Рішення

від 28.05.2020 по справі 337/1176/20

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН 337/1176/20

2/337/961/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря - Бойко Л.Л.

позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

представника відповідача - Рогозіна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Златосвіт про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2020р. позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 02.01.2018р. на засіданні правління ОСББ Златосвіт вона була обрана головою Правління і на підставі наказу №1-к від 16.02.2018р. приступила до виконання обов`язків голови Правління з 16.02.2018р. Рішенням Правлінням ОСББ Златосвіт від 03.03.2019р. (протокол №02-02/19) вона була звільнена з посади голови Правління з 14.03.2019р., у зв`язку з тим, що загальними зборами ОСББ 17.02.2019р. вона не була обрана до нового складу Правління і відповідно її повноваження припинені. Отже, трудовий договір з нею було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого органу у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, як це визначено п.5 ст.41 КЗпП України. Відповідний наказ №2-к було видано 14.03.2019р. Також цим наказом визначена виплата їй компенсації за невикористану відпустку та вихідна допомога на підставі ст.44 КЗпП України, розмір якої становить не менше, ніж шестимісячний середній заробіток. Оскільки вихідна допомога не була їй виплачена в день звільнення, як це передбачено ст.116 КЗпП, вона звернулась до суду з відповідним позовом. Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02.10.2019р. стягнуто з відповідача на її користь вихідна допомога в розмірі 32 549,40грн. Постановою Запорізького апеляційного суду від 09.01.2020р. це рішення залишено без змін. Виплату їй вихідної допомоги в зазначеному розмірі відповідач фактично здійснив у примусовому порядку 10.02.2020р., у зв`язку з чим вона на підставі ст.117 КЗпП має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 60 071,01грн., виходячи із розміру середньоденної заробітної плати 264,63грн. і періоду затримки розрахунку 227 робочих днів за період з 15.03.2019р. по 10.02.2020р.

Просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 60 071,01грн..

Ухвалою суду від 02.04.2020р.відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання.

22.04.2020р. до суду надійшов відзив відповідача, в якому він позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що укладений з позивачкою трудовий договір та виданий на його підставі наказ №1-к від 16.02.2018р. є нікчемними, тобто вони не створюють жодних правових наслідків. Так, порядок обрання голови Правління ОСББ визначено ст.10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та Статутом ОСББ Златосвіт . Голова Правління обирається зі складу членів Правління, обраних загальними зборами співвласників. Голова Правління укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису. Голова Правління отримує матеріальне заохочення, яке визначається загальними зборами ОСББ. В даному випадку, відносини, які виникли між сторонами, не мають характеру трудових, оскільки посада голови правління ОСББ є виборною, не характеризується ознаками найманої праці, у зв`язку з чим підстав для видання наказу про прийняття на роботу позивачки як голови Правління ОСББ і відповідно застосування норм трудового законодавства щодо оплати праці немає. Наказ про припинення трудових відносин №2-к від 14.03.2019р. було видано і усі нарахування були проведені позивачкою самостійно, тому вини відповідача як підстави для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України немає. Також вважає, що позивачкою пропущено 3-місячний строк звернення до суду з цим позовом, оскільки середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, не є заохочувальною чи компенсацію виплатою, тому вимоги про його стягнення повинні бути заявлені протягом 3 місяців від дня коли, працівник дізнався про порушення свого права. Позивачка була звільнена 14.03.2019р., фактичний розрахунок з нею було проведено тоді ж. Просить в позові відмовити повністю.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Слєсарь О.В. в судовому засіданні позов підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просять його задовольнити. Проти доводів відповідача, викладених у відзиві, заперечують. Додатково суду пояснили, що фактичний розрахунок з виплати вихідної допомоги було здійснено відповідачем в порядку примусового виконання рішення суду 11.02.2020р. Тому позивачкою не пропущено строк позовної давності. Крім того, рішенням суду було підтверджено наявність саме трудових відносин між сторонами та дійсність наказу про звільнення позивачки за п.5 ст.41 КЗпП України.

Представник відповідача - адвокат Рогозін О.В. в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, просить в його задоволенні відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначеній статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4,5,7 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Так, рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02.10.2019р., яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 09.01.2020р. і відповідно набрало законної сили 09.01.2020р., визнано незаконним та скасовано наказ голови Правління ОСББ Златосвіт Орєхова О.В. №4-к від 26.04.2019 року Про внесення змін до наказу №2-к від 14.03.2019 року Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ Златосвіт , стягнуто з ОСББ Златосвіт на користь ОСОБА_1 вихідна допомога в розмірі 32 549,40грн.

Вказаними судовим рішеннями було встановлено, що відповідно до наказу №1-к від 15.01.2018р. ОСОБА_1 була призначена на посаду голови Правління ОСББ Златосвіт .

Відповідно до протоколу №02-02/19 від 03.03.2019р. зборів членів Правління ОСББ Златосвіт , ОСОБА_1 була звільнена з посади голови правління з 14.03.2019 року.

Як вбачається з наказу №2-К від 14.03.2019р. ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п.5 ст.41 КЗпП України.

Наказом голови Правління ОСББ Златосвіт Орєхова О.В. №4-к від 26.04.2019 року були внесені зміни до наказу №2-к від 14.03.2019 року в частині підстав звільнення і зазначено, що ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Вирішуючи справу, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСББ Златосвіт мали місце трудові правовідносини, припинення трудового договору з ОСОБА_1 як головою Правління ОСББ Златосвіт відбулось саме на підставі п.5 ст.41 КЗпП України, а не на підставі п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України, тому вона має право на отримання відповідно до ст.44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше шестимісячного середнього заробітку.

На підставі ч.4 ст.82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Оскільки правомірність припинення трудових відносин з позивачкою ОСОБА_1 як головою правління ОСББ Златосвіт була предметом судового розгляду під час розгляду вищевказаної цивільної справи і правова оцінка наказам про прийняття її на роботу та звільнення була надана судами першої та апеляційної інстанції, підстав для відступлення від цієї правової оцінки під час розгляду цієї справи суд не знаходить, тому відхиляє доводи представника відповідача - адвоката Рогозіна О.В. про те, що накази про прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_1 є нікчемними, що оплата праці голови Правління ОСББ не може регулюватись нормами трудового законодавства і відповідно позивачка не має права на отримання вихідної допомоги.

В межах розгляду даної справи судом встановлено, що стягнута рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02.10.2019р. вихідна допомога в розмірі 32 549,40грн. була фактично виплачена позивачці 11.02.2020р.

З даним позовом позивачка звернулась до суду 30.03.2020р. (штамп на поштовому конверті) і просить стягнути середній заробіток в сумі 60071,01грн. за час затримки розрахунку - з 15.03.2019р. по 10.02.2020р. (227 робочі дні), виходячи із середньоденного заробітку 264,63грн.

З`ясувавши всебічно, повно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши надані суду докази з точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки судом достовірно встановлено, що в день звільнення 14.03.2019р. відповідач не здійснив позивачці виплату вихідної допомоги в розмірі 32 549,40грн. Зазначена допомога була стягнута рішенням суду і виплачена позивачці в порядку примусового виконання судового рішення 11.02.2020р.

Разом з тим, визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню на користь позивачки, суд вважає необхідним застосувати принцип розумності, справедливості, пропорційності та зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України.

В даному випадку суд виходить з того, що, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір такого відшкодування, необхідно враховувати - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Саме такий правовий висновок було сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2019р., справа №761/9584/15-ц, який суд вважає необхідним застосувати при вирішенні даного спору.

Так, суд виходить з того, що в день звільнення позивачка отримала частину належних їй при звільненні сум, однак вихідна допомога їй виплачена не була і, як встановлено судом, причиною цього стала незгода відповідача ОСББ Златосвіт з правомірністю виплати ОСОБА_1 такої вихідної допомоги, у зв`язку з чим новим головою Правління ОСББ Златосвіт ОСОБА_3 було видано наказ про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1 , змінені підстави звільнення, які не надавали позивачці права на отримання вихідної допомоги. Цей наказ було оскаржено до суду позивачкою ОСОБА_1 в квітні 2019р.

Отже, між сторонами фактично мав місце спір щодо підстав виплати вихідної допомоги та її розміру, що, по-перше, не може ставитись в провину відповідачу, по-друге, є суттєвою обставиною, яка враховується судом при визначенні відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України. Такий спір вирішувався в судовому порядку, судовий розгляд тривав з квітня 2019р. по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції - 09.01.2020р. Спір було вирішено на користь позивачки і відповідне судове рішення набрало законної сили 09.01.2020р.

В той же час, будучи достовірно обізнаним про ухвалення судом рішення про стягнення з ОСББ Златосвіт на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги в сумі 32 549,40грн., відповідач після набрання рішенням суду законної сили свій обов`язок виконав лише 11.02.2020р. в межах виконавчого провадження.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про необхідність зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати позивачці вихідної допомоги в сумі 32 549,40грн. та стягнення з відповідача на її користь відповідного відшкодування в розмірі 5821,86грн., застосувавши такий розрахунок: середньоденний заробіток 264,63грн. х 22 робочих дня = 5821,86грн., де

середньоденний заробіток - 264,63грн. розраховано позивачкою відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995р. №100, і відповідачем не спростований;

період затримки розрахунку - 22 робочі дні визначені судом за період з 10.01.2020р. (наступний день за датою набрання законної сили рішення суду) по 10.02.2020р. (день, що передував дню фактичної виплати вихідної допомоги).

Суд вважає, що зазначений розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку є співмірним з розміром простроченої суми, причиною та періодом затримки, зокрема, виникненням між сторонами спору щодо виплати вихідної допомоги, тривалістю його вирішення, а також з поведінкою сторін у спірних правовідносинах, фактичною виплатою оспорюваної суми в межах виконавчого провадження тощо.

При ухваленні цього рішення суд відхиляє доводи представника відповідача - адвоката Рогозіна О.В. про необхідність відмови в позові через пропуск позивачкою без поважних причин 3-місячного строку звернення до суду з цим позовом.

Так, відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до рішення КСУ від 22.02.2012р. справа №4-рп/2012 невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. З огляду на це, перебіг тримісячного строку звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Враховуючи вказане, суд вважає, що перебіг 3-місячного строку звернення позивачки до суду з цим позовом визначений моментом фактичного розрахунку з нею, а саме 11.02.2020р. З даним позовом вона звернулась до суду 30.03.2020р. (штамп на поштовому конверті), тобто з дотриманням зазначеного строку.

На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити частково.

На підставі ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки пропорційно задоволеним вимогам судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 81,47грн, виходячи з такого розрахунку:

Заявлені позовні вимоги на суму 60071,01грн., задоволено на суму 5821,86грн., що становить 9,69% (5821,86грн. х 100% : 60071,01грн).

За заявлені позовні вимоги позивачкою сплачено судовий збір в сумі 840,80грн., тому сума судового збору за задоволені позовні вимоги на суму 5821,86грн. становить 81,47грн. (840,80грн.х 9,69% : 100%)

Керуючись ст.43 Конституції України, ст.47,116,117,233 КЗпП України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Златосвіт , ЄРДПОУ 37494091, місце знаходження: м.Запоріжжя, бул.Будівельників,21-а, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5821,86грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 81,47грн., усього 5903,33грн. (п`ять тисяч дев`ятсот три гривні 33 копійки).

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

На підставі п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.06.2020р.

Суддя Н.А.Мурашова

28.05.2020