Ухвала

від 03.06.2020 по справі 907/400/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"03" червня 2020 р. м. Ужгород Справа № 907/400/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.

розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тирба", с. Кричово Тячівського району б/н від 09.04.2020 про скасування постанови приватного виконавця Павлюка Назарія Васильовича виконавчого округу міста Київ від 10.03.2020 №61507899 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 №907/400/18

у справі №907/400/18

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал", м. Тячів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тирба", с. Кричово Тячівського району

про стягнення 2 520 000,00 грн. за надані послуги місця доставки митних вантажів (з урахуванням зменшення позовних вимог)

Представники: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.12.2019 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал", м. Тячів про стягнення 2 520 000,00 грн. за надані послуги місця доставки митних вантажів (з урахуванням зменшення позовних вимог) було задоволено частково.

Постановою Західного апеляційного господарського суду 27.02.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тирба б/н б/д (вх. №01-05/486/20 від 03.02.2020) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.12.2019 у справі №907/400/18 без змін.

10.03.2020 року Господарським судом Закарпатської області було видано наказ на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 №907/400/18.

Стягувачем наказ Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020, був пред`явлений до виконання приватному виконавцю Павлюку Н.В . Постановою від 10.03.2020 приватним виконавцем Павлюком Н.В. відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №907/400/18 від 10.03.2020.

10.04.2020 до суду надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Тирба", с. Кричово Тячівського району б/н від 09.04.2020 про скасування постанови приватного виконавця Павлюка Назарія Васильовича виконавчого округу міста Київ від 10.03.2020 №61507899 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2020 визначено склад суду для розгляду даної скарги судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою суду від 15.04.2020 року скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тирба" залишено без руху. Надано скаржнику строк до 01.05.2020 для усунення недоліків скарги шляхом подання доказів відправлення відповідачу та органу ДВС копії скарги і доданих до неї документів.

16.04.2020 року представником скаржника подано до суду клопотання про призначення скарги до розгляду з доказами відправлення відповідачу та органу ДВС копії скарги і доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.04.2020 з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", рекомендацій Ради суддів України, розпорядження голови Західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2020 року №06-41/01, розпорядження голови Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2020 №01-03/4-о/д з метою збереження життя та здоров`я представників сторін, працівників апарату суду та суддів, суд ухвалив розглянути подану скаргу в порядку письмового провадженні без виклику учасників справи в судове засідання, проте з наданням можливості кожному учаснику подати суду свої письмові пояснення по суті поданої скарги.

В обґрунтування своїх вимог скаржник вказує на відсутність у приватного виконавця Павлюк Н.В., який відповідно до даних Єдиного реєстру приватних виконавців України діє в межах виконавчого округу в місті Києві, повноважень здійснювати примусове виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 року, оскільки, юридичне та фактичне місцезнаходження боржника та все його майно розташоване за межами виконавчого округу вказаного приватного виконавця, а тому приватний виконавець діяв всупереч положень частини 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та статті 24 Закону України "Про виконавче провадження". Внаслідок таких дій перевищив власні повноваження та прийняв на виконання наказ, місце виконання якого за місцем реєстрації боржника не поширюється на виконавчий округ виконавця. У зв`язку з чим постанова про відкриття провадження підлягає скасуванню.

Разом з тим за доводами представника Товариства з обмеженою відповідальністю Тирба день видачі наказу збігається з днем винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що на думку скаржника свідчить про винесення постанови за відсутності оригіналу наказу в порушення ч.1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження .

Підсумовуючи, скаржник звертає увагу на те, що виконавець вже викликав у м. Київ посадових осіб на 14.04.2020 р., та надав банку постанову, якою з рахунків позивача списано кошти. Однак, оскільки при відкритті виконавчого провадження виконавець порушив норми Закону, всі його наступні дії - рішення у формі постанов - недійсні (нікчемні) документи, що в силу закону не мають права на існування.

22.04.2020 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал до суду подано заперечення проти відкриття провадження за скаргою ТОВ Тирба та відзив проти скарги на дії приватного виконавця Павлюка Н.В. Представник ТОВ Термінал вважає доводи скаржника безпідставними та необґрунтованими. Зокрема вказує на те, що на обґрунтування твердження про порушення ч.1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження приватним виконавцем Павлюк Н.В. скаржником не надано жодного доказу.

Крім того, щодо порушення приватним виконавцем Павлюком Н.В. вимог територіальної компетенції з відкриттям виконавчого провадження, стягувач зазначає, що оскільки під час пред`явлення виконавчого документу приватному виконавцю повідомлено та надано докази про наявність коштів на рахунках ТОВ Тирба , що відкриті у АТ ОТП Банк та АТ Креді Агріколь Банк з місцем реєстрації у місті Києві, приватний виконавець виконавчого округа міста Києва правомірно прийняв до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника на підставі ч. 2 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження .

Приватним виконавцем Павлюк Н.В. 05.05.2020 року подано до суду письмові пояснення щодо скарги ТОВ Тирба . Вважає, дану скаргу безпідставною, оскільки наявність майна боржника у виконавчому окрузі міста Києва, а саме коштів на рахунках в АТ ОТП Банк , АТ Креді Агріколь Банк , що визнається самим божником та підтверджується матеріалами виконавчого провадження, вказує на хибність доводів про відсутність підстав у приватного виконавця для відкриття виконавчого провадження та доводить дотримання вимог ч. 2 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження при прийняття до виконання наказу Господарського суду Закарпатської області.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

У відповідності зі ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами ст. 13 вказаного Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності такої сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем Павлюк Н.В. 10.03.2020 р. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61507899 з виконання наказу № 907/400/18 від 10.03.2020 року.

10.03.2020 р. приватним виконавцем Павлюк Н.В. прийнято постанову ВП № 61507899 про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до якої було постановлено стягнути з боржника ТОВ Тирба суму 176 209,27 грн. В той же день ним було прийнято постанову ВП № 61507899 про арешт коштів боржника.

З приводу твердження скаржника про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за наказом Господарського суду Закарпатської області у даній справі з порушенням принципу територіальності, тобто не за місцезнаходженням боржника та його майна, суд зазначає наступне.

Підставою для відкриття виконавчого провадження за виконавчим округом в якому приватний виконавець може здійснювати свою діяльність, стала заява стягувача про примусове виконання за місцезнаходженням майна боржника. На момент пред`явлення виконавчого документу приватному виконавцю повідомлено та надано докази про наявність коштів на рахунках ТОВ Тирба , що відкриті у АТ ОТП Банк та АТ Креді Агріколь Банк з місцем реєстрації у місті Києві.

Матеріалами справи встановлено наявність у скаржника таких рахунків та коштів на них, а останнім вказані обставини не спростовані та не заперечені.

Як зазначалось вище, приписами статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Визначальним питанням у цій справі є: чи є грошові кошти на рахунку майном у розумінні Закону №1404 та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Так, відповідно до ч.3.1 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - №2346-III) кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно частин 6.1, 6.2 ст. 6 Закону №2346-III банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків (частини 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 10 вересня 2018 року №905/3542/15, від 01 серпня 2019 року №910/13508/15 та від 19 серпня 2019 року №922/1293/15 вказав, що безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції (визнання неіснуючого існуючим), яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Якщо відкинути цю юридичну фікцію, то таке означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також і у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2018 року у справі №904/7326/17 зазначила про право стягувача вільно обирати орган для здійснення примусового виконання рішення - державну виконавчу службу або приватного виконавця.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал", м. Тячів реалізувало своє право на звернення до приватного виконавця для виконання рішення суду у справі №907/400/18, що не заборонено законом.

Зважаючи на наведене вище, а також враховуючи положення статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та те, що в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України грошові кошти є майном, суд приходить до висновку, що місцезнаходженням майна (грошових коштів) є місто Київ, а тому майно скаржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на який розповсюджується його компетенція.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №905/477/18.

При цьому суд вказує на те, що наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок, без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки призначений для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.

Тільки матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об`єктом стягнення, а не рахунки у банку, наявність у боржника банківських рахунків не є тотожним наявності у боржника майна у такому банку.

Однак, як встановлено судом вище, на момент пред`явлення виконавчого документу приватному виконавцю повідомлено та надано докази про наявність коштів на рахунках ТОВ Тирба , що відкриті у АТ ОТП Банк та АТ Креді Агріколь Банк з місцем реєстрації згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у місті Києві.

Як вбачається із матеріалів справи № 907/400/18 у процесі судового розгляду вказаної справи, судом були постановлено ухвалу про забезпечення позову від 21.06.2018, якою накладено арешт на грошові кошти та майно товариства з обмеженою відповідальністю Тирба , в межах суми 3000000,00грн.

Виконання вказаної ухвали здійснював приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Крегул І.І. в рамках виконавчого провадження № 56690084.

Так в матеріалах справи міститься копія ухвали про вжиття заходів забезпечення позову від 21.06.2018 року, копія постанови приватного виконавця Крегула І.І. від 03.07.2018р. №56690084, копія відповіді АТ ОТП Банк від 02.10.2018р., копія відповіді АТ ОТП Банк від 16.01.2019р. та копія відповіді АТ Креді Агріколь Банк від 17.10.2019 які підтверджують наявність коштів на рахунках вказаних банківських установ.

Таким чином, стягувач підтвердив виконавцю наявність грошових коштів (майна) у боржника, які знаходяться на території м. Києва, на яку поширюється юрисдикція відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку що дії приватного виконавця Павлюка Н. В. щодо примусового виконання наказу № 907/400/18 від 10.03.2020 року, виданого Господарським судом Закарпатської області, та винесена ним постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 61507899 повністю відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження та прийнята в межах повноважень приватного виконавця, а отже права скаржника порушені не були.

Доводи скаржника щодо відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за наказом Господарського суду Закарпатської області у даній справі з порушенням принципу територіальності, тобто не за місцезнаходженням боржника та його майна спростовуються наведеними вище висновками суду та нормами законодавства.

При цьому суд не бере до уваги доводи представника товариства з обмеженою відповідальністю "Тирба", с. Кричово щодо порушення приватним виконавцем Павлюк Н.В. ч.1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження , оскільки на підтвердження зазначеного, скаржником не надано жодних доказів.

Поряд з викладеним Суд вважає за необхідне зазначити таке. Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод : право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду .

У рішенні від 17.05.2005 р. по справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 907/400/18, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

У відповідності до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України , за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Приписами частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що дії приватного виконавця при винесені ним постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61507899 здійснені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця без порушення прав скаржника.

Керуючись ст. 234 , 342 та 343 Господарського процесуального кодексу України , Закону України "Про виконавче провадження" , Господарський суд Закарпатської області, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Тирба", с. Кричово Тячівського району б/н від 09.04.2020 про скасування постанови приватного виконавця Павлюка Назарія Васильовича виконавчого округу міста Київ від 10.03.2020 №61507899 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 №907/400/18 відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://zk.arbitr.gov.ua/sud5008/gromadyanam/csz/ .

Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала підписана 03.06.2020. Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ремецькі О.Ф.