Ухвала

від 20.05.2020 по справі 521/473/18

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 521/473/18

Провадження № 2/496/910/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю: секретаря - Дигуляр А.С.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визначення частки у спільному сумісному майні подружжя, визнання права власності на Ѕ частину незакінченого будівництвом будинку та стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Біляївського районного суду Одеської області з вказаним позовом.

Позивач у судові засідання двічі не з`явилась, хоча повідомлялась належним чином про час та місце слухання справи.

В матеріалах справи відсутня заява від позивача про розгляд справи без її участі.

Таким чином, в силу ч. 3 ст. 131 ЦПК України суд вважає, що позивач не з`явився до суду двічі без поважних причин.

Також з матеріалів справи вбачається, що за клопотанням представника позивача ухвалою суду було призначено судову будівельно-технічну експертизу та оціночно-будівельну експертизу по справі, але зазначену експертизу було повернуто до суду без виконання у зв`язку з ненаданням позивачем додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Вказані дії позивача свідчать про втрату нею юридичної заінтересованості в розгляді справи.

Згідно ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначено в ст. 10 цього Кодексу, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, як джерела права.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Між тим статтями 223, 257 ЦПК врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.

Так, згідно ч. 5 ст. 223, ч. 1 п. 3 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду. При цьому, закон жодним чином не пов`язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об`єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов`язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.

Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом. (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 13, п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визначення частки у спільному сумісному майні подружжя, визнання права власності на Ѕ частину незакінченого будівництвом будинку та стягнення судових витрат - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу її право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі через Біляївський районний суд Одеської області апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст ухвали складено 25 травня 2020 року

Суддя Буран В.М.