Постанова від 26.05.2020 по справі 910/10430/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. Справа№ 910/10430/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Калатай Н.Ф.

Алданової С.О.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 26.05.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРРІ МОР"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.10.2019

у справі №910/10430/19 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІГА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРРІ МОР"

про стягнення 60 368, 64 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юбіга" (надалі - позивач, ТОВ "Юбіга") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Беррі Мор" (надалі - відповідач, ТОВ "Беррі Мор") про стягнення заборгованості у розмірі 60 368,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору зберігання №2/09-16 від 13.09.2016 в частині оплати наданих послуг із зберігання переданого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 року у справі №910/10430/19 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 60 368, 64 грн та судовий збір в розмірі 1 921, 00 грн.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджено факт наявності основної заборгованості за договором зберігання №2/09-16 від 13.09.2016 у відповідача перед позивачем в розмірі 60 368, 64 грн. Позовні вимоги доведені, документально підтверджені. В свою чергу, відповідачем, належними та допустимими доказами не спростована вказана заборгованость у стягуваному розмірі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на підставі актів приймання товару на зберігання за травень 2019 року неможливо встановити факт зберігання ТОВ "Юбіга" у червні 2019 року, обсяг такого зберігання, площі для зберігання товару, вартість послуг, тобто неможливо встановити надання позивачем послуг зберігання у червні 2019 року на суму 333 558, 64 грн, що визнав доведеним суд першої інстанції.

Так, на думку скаржника судом першої інстанції визнано доведеними обставини про надання послуг ТОВ "Юбіга" на користь ТОВ "Беррі Мор" у червні 2019 року на зазначену суму за відсутності додатків до договору зберігання чи інших угод про надання такого обсягу (такої вартості) послуг, відсутності акту здачі приймання послуг між сторонами договору на таку суму.

Окрім того, 26.11.2019 та 27.11.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли:

- клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції;

- заява про зупинення виконання рішення суду;

- доповнення до апеляційної скарги, відповідно до яких скаржник просить долучити до матеріалів справи та дослідити акти зняття з відповідального зберігання та листування між сторонами.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019, апеляційну скаргу ТОВ "БЕРРІ МОР" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя - доповідач) Руденко М.А., судді: Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "БЕРРІ МОР" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі №910/10430/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2019. Також, зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення апеляційного провадження у справі.

28.11.2019 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про відвід головуючої судді Руденко М.А., обґрунтована наявністю обставин, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді.

У зв`язку з перебуванням судді Поляк О.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019 для розгляду справи №910/10430/19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 справу №910/10430/19 за апеляційною скаргою ТОВ "БЕРРІ МОР" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 прийнято до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.

16.12.2019 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Обгрунтовуючи своє клопотання, позивач зазначив, що Печерським районним судом у порядку кримінального судочинства (757/62954/19-к) розглядається бездіяльність ТУ ДБР у місті Києві за заявою позивача щодо незаконного втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду при прийнятті апеляційної скарги відповідача у цій справі працівниками Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 заява про відвід головуючого судді Руденко М.А. визнана необґрунтованою, справу №910/10430/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України з метою розгляду заяви про відвід.

17.12.2019 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, у якому останній просить долучити заяву (пояснення) заступника начальника команди ВВО Державної організації Комбінат "Прогрес" Ренкаса Ю.Ю. стосовно обставин, які мають значення для справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 у складі колегії суддів: Сотніков С.В. (головуючий суддя), Копитової О.С., Остапенка О.М. заяву позивача про відвід судді Руденко М.А. у справі №910/10430/19 залишено без задоволення.

Разом з цим, головуючим суддею Руденко М.А. заявлено самовідвід у розгляді справи № 910/10430/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 заяву головуючого судді Руденко М.А. про самовідвід у справі №910/10430/19 задоволено. Матеріали справи передано для визначення іншого складу суддів.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2019, для розгляду апеляційної скарги у вказаній вище справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 прийнято справу №910/10430/19 за апеляційною скаргою ТОВ "БЕРРІ МОР" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ЮБІГА" про зупинення провадження у справі №910/10430/19 до набрання законної сили рішенням у порядку кримінального судочинства по справі №757/62954/19-к.

У відповідності до ст. 216 ГПК України в судовому засіданні 11.02.2020 оголошено протокольно перерву до 18.02.2020.

14.02.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про повернення апеляційної скарги відповідача без розгляду відповідно до ст. 260 ГПК України.

Як зазначає у своєму клопотанні позивач, головуючим суддею Руденко М.А., у провадженні якої раніше перебувала справа №910/10430/19, при вирішенні питання щодо руху апеляційної скарги ТОВ "БЕРРІ МОР" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 не було дотримано вимоги ч. 3 ст. 260 ГПК України, у зв`язку з чим позивач просить провести повторне підготовче провадження для розгляду апеляційної скарги відповідача від 04.11.2019 за №667, повернути зазначену апеляційну скаргу без розгляду, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 визнати такою, що не підлягає виконанню.

Судом апеляційної інстанції у судовому засіданні 18.02.2020 зазначено, що апеляційна скарга (№09.1-04.1/9148/19) відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, а отже підстав для задоволення клопотання позивача про повернення апеляційної скарги, вих. №667 від 04.11.2019 та проведення повторного підготовчого засідання не вбачається. Окрім того колегією суддів було розглянуто клопотання відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи.

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 відмовлено ТОВ "БЕРРІ МОР" у задоволенні клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи №910/10430/19, також відмовлено ТОВ "ЮБІГА" у задоволенні клопотання про повернення апеляційної скарги відповідача без розгляду.

У відповідності до ст. 216 ГПК України в судовому засіданні 18.02.2020 оголошено протокольно перерву до 03.03.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Мартюк А.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Калатай Н.Ф., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 прийнято справу №910/10430/19 за апеляційною скаргою ТОВ "БЕРРІ МОР" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.

У відповідності до ст. 216 ГПК України в судовому засіданні 03.03.2020 оголошено протокольно перерву до 24.03.2020.

Згідно Указу Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема представників учасників справи та працівників суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи №910/10430/19, що розгляд апеляційної скарги ТОВ "БЕРРІ МОР" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019, призначений на 24.03.2020 - не відбудеться. Про дату і час розгляду справи №910/10430/19 у судовому засіданні учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 справу №910/10430/19 за апеляційною скаргою ТОВ "БЕРРІ МОР" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.05.2020.

У судове засідання 26.05.2020 з`явилися представники сторін, які надали додаткові пояснення по суті спору.

Представником позивача надано колегії суддів апеляційної інстанції, для огляду в судовому засіданні, оригінал договору зберігання №2/09-16 від 13.09.2016 з доданими додатками до цього договору №3, 4, 5 , 6, 7 , 8, 9, 10, 11, 12 ,13, 16, 17, 17/1, 18, 23, 24, 31, 32, 33, 34. Судом апеляційної інстанції оглянуто оригінали наданих документів, про що зафіксовано в протоколі судового засідання від 26.05.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2020 надав пояснення щодо додатку №36 до договору зберігання №2/09-16 від 13.09.2016, про який піднімалося питання судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи, зазначаючи, що до позовної заяви такого додатку не подавалось, оскільки він не підписаний стороною. В свою чергу представник відповідача зазначив, що існує підписаний сторонами договору Додаток №35, за яким сплачені кошти, однак позивач просить стягнути кошти за додатком №36, який не підписаний відповідачем.

Надаючи пояснення по суті спору, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 залишити без змін.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 26.05.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 13.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіга" (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Беррі Мор" (поклажодавець) укладено договір зберігання №2/09-16 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, за умовами цього договору поклажодавець зобов`язується передати партіями протягом строку дії договору, а зберігач зобов`язується прийняти від поклажодавця і за плату зберігати майно останнього, а також повернути поклажедавцеві відповідне майно в схоронності в обумовлений договором строк. Майно, що передається на зберігання (надалі - майно). Зберігач надає поклажодавцю послуги по навантаженню-розвантаженню майна.

Точний перелік видів майна його кількість та вартість визначаються в акті приймання-передачі майна, який підписується сторонами в момент передачі майна на зберігання (п.1.2 Договору).

Умови зберігання: дотримання належних умов зберігання, а саме температурний режим морозильної камери - не вище мінус 18 градуси за Цельсієм.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору, зберігач видає на підтвердження приймання майна такий документ: акт приймання-передачі майна, який підписується уповноваженими представниками сторін в момент передачі майна на зберігання та в якому вказується кількість, асортимент, вартість переданого на зберігання майна.

