Постанова

від 02.06.2020 по справі 826/14532/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14532/16 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Епель О.В.,

Лічевецького І.О.,

При секретарі: Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача: Соловей А.В.,

представника відповідача: Шостака М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІСМ Інтернешнл ЛТД на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю ІСМ Інтернешнл ЛТД про надання дозволу на реалізацію майна боржника в рахунок податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ісм Інтернешнл ЛТД , в якому просило: надати Головному управлінню ДФС у м. Києві дозвіл на погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІСМ Інтернешнл ЛТД у сумі 261324,80 грн. (двісті шістдесят одна тисяча триста двадцять чотири гривні 80 коп.) за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Позов обґрунтовано тим, що у відповідача наявний непогашений податковий борг у загальному розмірі 261324,80 грн., у т.ч.: 9492 грн. - з ПДВ, 136921 грн. - з податку на прибуток, 114911,80 грн. штрафних санкцій у сфері ЗЕД (6732 грн. - недоїмка, 108179,80 грн. - пеня).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року позовні вимоги - задоволено.

Надано Головному управлінню ДФС у м. Києві дозвіл на погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІСМ Інтернешнл ЛТД у сумі 261324,80 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що податковий борг виник внаслідок проведення перевірок платника податків у період з 2004 по 2005 роки.

Разом з тим, згідно вимог статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, як вважає апелянт, на момент подачі даної позовної заяви контролюючим органом були порушені строки звернення до суду, відтак спір взагалі не підлягав судовому розгляду.

У поясненнях, поданих до суду апеляційної інстанції, відповідачем було звернуто увагу, що контролюючими органами у 2002 році було вилучено установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю ІСМ Інтернешнл ЛТД , первинну документацію та майно, яке перебувало у статутному капіталі на суму 1500000 грн. На сьогоднішній день ні документація, ні майно повернуто не було, місце їх перебування не відоме.

Дані факти вказують на те, що у податкового органу перебуває майно відповідача, вартість якого значно перевищує суму податкового боргу.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва від 08.04.2009 у справі №28/45-32/270-а стягнуто з ТОВ ІСМ Інтернешнл ЛТД суму заборгованості з податку на прибуток у розмірі 136921 грн, суму заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 9492,00 грн. штрафні санкції та пеню у сфері ЗЕД у розмірі 114911,80 грн.

Загальна сума стягнутого вказаним судовим рішенням з відповідача податкового боргу становить 261324,80 грн.

На виконання зазначеного вище судового рішення податковим органом направлено до ПАТ Альфа-Банк у м. Києві та АТ Омега Банк інкасові доручення №157/23 від 05.05.2016, №57/23 від 17.02.2016, які повернулись без виконання у зв`язку із відсутністю коштів на рахунках у цих банківських установах.

При цьому, 29 червня 2004 року податковим органом було виставлено відповідачу податкову вимогу №1/2467, копія якої з копією довідки пошти була надіслана останньому на його адресу.

У подальшому, податковим керуючим ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Соловеєм А.В. на підставі рішення першого заступника начальника ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 11.07.2016 №8482/10/26-54-17-25, складено Акт опису майна від 19.07.2016 №144, згідно з яким у податкову заставу ТОВ ІСМ Інтернешнл ЛТД включено майно, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків, а у разі, якщо на момент складення опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєс-тру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.07.2016 №63947223 20.07.2016 до цього реєстру внесено запис №15492675 про обтяження об`єкта нерухомого майна (житлове приміщення, загальною площею 137,9 кв. м., об`єкт житлової нерухомості, адреса: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 2-Л, приміщення 55) у формі податкової застави, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.07.2016 №30552701.

Враховуючи наявність у відповідача непогашеного податкового боргу у загальному розмірі 261324,80 грн., податковий орган звернувся з цим позовом до суду з метою надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази підтверджують наявність у ТОВ ІСМ Інтернешнл ЛТД несплаченого податкового боргу у загальному розмірі 261324,80 грн., враховуючи закінчення 60-денного строку з дня направлення (вручення) податкової вимоги, і відсутність доказів, які б свідчили про наявність інших джерел погашення податкового боргу, а також з огляду на відсутність доказів погашення податкового боргу, тому наявні підстави для надання позивачу дозволу на погашення усієї суми вказаного податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов`язку та виникнення у нього податкового боргу.

