Ухвала

від 21.05.2020 по справі 761/1604/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 ОСОБА_4

секретаря - ОСОБА_5

за участю:

адвоката, який діє в інтересах

власника майна ОСОБА_1

(в режимі ВКЗ із Кіровським

районним судом м. Дніпро - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №32019100110000051 від 23.04.2019 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

16 січня 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_8, погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7, про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №32019100110000051, а саме: майна, тимчасово вилученого 19 грудня 2019 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1. Клопотання мотивовано тим, що виявлені та вилучені за вищевказаною адресою речі, оглянуто. За результатами огляду встановлено, що зазначене майно містить відомості, які є предметом досудового розслідування кримінального провадження, стосуються фінансово - господарських операцій щодо ухилення від сплати податків та відображають нетипові схеми, що впливають на мінімізацію податкових зобов`язань, а такі речі іншим чином в подальшому здобути не представиться можливим, оскільки вони можуть бути знищені, приховані, змінені службовими особами та неофіційними контролерами підприємств.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року клопотання задоволено. Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя послався на врахування того, що майно є речовим доказом, а саме може бути майном, яке могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або ж майном здобутим внаслідок його вчинення.

На вказану ухвалу адвокат, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою. Зазначає, що вилучене під час обшуку майно є тимчасово вилученим майном, проте ухвала винесена на підставі клопотання слідчого, яке подана з порушенням 48-годиннного строку визначеного ч.5 ст.171 КПК України. Повторне звернення слідчого з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно відбулося поза межами встановленого строку, наданого слідчим суддею для усунення недоліків. При цьому ані в клопотанні про надання дозволу на проведення обшуку, ані в клопотанні про арешт майна належним чином не обґрунтовано яке відношення ОСОБА_1 та належне йому майно мають до кримінального провадження. Вилучене майно ніяк не могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Крім того, клопотання слідчого не містило доказів існування у кримінальному провадженні цивільного позову, у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, в тому числі і ОСОБА_1, що є недотриманням необхідної умови, передбаченої п.3 ч.2 ст.170 КПК України, а наведені в клопотанні підстави, у зв'язку з якими майно відповідає критеріям ст.98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що майно є речовим доказом, з огляду на відсутність в клопотанні відповідної постанови слідчого. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

В судове засідання апеляційного суду не з'явився прокурор, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану апеляційну скаргу за відсутності прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши:

- доповідача - суддю апеляційного суду;

- представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_6 який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити;

- ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього кодексу.

Як вбачається з матеріалів провадження, під час досудового розслідування встановлено, що група осіб, що здійснюють свою діяльність під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1, організували діяльність по імпорту ТМЦ на територію України, які в подальшому реалізовуються на ринках України, без відповідного обліку та декларування своєї підприємницької діяльності, умисно ухилялися від сплати податків за 2018 рік на суму понад 7 000 000 грн., що призвело до ненадходження коштів до бюджету в особливо великих розмірах. В ході проведення обшуку за місцем діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено речі, документи та гроші.

Таким чином, вилучене майно містить сліди злочину, а відповідно до постанови слідчого від 23.12.2019 року, його визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Тому, розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, у відповідності до ст.173 КПК України слідчий суддя правильно встановив обґрунтованість майна, вилученого в ході проведення обшуку за місцем діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме за адресою: АДРЕСА_1, таким, що містить сліди злочинуі може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, та прийшов до правильного висновку про те, що незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави вважати майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме за адресою: АДРЕСА_1,таким, що містить сліди злочинуі може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки слідчим доведено, що вилучене в ході проведення обшуку за місцем діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме за адресою: АДРЕСА_1,майно, містить сліди злочину, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, його визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а метою його арешту є забезпечення зберігання речових доказів.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме за адресою: АДРЕСА_1, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 -ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року, необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №32019100110000051 від 23.04.2019 року, а саме: на майно,вилучене в ході проведення обшуку за місцем діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме за адресою: АДРЕСА_1, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4