Постанова

від 03.06.2020 по справі 540/1983/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1983/19 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Єщенка О.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області, Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації та просила: визнати незаконними дії Управління соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області (далі УСЗН) щодо розрахунку виплаченої їй компенсації на транспортне обслуговування за II півріччя 2016 року, за 2017, 2018, 2019 роки; зобов`язати УСЗН зробити перерахунок суми виплаченої вказаної компенсації на транспортне обслуговування з урахуванням вимог п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування", а саме: 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин; зобов`язати Департамент соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації здійснити виплату недоплачених їй сум компенсації на транспортне обслуговування за II півріччя 2016 року, за 2017, 2018, 2019 роки у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2019 року причини пропуску позивачкою строку звернення до суду з частиною позовних вимог визнані судом неповажними, позовну заяву повернуто їй в частині позовних вимог, що стосується виплат компенсації на транспортне обслуговування за ІІ півріччя 2016 року - 2018 роки.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року зазначена вище ухвала скасована, матеріали справи були направлені до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Також, в ухвалі викладено висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 дотримано строки звернення до суду в частині позовних вимог, що стосується виплат компенсації на транспортне обслуговування за ІІ півріччя 2016 - 2017 роки.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року позов задоволено. Суд визнав протиправними дії УСЗН щодо виплати ОСОБА_1 компенсації на транспортне обслуговування за ІІ півріччя 2016 року - 2018 роки у меншому за визначений пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування розмірі; зобов`язав Департамент соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації призначити, а УСЗН виплатити ОСОБА_1 суми компенсації на транспортне обслуговування з урахуванням вимог пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування", а саме: 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць за період з ІІ півріччя 2016 року по 2018 рік з врахуванням раніше проведених виплат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Департамент соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи та має право на отримання грошової компенсації на транспортне обслуговування, яку й отримує з 08 серпня 2016 року.

Вважаючи, що їй вказана грошова компенсація відповідачем виплачується в розмір меншому ніж передбачено діючим законодавством, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов (в межах досліджуваного періоду за ІІ півріччя 2016 року - 2018 роки), суд першої інстанції виходив з того, що компенсація на транспортне обслуговування має бути призначена та виплачена у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.

Преамбулою Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон) передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.

Положеннями статті 28 Закону визначено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування.

Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцева державна адміністрація.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови КМУ "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування" від 14 лютого 2007 року № 228 (далі Постанова) затверджено Порядок виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування (далі Порядок).

Відповідно до п.1 та 5 Порядку грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування (далі - компенсації) виплачуються інвалідам, законним представникам недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями.

Компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

Пунктом 2 Постанови установлено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

З наведеного вбачається, що відповідні особи з інвалідністю мають право на отримання грошової компенсації на транспортне обслуговування у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, саме у місячному виразі.

Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23 жовтня 2018 року, справа №550/196/16-а.

Водночас, з матеріалів справи, зокрема, відповіді Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації вбачається, що позивачці компенсація на транспортне обслуговування розраховувалась наступним чином: ІІ півріччя 2016 року - 102,15 грн., І півріччя 2017 року - 187,83 грн., ІІ півріччя 2017 року - 187,84 грн., І півріччя 2018 року - 204,33 грн., ІІ півріччя 2018 року - 204,33 грн., що є помилковим та не відповідає положенням п.2 Постанови.

Тому, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги (в межах досліджуваного періоду за ІІ півріччя 2016 року - 2018 роки) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованими такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Єщенко О.В. Шевчук О.А.