Постанова

від 03.06.2020 по справі 911/323/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2020 р. Справа№ 911/323/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп"

на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2019 (повний текст рішення складено 11.12.2019)

у справі №911/323/19 (суддя Антонова В.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп"

про стягнення 353330,46 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Минкар" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" про стягнення 353 330, 46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати, поставленого позивачем, товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.11.2019 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар" 313 300 гривень 58 копійок основного боргу, 592 гривні 27 копійок 3% річних та 4 708 гривень 40 копійок судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманого товару.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2019 року у справі №911/323/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване та безпідставне. Зокрема скаржник зазначає, що строк оплати товару не настав у зв`язку з ненаданням позивачем доказів його реалізації, а також вказує про неналежність оформлених видаткових накладних.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Євсіков О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 7062 грн. 60 коп. та докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення позивачу у справі.

14.01.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також з доказами направлення копії апеляційної скарги листом з описом вкладення позивачу у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.01.2020 року, у зв`язку з відпусткою судді Євсікова О.О., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №911/323/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуза М.Г., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2019 року у справі №911/323/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 20.02.2020 року.

03.02.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.02.2020, у зв`язку з відпусткою судді Чорногуза М.Г., сформовано для розгляду справи №911/323/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2019 у справі №911/323/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі., розгляд справи призначено 18.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 18.03.2020 у зв`язку з введенням карантину на території України та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2019 у справі №911/323/19 призначено на 08.04.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 30.03.2020 у зв`язку з продовженням крантину на території України розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2019 у справі №911/323/19 призначено на 06.05.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 зі змінами від 22 квітня 2020 р. № 291 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 р. до 11 травня 2020 р. на усій території України карантин.

В судове засідання 06.05.2020 року представники позивача та відповідача не з`явились.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 року відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2019 у справі №911/323/19 на 03.06.2020 року.

В судове засідання 03.06.2020 року представники позивача та відповідача не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Минкар" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (покупець) було укладено договір № 1І036678 з протоколом узгоджених розбіжностей до нього (далі - договір, т.1, а.с. 17-24).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів "Фуршет".

Пунктом 3.1 договору визначено, що товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Замовлення можуть надаватись постачальникові письмово, по факсу, електронній пошті або в іншій формі, прийнятній для сторін. В будь-якому випадку прийняття замовлення постачальником повинно бути підтверджено (погоджено) в погодженій сторонами формі. Постачальник зобов`язується дотримуватись відповідності позицій в накладній позиціям в замовленні. Кожне замовлення повинно оформлюватися окремою накладною. Не допускається об`єднання декількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню.

У випадку, якщо постачальник не може поставити товар покупцю в строк, зазначений в замовленні, він зобов`язаний негайно, але не пізніше половини строку зазначеного в замовленні, на протязі якого він повинен був поставити товар, повідомити про це покупця (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору обсяги і асортимент чергової поставки можуть змінюватися шляхом внесення змін чи доповнень до замовлення в порядку, передбаченому п. 3.2 цього договору.

Згідно із п. 3.4 договору визначено, що пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця. Товар поставляється на умовах DDP, що передбачені Інкотермс "Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати" , введених в дію з 01.01.2000.

У відповідності до п. 3.6 договору постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію:

- накладні, в яких повинна бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку. Одиницею виміру кількості товару вважається одиниця виміру товару для продажу його кінцевому споживачеві в магазинах покупця ("шт", для штучного товару, "кг" для вагового). Постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних;

- товарно-транспортні накладні;

- належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження, сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки для товарів, що не підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі;

- погоджений з покупцем примірник замовлення.

Податкова накладна повинна бути зареєстрована в ЕРПН протягом 15 календарних днів.

Зазначені документи мають бути складені українською мовою та надані в оригіналах чи належним чином посвідчених копіях.

Пунктом 3.7.1 договору передбачено, що у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок з яких постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивести такий товар.

Покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів (п. 3.7.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми (Ціна без ПДВ та з ПДВ). Загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару (п.п. 7.1, 7.8 договору).

Згідно з п. 7.9 договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 30 (тридцять) днів після реалізації товару. У випадку, якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 (п`ятсот) грн з кожного магазину.

Відповідно до п. 7.11 договору унормовано, що зобов`язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку.

За п. 14.1 сторони домовилися, що покупець має право зменшити суму, що належить до сплати постачальнику за товар, на суму штрафних санкцій, які зобов`язаний сплатити постачальник, вартості товарів, повернутих постачальникові, послуг, а також іншої заборгованості, що має бути сплачена постачальником згідно з цим договором або по іншим договорам, укладених між постачальником та покупцем, шляхом проведення заліку зустрічних вимог, коли це не заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться покупцем без підписання сторонами додаткових документів (актів заліку зустрічних вимог, протоколів заліку зустрічних вимог, тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою покупця.

Також у п. 7.10 договору визначено право покупця на затримку розрахунків з постачальником у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 цього договору - до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації.

Окрім іншого, сторони погодили, що не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, вони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу (п. 7.13 договору).

Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 (п.10.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 195 584, 46 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться видаткові та товарно-транспортні накладні, складені за період з 07.12.2017 року по 20.03.2018 року. (т.1, а.с. 142-182).

Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені з боку позивача - печаткою, з боку відповідача - штампом.

Місцевим господарським судом було також досліджено, що частину товару на суму 112 283, 88 грн. відповідачем було оплачено шляхом проведення взаємозаліку з позивачем на підставі підписаних актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих маркетингових послуг) за № 3900020958 від 31.12.2017 року (т.1. а.с. 146), № 3900020731 від 31.12.2017 року (т.1, а.с. 147), № 3900021557 від 31.01.2018 року (т.1, а.с. 152), № 3900021341 від 31.01.2018 року (т.1, а.с. 153), № 3900021085 від 31.01.2018 року (т.1, а.с. 154), № 3900021953 від 28.02.2018 року (т.1, а.с. 163), № 3900021682 від 28.02.2018 року (т.1, а.с. 164), № 3900022174 від 28.02.2018 року (т.1, а.с. 165), № 773303 від 28.02.2018 року (т.1, а.с. 166), № 3900022300 від 31.03.2018 року (т.1, а.с. 175), № 3900022770 від 31.03.2018 року (т.1, а.с. 176), № 3900022991 від 31.03.2018 року (т.1, а.с. 177), № 3900025997 від 31.08.2018 року (т.1, а.с. 57), що дозволено п. 14.1 договору, а частину товару на суму 770 000, 00 грн. оплачено шляхом проведення безготівкового розрахунку на підставі виписаних платіжних доручень № 101117987 від 05.01.2018 року (т.1, а.с. 148), № 101123574 від 22.01.2018 року (т.1, а.с. 149), № 101154885 від 01.03.2018 року (т.1, а.с. 167), № 101164432 від 29.03.2018 року (т.1, а.с. 174), № 101211777 від 28.08.2018 року (т.1, а.с. 178), № 101212183 від 29.08.2018 року (т.1, а.с. 179).

З огляду на вище встановлені та наявні докази в матеріалах справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що загальна сума боргу відповідача за поставлений згідно з договору товар склала 313 300, 58 грн. (1 195 584, 46 - 882 283, 88, де 882 283, 88 = 112 283, 88 + 770 000, 00). Неоплаченими залишилися видаткові накладні: № 207 від 27.02.2018 року (т.1, а.с. 161) частково на суму 43 020, 12 грн., № 241 від 06.03.2018 року (т.1, а.с. 169) на суму 121 507, 96 грн., № 264 від 13.03.2018 року (т.1, а.с. 170) на суму 72 775, 50 грн., № 311 від 20.03.2018 року (т.1, а.с. 172) на суму 75 997, 00 грн.

Окрім цього в матеріалах справи наявні акти перевірки розрахунків, складених станом на 31.12.2017 року (т.1, а.с. 180), 31.01.2018 року (т.1, а.с. 181) та 31.03.2018 року (т.1, а.с. 182), які підписані сторонами та скріплені з боку позивача - печаткою, з боку відповідача - штампом.

Позивач стверджує, що в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідачем була здійснена лише часткова оплата вартості поставленого товару, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 323 890, 04 гривень (з урахуванням уточнення позовних вимог), що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Колегія суддів вважає, що умова п. 7.9 договору про те, що оплата за товар здійснюється після його реалізації кожні 30 (тридцять) днів не є встановленням іншого строку оплати товару.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 251 Цивільного кодексу України:

- строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення;

- терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так, реалізація товару не може бути визнана подією, яка має неминуче настати, оскільки товар може бути не реалізовано до завершення терміну придатності, або взагалі бути пошкоджено чи втрачено і зазначене не залежить від волі сторін Договору.