Згідно з п. 2.2.1 Договору поклажодавець передає майно зберігачу в такому місті: м. Київ, вул. Івана Лепсе, 24.

Зберігач зобов`язується надавати поклажодавцю акти виконаних робіт (наданих послуг) (акт виконаних робіт (наданих послуг) зі зберігання майна, акт виконаних робіт (наданих послуг) по навантаженню-розвантаженню майна) щомісячно до 5-го числа місяця, що слідує за попереднім ( звітним) місяцем надання послуг, а також податкову накладну в електронній формі, оформлену відповідно до вимог ПКУ. Вищевказані документи мають бути складені з урахуванням вимог діючого законодавства України, в т.ч. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та розділу V ГК України." (п. 2.1.10 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання майна в порядку, розмірах і в строки, визначені в додатку №1 до цього договору, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору.

Поклажодавець оплачує зберігачу послуги по навантаженню-розвантаженню майна в порядку, розмірах і в строки, визначені в додатку №2 до цього договору, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору (п. 3.1.1 Договору).

Згідно з п. 3.1.2 Договору поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання в такому порядку, розмірах і в строки, визначені в додатку №1 до цього договору .

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до договору зберігання №2/09-16 від 13.09.2016 сторони дійшли згоди, що договірна ціна щомісячної оплати за надані зберігачем послуги становить: морозильної камери - 160,00 грн. з ПДВ за 1 кв.м.

Пунктом 3 додатку №1 до договору зберігання №2/09-16 від 13.09.2016 передбачено, що розрахунки проводяться за наступною формулою:

- рахунок надається поклажодавцю першим днем місяця за поточний місяць;

- оплата проводиться протягом 5 банківських днів після виставлення рахунку.

В подальшому між сторонами укладено низку додатків до договору, так, зокрема, додатком №35 від 01.05.2019 до договору зберігання №2/09-16 від 13.09.2016 сторони дійшли згоди, що договірна ціна щомісячної оплати за надані зберігачем послуги становить: морозильної камери - 236, 88 грн з ПДВ за 1 кв.м., складського приміщення - 114, 90 грн з ПДВ за 1 кв.м, кім. тимчас. перебування - 193, 20 грн з ПДВ за 1 кв.м, закритий майданчик - 76, 50 грн з ПДВ за 1 кв.м, інші додаткові послуги по зберіганню - 9200, 62 грн з ПДВ. Сторони дійшли згоди, що договірна ціна щомісячної оплати за надані зберігачем послуги становить 247 153, 90 грн з ПДВ (п.2).

Розрахунки проводяться за наступною формулою:

- рахунок надається поклажодавцю першим днем місяця за поточний місяць;

- оплата проводиться протягом 5 банківських днів після виставлення рахунку (п.3).

В матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 підписаний між сторонами станом на 31.03.2019 (наданий відповідачем), з якого вбачається, що сальдо на користь ТОВ "Юбіга" 49 168, 72 грн. (Сальдо на користь позивача на 01.01.19 - 9 338, 44 грн, позивачем надано послуги за період з січня 2019 по березень 2019 року на суму 1 013 374, 89 грн, відповідачем оплачено в розмірі 973 544,61 грн).

В подальшому на виконання умов договору сторонами було підписано та скріплено печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- № ЮБ-0000024 від 30.04.2019 за квітень 2019 на суму 7 942, 80 грн;

- № ЮБ-0000025 від 30.04.2019 за квітень 2019 на суму 271 701, 36 грн;

- № ЮБ-0000026 від 30.04.2019 за квітень 2019 на суму 10 368, 64 грн;

- № ЮБ-0000030 від 31.05.2019 за травень 2019 на суму 7 942, 80 грн;

- № ЮБ-0000031 від 31.05.2019 за травень 2019 на суму 230 010, 48 грн;

- № ЮБ-0000032 від 31.05.2019 за травень 2019 на суму 9 200, 62 грн.

За період з квітня 2019 року по травень 2019 року відповідачем здійснені наступні оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме:

- №8345 від 16.04.2019 на суму 7 942, 80 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №58 від 01.04.19";

- №8358 від 18.04.2019 на суму 101 701, 36 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №58 від 01.04.19";

- №8366 від 19.04.2019 на суму 100 020, 00 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №59 від 01.04.19";

- №8387 від 22.04.2019 на суму 69 980, 00 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №59 від 01.04.19";

- №8388 від 22.04.2019 на суму 37 427, 04 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №54 від 31.03.19";

- №8424 від 26.04.2019 на суму 8 053, 92 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №53 від 31.03.19";

- №8416 від 26.04.2019 на суму 3 687, 76 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №53 від 01.03.19";

- №8519 від 13.05.2019 на суму 7 942, 80 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах№79 від 01.05.19";

- №8520 від 13.05.2019 на суму 10 368, 64 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №75 від 20.04.19";

- №8521 від 13.05.2019 на суму 84 697, 04 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №80 від 01.05.19";

- №8549 від 15.05.2019 на суму 10 000, 00 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №80 від 01.05.19";

- №8587 від 24.05.2019 на суму 45 313, 44 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №80 від 01.05.19".

Також, з акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 між сторонами (наданого позивачем та який не підписаним відповідачем) вбачається, що позивачем виставлено відповідачу акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЮБ-0000036 від 30.06.2019 за червень 2019 року на суму 11 324, 34 грн., який не є предметом спору оскільки оплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №8705 від 12.06.2019 року в розмірі 11 324, 34 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №119 від 01.06.2019".

Так, звертаючись з даним позовом позивач зазначив, що ним надано відповідачу послуги зберігання. В підтвердження цього надано відповідні документи: рахунок №ЮБ-0000139 від 30.06.2019 на суму 10 368, 64 грн та акт №0000038, рахунок №ЮБ-0000037 від 01.06.2019 на суму 323 190, 00 грн та акт №0000037.

Проте, на думку позивача, відповідач сплатив частково кошти за договором зберігання майна №2/09-16 від 13.09.2016, у зв`язку з чим заборгованість відповідача станом на 02.08.2019 становить перед позивачем 60 368, 64 грн.

Відповідачем факт отримання складених позивачем актів за червень 2019 року та рахунків не заперечується. Проте, зазначено, що у відповідь направлено позивачу лист №463 від 10.07.2019 із наступних питань: акти наданих послуг не відповідають умовам договору та фактичному обсягу наданих послуг.

Так, відповідач вказував на те, що згідно додатку №35 від 01.05.2019 до договору зберігання майна договірна ціна щомісячної оплати за надані зберігачем послуги становить 247 153, 9 грн, в тому числі ПДВ. Але обов`язки за договором зберігання з боку ТОВ "Юбіга" не були виконані, у звязку з чим відповідач просив скласти та надати належні акти наданих послуг та повідомив про те, що в подальшому не буде передавати майно на зберігання позивачу, що є відмовою від договору. Під час доставки вказаного листа повідомлено відповідача про те, що ТОВ "Юбіга" раніше перебувало за адресою м. Київ, вул. Машинобудівна, 35А, але більше не перебуває.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним Договором є обґрунтованими, доведеними, документально підтвердженими та не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову, оскільки вони зроблені з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Суд першої інстанції визнав встановлені обставини справи, які не доведені належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, щзо кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУкраїни).

У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Причиною виникнення спору у цій справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг зберігання за Договором зберігання майна.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно ч. 1 ст. 943 ЦК України зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто.

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір зберігання є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання послуги зберігання кореспондує обов`язок поклажодавця з її оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час її перегляду в апеляційному порядку, заперечував надання позивачем послуг зберігання з 25.06.2019, оскільки був позбавлений можливості передавати товар на зберігання та отримувати власний товар із зберігання. При цьому відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що згідно умов договору та додатку №35 до цього договору, кошти за надання послуг сплачені у повному обсязі.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що акти надання послуг між сторонами за червень 2019 року не були складені за наступних обставин.

Як зазначено скаржником в апеляційній скарзі та вбачається з матеріалів справи, 24.06.2019 ТОВ "Беррі Мор" отримав лист ДО Комбінат "Прогрес" №320 про те, що майно відповідача, яке передавалось на зберігання ТОВ "Юбіга", перебуває у Державної організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України. У цьому листі ДО Комбінат "Прогрес" повідомило про термінову необхідність розпорядитись майном: звільнити склад цієї організації або укласти з нею договір на зберігання.

В обґрунтування викладеного надано витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.04.2019 індексний номер 162467110 про те, що майновий комплекс (будівлі складів) за адресою бульвар Вацлава Гавела, 24 на праві оперативного управління належить ДО Комбінат "ПРОГРЕС" Державного агентства резерву України.

Позиція відповідача зводиться до того, що 25.06.2019 відповідач був позбавлений можливості передавати товар на зберігання та отримувати власний товар із зберігання згідно умов договору з зберігання №2/09-16 від 13.09.2016. ТОВ "Юбіга" (його представники та працівники) були відсутні за адресою фактичного зберігання товару, яка зазначалась у договорі як друга адреса товариства (м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 24). Обов`язки за договором зберігання з боку ТОВ "Юбіга" не виконувались. Майно фактично перебувало на зберіганні та під охороною ДО Комбінат "Прогрес".

З урахуванням відсутності представників позивача у місці зберігання товару, відповідач за зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи направив позивачу лист №435 від 27.06.2019 з наступних питань: вимога повідомити та надати документальні підтвердження про наявність у позивача права власності, оренди чи інших прав на майновий комплекс, де позивач приймав на зберігання ТМЦ, для продовження співпраці за договором, при відсутності у позивача прав на використання майнового комплексу - повідомлення про неможливість подальшого виконання зобов`язань, складання актів наданих послуг за фактичний обсяг послуг станом на 24 червня, проведення розрахунків.

В спростування вищезазначеного та на підтвердження факту зберігання майна по договору №2/09-16 від 13.09.2016 позивачем надано підписані між сторонами акти прийому-передачі на відповідальне зберігання, а саме: №0-00000128 від 02.05.2019, №0-00000126 від 02.05.2019, №0-00000130 від 02.05.2019, №0-00000132 від 02.05.2019, №0-00000150 від 02.05.2019, №0-00000133 від 03.05.2019, №0-00000131 від 03.05.2019, №0-00000135 від 06.05.2019, №0-00000134 від 06.05.2019, №0-00000137 від 07.05.2019, №0-00000141 від 08.05.2019, №0-00000140 від 10.05.2019, №0-00000138 від 10.05.2019, №0-00000141 від 13.05.2019, №0-00000142 від 14.05.2019, №0-00000143 від 15.05.2019, №0-00000171 від 16.05.2019, №0-00000153 від 20.05.2019, №0-00000149 від 20.05.2019, №0-00000154 від 21.05.2019, №0-00000190 від 21.05.2019, №0-00000155 від 22.05.2019, №0-00000156 від 23.05.2019, №0-00000159 від 27.05.2019, №0-00000017 від 28.05.2019, №0-00000161 від 31.05.2019.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору, зберігач видає на підтвердження приймання майна такий документ: акт приймання-передачі майна, який підписується уповноваженими представниками сторін в момент передачі майна на зберігання та в якому вказується кількість, асортимент, вартість переданого на зберігання майна.

Враховуючи викладене, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем передано на відповідальне зберігання позивачу майно.

При цьому як було зазначено вище, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури:

- №ЮБ-0000120 від 01.06.2019 на суму 323 190, 00 грн;

- №ЮБ-0000139 від 30.06.2019 на суму 10 368, 64 грн.

Також, в матеріалах справи наявні підписані тільки зі сторони позивача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 333 558, 64 грн, а саме:

- №ЮБ-0000037 від 30.06.2019 за червень 2019 року на суму 323 190, 00 грн;

- № ЮБ-0000038 від 30.06.2019 за червень 2019 року на суму 10 368, 64 грн.

Згідно додатку №35 від 01.05.2019 до договору зберігання договірна ціна щомісячної оплати за надані зберігачем послуги становить 247 153, 9 грн, в тому числі ПДВ.

В червні 2019 року відповідачем сплачено позивачу кошти на загальну суму 273 190, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- №8707 від 12.06.2019 на суму 73 190, 00 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №120 від 01.06.19";

- №8714 від 13.06.2019 на суму 150 000, 00 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №120 від 01.06.19";

- №8741 від 21.06.2019 на суму 50 000, 00 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги зберігання майна, згідно дог. №2/09-16 від 13.09.2016, рах. №120 від 01.06.19.

Матеріалами справи підтверджено надання послуг позивачем зі зберігання товару за договором зберігання майна №2/09-16 від 13.09.2016 за спірний період, а відповідачем в свою чергу сплачено позивачу кошти за цей період на загальну суму 273 190, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору, первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів покладено на позивача, у даному випадку, покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, надання послуг відповідачу зі зберігання майна на виконання умов Договору саме на 333 558, 64 грн.

Як встановлено з усних пояснень представника позивача, сума стягуваного боргу 60 368, 64 грн, з врахуванням зміни ціни Договору, що встановлювалася спочатку Додатком №35 до Договору, а потім Додатком №36 до Договору, це різниця між виставленими рахунками позивача на суму 333 558, 64 грн та фактично сплаченими коштами відповідачем за послуги зберігання на суму 273 190, 00 грн. Проте, в позовній заяві посилання на Додаток №36 до Договору відсутні, як і взагалі не додано обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми боргу.

При чому представник відповідача заперечуючи щодо стягуваного боргу у розмірі 60 368, 64 грн зазначає про те, що Додаток №36 до договору відповідачем не підписувався, зміст цього додатку останнім не погоджувався.

Слід зазначити, що матеріали справи вказаного Додатку №36 до Договору також не містять, хоча представник позивача в своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні 03.03.2020 зазначав (що підтверджується аудіофіксуванням судового засідання за допомогою технічних засобів), що при подачі позову в його додатках мав бути Додаток №36 до договору, .

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 1, 4, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Судова колегія наголошує, що в даному випадку тягар доведення щодо неналежного виконання відповідачем умов Договору зберігання майна №2/09-16 від 13.09.2016, на які посилається позивач в обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог покладається безпосередньо на позивача.

Разом з тим, матеріали справи не містять ані належним чином засвідченої копії ані оригіналу Додатку №36 до Договору №2/09-16 від 13.09.2016, на який посилається позивач, як на підставу стягнення заборгованості, що складається з договірної ціни щомісячної оплати за надані послуги. Відсутні посилання на цей додаток і в позовній заяві, як вже зазначалося вище.

З огляду на викладене, встановивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання ним послуг за Договором зберігання саме на суму 333 558, 64 грн, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні, зокрема, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються.

Враховуючи всі докази, що були подані сторонами та залучені до матеріалів справи, письмові та усні пояснення учасників справи, а також відсутність в матеріалах справи додатку №36 до Договору зберігання майна, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що все вищевикладене свідчить про відсутність можливості достеменно встановити ті обставини, на які посилається позивач.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів не вважає рішення суду першої інстанції законним, у зв`язку з тим, що він, не встановивши дійсних обставин справи, обґрунтовував свої висновки доводами позивача та наданими ним доказами, які є суперечливими.

Суд першої інстанції вирішив, що у відповідача існує заборгованість за договором зберігання майна без належного обґрунтування підстав виникнення такої заборгованості, а тому висновок про наявність такої заборгованості за спірним договором є припущенням.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за відсутності в матеріалах справи належним чином засвідченої копії або оригіналу Додатку №36 до Договору, у суду відсутня можливість достеменно встановити всі обставини, на які посилається позивач, а отже, позовні вимоги не можна вважати обґрунтованими та доведеними суду у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі.

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку в частині задоволення позовних вимог з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову судовий збір в розмірі 1 921, 00 грн. покладається на позивача, а за подачу апеляційної скарги судовий збір в розмірі 2 881, 50 грн підлягає стягненню з позивача на користь скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРРІ МОР" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі №910/10430/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі №910/10430/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІГА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРРІ МОР" про стягнення 60 368, 64 грн відмовити.

4. Судовий збір за подачу позовної заяви залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮБІГА".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІГА" (03065, м. Київ, вул. Машинобудівна, будинок 35 А, ідентифікаційний код 39305148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРРІ МОР" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 12, офіс 194, ідентифікаційний код 39019092) - 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн) 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Матеріали справи №910/10430/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 03.06.2020.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Н.Ф. Калатай

С.О. Алданова