Рішення

від 27.05.2020 по справі 908/113/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/19/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2020 Справа № 908/113/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ПЛАЗА» (69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 159, ідентифікаційний код юридичної особи 39728068)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)

про стягнення 72 000 грн. 97 коп.

за участю

представника позивача: Щербаков Б.В., договір № 18/30 від 29.12.2018

представник відповідача: Комракова Д.С., дов. № 8 від 01.01.2020

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ПЛАЗА» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 53 769 грн. 72 коп. коштів, якими безпідставно користується відповідач, 625 грн. 72 коп. суму збільшення боргу за рахунок інфляції, за весь час прострочення, 16 151 грн. 54 коп. пені за прострочення платежу, 1 453 грн. 99 коп. 99 коп. 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/113/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 24.01.2020 позовну заяву залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ПЛАЗА» строк для усунення недоліків в термін до 03.02.2020.

31.01.2020 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ПЛАЗА» надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 24.01.2020.

Ухвалою суду 05.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/113/20, присвоєно справі номер провадження 27/19/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

03.03.2020 судом проведено судове засідання у справі № 908/113/20 за правилами спрощеного позовного провадження.

23.01.2020 від відповідача надійшов письмовий відзив (вх. № 4473/08-08/20 від 28.02.2020 р.), відповідно до якого зазначено, що надлишково сплачені споживачами кошти зараховувались згідно вимог ПАТ Запоріжжяобленерго в ПАТ Державний ощадний банк України та перераховувались відповідно до встановленого алгоритму на поточний рахунок Державного підприємства Енергоринок , ПАТ Запоріжжяобленерго неодноразово подавало до банку документи на переказ з вимогою про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, проте АТ Ощадбанк безпідставно повертав без виконання платіжні доручення. Також відповідач зазначив про завищену суму витрат на професійну правничу допомогу та періоду нарахування штрафних санкцій, надавши свій контррозрахунок. Відповідач також просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, а в разі задоволення позовних вимог, просив суд врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках та розстрочити виконання рішення строком на 4календарних місяців з дня ухвалення рішення у справі.

Від позивача 03.03.2020 надійшла відповідь на відзив (вх. № 4625/08-08/20), відповідно до якого зазначено, що позовні вимоги є обґрунтованими, сума заявлена на витрати на правничу допомогу не є завищеною та в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення просив відмовити.

Ухвалою суду від 03.03.2020 на підставі ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 24.03.2020.

Ухвалою суду від 24.03.2020, на підставі ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 06.04.2020, у зв`язку із запровадженням карантину та обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215, з урахуванням обумовленої суспільною необхідністю легітимної межі обмеження законного права громадян на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, а також у зв`язку з тим, що в Господарському суді Запорізької області тимчасово з 17.03.2020 року до 24.04.2020 року запроваджено особливий режим роботи, зокрема, тимчасово суд відтерміновує, шляхом перенесення або відкладення, розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та обмежує їх пропуск до залів судових засідань до 24.04.2020 року.

Ухвалою суду від 06.04.2020, відповідно до ст. 250 ГПК України, у зв`язку з карантином, встановленого Кабінетом Міністрів України ухвалено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/113/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 20.05.2020.

Ухвалою суду від 20.05.2020 підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. Оголошено перерву в судовому засіданні до 27.05.2020.

25.05.2020 від позивача надійшло клопотання про здійснення арифметичної помилки в розрахунку судових витрат, відповідно до якого залучено новий розрахунок, який прийнято судом.

У судовому засіданні 27.05.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 27.05.2020, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме, програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 27.05.2020 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих позивачем (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 27.05.2020, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2020 підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити. В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення просив суд відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.05.2020 заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд розстрочити виконання рішення на 4 місяці.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

21.08.2015 між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» ) (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне підприємство «Бізнес-Плаза» (Споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії споживачу № 13315 (Договір).

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з розділом 1 Договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у Додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» , а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.3.4 Договору споживач оплачував постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію .

Позивач вказує на те, що протягом 2015-2017 років зобов`язання сторонами виконувались належним чином, постачання електричної енергії за неї здійснювались відповідно до умов Договору.

Судом встановлено, що 13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» .

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ «Запоріжжяобленерго» , та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» .

Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» виконує функції Оператора системи розподілу на території Запорізької області, тобто забезпечує функціонування електромереж та не може бути постачальником електричної енергії.

Функції постачання відповідно до Закону покладені на Постачальника універсальної послуги, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» . Відповідно до ст.59 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право змінити електропостачальника на безоплатній основі у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку.

Оплата позивачем електричної енергії підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Позивач вказує на те, що своє зобов`язання виконував належним чином, проте у відповідача з`явилась заборгованість через неповернення грошових коштів в розмірі 53769 грн. 72 коп.

Вказана заборгованість підтверджується двосторонньо підписаним актом звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію на загальну суму 53769 грн. 72 коп.

Позивачем на адресу ПАТ Запоріжжяобленерго двічі направлялись претензії, щодо сплати зазначеної вище заборгованості вих. №17/12-02 від 12.01.2019, вих. №1906/1 від 19.06.2019.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказані вище претензії, як і не містять доказів оплати заборгованості.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оплатив відповідачу за послуги, однак відповідач не повернув суму в розмірі 53769 грн. 72 коп.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи надання відповідачу претензію від 12.02.2019, яка отримана відповідачем 13.02.2019, про що свідчить штамп підприємства відповідача, суд застосовує строки виконання зобов`язання передбачені ст. 530 ЦК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 53769 грн. 72 коп. заборгованості обґрунтована та задовольняється судом.

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачено.

За порушення відповідачем строків оплати заборгованості за період з 21.02.2019 по 15.01.2020, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1453 грн. 99 коп., суми втрат від інфляції в сумі 1625 грн. 72 коп. та 16151 грн. 54 коп. пені.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін» ).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 5510570/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних, втрат від інфляції та пені судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції виконаний вірно, а розрахунки 3 % річних та пені містять арифметичні помилки.

За таких обставин, сума до стягнення 3 % річних складає 1453 грн. 81 коп., втрат від інфляції 1625 грн. 72 коп., а сума пені складає 16149 грн. 91 коп.

Клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду на 4 місяці з дня укладення такого рішення не підлягає задоволенню на підставі наступного:

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Відповідач у своєму клопотанні посилається на те, що останній знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, та не має можливості виконати рішення суду по даній справі, у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної багатомільйонної заборгованості з податкового боргу, а тому є об`єктивні підстави для розстрочки виконання рішення суду. Достатньо складана ситуація утворилась не з вини Відповідача, а у зв`язку з переходом на новий ринок електричної енергії. На даний час відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані у зв`язку з наявністю багатомільйонної заборгованості з податкового боргу, і наявний у відповідача податковий борг становить 1053 млн. грн. Також ПАТ Запоріжжяобленерго має кредиторську заборгованість за роботи, послуги, товарно-матеріальні цінності у розмірі 118,71 млн. грн. Окрім першочергової виплати податкового боргу товариство має щомісячно проводити виплату інших обов`язкових платежів, зокрема таких як оплата за: сировину та матеріали; паливо для автотранспорту та його утримання; закупівлю лічильників, оренду приміщень, охорону праці: витрати на зв`язок тощо. На рахунках ПАТ Запоріжжяобленерго відсутні грошові кошти, на підтвердження чого відповідач надає довідки про залишки грошових коштів на поточних рахунках. Відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його рахунки, оскільки на ці рахунки Постановою від 22.09.2017 накладено арешт. Станом на 01.11.2019 року дебіторська заборгованість становить: 1 693,8 млн. грн. - споживачів за електроенергію відпущену до 01.01.2019, у тому числі найбільші боржники: ТОВ ЗТМК - 778,2 млн. грн., ПАТ ЗЗФ - 414,9 млн. грн., ДП Кремнійполімер - 172,0 млн. грн., Запорізьке ДП Радіоприлад - 30,8 млн. грн., ПрАТ Завод напівпровідників - 20,9 млн. грн., ДП Доркомунгосп - 27,1 млн. грн. Недостатність обігових коштів виникла в наслідок: несвоєчасної та неповної сплати зобов`язань з послуг розподілу електричної енергії ТОВ Запоріжжяенергопостачання та ДПЗД Укрінтеренерго протягом 2019 року, так станом на 01.11.2019 заборгованість енергії ТОВ Запоріжжяенергопостачання становить 80,7 млн. грн. та ДПЗД Укрінтеренерго - 17,9 млн. грн. Станом на 31.10.2019 загальний розмір заборгованості відповідача перед ДП Енергоринок становить 412,4 млн. грн. В свою чергу, відповідач, зі свого боку, приймає всі можливі заходи по недопущенню неналежного виконання договірних зобов`язань споживачів, оскільки здійснює всі можливі заходи спрямовані на погашення заборгованості, зокрема, направляє претензії, звертається до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості, здійснює обмеження або припинення електропостачання, бо повне відключення деяких споживачів може призвести до соціальної та технологічної катастрофи на території всієї Запорізької області. Також, відповідач зазначив, що критичний фінансово-господарський стан відповідача підтверджується висновком судового експерта, наданого в рамках проведеного економічного дослідження №282 від 17.05.2018. За наслідками експертного дослідження, мотивованим висновком судового експерта встановлено, що станом на 31.12.2017 основні економічні показники (ліквідність, платоспроможність, рентабельність) характеризують фінансовий стан ПАТ Запоріжжяобленерго ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства. Велика частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків підприємства. ПАТ Запоріжжяобленерго) не може погасити свої короткострокові зобов`язання та не має резервів для розширення діяльності, чистий фінансовий результат Товариства за 2017 є збиток. ПАТ Запоріжжяобленерго є підприємством державного сектору економіки та включено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р. ПАТ Запоріжжяобленерго включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності. На підставі п. 12, ч. 1, ст. 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Прийняття рішення про стягнення з відповідача боргу без врахування обставин, що ускладнюють його виконання, ставить під сумнів стабільність фінансового стану ПАТ Запоріжжяобленерго , та як наслідок може відобразитись на безпеці експлуатації об`єктів електроенергетики, на безперервність передачі енергії, на екологічній безпеці об`єктів електроенергетики, на збережені цілісності та забезпеченні надійного і ефективного функціонування ОЕС України тощо. Відповідач вважає, що ним у встановлений законом спосіб, належними та допустимими доказами доведено факт критичної неплатоспроможності свого фінансового стану та потенційної загрози банкрутства. Відповідач зазначив, що ним були наведені об`єктивні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду в разі задоволення позову та є підстави для надання розстрочки, зокрема: скрутний фінансовий стан ПАТ Запоріжжяобленерго ; наявність великого податкового боргу, відсутність коштів на поточних рахунках відповідача; встановлення або нульового відсотку відрахування коштів на поточні рахунки відповідача, або мільйонних щодобових додаткових відрахувань (утримання) коштів з поточних рахунків відповідача; збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство); значна кредиторська заборгованість ПАТ Запоріжжяобленерго перед ДП Енергоринок . Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення в разі задоволення позовних вимог, відповідач просив суд врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках. Не застосування ч. 1 ст. 239 ГПК України щодо використання судом права надання розстрочки виконання рішення суду призведе до погіршення тяжкого фінансового стану відповідача, оскільки позивачем буде здійснюватися примусове виконання рішення суду, що призведе до накладення додаткових арештів на рахунки відповідача, стягнення з відповідача суми виконавчого збору, та як наслідок загрози у функціонуванні об`єднаної енергетичної системи України.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з висновком судового експерта Давидової О.В. № 282 від 17.05.2018, копія якого додана до відзиву на позов у справі № 908/113/20, об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємства (ПАТ Запоріжжяобленерго ), зокрема, фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти діяльності, та яким встановлено, що: ...станом на 31.12.2017 основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та рентабельності) характеризують фінансовий стан підприємства ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства... .

Наданий висновок судового експерта Давидової О.В. № 282 від 17.05.2018 не стосується предмету позову у справі № 908/113/20.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Долучені до матеріалів заяви копії довідок щодо наявності заборгованості по заробітній платі, кредиторської заборгованості, тощо, є внутрішніми документами ПАТ «Запоріжжяобленерго» . Копії наданих документів не свідчать про неприбутковість підприємства.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у відзиві щодо розстрочення виконання судового рішення у справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з`ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю), а також враховуючи ненадання належних доказів критичного (скрутного) фінансового становища станом на момент прийняття рішення, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг за Договором може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Разом з тим, відповідач не обґрунтував, яким чином він планує здійснювати щомісячні платежі у випадку розстрочення суми боргу за судовим рішенням у даній справі рівними частинами на 4 місяці, з огляду на те, що його рахунки арештовані та, як вказує сам відповідач, він не може впливати, ані на перерахування коштів та їх обсяг.

З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

Доводи відповідача щодо неможливості повернення вказаних грошових коштів у зв`язку із знаходженням їх в розпорядженні АТ «Державний ощадний банк України» та посилання на те, що останній всупереч умов договору банківського рахунку не здійснює повернення цих грошових коштів, не спростовують висновків суду покладених в основу судового рішення, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов`язку повернути ці кошти.

Гарантоване право позивача на захист своїх порушених прав та законних інтересів не може ставитись в залежність від невиконання Банком платіжних доручень на повернення коштів та неврегульованості питання щодо повернення коштів з рахунків зі спеціальним режимом використання і, відповідно, не є підставою для відмови у задоволенні поданого ним позову.

Відповідно до змісту ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ПЛАЗА» підлягає частковому задоволенню.

Позивач просив суд стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 6750 грн.

Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В позовній заяві представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6750 грн., з яких: 1000 грн. - надання правової консультації, 500 грн. - вивчення судової практики, 1000 грн. - збір та аналіз доказів, 500 грн. - підготовка претензії, 1500 грн. - підготовка позову, 250 грн. - оформлення та направлення позову, 2000 грн. - представництво.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем було додано копію Договору про надання правової допомоги від 29.12.2018, відповідно до п.п. 1.1 якого клієнт доручає, а об`єднання приймає на себе доручення по наданню клієнту правової допомоги та захисту його інтересів, зокрема, у господарських справах.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу, який складає 6750 грн.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Тімайдуліна І інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з платіжного доручення № 918 від 16.01.2020, позивач сплатив Адвокатському об`єднанню 6750 грн. за правничу допомогу по даній справі.

Суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6750 грн. є розумними, співмірними з заявленими позовними вимогами, враховуючи обсяг наданих послуг та предмет позову, аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав стягнути з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6750 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ПЛАЗА» , м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ПЛАЗА» (69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 159, ідентифікаційний код юридичної особи 39728068) 53769 (п`ятдесят три тисячі сімсот шістдесят дев`ять) грн. 72 коп. основного боргу, 625 (шістсот двадцять п`ять) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 1453 (одну тисячу чотириста п`ятдесят три) грн. 81 коп. - 3 % річних, 16149 (шістнадцять тисяч сто сорок дев`ять) грн. 91 коп. пені, 6750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. витрат на професійну правничу допомогу, 2 101 (дві тисячі сто одну) грн. 95 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 03.06.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова