Рішення

від 02.06.2020 по справі 910/1529/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2020Справа № 910/1529/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРУМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСАТ"

про стягнення 108692,18 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРУМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСАТ" про стягнення 108692,18 грн. з яких: 103200,00 грн заборгованість за орендною платою, 3589,02 грн - заборгованість за витратами за користування електроенергією, 693,53 грн - інфляційні втрати, 1209,63 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди №14 від 28.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

20.02.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання у справі призначено на 19.03.2020.

Протокольною ухвалою від 19.03.2020 судове засідання по суті відкладено на 09.04.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання, які призначені на 09.04.2020, знято з розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.04.2020 призначив судове засідання по суті у справі №910/1529/20 на 26.05.2020.

15.04.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 26.05.2020 представник позивача не з`явився, однак раніше позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання 26.05.2020 не з`явився. Письмового відзиву на позов відповідач не подав, про причини неявки у судове засідання не повідомив. Про час та місце судового засідання відповідач повідомлений ухвалою суду від 14.04.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 14.04.2020 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на відсутність адресата одержувача.

Отже, за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).

Частиною п`ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРУМ" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОСАТ" (орендар, відповідач) укладений договір оренди №14 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину площі 8 квадратних метрів на даху будинку за адресою: м. Київ, Солом`янська площа, 2 (далі - об`єкт оренди) для розміщення обладнання широкосмугового доступу до Інтернету (п.1.1., 1.2 договору).

Об`єкт оренди передається орендодавцем орендарю за Актом здачі-приймання об`єкта оренди (додаток № 1), який є невід`ємною частиною цього договору, в якому зазначається стан об`єкта оренди, що передається. Об`єкт оренди вважається переданими в оренду орендарю з моменту підписання сторонами Акту здачі-приймання об`єкта оренди, який є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, орендна плата за 1 календарний місяць встановлена у розмірі 9038,88 грн.

Додатковою угодою від 19.12.2018 року до договору оренди, розмір орендної плати сторонами було збільшено до 10 746,88 грн за 1 календарний місяць.

Додатковою угодою від 01.04.2019 до договору оренди, розмір орендної плати сторонами було збільшено до 12 900,00 грн за 1 календарний місяць.

Відповідно до п. 3.2. договору, орендар у строк до 30 числа поточного місяця сплачує орендодавцю вартість електроенергії, на підставі обов`язкового рахунку в розмірі фактичного споживання електроенергії, що визначається на підставі показників лічильників електричної енергії орендаря.

Згідно із п.3.3. договору оренди орендна плата сплачується орендарем щомісячно на підставі рахунків орендодавця у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця до 5-го числа поточного місяця.

Орендодавець надсилає орендареві рахунки на сплату орендної плати не пізніше першого числа поточного місяця (п.3.4. договору).

Орендар сплачує рахунки, надані орендодавцем, протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунків (п.3.5. договору).

У відповідності до п.9.1. договору, у редакції додаткової угоди від 01.04.2019, термін дії цього договору встановлено з дня підписання сторонами акту приймання - передачі об`єкта оренди, тобто з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року включно.

01.01.2018 згідно із актом здачі-приймання об`єкту оренди, позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди - частину площі 8 квадратних метрів на даху будинку за адресою: м. Київ, Солом`янська площа, 2.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у період з травня по грудень 2019 року відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання за договором оренди №14 від 28.12.2017 в частині своєчасної оплати за користування об`єктом оренди та витрат на постачання електроенергії, у зв`язку із чим, за розрахунком позивача у відповідача наявна заборгованість за орендною платою у сумі 103200,00 грн та заборгованість за витратами за користування електроенергією у сумі 3589,02 грн.

У підтвердження заявлених вимог позивач долучив до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №122 від 31.05.2019, №150 від 30.06.2019, №174 від 31.07.2019, №203 від 31.08.2019, №211 від 30.09.2019, №253 від 31.10.2019, №270 від 30.11.2019, №299 від 31.12.2019 (складені на надання послуг оренди) та акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №18 від 30.06.2019, №21 від 31.07.2019, №24 від 31.08.2019, №26 від 30.09.2019 (складені на надання відшкодування витрат вартості спожитої електроенергії).

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 1209,63 грн та інфляційні втрати у сумі 693,63 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період з травня по грудень 2019 року відповідач користувався об`єктом оренди - частиною площі 8 квадратних метрів на даху будинку за адресою: м. Київ, Солом`янська площа, 2 на підставі договору оренди №14 від 28.12.2017.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом пункту п.3.3. договору, відповідач сплачує орендну плату щомісячно на підставі рахунків позивача до 5-го числа поточного місяця.

Також у пункті 3.2. договору сторони погодили, що відповідач у строк до 30 числа поточного місяця сплачує позивачу вартість електроенергії, на підставі обов`язкового рахунку в розмірі фактичного споживання електроенергії, що визначається на підставі показників лічильників електричної енергії орендаря.

Отже, укладаючи договір сторони передбачили, що орендна плата сплачується відповідачем до 5-го числа поточного місяця, вартість спожитої електроенергії - до 30 числа поточного місяця.

Водночас, пунктом п.3.5. договору передбачено, відповідач сплачує рахунки, надані орендодавцем, протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунків.

Однак, з урахуванням погоджених сторонами у п.3.2., 3.3. договору строків оплати, суд зазначає, що факт невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку здійснити орендну оплату та сплатити вартість спожитої електроенергії, оскільки за своєю правовою рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа. Рахунком не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року в справі №910/49/17.

Окрім того, у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №122 від 31.05.2019, №150 від 30.06.2019, №174 від 31.07.2019, №203 від 31.08.2019, №211 від 30.09.2019, №253 від 31.10.2019, №270 від 30.11.2019 та №18 від 30.06.2019, №21 від 31.07.2019, №24 від 31.08.2019, №26 від 30.09.2019, які були підписані відповідачем без зауважень та заперечень, зазначались номер та дата відповідних рахунків.

Судом враховано, що наявний у матеріалах акт №299 від 31.12.2019 не підписаний з боку відповідача, однак умови договору не передбачають обов`язкову у сторін складати акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та строк оплати не залежить від факту підписання відповідних таких актів.

З урахуванням наведеного, враховуючи погоджені сторонами у пунктах 3.2., 3.3. договору строки оплати за користування об`єктом оренди та за спожиту електроенергію, суд дійшов висновку те, що відповідач повинен був здійснювати орендну плату до 5-го числа поточного місяця та оплату вартості спожитої електроенергії - до 30 числа поточного місяця.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів у спростування заборгованості по договору з орендної плати 103200,00 грн та з оплат витрат за користування електроенергією у сумі 3589,02 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов`язання за договором оренди №14 від 28.12.2017 в частині здійснення орендної плати у сумі 103200,00 грн та з оплати витрат за користування електроенергією у сумі 3589,02 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаних сум заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 693,53 грн та 3% річних у сумі 1209,63 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дослідивши розрахунок, судом встановлено, що при здійсненні нарахувань на підставі ст.625 ЦК України розрахунку позивачем неправильно визначений початок прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку із тим, що позивачем не враховані приписи ст.253, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного правильними періодами нарахування 3% річних та інфляційних втрат є: з 07.05.2019 по 09.01.2020 на суму 12900,00 грн, з 02.07.2019 по 09.01.2020 на суму 1044,82 грн, з 06.06.2019 по 09.01.2020 на суму 12900,00 грн, з 01.08.2019 по 09.01.2020 на суму 775,88 грн, з 06.07.2019 по 09.01.2020 на суму 12900,00 грн, з 01.09.2019 по 09.01.2020 на суму 1074,24 грн, з 06.08.2019 по 09.01.2020 на суму 12900,00 грн, з 01.10.2019 по 09.01.2020 на суму 694,08 грн, з 06.09.2019 по 09.01.2020 на суму 12900,00 грн, з 08.10.2019 по 09.01.2020 на суму 12900,00 грн, з 06.11.2019 по 09.01.2020 на суму 12900,00 грн.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 1198,33 грн, інфляційних втрат - 506,44 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРУМ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У відповідності до ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Договору про надання правничої допомоги та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять. Доказів в обґрунтування заявлених сум на правничу допомогу позивачем не надано.

З урахуванням наведеного, визначені позивачем у попередньому розрахунку суми витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн не підлягають відшкодуванню на підставі ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСАТ" (03115, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 89-А, ідентифікаційний код 33689783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРУМ" (03035, м.Київ, ПЛОЩА СОЛОМ`ЯНСЬКА, будинок 2, приміщення 711, ідентифікаційний код 38932564) заборгованість за орендною платою у сумі 103200,00 грн, заборгованість за витратами за користування електроенергією у сумі 3589,02 грн, 3% річних у сумі 1198,33 грн, інфляційні втрати у сумі 506,44 грн та судовий збір у сумі 2098,16 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.06.2020

Суддя С. О. Турчин