Постанова

від 02.06.2020 по справі 620/1024/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2020 року

м. Київ

справа №620/1024/19

адміністративне провадження №К/9901/29519/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Пасічник С.С., Гімона М.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 (суддя - Непочатих В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді - Кузьменко В.В., Сорочко Є.О.) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства ''Агротрейд-Красилівка'' до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Приватне підприємство ''Агротрейд-Красилівка'' (далі - ПП ''Агротрейд-Красилівка'', Підприємство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2019 №00000041400 та №00000051400 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ''податок на додану вартість'' (далі - ПДВ) на 251' 952,50 грн, в тому числі 50' 390,50 грн - штрафні (фінансові) санкції), та про зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за травень, червень 2016 року на 227' 898,00 грн відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що операції між Підприємством та ПП ''Сівер Агро Сервіс'' з придбання товарів є реальними та підтверджуються первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, використані у межах господарської діяльності Підприємства, а висновки контролюючого органу, зроблені в акті перевірки від 03.12.2018 №834/14/03799245 щодо порушення Підприємством податкового законодавства внаслідок збільшення суми податкового кредиту в податковому обліку з ПДВ за наслідками господарських операцій із вказаним контрагентом - безпідставні. Недоліки у видаткових та товарно - транспортних накладних, на які в акті перевірки посилається контролюючий орган, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів реальності операцій.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 27.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 08.01.2019 №00000051400, №00000041400.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у ПП ''Агротрейд-Красилівка'' були правові підстави для відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ПП ''Сівер Агро Сервіс''. Такий висновок суди попередніх інстанцій зробили на підставі оцінки доказів, досліджених в судовому процесі, вказавши, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. При цьому суди застосували висновки Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності за порушення правил оподаткування, зробленому в рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 (Заява N803/02) (пункт 38 Рішення).

ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі та доповненнях до неї, відповідач посилається на те, що узагальненою податковою інформацією, зібраною стосовно діяльності ПП ''Сівер Агро Сервіс'' та його контрагентів у ланцюгу постачання, спростовується можливість здійснення ним господарських операцій з постачання товарів. З-поміж іншого відповідач вказує, що дефектність первинних документів, відсутність джерела походження товару у ланцюгу постачання також свідчить про безтоварність операцій між позивачем та ПП ''Сівер Агро Сервіс''. З посиланням на висновки Верховного Суду щодо правозастосування у подібних правовідносинах у справах №№812/1554/15, 806/434/16, 802/475/17-а, 826/3632/17, 826/15722/15, 803/488/14, 805/4368/16-а, 826/15353/15, 826/3632/17, 816/1422 відповідач стверджує про хибність висновку судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Позивач вказує, що доводи ГУ ДФС про безтоварність операцій з придбання ним товару у ПП ''Сівер Агро Сервіс'' фактично ґрунтується на податковій інформації щодо контрагентів ПП ''Сівер Агро Сервіс'', тоді як відповідно до висновку Верховного Суду, зробленому в постанові від 20.03.2018 у справі №804/939/16 посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів-постачальників покупця по ланцюгах постачання, має виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті ''Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП ''Агротрейд-Красилівка'' щодо правомірності формування податкової звітності з ПДВ по взаємовідносинах з ПП ''Сівер Агро Сервіс'' (код ЄДРПОУ 38054157) за травень та червень 2016 року'' від 03.12.2018 №834/14/03799245.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач порушив норми пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення розміру від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за травень 2016 року на 86' 898,00 грн, червень 2016 року - 141' 000,00 грн та заниження ПДВ, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за травень 2016 року, на 201' 562,00 грн.

У акті перевірки зазначено, що Підприємство завищило податковий кредит з ПДВ за травень, червень 2016 року на 429' 960,00 грн за податковими накладними, виписаними ПП ''Сівер Агро Сервіс'' у вказані податкові періоди.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на те, що господарські операції з придбання Підприємством товару у вказаного постачальника фактично не відбулися, зважаючи на негативну податкову інформацію щодо контрагентів у ланцюгу постачання, їх фіктивність.

Свідченням фіктивності операцій позивача з придбання товару у ПП ''Сівер Агро Сервіс'' контролюючий орган визнав також такі обставини, як не встановлення джерела походження товару по ланцюгу постачання, кінцевим покупцем якого є позивач; відсутність на момент перевірки у Підприємства сертифікатів якості на товар, тоді як це передбачено умовами договору, та журналу реєстрації виданих довіреностей на отримання ТМЦ; недоліки у товарно - транспортних накладних (в товарно-транспортних накладних не вказано прізвище та ім`я вантажоодержувача), що унеможливлює ідентифікувати особу, яка приймала товар.

Як на підставу висновку про фіктивність контрагентів-постачальників у ланцюгу постачання, в акті перевірки зроблено посилання на інформацію, отриману з баз даних ДФС України, аналітичної системи ''Податковий блок'', листів територіальних органів ДФС, у сфері контролю яких знаходяться ці контрагенти, Єдиного реєстру судових рішень, відповідно до якої: водночас один чи декілька платників податків у ланцюгу постачання не декларують та/або не виконують податкові зобов`язання зі сплати податків; поставка товару не відповідає податковій звітності постачальників у ланцюгу постачання, які, до того ж, не мають достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності; стосовно них анульовано реєстрацію платника ПДВ; засновники та директори ТОВ ''Константа Метал Трейдінг'', ТОВ ''Дервік Капітал'', за податковими накладними яких ПП ''Сівер Агро Сервіс'' задекларував податковий кредит з операцій з придбання товару, що в подальшому поставив позивачу, в письмових свідченнях, наданих у межах кримінальних проваджень, порушених за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, заперечують свою причетність до реєстрації та діяльності зазначених підприємств; відповідно до вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2017 громадянин ОСОБА_1 , засновник та керівник ТОВ ''Сієна Груп Логістік'', яке теж задіяне в ланцюгу поставок товару, кінцевим покупцем якого є позивач, не здійснював господарську діяльність від імені цього Товариства, вчинив злочин - підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців, за який засуджений за частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

На підставі зазначеного актa перевірки та з урахуванням результатів розгляду скарги Товариства у процедурі адміністративного оскарження ГУ ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір.

У судовому процесі встановлено, що між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Щорса (попередня назва позивача) (покупець) та ПП ''Сівер Агро Сервіс'' (постачальник) був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту від 04.04.2016 №04-0-16/ДК-Х, за умовами якого постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (насіння кукурудзи, засоби захисту рослин), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно з додатковою угодою №1 до договору поставки від 04.04.2016 №04-0-16/ДК-Х та угодою про погашення заборгованості від 20.04.2017 заборгованість позивача перед постачальником станом на 24.04.2017 склала 2' 606' 076,00 грн.

На підтвердження сплати вартості придбаного товару позивач надав копії платіжного доручення від 24.04.2017 №491 на суму 2' 606' 076,00 грн з відміткою банку про перерахування грошових коштів на рахунок ПП ''Сівер Агро Сервіс'' та звіту по дебетових і кредитових операціях по рахунку підприємства № НОМЕР_1 за 24.04.2017.

Так само позивач під час перевірки надав товарно-транспортні накладні про перевезення вантажу (засобів хімічного захисту рослин ''Євро-Лайтнінг'' та ''Амістар-Екстра'') від 16.05.2016 №4 вартістю 1' 654' 320,00 грн, від 31.05.2016 №12 вартістю 79' 440,00 грн, від 17.06.2016 №51 вартістю 846' 000,00 грн; видаткові накладні від 16.05.2016 №РН-0000036, від 31.05.2016 №РН-0000044, від 17.06.2016 № РН-0000051, виписані на поставку товарів (вантажу) обсягом (літри), вагою та вартістю, що відповідають обсягу, вазі та вартості вантажу в товарно-транспортних накладних, податкові накладні від 16.05.2016 №7, від 31.05.2016 №15.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного товару позивач надав звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2016, акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин №№1, 2, 3, 3/1, 4 за травень 2016 року, №5 за червень 2016 року, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2016 №МА_00000022, від 30.06.2016 №МА_00000025, акти прийому-здачі наданих послуг від 30.06.2016 з внесення засобів захисту рослин на поля.

Належно завірені копії зазначених документів приєднані до матеріалів адміністративної справи (а.с. 17, 18, 87-93, 94-96, 97-99, 100-102, 103-106, 107-112, 113-114, 115, 120, 121 т. 1).

Порядок формування платником ПДВ податкового кредиту врегульований нормами статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК (в редакції, що діяла станом на квітень - травень 2016 року; далі - так само; ПК) встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як підсумок вимог наведених правових норм, у податковому обліку господарські операції з придбання/реалізації товарів (послуг) повинні бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Обов`язковим звітним документом в податковому обліку з ПДВ для підтвердження суми податкового кредиту є податкова накладна.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження, зокрема сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні суми податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми ПК не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання у господарській діяльності, та мав реальні витрати у зв`язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

За умови подання платником ПДВ належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларований податковий кредит вважається підтвердженим (правомірним), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши надані позивачем письмові докази, дійшли обґрунтованого висновку про їх достатність для підтвердження податкового кредиту, задекларованого за операціями з придбання товарів у ПП ''Сівер Агро Сервіс''.

Оцінка доказів судами попередніх інстанцій, на підставі якої суди встановили обставини у цій справі, відповідає правилам оцінки доказів, визначених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Щодо доводу відповідача про неможливість здійснення господарських операцій ПП ''Сівер Агро Сервіс'' через відсутність матеріальних і трудових ресурсів, то цей довід ґрунтується на інформації податкових баз, яка, з огляду на можливу негативну податкову поведінку вказаного контрагента позивача, може не відповідати дійсності, тоді як зустрічна звірка ПП ''Сівер Агро Сервіс'' не проводилася.

До того ж відповідно до правої позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, одна тільки відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, так само, як і характер взаємовідносин контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Правовідносини ПП ''Сівер Агро Сервіс'' з іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару порушення податкового законодавства є підставою для притягнення їх до відповідальності, а підставою для виключення з податкового обліку позивача сум ПДВ за операціями, в яких ці постачальники не приймали участь.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про безтоварність операцій позивача з придбання товарів у ПП ''Сівер Агро Сервіс'' з посиланням на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2017 у справі №760/7812/17-к, оскільки у цьому вироці не встановлено обставин щодо правовідносин між позивачем та ПП ''Сівер Агро Сервіс'' та/або іншими учасниками ланцюга поставок. Цим вироком громадянин ОСОБА_1 засуджений за частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців). У вироці встановлено, що на початку квітня 2016 року ОСОБА_1 на пропозицію невстановлені слідством особи за грошову винагороду здійснив перереєстрацію ТОВ ''Сієна Груп Логістик'' без наміру здійснювати господарську діяльність, тим самим вчинивши злочин, передбачений частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

У цій справі прийнятним є застосування висновку Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності за порушення правил оподаткування, зробленому в рішеннях у справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 (Заява N3991/03) (пункт 71 Рішення) та у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 (Заява N803/02) (пункт 38 Рішення).

Згідно з цим висновком, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Врахувавши своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вказав, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ, та визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували наведені вище норми матеріального права до встановлених обставин у справі та зробили правильний висновок щодо прав і обов`язків сторін у цій справі.

Відповідно до норми частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах ''Компанія ''Вестберґа таксі Актіеболаґ'' та ''Вуліч проти Швеції'', Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що відповідає положенням цієї норми процесуального права.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, обґрунтовані посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці доводи були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено висновок щодо їх необґрунтованості внаслідок не підтвердження доказами у справі.

Помилковим є також посилання відповідача на висновки в постановах Верховного Суду у справах №№812/1554/15, 806/434/16, 802/475/17-а, 826/3632/17, 826/15722/15, 803/488/14, 805/4368/16-а, 826/15353/15, 826/3632/17, 816/1422, як на правові позиції, які не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій. Висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях не суперечать висновкам Верховного Суду в зазначених справах з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі, що були встановлені, та їх оцінку з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності.

Постанови Верховного Суду про направлення справи на новий розгляд, які є серед постанов у зазначених справах, відповідно до частини шостої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи. Відтак посилання на постанову суду касаційної інстанції про направлення справи на новий розгляд як на таку, що містить висновок щодо застосування норм права, який відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинні враховувати суди при розгляді інших справ, не має правової підстави.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 250, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

С.С. Пасічник

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду