Постанова

від 02.06.2020 по справі 487/3659/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.06.20

22-ц/812/981/20

Провадження №22-ц/812/981/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 червня 2020 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Андрієнко Л.Д.,

за участі представників: позивачів - Сидоренко Т.В., відповідача АТ Альфа-Банк - Степаненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/3659/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення , яке постановив Заводський районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Сухаревич Зінаїди Миколаївни у приміщенні цього суду 31 березня 2020 року, повний текст якого складений 21 квітня 2020 року за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного реєстратора Комунального підприємства Миколаївський обласний центр реєстрації Кумарівської сільської ради Миколаївської області Ільяш Олександри Олегівни, Акціонерного товариства Альфа-Банк про визнання рішення протиправним та скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно ,

в с т а н о в и л а :

14 травня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства Миколаївській обласний центр реєстрації Кумарівської сільської ради Миколаївської області Ільяш О.О., Акціонерного товариства Укрсоцбанк (далі - АТ Укрсоцбанк ) та просили визнати протиправними дії державного реєстратора Комунального підприємства Миколаївський обласний центр реєстрації Кумарівської сільської ради Миколаївської області Ільяш О.О. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 квітня 2019 року, індексний №46243462, про державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на ціле домоволодіння із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 ) та скасувати це рішення державного реєстратора.

Позов мотивований тим, що 29 січня 2008 року з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 23 січня 2008 року № 640/30-К30 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та АТ Укрсоцбанк укладено іпотечний договір, за яким позивачі передали в іпотеку нерухоме майно, а саме - ціле домоволодіння із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 . У травні 2019 року позивачам стало відомо, що 28 березня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства Миколаївській обласний центр реєстрації Кумарівської сільської ради Миколаївської області Ільяш О.О. була прийнята заява АТ Укрсоцбанк про державну реєстрацію права власності на вищевказане домоволодіння та здійснена реєстрація права власності. Позивачі вважали такі дії протиправними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зокрема, вказували, що їм як іпотекодавцям не надходило повідомлень-вимог від іпотекодержателя про прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором.

29 листопада 2019 року до суду надійшла нова редакція позовної заяви. В обґрунтування вказаної позовної заяви, на відміну від попередньої, позивачі посилалися на Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року та на правову позицію, викладену у постанові Великої палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, уточнили позовні вимоги в частині способу захисту своїх прав та просили визнати протиправними дії державного реєстратора Комунального підприємства Миколаївський обласний центр реєстрації Кумарівської сільської ради Миколаївської області Ільяш О.О. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 квітня 2019 року, індексний №46243462, про державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на ціле домоволодіння із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 ) та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на ціле домоволодіння із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1

10 червня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника АТ Укрсоцбанк , відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позову.

Відзив мотивований тим, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 24 травня 2016 було стягнуто з позивачів заборгованість по кредитному договору №640/30-К30 від 23 січня 2008 року і в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 . Виконавчий лист, виданий по вказаній справі, знаходиться на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області. Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивачі погодилися на те, що на майно відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, в тому числі й у визначений умовами іпотечного договору позасудовий спосіб, що не потребує додаткового погодження. 06 лютого 2019 року на адресу позивачів направлялись вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується описом вкладення та копією реєстру про відправлення. У зв`язку з ігноруванням зазначених вимог, державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право власності АТ Укрсоцбанк на предмет іпотеки.

24 жовтня 2019 року до суду від державного реєстратора Ільяш О.О. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що прийняття і розгляд документів, поданих для проведення державної реєстрації, проводився нею відповідно до умов Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року та Закону України Про іпотеку . Порядок № 868, на який посилається позивач, втратив чинність 25 грудня 2015 року. Відповідно до поданого банком повідомлення про вручення поштового відправлення, на його зворотному боці міститься відмітка ДП Укрпошта про те, що вказане повідомлення повернуто у зв`язку із закінченням встановлених строків його зберігання. Тобто позивачі фактично відмовились від його отримання. Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №522/2732-16-ц відмова боржника від отримання письмової вимоги Іпотекодавця про усунення порушень за іпотечним договором та звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, є доказом належного повідомлення Боржника. Враховуючи викладене, вважає, що рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було прийнято у відповідності до норм чинного законодавства та у порядку, встановленому чинним законодавством.

20 грудня 2019 року до суду від представника АТ Укрсоцбанк надійшов відзив на нову редакцію позовної заяви, відповідно до якого, вважає, що позивачі змінили предмет позову після закриття підготовчого провадження, що є порушенням ЦПК України, а тому просили відмовити у прийнятті нової редакції позовної заяви.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2020 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача АТ Укрсоцбанк - Акціонерне товариство Альфа-Банк (далі - АТ Альфа-Банк ).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного реєстратора Комунального підприємства Миколаївський обласний центр реєстрації Кумарівської сільської ради Миколаївської області Ільяш Олександри Олегівни, Акціонерне товариство Альфа-Банк про визнання рішення протиправним та скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно задоволений.

Постановлено: визнати протиправними дії державного реєстратора Комунального підприємства Миколаївський обласний центр реєстрації Кумарівської сільської ради Миколаївської області Ільяш О.О. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 квітня 2019 року, індексний №46243462, про державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на домоволодіння із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на домоволодіння із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 номер запису про право власності: 30965034, дата та час державної реєстрації: 28.03.2019 10:49:30).

Стягнуто з Державного реєстратора Комунального підприємства Миколаївський обласний центр реєстрації Кумарівської сільської ради Миколаївської області Ільяш О.О., АТ Альфа-Банк : на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору по 191,10 грн. та на користь ОСОБА_2 - витрати по сплаті судового збору по 192,10 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені сторонами по справі в іпотечному договорі, не є взаємовиключними за умови відсутності спору щодо наявності боргу і його розміру (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18).

Тому, хоча на момент звернення для вчинення реєстраційних дій кредитор уже застосував один із передбачених законом способів задоволення своїх вимог, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, подальше звернення АТ Укрсоцбанк до державного реєстратора для задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна в позасудовому порядку не суперечить положенням укладеного сторонами іпотечного договору та приписам Закону України Про іпотеку .

Судом встановлено, що на час прийняття рішення державним реєстратором у нього був відсутній документ, що підтверджує отримання позивачами копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем, а тому державним реєстратором не дотримано вимоги пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року.

Тому державна реєстрація за банком права власності на домоволодіння за неподання для цього передбачених пунктом 61 Порядку № 1127 документів, проведена державним реєстратором без дотримання положень статей 9 та 15 Закону № 1952-IV, а отже, дії державного реєстратора КП Миколаївський обласний центр реєстрації Кумарівської сільської ради Миколаївської області Ільяш О.О. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 квітня 2019 року, індексний №46243462, є протиправними.

Щодо вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на домоволодіння із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 , суд виходив з наступного.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина друга ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 квітня 2019 року, індексний №46243462, наявність запису про державну реєстрацію права власності порушує право або інтерес позивача, тому внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 30965034 від 28 березня 2019 року про державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на домоволодіння із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 , є незаконним та підлягає скасуванню.

Також суд звернув увагу, що державна реєстрація права власності за АТ Укрсоцбанк була здійснена 28 березня 2019 року, в той час як рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46243462 прийнято 01 квітня 2019, тобто через 3 дні після реєстрації права власності, що є порушенням порядку, встановленого статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

В апеляційній скарзі АТ Альфа-Банк просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги, посилаючись на те, що позивачі не отримали повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки 06 лютого 2019 року на їх адресу направлялось таке повідомлення, а неотримання повідомлення не вказує на неналежне виконання АТ Укрсоцбанк своїх зобов`язань за іпотечним договором, а на небажання позивачів його отримувати. Крім того, в порушення положень статті 49 ЦПК України суд після закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду прийняв до свого провадження уточнену позовну заяву.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача АТ Альфа-Банк , позивачів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду відповідає вказаним положенням закону.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина 1 статті 611 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено і таке вбачається з матеріалів справи, що 23 січня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_2 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №640/30-К30, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 150000 доларів США з кінцевим терміном повернення - до 22 січня 2023 року, за умови сплати 13,5% річних.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина 1 статті 546 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня № 898-IV Про іпотеку (далі - Закон № 898-IV) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку , встановленому цим Законом.

29 січня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 , ОСОБА_2 (іпотекодавці) було укладено іпотечний договір, відповідно до пункту 1.1. якого іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №640/30-К30 від 23 січня 2008 року наступне нерухоме майно: домоволодіння із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 .

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону № 898-IV).

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 898-IV (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами 1, 3 статті 33 Закону № 898-IV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору від 23 січня 2008 року у останнього перед банком утворилась заборгованість, в рахунок погашення якої рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 24 травня 2016 року було стягнуто з позивачів солідарно заборгованість в розмірі 1657800 грн. 99 коп., а також в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмет іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Інформації щодо виконання зазначеного вище рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки матеріали справи не містять.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 28 березня 2019 року державним реєстратором Державного реєстратора Комунального підприємства Миколаївський обласний центр реєстрації Кумарівської сільської ради Миколаївської області Ільяш О.О. було оформлено право власності АТ Укрсоцбанк (запис про право власності № 30965034) на домоволодіння АДРЕСА_1 Підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46243462 прийнято 01 квітня 2019 року.

Звертаючись з позовом, позивачі вказували на незаконність реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем АТ Укрсоцбанк через порушення їх прав, а саме - неотримання вимоги останнього про усунення порушень та намір звернути стягнення на іпотечне майно.

За змістом частини 1 статті 12, частини 1 статті 33 та статті 35 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV Про іпотеку (далі - Закон № 898-IV) реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою статті 35 Закону № 898-IV передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до вимог статті 36 Закону № 898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим нотаріально посвідченим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог останнього, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України Про іпотеку .

Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку .

При цьому згідно із частиною 1 статті 37 Закону № 898-IV правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Як встановив суд першої інстанції, пунктом 4.5 іпотечного договору, сторони передбачили, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наведених нижче способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; або шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку ; або шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати .

Отже договір іпотеки передбачав застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації (у тому числі й передбачені Законом України Про іпотеку ), та їх обтяжень визначено Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який підлягає застосуванню у редакції, чинній на час вчинення відповідної реєстраційної дії.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав на час виникнення спірних правовідносин визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) .

З метою встановлення правомірності переходу права власності на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, суд повинен встановити обставини такого переходу, здійсненого шляхом реєстрації цього права за іпотекодержателем.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим

Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2017 року у справі № 6-679цс17, виклав правову позицію, вказавши, що аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем до суду.

Положення наведених норм дають підстави для висновків, що іпотекодавець вправі оспорити до суду державну реєстрацію набутого іпотекодержателем в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки у разі, якщо він вважає, що таке набуття порушує його права.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини 1 статті 3 цього Закону у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на квартиру за АТ Укрсобанк ).

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини 1 статті 18 вказаного Закону у тій же редакції).

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункти 1-2 частини 3 статті 10 того ж Закону у відповідній редакції).

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абзац 1 частини 2 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Так, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, зокрема, подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі (пункт 57 Порядку № 1127 у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на квартиру за АТ Укрсоцбанк ).

Тобто Порядок № 1127 прямо передбачає необхідність наявності доказів саме отримання іпотекодавцем повідомлення про усунення порушень, оскільки з дати отримання цього повідомлення іде відлік 30-денного строку, після закінчення якого можлива реалізація іпотекодержателем права останнього на реєстрацію права на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції встановив, що АТ Укрсоцбанк 05 лютого 2019 року направило на ім`я позичальника (іпотекодавця) ОСОБА_2 , а також на ім`я іпотекодавця ОСОБА_2 рекомендованим поштовим відправленням повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Наявність доказів отримання вказаного повідомлення позивачами суд першої інстанції не встановив. Так, згідно наданих АТ Укрсоцбанк копій повідомлення, копії вкладення у цінні листи, зведеного реєстру відправлень рекомендованої кореспонденції, списку згрупованих відправлень, квитанції (а.с. 67-72) підтверджується надіслання вказаного повідомлення позивачам, тоді як згідно відміток відділення поштового зв`язку на рекомендованих повідомленнях (а.с. 73, 74) ці поштові відправлення не були вручені позивачам через закінчення терміну зберігання .

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (пункт 4 частини 1, абзац 1 частини 2 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за відсутності документів, необхідних для державної реєстрації права власності на домоволодіння за АТ Укрсоцбанк (а саме - документів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя), така реєстрація проведена з порушенням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідній редакції .

Аналогічних за змістом висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17.

Окрім зазначеного, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що державна реєстрація права власності за АТ Укрсоцбанк була здійснена 28 березня 2019 року, в той час як рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46243462 прийнято 01 квітня 2019 року, тобто через 3 дні після реєстрації права власності, що є порушенням порядку, встановленого статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду про неналежне повідомлення позивачів про намір іпотекодавця звернути стягнення на іпотечне майно.

Так, колегія суддів погоджується, що встановлені судом першої інстанції обставини повідомлення позивачів, та відмітка про невручення поштового відправлення через закінчення строків зберігання є неналежним доказом відповідно до статті 77 ЦПК України, та зазначає, що в даному випадку іпотекодержатель не може вважатися таким, що правомірно набув право власності на нерухоме майно за правочином (договором іпотеки від 29 серпня 2008 року). Зокрема, його умовами прямо передбачено, що усі повідомлення за цим договором будуть вважтися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля поштового відділення (пункт 6.2 цього договору та пункт 7.2 кредитного договору). Між тим, повідомлення позивачем особисто вручено не було і штемпель поштового відділення про таке відсутній.

Посилання на неотримання позивачами повідомлення іпотекодержателя через небажання останніх ґрунтуються на припущеннях, що не може бути підставою для доказування в силу частини 6 статті 81 ЦПК України.

Не приймаються колегією суддів посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду у постановах від 29 серпня 2018 року по справі № 755/5691/16-ц та від 22 травня 2019 року у справі № 490/3505/17, оскільки у зазначеній вище у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 викладені висновки, близькі за змістом до тих, яких дійшов суд у даній справі.

Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що судом з порушенням вимог процесуального закону прийнята до розгляду уточнена позовна заява після початку розгляду справи по суті.

Так, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (частина 3 статті 49 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, ухвалою суду від 02 жовтня 2019 року суд закрив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті на 22 листопада 2019 року.

29 листопада 2019 року до суду надійшла нова редакція позовної заяви від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якій було уточнено одну з позовних вимог відповідно до правової позиції Верховного Суду (замість вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 квітня 2019 року, індексний номер 46243462 про державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на спірне нерухоме майно, викладено вимогу про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на ціле домоволодіння із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 . Тобто, фактично, позивачі частково змінили предмет позову поза строками, визначеними статтею 49 ЦПК України.

Між тим, такі порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, а тому не є підставою в силу частини 2 статті 376 ЦПК України для скасування рішення суду, а також не є підставою для обов`язкового скасування рішення суду (частина 3 статті 376 ЦПК України).

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду першої інстанції залишається без змін, відсутні передбачені законом підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк залишити без задоволення, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки касаційного оскарження, визначені статтею 390 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 02 червня 2020 року