Окрім цього, місцевий господарський суд вірно зазначив, що в матеріалах справи наявні сертифікати якості, санітарні сертифікати, сертифікати про відповідність ГМО, протоколи випробувань, висновки фітосанітарної експертизи, фітосанітарні сертифікати, сертифікати вмісту афлатоксину, декларації виробника, сертифікати якості та аналізу, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, посвідчення якості продукції, якими підтверджено, зокрема, що товар, який переданий відповідачу на реалізацію за умовами договору, має переважно термін придатності, який закінчується в ІV кварталі 2018 року. (т.1, а.с. 73-112).

Тобто, суд першої інстанції цілком вірно зазначив, що відповідач повинен був бути ознайомлений зі змістом товаросупровідних документів, наданих йому безпосередньо після факту передачі товару у 2017-2018 роках, тому, реалізувавши придбаний у позивача товар, відповідач визнав заборгованість по його оплаті, підписавши акти перевірки розрахунків.

Окрім цього, у разі нереалізації товару, відповідач не був позбавлений можливості у відповідності до пп. 3.7.1 п. 3.7 договору направити позивачу повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок з яких позивач зобов`язаний був протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від відповідача вивезти такий товар.

Однак відповідач доказів направлення на адресу позивача повідомлення про нереалізований товар по закінченню терміну його придатності не надав, отже тим самим визнав факт його реалізації в торгівельній мережі, що спростовує доводи відповідача про протилежне.

Таким чином, доводи апелянта про ненастання строку оплати товару, у зв`язку з ненаданням позивачем доказів його реалізації, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Отже, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Таким чином, наявність зобов`язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Отже, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості отриманого товару настав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.

Стосовно доводів апелянта про неналежність оформлених видаткових накладних, що на думку апелянта, є підставою для затримки розрахунків по договору, колегія суддів зазначає наступне.

Так, наявні у справі видаткові накладні видаткові накладні містять назву та дату складення документа, назву підприємства, від імені якого складено документ; підписи сторін, що засвідчили здійснення господарських операцій по поставці товару між сторонами. Видаткові накладні засвідчені печатками товариств та в повній мірі розкривають зміст та обсяг проведених операцій.

Крім цього, отримуючи товар за вказаними накладними, відповідач жодних заперечень щодо їх оформлення позивачу не заявив, та підписав зазначені накладні і скріпив їх своїм штампом.

Також, колегією суддів відхиляються за необґрунтованістю доводи скаржника про те, що за відсутності доказів надання позивачем відповідачу документів, передбачених п. 3.6 договору, покупець має право затримати оплату за товар.

Умовами п. 3.6 договору сторони передбачили, що постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю накладні, в яких повинна бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку. Одиницею виміру кількості товару вважається одиниця виміру товару для продажу його кінцевому споживачеві в магазинах покупця ("шт", для штучного товару, "кг" для вагового). Постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних, товарно-транспортні накладні, належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження, сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки для товарів, що не підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі, погоджений з покупцем примірник замовлення.

Апелянт вказує, що йому позивачем не було передано документи, які посвідчують якість товару.

Статтею 666 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано доказів звернення із вимогою до позивача та встановлення останньому строку для передання вказаних документів. Так само скаржником не доведено відмови від отримання товару у зв`язку з не переданням позивачем покупцю документів, що стосуються цього товару.

Враховуючи те, що відповідачем товар від позивача було отримано, а вимог щодо необхідності передачі документів, які стосуються товару не заявлено, колегія суддів вважає відсутніми підстави для затримки оплати зазначеного товару.

Враховуючи наведене, вказані доводи апелянта відхиляються апеляційним судом за необґрунтованістю.

Окрім цього позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 9 687, 00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 19 753, 42 грн. за період з 17.04.2018 року по 25.01.2019 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, місцевий господарський суд вірно зазначив, що підписання акту звірки не є обставиною, з якою суд у даній справі пов`язує виникнення у відповідача обов`язку розрахуватися за поставлений та реалізований товар.

Втім в матеріалах справи наявна претензія №12 від 19.12.2017 року (т.1, а.с. 32-34), яку позивач направив відповідачу19.12.2018 року.

При цьому судом першої інстанції було вірно обраховано керуючись нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку, затвердженими Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 , встановив, що граничним строком оплати відповідачем товару на суму 313 300, 58 грн. є 02.01.2019 року (19.12.2018 року + 4 к.д. + 10 к.д.).

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 592,27 грн. за період з 02.01.2019 року по 25.01.2019 року.

Щодо інфляційних втрат в сумі 19 753,42 грн., судом першої інстанції вірно було враховано, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене в даному випадку у позивача відсутнє право на стягнення інфляційних.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2019 року у справі №911/323/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2019 року у справі № 911/323/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/323/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.06.2020 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко