Рішення

від 02.06.2020 по справі 605/618/19

ПІДГАЄЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 605/618/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" червня 2020 р. Підгаєцький районний суд

Тернопільської області

в складі:

головуючого - судді Горуц Р.О.

за участю:

секретаря судового засідання Лежигубської О.В.

заявника ОСОБА_1

присяжних Симко М.Й.

Залуцької Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Підгайці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації та проживання: с. Пантюхине Новопсковського району Луганської області, безвісно відсутнім, оскільки останній з 2011 року відбував покарання у місцях позбавлення волі, при цьому останній раз виходив на зв`язок 13 травня 2015 року і з того часу по даний час вона немає жодних відомостей про його місце перебування, оскільки це їй необхідно для встановлення опіки над майном батька.

Заявник у судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити. Крім того, додала, що її батьки розлучені. У 2011 році її батька було засуджено до позбавлення волі на строк 6 років. До вказаного часу, її батько проживав разом із її рідним братом та його цивільною дружиною в с. Пантюхине Новопсковського району Луганської області. ЇЇ батько відбував покарання у Свердловській виправній колонії, що знаходиться в селищі Ленінське Свердловського району Луганської області (на даний час окупована територія), при цьому він останній раз телефонував до неї із колонії 13 травня 2015 року, більше вона з ним не спілкувалась і його місце перебування їй не відоме. Із неофіційних джерел їй стало відомо, що її батько звільнився з місць позбавлення волі в червні 2017 року. Вжитими нею заходами по встановленню місця знаходження її батька, цього встановити не вдалось. ЇЇ рідний брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трагічно загинув у дорожньо-транспортній пригоді на території Російської Федерації.

Представники заінтересованих осіб Новопськовської районної державної адміністрації Луганської області та Ганусівської сільської ради Новопсковського району Луганської області у судове засідання не з`явились, однак про місце та час розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Крім того, визнання ними вимог ОСОБА_1 та прохання про розгляд справи у їх відсутності викладено у надісланих ними заявах, які долучено до матеріалів справи.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що заявниця є її дочкою. У 2011 році її колишнього чоловіка ОСОБА_2 було засуджено до позбавлення волі. Вказане покарання він відбував у Свердловській виправній колонії. Останній раз ОСОБА_2 спілкувався з її дочкою по телефону приблизно у 2014 або 2015 році, при цьому з того часу він на зв`язок не виходить і місце його перебування не відоме.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він є сином заявниці. Він виріс у свого діда ОСОБА_2 . Після засудження його діда, той останній раз телефонував до них у 2014 або 2015 році. З того часу його дідо на зв`язок з ними не виходив і на даний час місце його перебування не відоме.

Заслухавши пояснення заявника, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявниця народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в сім`ї: батька - ОСОБА_2 та матері - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21 липня 1980 року.

Із витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища за №№ 00025209691 , 00025210148 сформованих Підгаєцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) видно, що заявниця 12 серпня 1997 року одружилась із ОСОБА_7 , у зв`язку з чим змінила прізвище із дошлюбного ОСОБА_8 на прізвище чоловіка ОСОБА_7

Вказаний шлюб було розірвано 09 червня 2003 року.

30 серпня 2003 року заявниця вдруге одружилась із ОСОБА_10 у зв`язку з чим змінила прізвище із ОСОБА_7 на прізвище чоловіка ОСОБА_7 .

Даний шлюб рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 17 червня 2014 року - розірвано.

Брат заявниці - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається із медичного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 01 вересня 2017 року.

Шлюб між батьками заявниці рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 06 квітня 2010 року - розірвано.

Встановлено, що заявниця неодноразово зверталась до Головного управління Національної поліції Луганської області, Національної поліції України, Біловодського ВП ГУНП в Луганській області стосовно вжиття заходів щодо розшуку її батька ОСОБА_2 .

За результатами вказаних звернень, батька заявниці ОСОБА_2 оголошено у розшук, однак його фактичне місце знаходження, не встановлено, що стверджується зокрема інформацією Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16 вересня 2019 року.

Як вбачається із державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №086432 від 06 лютого 2006 року, батько заявниці є власником земельної ділянки площею 8,3600 га., яка розташована на території Ганусівської сільської ради Новопсковського району Луганської області.

Із інформацій Ганусівської сільської ради за вих.№№436, 63 відповідно від 24 грудня 2019 року та 25 лютого 2020 року видно, що згідно книги погосподарського обліку №1 особовий рахунок НОМЕР_6, ОСОБА_2 , 1958 року народження зареєстрований в АДРЕСА_1 . Вказана особа має земельну частку (пай) в розмірі 12,63 га. в умовних кадастрових гектарах, з них: рілля - 8,36 га., кадастровий номер 4423380700:11:001:0042, здана в оренду ПрАТ "Агротон". З 2012 року ОСОБА_2 не проживає на території Ганусівської сільської ради, так як був засуджений та відправлений у місця позбавлення волі (точні дані відсутні). На території вказаної сільської ради родичі ОСОБА_2 на даний момент не проживають. Його місце знаходження не відоме.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Частиною 1 статті 43 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Відповідно до імперативних положень ч.5 та ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, про розгляді даної справи, суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які стосуються розгляду справ про визнання особи безвісно відсутньою.

Так, 22 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №225/882/17, провадження № 61-34068св18 (ЄДРСРУ № 78044509) підтвердив правові позиції стосовно підстав для визнання особи безвісно відсутньою. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі №225/1297/17 зроблено висновок, що безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою. При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Також, належить враховувати, що визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України) жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла) (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 317/3139/15-ц, провадження №61-4241св18 (ЄДРСРУ №72641734).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦК України у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

З аналізу вказаних норм, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними.

Судом з`ясовано, що заявнику необхідно визнання ОСОБА_12 безвісно відсутнім для встановлення опіки над його майном.

Таким чином, враховуючи відсутність відомостей протягом п`яти років за місцем останнього відомого місця проживання ОСОБА_2 , пояснення свідків, а також, повідомлення органів Національної поліції України, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог та наявність підстав для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, оскільки факт зникнення останнього підтверджується доказами, що не викликають сумнівів у своїй допустимості та достовірності, які суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не спростовуються.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦК України на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

Тому, суд на виконання приписів статті 44 Цивільного кодексу України направляє рішення суду для здійснення нотаріусом передбачених дій, визначених вказаною статтею Кодексу.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою, або іншою заінтересованою особою в порядку ст. 309 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 44 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 258, 259, 265, 273, 308, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , безвісно відсутнім.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для вжиття заходів через органи нотаріату щодо опису та встановлення опіки над майном, належного особі, визнаного безвісно відсутнім - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду, або через Підгаєцький районний суд Тернопільської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Заінтересовані особи: Новопсковська районна державна адміністратиція Луганської області, смт. Новопсков пров.Історичний, 1 Луганська область, код ЄДРПОУ 04051589.

Ганусівська сільська рада Новопсковського району Луганської області, с. Ганусівка вул. Центральна, 27 Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04336636.

Суддя: Р. О. Горуц