Згідно із пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом; далі - ПК України) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктами 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами пункту 89.1 статті 89 вказаного Кодексу, право податкової застави виникає: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Як установлено пунктом 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За приписами пункту 95.3 цієї ж статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є:

1) наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів);

2) сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;

3) відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №826/18574/14.

З матеріалів справи вбачається, що з метою погашення підприємством податкового боргу, який виник на підставі постанови Господарського суду міста Києва від 08.04.2009 у справі №28/45-32/270-а, контролюючим органом винесено податкову вимогу №1/2467 від 29 червня 2004 року, яка отримана відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У подальшому, податковим керуючим ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Соловеєм А.В. на підставі рішення першого заступника начальника ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 11.07.2016 №8482/10/26-54-17-25, складено Акт опису майна від 19.07.2016 №144, згідно з яким у податкову заставу ТОВ ІСМ Інтернешнл ЛТД включено майно, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків, а у разі, якщо на момент складення опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.

На виконання зазначеного вище судового рішення податковим органом направлено до ПАТ Альфа-Банк у м. Києві та АТ Омега Банк інкасові доручення №157/23 від 05.05.2016, №57/23 від 17.02.2016, які повернулись без виконання у зв`язку із відсутністю коштів на рахунках у цих банківських установах.

Відтак, за встановлених обставин наявності несплаченого відповідачем податкового боргу, вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу, у тому числі шляхом направлення податкової вимоги, звернення до банку, що не призвело до погашення податкового боргу відповідача за рахунок його грошових коштів, відсутності на рахунках останнього таких грошових коштів правильний є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Враховуючи, що предметом даного спору є лише надання дозволу контролюючому органу на погашення суми податкового боргу підприємства за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а не дії контролюючого органу щодо вилучення установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю ІСМ Інтернешнл ЛТД , первинної документації та майна, яке перебувало у статутному капіталі на суму 1500000 грн, відтак посилання апелянта на унеможливлення ведення господарської діяльності підприємства є неприйнятними.

Отже, висновок суду попередньої інстанції про наявність для задоволення позову є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.

Твердження апелянта про необхідність закриття провадження у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду у зв`язку з тим, що заборгованість виникла у 2004-2005 роках, а до суду позивач звернувся лише у 2016 році колегія суддів не бере до уваги, зважаючи на наступне.

Згідно п.102.4 ст.102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

У відповідності до пп. 3 п.2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577, під терміном безнадійний податковий борг слід розуміти: податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Згідно п.3.2 вказаного Порядку днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Враховуючи, що у вересні 2016 року позивач звернувся з даним позовом до суду з метою погашення податкового боргу відповідачем, який визначено судовим рішенням у справі №2а-10847/11/2670, та контролюючим органом не приймалось відповідного рішення про визнання податкового боргу безнадійним, вказане свідчить про помилковість посилань апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин правових наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з даною позовною заявою).

Посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи ухвали про розгляд справи у письмовому провадженні колегія суддів відхиляє, оскільки згідно журналу судового засідання від 05.12.2017 ухвалою, винесеною без виходу до нарадчої кімнати згідно частини шостої статті 160 КАС України, було вирішено розглядати справу у порядку письмового провадження за правилами частини шостої статті 128 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Твердження апелянта про наявність заперечення відповідачем щодо можливості розгляду справи у письмовому провадженні під час судового засідання 19.12.2016 колегія суддів оцінює критично, оскільки згідно журналу судового засідання від 19.12.2016 представник відповідача не висловив позицію щодо вирішення клопотання позивача про розгляд справи у письмовому провадженні, а поклав вирішення даного питання на розсуд суду.

Окрім того, у подальшому ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2017 суддею Костенко Д.А. вказану справу було прийнято до свого провадження після припинення повноважень судді Шулежка В.П. в провадженні якого перебувала дана справа і не була розглянута, та згідно частини другої статті 26 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) судовий розгляд даної справи починається спочатку.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІСМ Інтернешнл ЛТД - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Епель

І.О. Лічевецький