивль, Сумська область, загальною вартістю 6 149 999 грн 00 коп., укладений між Комунальним закладом Путивльської районної ради Сумської області "Путивльська дитячо-юнацька спортивна школа" (далі - КЗ Путивльської райради "Путивльська ДЮСШ", Відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Елітбуд" (далі - ТОВ "Будівельна фірма "Елітбуд", Відповідач 2).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладений з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" з огляду на те, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (частина четверта статті 36 Закону), а договір про закупівлю укладений з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) є нікчемним.

Також Позивач посилався на те, що в ході проведення моніторингу закупівлі було встановлено й інші порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 920/551/19 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Ухвалюючи рішення від 10.09.2019 у справі № 920/551/19 Господарський суд Сумської області дійшов наступних висновків:

- визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав Позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону;

- з позовної заяви не вбачається, на захист якого права звернувся Позивач оскільки він не вимагає застосувати наслідки недійсності правочину, який вважає нікчемним, а виключно констатує порушення вимог статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні договору № 12 від 19.11.2018;

- частиною четвертою статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено заборону на зміну істотних умов договору (предмет, ціна, строк виконання робіт, тощо) порівняно зі змістом тендерної пропозиції, а не на формальне викладення пунктів та розділів договору у редакції, що відрізняється від проекту договору, який є додатком до тендерної документації та тендерної пропозиції, якщо при цьому не змінюються істотні умови договору, а Закон не містить заборони на уточнення редакції пунктів проекту договору при погодженні його умов між замовником та переможцем торгів, якщо внаслідок цього не змінюються істотні умови договору;

- Відповідачами при укладенні договору № 12 від 19.11.2018 дотримано вимог частини четвертої статті 36 цього Закону, а істотні умови договору про закупівлю не відрізняються від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі;

- визнання недійсним договору через формальне викладення пунктів та розділів договору у редакції, що відрізняється від проекту договору, який є додатком до тендерної документації та тендерної пропозиції, коли при цьому не змінюються істотні умови договору, на думку суду, не відповідає принципу верховенства права та справедливості як одної із основних засад права;

- порушення інтересів держави, порушення інтересів інших осіб укладенням договору від 19.11.2018 № 12 на закупівлю робіт з капітального ремонту спорткомплексу за адресою: проспект Іоанна Путивльського, 2, м. Путивль, Сумська область, загальною вартістю 6 149 999 грн 00 коп., як і порушення принципів, визначених статею 3 Закону судом не встановлено.

2.3. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погодилась з висновками Господарського суду міста Києва залишивши його рішення у справі № 920/551/19 без змін, а апеляційну скаргу Держаудитслужби без задоволення з тих міркувань, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1 . У касаційній скарзі Держаудитслужба просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 920/551/19 та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір від 19.11.2018 про закупівлю робіт з капітального ремонту спорткомплексу за адресою: проспект Іоанна Путивльського, 2, м. Путивль, Сумська область, загальною вартістю 6 149 999 грн 00 коп., укладений між КЗ Путивльської райради "Путивльська ДЮСШ" та ТОВ "Будівельна фірма "Елітбуд".

При цьому скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. Держаудитслужба зазначає, що, на її думку, судом апеляційної інстанції не в повній мірі були досліджені та з`ясовані всі наведені Позивачем факти, які мають вирішальне значення для справи, та, як наслідок, прийнято незаконне та необґрунтоване рішення. В обґрунтування своєї позиції скаржник відзначає наступне:

- суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 щодо застосування частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, оскільки місцевий та апеляційний господарські суди зробили висновок про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, однак не вказали, який саме спосіб захисту буде належним та не з`ясували чи мають місце умови для встановлення належного способу захисту;

- суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про те, що з позовної заяви не вбачається на захист якого порушеного права звернувся Позивач, оскільки останній не вимагає застосувати наслідки недійсності правочину, який вважає нікчемним, не спростував наявність підстав для захисту порушених інтересів держави, а Держаудитслужба в повній мірі надала аргументовані докази того, за захистом якого порушеного права вона звернулася;

- суд зазначивши, що Закон України "Про публічні закупівлі" не містить заборони на уточнення редакції пунктів проекту договору при погодженні його умов між замовником та переможцем торгів якщо внаслідок цього не змінюються істотні умови договору дійшов помилкового висновку з огляду на те, що зміна умов в частині договірної ціни з твердої на динамічну змінює його істотні, адже встановлює інші умови оплати.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу представник КЗ Путивльської райради "Путивльська ДЮСШ" та ТОВ "Будівельна фірма "Елітбуд" наголошує, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів та просить залишити рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 920/551/19 без змін, а касаційну скаргу Держаудитслужби - без задоволення.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 08.10.2018 року КЗ Путивльської райради "Путивльська ДЮСШ" було опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель "Prozorro" за № UA-2018-10-08-002073-с оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту спорткомплексу за адресою: проспект Іоанна Путивльського, 2 в. м. Путивль Сумської області.

4.2. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 6 685 928,00 UAH. Строк виконання робіт з 01.11.2018 року до 31.12.2019 року.

4.3. У відкритих торгах взяли участь п`ять учасників - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міхбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Елітбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ронгбуд", Фізична особа-підприємець Біцак Ю.О. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграл".

4.4. За результатами електронного аукціону та засідання тендерного комітету закладу "Путивльська дитячо-юнацька спортивна школа" (протокол засідання № 6 від 30.10.2018) переможцем було визначено ТОВ "Будівельна фірма "Елітбуд" з ціновою пропозицією 6 149 999,00 грн, з яким в подальшому укладено договір № 12 від 19.11.2018 року, відповідно до умов якого замовник (Відповідач 1) доручає, а генпідрядник (Відповідач 2) забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту: капітальний ремонт спорт комплексу за адресою: проспект Іоанна Путивльського, 2 в. м. Путивль Сумської області (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи).

4.5. Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору від 19.11.2018 № 12, як такого, що укладений з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому в обґрунтування позовних вимог Держаудитслужба вказує на те, що договір № 12 від 19.11.2018 є нікчемним в силу положень ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки укладений з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону, зокрема, за змістом договір не відповідає вимогам тендерної документації (проекту договору, наведеному в додатку 6 до тендерної документації) та договору, що міститься у складі тендерної пропозиції ТОВ Будівельна фірма Елітбуд , а саме: 1) укладений договір містить розділ 2 Строки виконання робіт , який не був передбачений проектом договору та містить у пунктах 2.1 та 2.6 умови, що не передбачалися в проекті договору щодо джерел фінансування робіт, етапів робіт, права замовника достроково розірвати договір, якщо роботи вчасно не розпочнуться з вини підрядника; 2) умови зміни строків виконання робіт (пункт 2.4 договору) не відповідають відповідним умовам, визначеним у проекті договору (пункт 1.7 проекту договору); 3) розділ 3 договору Договірна ціна , на відміну від розділу 2 Договірна ціна проекту договору, містить пункт 3.3, в якому зазначено суми бюджетних асигнувань окремо на 2018 рік та окремо на 2019 рік. Також позивач зазначає, що у тендерній документації замовника (в тому числі проекті договору) не було визначено виду договірної ціни.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову є визнання недійсним договору від 19.11.2018 № 12 на закупівлю робіт з капітального ремонту спорткомплексу за адресою: проспект Іоанна Путивльського, 2, м. Путивль, Сумська область, загальною вартістю 6 149 999 грн 00 коп., укладений між КЗ Путивльської райради "Путивльська ДЮСШ" та ТОВ "Будівельна фірма "Елітбуд".

5.3. Підставою позову Держаудитслужбою визначено вимоги статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до яких, договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

5.4. Загальні засади недійсності договорів та правові визначені статтею 215 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.5. При цьому статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.6. Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) він установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади з метою забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

5.7. Згідно зі статтею 36 цього Закону (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

При цьому частиною четвертою цієї статті передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

5.8. Пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

5.9. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

5.10. Касаційний господарський суд наголошує, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

5.11. Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 21.11.2019 у справі № 914/2376/18, від 19.02.2020 у справі № 911/269/19, від 18.03.2020 у справі № 910/11655/18, від 02.04.2020 у справі № 922/59/18 тощо та колегія суддів не вбачає правових підстав для відступу від неї.

5.12. Визначивши предмет позову як "визнання договору недійсним", підставою позову Держаудитслужба зазначила норму пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі", яка прямо визначає нікчемність відповідного правочину, що само по собі є достатньою та самостійною обставиною для відмови в позові з мотивів обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

В такий спосіб, з огляду на предмет та підставу позову, а також встановлені судами обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові з наведених вище міркувань.

5.13. Касаційний господарський суд також наголошує, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Зазначена правова позиція сформована у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 по справі № 910/6642/18.

5.14. Стосовно доводів щодо не зазначення апеляційним судом того, який саме спосіб захисту буде належним та не з`ясування чи мають місце умови для встановлення належного способу захисту колегія суддів зазначає наступне.

5.15. Підставами касаційного оскарження скаржником визначено пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При цьому Держаудитслужба послалась на не врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, щодо застосування частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, оскільки місцевий та апеляційний господарські суди зробили висновок про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, однак не вказали, який саме спосіб захисту буде належним та не з`ясували чи мають місце умови для встановлення належного способу захисту.

5.16. Згідно з статтею 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду сформованої у постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

5.17. Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено засади диспозитивності господарського судочинства, зокрема те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

5.18. Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором в межах визначених статтею 14 Господарського процесуального кодексу України.

5.19. Право суду щодо захисту цивільного права або інтересу іншим способом, який не суперечить закону, можливо лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо суд дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Подібна правова позиція сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 на яку і посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження.

5.20. Частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

В такий спосіб, оскільки доводи скаржника щодо не врахування апеляційним судом правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 не знайшли свого підтвердження в процесі касаційного розгляду інші доводи скаржника фактично спрямовані на переоцінку доказів та обставин справи та судом не розглядаються.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час подання касаційної скарги), якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частою першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 та рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 у справі № 920/551/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай Т. Б. Дроботова