Постанова

від 03.06.2020 по справі 343/1410/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 343/1410/17

провадження № 61-44115св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: редакція газети Свіча , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року у складі судді Монташевич С. М. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів: Максюти І. О.,

Василишин Л. В., Матківського Р. Й.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до редакції газети Свіча , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті Свіча НОМЕР_1 за погодженням із редактором газети ОСОБА_2 розміщено статтю ІНФОРМАЦІЯ_5 , автором якої є

ОСОБА_3 , у якій про нього викладена недостовірна інформація, що містить такі висловлювання: … він уже другий рік перебуває на військовій службі за контрактом в рядах Збройних сил України, куди зголосився за власним бажанням та Тим більше, що перебуває він не в зоні бойових дій . Редакція газети без його згоди зазначила у статті його ім`я та прізвище, чим дискредитувала його як сільського голову, та створила образ безвідповідальної посадової особи і непорядної людини. З моменту публікації статті він перебуває у стані емоційного пригнічення та постійного дискомфорту, що позбавляє його нормального відпочинку, негативно відображається на його повсякденному житті та завдає йому моральних страждань. З огляду на наведене, а також тираж газети у кількості 2 500 примірників та розповсюдження її по всьому Долинському районі, а також наявність ознак злого умислу відповідачів, розмір відшкодування завданої йому моральної шкоду визначив у сумі 150 000,00 грн.

Посилаючись на наведене, просив визнати такими, що не відповідають дійсності відомості, опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті Свіча НОМЕР_1 у статті ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: … він уже другий рік перебуває на військовій службі за контрактом в рядах Збройних сил України, куди зголосився за власним бажанням. , Тим більше, що перебуває він не в зоні бойових дій ; зобов`язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення відповідної статті про спростування на першій сторінці газети Свіча ; стягнути з відповідачів на його користь 150 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, по 50 000,00 грн із кожного.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що інформація, викладена відповідачем у статті не містить фактів у розумінні Закону України Про інформацію , а за своїм змістовним навантаженням є оціночними судженнями. Дані висловлювання стосуються безпосередньо оцінки діяльності ОСОБА_1 , як голови Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, а тому з огляду на наведене, а також на характер використання мовних символів, вони не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, вони, як і думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет відповідності їх дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів). Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, не доведено факт поширення відповідачами щодо нього недостовірної інформації, а тому його вимоги не підлягають задоволенню.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Публічні особи підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції, у зв`язку з чим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Автор статті не висловлював конкретних фактичних даних, а резюмував результати своїх спостережень та висловлював свою суб`єктивну думку щодо діяльності позивача, як посадової особи органу місцевого самоврядування, а тому зазначені в статті висловлювання є оціночними судженнями, які виключають наявність прямого умислу на поширення недостовірної інформації і не підлягають спростуванню.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій заявникпросив скасувати рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що поширена про нього відповідачами інформація є недостовірною, порушує його особисті немайнові права, є фактичними твердженнями, які на його думку, мають ознаки замовленого матеріалу , а не оціночним судженням, критикою його дій, як публічної особи, оскільки викладена у прямій стверджувальній формі, містить фактичні дані щодо його дій та фізичного стану, не містить ніяких гіпербол, алегорій чи сатири, має негативний характер, а тому висновки судів про відмову в задоволенні його позову з підстав недоведеності є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції не роз`яснив учасникам справи їхні процесуальні права та обов`язки. Ураховуючи, що зазначена категорія справ потребує спеціальних знань у галузі науки, зокрема лінгвістики, він звернувся до апеляційного суду з клопотанням про призначення лінгвістичної експертизи, проте суд безпідставно відмовив у його задоволенні.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив представника відповідачів редакції газети Свіча , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування. Посилання заявника на необгрунтовану відмову апеляційним судом у задоволенні його клопотання про призначення лінгвістичної експертизи є необгрунтованими, оскільки заявник в суді першої інстанції, а також в апеляційній скарзі не заявляв такого клопотання. При цьому, у порушення частини третьої статті 367 ЦПК України позивач не надав доказів поважності причин, які перешкоджали йому заявити зазначене клопотання в суді першої інстанції. По суті, касаційна скарга є дублюванням його позовної заяви та апеляційної скарги, з посиланням на ті ж самі норми законодавства, зокрема, статті 32, 34, 68 Конституції України, частину другу статті 3 Закону України Про інформацію , статті 201, 277, 297, 299 ЦК України та пункт 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які він тлумачить однобічно, без урахування інших положень цих же статей та законодавства, що регулює діяльність засобів масової інформації в України (далі - ЗМІ) та його статусу, як публічної особи. Опублікована відповідачами в газеті Свіча стаття ІНФОРМАЦІЯ_5 стосується діяльності посадових осіб органу місцевого самоврядування, висвітлює ситуацію, яка склалася в с. Оболоня Долинського району у зв`язку з відсутністю на той час у сільській раді її посадових осіб та неналежного виконання ними своїх обов`язків.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

10 січня 2019 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач ОСОБА_1 у 2015 року був обраний сільським головою с. Оболоня, до та після обрання його на посаду сільського голови с. Оболоня, за контрактом проходив військову службу у Збройних Силах України, приймав участь в АТО.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті Свіча НОМЕР_1 на сторінці 11 надруковано статтю ІНФОРМАЦІЯ_5 , автором якої є ОСОБА_3 . У статті описуються події, які відбулися 31 січня 2017 року на сесії Оболонської сільської ради при обговоренні питання про діяльність цього органу місцевого самоврядування у зв`язку з відсутністю його керівника ОСОБА_7 , який за контрактом перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, що негативно відображується на діяльності цього органу територіальної громади, зокрема, у першому розділі статті під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначено, що неоднозначну оцінку давали присутні позиції, котру зайняв обраний у 2015 році очільник громади ОСОБА_7 . Він вже другий рік перебуває на військовій службі за контрактом в рядах Збройних сил України, куди зголосився за власним бажанням. Тим більше, що перебуває він не в зоні бойових дій. В той же час деякі депутати нагадали, як після обрання сільським головою він обіцяв щомісяця проводити загальні збори громади і вирішувати нагальні питання. Вказано, що за цим депутатським нагадуванням відчувалося розчарування в тому, що цю посаду довірили саме такій людині.

Позивач просив визнати такими, що не відповідають дійсності, є негативними та підлягають спростуванню відомості … він уже другий рік перебуває на військовій службі за контрактом в рядах Збройних сил України, куди зголосився за власним бажанням та Тим більше, що перебуває він не в зоні бойових дій .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (більшість з яких є жителями чи депутатами с. Оболоня та були присутні на сесії Оболонської сільської ради 31 січня 2017 року) пояснили, що на сесії тривало обговорення різних питань; в селі була складна ситуація; деякі депутати звернулися в редакцію газети Свіча з метою висвітлення наявних питань та проблем у селі; говорили про сільського голову ОСОБА_1 (позивача), зокрема, про те, що він служить в м. Біла Церква, громада очікувала, що після його повернення зі служби, він приступить до виконання своїх повноважень, однак цього не відбулося; за позивачем зберігалася заробітна плата, робоче місце, при цьому в раді панував правовий нігілізм.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною другою статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).

Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України ).

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у абзацах 3, 4, 5 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки. Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Ляшко проти України зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до інформації чи ідей , які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство . Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, п. 46).

Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах Нікула проти Фінляндії , Яновський проти Польщі та інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції

№ 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

Установивши, що у розміщеній ІНФОРМАЦІЯ_3 року в газеті Свіча НОМЕР_1 статті ІНФОРМАЦІЯ_5 описувалися події, що відбулися

31 січня 2017 року на сесії Оболонської сільської ради Долинського району, на якій, зокрема , обговорювалося питання щодо діяльності сільського голови ОСОБА_7 ., суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що викладена у зазначеній статті інформація про діяльність посадової особи органу місцевого самоврядування становить суспільний інтерес, містить критичні висловлювання та погляди депутатів місцевої ради щодо виконання позивачем своїх посадових обов`язків, є оціночними судженнями, а тому відповідачі не зобов`язані доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.

Ураховуючи, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Посилання заявника на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення у справі лінгвістичної експертизи , є неспроможними, з огляду на таке.

За змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зважаючи на те, що позивач у суді першої інстанції не заявляв клопотання про призначення у справі зазначеної експертизи, і не навів обставин, які перешкоджали чи позбавили його можливості заявити зазначене клопотання, апеляційний суд обгрунтовано відмовив у його задоволенні.

Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його позовній заяві та апеляційній скарзі, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначились з характером правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак