Постанова

від 04.06.2020 по справі 923/15/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/15/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ

на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 року, м. Херсон, суддя Литвинова В.В., повний текст рішення складено та підписано 28.02.2020 року

у справі № 923/15/20

за позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ

до відповідача Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон

про стягнення заборгованості за договором бербоутного чартеру від 23.03.2016 року №01/03-245 в сумі 58 674 грн. 71 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В січні 2020 року Державне підприємство "Адміністрація річкових портів", м. Київ звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон, в якій просило суд стягнути з Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон заборгованість за договором бербоутного чартеру від 23.03.2016 року № 01/03-245 в сумі 58 674 грн. 71 коп., з яких - 41 453 грн. 76 коп. - основного боргу, 14 127 грн. 80 коп. - пені, 1 258 грн. 70 коп. - 3% річних та 1 834 грн. 42 коп. - інфляційних, а також просило суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору бербоутного чартеру від 23.03.2016 року № 01/03-245, відповідач допустив прострочення чартерної плати, розрахованої з урахуванням додаткової угоди від 11.01.2019 року станом на 23.23.2019 року за перший, другий та третій квартали в розмірі 41 453 грн. 78 коп. Крім того, позивач, у зв`язку з простроченням оплати за договором, просив стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 року у справі №923/15/20 (суддя Литвинова В.В.) у позовних вимогах Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ до Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з неукладеністю додаткової угоди до договору бербоут-чартеру в частині визначення розміру плати, сторони не досягли згоди, а обов`язку фрахтувальника укласти додаткову угоду щодо зміни ціни договору у бік її збільшення умовами укладеного договору не передбачено, з огляду на приписи чинного законодавства України, позовні вимоги про стягнення 41 453 грн. 76 коп. основного боргу задоволенню не підлягають. Крім того, суд першої інстанції вказав, що у зв`язку з тим, що сума основного боргу за І-ІІІ квартали безпідставно нарахована позивачем у розмірі 41 453 грн. 76 коп. (виходячи з суми оплати на підставі додаткової угоди), позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є похідними, а відтак у задоволенні цієї частини позовних вимог також має бути відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Державне підприємство "Адміністрація річкових портів", м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 року у справі № 923/15/20 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ до Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон щодо стягнення заборгованості за договором бербоутного чартеру від 23.03.2016 року № 01/03-245 в сумі 58 674 грн. 71 коп. задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, Державне підприємство "Адміністрація річкових портів", м. Київ вважає, що суд першої інстанції в порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не надав відповідної оцінки доказам, наданим позивачем на підтвердження своєї правової позиції, що призвело до винесення по суті неправомірного рішення.

Крім того, на думку скаржника, відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору бербоутного чартеру, допустив прострочення чартерної плати, розрахованої з урахуванням додаткової угоди від 11.01.2019 року, станом на 23.12.2019 року за перший, другий та третій квартали в розмірі 41 453 грн. 76 коп. Разом з тим, позивач вважає, що відповідач допустив прострочення зобов`язання щодо сплати бербоутної плати не тільки у збільшеному в 2019 році, а і в обумовленому в 2018 році розмірі, а також допустив порушення строків сплати бербоутної плати.

Також, апелянт посилаючись на п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 року № 14, зазначає, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. На думку позивача, суд першої інстанції не зобов`язував останнього подати більш повний розрахунок, а відповідача - контррозрахунок, а тому суд першої інстанції не з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, встановленим обставинам справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 . 04.2020 року за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м.Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 року у справі №923/15/20 відкрито апеляційне провадження, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

14.05.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Комунальне підприємство "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон проти доводів апелянта заперечує, просить залишити апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація річкових портів , м. Київ без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 року у справі № 923/15/20 без змін.

На думку відповідача, викладені в апеляційній скарзі доводи не вказують на порушення відповідачем умов договору та не свідчать про те, що судом першої інстанції при вирішенні спору були допущені порушення норм матеріального права.

Зокрема, Комунальне підприємство "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон у відзиві погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності можливості збільшення вартості фрахту в односторонньому порядку без наявності волевиявлення на це іншої сторони. Крім того, відповідач вказує, що в апеляційній скарзі позивач необґрунтовано і безпідставно посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не проведення самостійного розрахунку суми штрафних санкцій та не зобов`язання позивача надати інший розрахунок, який би відповідав сумі заборгованості, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи в межах заявлених особою вимог на підставі поданих учасниками справи доказів. На думку відповідача, рішення суду першої інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі належних, достовірних і достатніх доказів обставинам, що мають значення для правильного вирішення справи та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства Адміністрація річкових портів , м. Київ підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 року у справі № 923/15/20 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області і Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено наступні обставини.

23.03.2016 року між Державним підприємством "Адміністрація річкових портів", м.Київ (позивач) та Комунальним підприємством "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон (відповідач) укладено договір бербоутного чартеру пасажирського теплоходу Бештау . Строк дії договору становить 60 місяців. Чартерна плата становить 168 820 грн. (в т.ч. ПДВ) за кожні 12 місяців (бокс 21 договору).

Як вбачається з додаткових статей до бербоутного чартеру, укладеного між Державним підприємством "Адміністрація річкових портів", м. Київ та Комунальним підприємством "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон, а саме ст. 28, фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 168 820 грн. за кожен календарний рік, як зазначено в боксі 21, починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам. Виплата чартерної плати здійснюється рівними частинами, щоквартально до 5 числа місяця, який йде за звітним кварталом на підставі виставлених судновласниками рахунків. Часткова оплата фрахтувальниками чартерної плати не визнається сторонами належним виконанням зобов`язань за цим чартером. До 15 січня кожного року дії цього чартеру (крім першого року дії чартеру) чартерна плата на поточний рік підлягає перегляду (у бік збільшення) шляхом підписання доповнення до цього чартеру, зокрема, але не виключно, шляхом коригування розміру чартерної плати за попередній рік на офіційно встановлений індекс інфляції в Україні за попередній рік дії цього чартеру.

23.03.2016 року, у відповідності до ст. 29 Додаткових статей до договору бербоутного чартеру, за актом здачі-приймання судна, судновласник здав, а фрахтувальник прийняв теплохід Бештау , інв. № 12345824 в бербоут - чартер разом з майном, визначеним в Додатку № 1 до Акту.

Крім цього, в матеріалах справи наявна копія укладеної сторонами додаткової угоди від 11.01.2018 року, підписаної та скріпленої печатками сторін належним чином, якою визначено, що з 15.01.2018 року викласти бокс 21 стандартного бербоутного чартеру Балтійської міжнародної морської ради, кодова назва: Беркон 89 від 23.03.2016 року №01/03-245 в такій редакції: 219 466 грн., в т.ч. ПДВ, за кожні 12 місяців . Бокс 28 Договору викладено в наступній редакції: "фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 219 466 грн. за кожен календарний рік, починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам".

Також в матеріалах справи є копія листа Державного підприємства Адміністрація річкових портів , м. Київ до Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс , м. Херсон від 14.01.2019 року № 01/01-27, яким позивач повідомив відповідача про надіслання останньому додаткових угод про внесення змін в частині перегляду чартерної плати та просив відповідача підписати і скріпити печаткою ці додаткові угоди.

У додатковій угоді, яка підписана та скріплена печаткою лише з боку Державного підприємства "Адміністрація морських портів", м. Київ від 11.01.2019 року до договору бербоутного чартеру від 23.03.2016 року № 01/03-245 зазначено: з 15.01.2019 року викласти бокс 21 стандартного бербоутного чартеру в наступній редакції: "240 974 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ, за кожні 12 місяців. Бокс 28 договору викладено в редакції: "фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 240 974 грн. 40 коп. за кожен календарний рік, починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам".

Як вбачається з матеріалів справи, а саме. з копії журналу реєстрації вхідної кореспонденції, відповідач отримав лист позивача від 14.01.2019 року № 01/01-27 з додатком - 16.01.2019 року за вх. № 64 відповідно до відмітки в журналі.

Відповідач листом від 21.01.2019 року № 46 повернув позивачу без підпису додаткову угоду від 11.01.2019 року, посилаючись на те, що всупереч ст. 28 Додаткових статей до бербоутного чартеру, додаткову угоду було отримано з запізненням - 16.01.2019 року, в той час як чартерна плата на поточний рік підлягає перегляду до 15 січня кожного року дії чартеру.

Позивач вважає, що розмір чартерної плати становить 240 974 грн. 40 коп. за рік, відповідно до умов додаткової угоди від 11.01.2019 року до договору бербоутного чартеру, оскільки відповідач неправомірно відмовився підписати вищевказану додаткову угоду . Крім того, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем чартерної плати, позивачем нараховано 14 127 грн. 80 коп. - пені, 1 258 грн. 70 коп. - 3 % річних та 1 834 грн. 42 коп. - інфляційних втрат. Несплата цих коштів і стала підставою для звернення Державного підприємства Адміністрація морських портів , м. Київ з відповідним позовом до Господарського суду Херсонської області .

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі .

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством "Адміністрація річкових портів", м. Київ та Комунальним підприємством "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон було укладено договір бербоутного чартеру теплоходу Бештау від 23.03.2016 року № 01/03-245.

Відповідно до ст. 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Статтею 203 Кодексу торговельного мореплавства України визначено поняття договору чартеру (фрахтування) суден . Тобто за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Як унормовано ст. 204 Кодексу торговельного мореплавства України договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі.

Згідно зі ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

Абзацом 8 ст. 28 Додаткових статей до стандартного бербоутного чартеру Балтійської міжнародної ради (БІМКО) кодова назва: "БЕРКОН 89" від 23.03.2016 року №01/03-245, до 15-го січня кожного року дії цього чартеру (крім першого року дії чартеру), чартерна плата на поточний рік підлягає перегляду (у бік збільшення) шляхом підписати доповнення до цього чартеру, зокрема, але не виключено, шляхом коригування розміру чартерної плати за попередній рік на офіційно встановлений індекс інфляції в Україні за попередній рік дії цього чартеру.

Як убачається з абз. 3 ст. 35 Додаткових статей до договору бербоутного чартеру зміни і доповнення до цього чартеру вносяться за взаємною згодою сторін у письмовій формі.

Крім цього, судом першої інстанції та колегією суддів встановлено, що договором бербоутного чартеру від 23.03.2016 року № 01/03-245 не передбачено право судновласника (позивача) в односторонньому порядку вносити зміни і доповнення до договору, зокрема у частині визначення розміру чартерної плати та згоди на внесення змін (доповнень) до договору бербоутного чартеру між сторонами, як вбачається з матеріалів справи досягнуто не було, що підтверджується листом Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс , м. Херсон від 21.01.2019 року вих. № 46, що стало підставою для виникнення спору між сторонами з приводу зміни істотних умов договору, в частині визначення чартерної плати.

Нормами ч. 4, 5 ст. 188 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В даному випадку договором бербоутного чартеру в добровільному порядку сторони обумовили без заперечень та зауважень, що розмір плати визначається сторонами за умови досягнення згоди між ними та шляхом підписання угоди у письмовій формі. При цьому, обов`язку фрахтувальника укласти додаткову угоду щодо зміни ціни договору у бік збільшення умовами укладеного договору не передбачено, як не передбачене й одностороннє внесення судновласником змін до договору бербоутного чартеру. Разом з тим, вказане питання, за змістом укладеного між сторонами договору, вимагає досягнення згоди шляхом підписання письмової додаткової угоди у порядку та строки, визначені договором.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Херсонської області в частині того, що згоди щодо змін істотних умов сторони за договором бербоутного чартеру не дійшли, письмова додаткова угода від 11.01.2019 року сторонами не підписана, а вказаний спір мав бути переданий на вирішення господарського суду із вимогами визнати додаткову угоду укладеною в редакції, запропонованій позивачем, що відповідало б способам захисту, визначеним ст. 16 Цивільного кодексу України. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано самим позивачем, цей спір не було вирішено ним в судовому порядку, тому чинною є текст цих умов договору в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 року. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за умовами іншої додаткової угоди є неправомірними.

Одночасно з цим, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції не повністю дослідив обставини справи в цій частині, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав в повному обсязі свої договірні грошові зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати бербоутної плати в обумовленому у 2018 році розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість зі сплати бербоутного чартеру за договором від 23.03.2016 року № 01/03-245 за І-ІІІ квартали 2019 року в сумі 58 674 грн. 71 коп., з яких - 41 453 грн. 76 коп. - основного боргу, 14 127 грн. 80 коп. - пені, 1 258 грн. 70 коп. - 3% річних та 1 834 грн. 42 коп. - інфляційних в сумі, нарахованих за період з 06.04.2019 року по 23.12.2019 року .

Господарський суд Херсонської області, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з посиланням на неукладення сторонами додаткової угоди про збільшення розміру чартерної плати до 240 974 грн. 40 коп., залишив поза увагою факт наявності заборгованості у відповідача по сплаті чартерної плати за 2019 рік у розмірі, який було передбачено сторонами у договорі бербоутного чартеру від 23.03.2016 року №01/03-245 з урахуванням додаткової угоди від 11.01.2018 року, згідно якої чартерна плата становить 219 466 грн. за кожні 12 місяців .

З виписок по рахункам Державного підприємства Адміністрація річкових портів , м. Київ від 29.05.2019 року, від 02.07.2019 року, від 01.08.2019 року, від 12.09.2019 року, від 25.10.2019 року вбачається, що Комунальним підприємством "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон було сплачено за договором бербоутного чартеру від 23.03.2016 року № 01/03-245: 29.05.2019 року - 5 000 грн. за 1 квартал 2019 року, 29.05.2019 року - 5 000 грн. за 1 квартал 2019 року, 02.07.2019 року - 34 866 грн. за 4 квартал 2018 року, 02.07.2019 року - 37 205 грн., 01.08.2019 року - 10 000 грн. за 2 квартал 2019 року, 12.09.2019 року - 32 205 грн. за 2 квартал 2019 року, 25.10.2019 року - 54 866 грн. за 3 квартал 2019 року (а.с. 50-65).

Як убачається зі ст. 28 Додаткових статей до бербоутного чартеру, фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 168 820 грн. за кожен календарний рік, починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам. Виплата чартерної плати здійснюється рівними частинами, щоквартально до 5 числа місяця, який йде за звітним кварталом на підставі виставлених судновласниками рахунків.

Згідно додаткової угоди від 11.01.2018 року з 15.01.2018 року викладено бокс 21 стандартного бербоутного чартеру Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО), кодова назва БЕРКОН 89 від 23.03.2016 року № 01/03-245: 219 466 грн., в т.ч. ПДВ, за кожні 12 місяців. Перший абзац ст. 28 додаткових статей до вищевказаного договору викладено в такій редакції: "фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 219 466 грн. за кожен календарний рік, починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам".

Умовами договору бербоутного чартеру в релакції додаткової угоди від 11.01.2018 року визначено, що Комунальне підприємство "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон у 2019 році повинно було щоквартально здійснювати оплату позивачу у розмірі 54 866 грн.

29.05.2019 року відповідачем була проведена оплата за 1 квартал у розмірі 10 000 грн., 02.07.2019 року - у розмірі 37 205 грн. Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено обов`язку вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, а тому, з огляду на зазначене, а також, з огляду на відсутність доводів сторін щодо зарахування цих коштів за інший період та відсутність в умовах договору неможливості врахування сплачених сум без призначення платежу, судова колегія вважає, що сума у розмірі 37 205 грн. є платежем за спірним договором бербоутного чартеру за 1 квартал 2019 року. А тому, заборгованість Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон перед позивачем за 1 квартал 2019 року становить 7 661 грн. 50 коп.

В подальшому відповідачем було сплачено, як убачається з матеріалів справи, 01.08.2019 року - 10 000 грн. за 2 квартал 2019 року, 12.09.2019 року - 32 205 грн. за 2 квартал 2019 року. Відтак, за 2 квартал 2019 року у Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон перед позивачем за договором утворилася заборгованість у розмірі 12 661 грн. 50 коп.

За 3 квартал 2019 року відповідач розрахувався з позивачем у повному обсязі, але з порушенням, встановленого спірним договором бербоутного чартеру, строку.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів Південно - західного апеляційного господарського суду зазначає, що у зв`язку з наявністю вищевказаної заборгованості за договором бербоутного чартеру, позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація річкових портів , м. Київ в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню на загальну суму 20 323 грн. з відмовою у стягненні 21 130 грн. 76 коп. в зв`язку з безпідставністю.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З вимог ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Статтею 34 Додаткових статей до бербоутного чартеру сторонами погоджено, що за просрочення сплати платежів визначених ст. 28 Чартеру, фрахтувальники сплачують на користь судновласників пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог та встановивши факт часткового виконання відповідачем господарського зобов`язання, що має наслідком нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за певний період часу, суд має усі повноваження визначити період нарахування та розрахувати суму пені, 3 % річних та інфляційних втрат належних до стягнення. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08.10.2019 року у справі № 520/3060/19.

Колегією суддів, враховуючи несвоєчасну сплату за договором бербоутного чартеру відповідачем, з огляду на умови укладеного між сторонами договору та приписи чинного законодавства, перераховано нараховані позивачем суми пені, 3 % річних та інфляційних за період, визначений ним в якості прострочки виконання відповідачем договірного грошового зобов`язання, за І квартал 2019 року - з 06.04.2019 року по 06.10.2019 (з урахуванням присікального 6-ти місячного строку нарахування пені), за ІІ квартал 2019 року - з 06.07.2019 року по 23.12.2019 року, за ІІІ квартал 2019 року - з 06.10.2019 року по 25.10.2019 року .

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню за І квартал 2019 року становить 5015 грн. 85 коп., за ІІ квартал - 4 256 грн. 93 коп., за ІІІ квартал - 992 грн. 11 коп .

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за І, ІІ, ІІІ квартали 2019 року становить 951 грн 45 коп., а інфляційних нарахувань - 1 515 грн. 8 0 коп . за вищевказаний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що висновок суду першої інстанції про повну відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Адміністрація річкових портів , м.Київ в цій частині є помилковим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і до стягнення з відповідача належить 20 323 грн. основного боргу, 10 264 грн . 89 коп. - пені, 3% річних у розмірі 951 грн 45 коп., а також інфляційних втрат у сумі 1 515 грн. 80 коп., в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 року по справі № 923/15/20 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м.Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 року по справі № 923/15/20 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 року по справі №923/15/20 - скасувати частково.

Задовольнити частково позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ до Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон про стягнення 58 674 грн. 71 коп., з яких - 41 453 грн. 76 коп. - основного боргу, 14 127 грн. 80 коп. - пені, 1 258 грн. 70 коп. - 3% річних та 1 834 грн. 42 коп. - інфляційних .

Стягнути з Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Залізнична, 8, код ЄДРПОУ: 01235573) на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ: 33404067) 20 323 грн. - основного боргу, 10 264 грн. 89 коп. - пені, 951 грн. 45 коп. - 3% річних, 1 515 грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 1 094 грн. 97 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 642 грн. 17 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Відмовити у позовних вимогах Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ про стягнення з Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон 21 130 грн. 76 коп. - основного боргу, 3 862 грн . 91 коп. - пені, 307 грн . 25 коп. - 3% річних, 318 грн . 62 коп. - інфляційних втрат .

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 року по справі № 923/15/20 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош