Рішення

від 02.06.2020 по справі 910/18185/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2020Справа № 910/18185/19 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс"

до акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "КАРТ СЕРВІС ПЛЮС"

про визнання договору поруки №4К12048И/П від 08.11.2016 р. недійсним

При секретарю судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з`явився.

встановив:

19.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки №4К12048И/П від 08.11.2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" та акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

08.01.2020 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.02.2020.

10.02.2020 через канцелярію суду позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання про залучення третьої особи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.02.2020 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРТ СЕРВІС ПЛЮС" та відкладено підготовче засідання у справі на 02.03.2020.

11.02.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив.

02.03.2020 через канцелярію суду позивач подав відповідь на відзив, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та два клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2020 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд.1 Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) копію рішення Правління Національного Банку України №323/БТ від 05.10.2016. Відкладено підготовче засідання на 30.03.2020 року.

19.03.2020 року з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, на офіційній сторінці суду https://ki.arbitr.gov/ua/sud5011/ та на сторінці суду у соціальній мережі Facebook розміщено інформації щодо зняття з розгляду справ, призначених суддею Мудрим С.М. на 23, 24, 30 та 31 березня 2020. Повідомлено, що про дати і час судових засідань всі учасники будуть повідомлені ухвалами суду, які будуть внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Про зняття з розгляду вищезазначеної справи сторін 19.03.2020 року повідомлено телефонограмами.

30.03.2020 року електронною поштою відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2020 призначено підготовче засідання у справі на 19.05.2020.

18.05.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 19.05.2020 з`явився відповідач, позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.05.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 02.06.2020 року.

В судове засідання 02.06.2020 року представники сторін не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, але 20.05.2020 та 29.05.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскільки явка сторін у судове засідання 02.06.2020 судом обов`язковою не визнавалася, правова позиція сторін висловлена ними у заявах по суті справи та оголошена в ході підготовчого провадження уповноваженими представниками, неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

08.11.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" (позичальник) та публічними акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (банк) укладено кредитний договір №4С16114Г, згідно якого ТОВ "Софт-Альянс" отримало кошти у розмірі 4 600 000 000,00 грн.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" та ПАТ КБ Приватбанк укладено такі договори поруки в забезпечення виконання таких осіб перед КБ Приватбанк :

- договір поруки № 4С14308И/П від 08.11.2016 року, згідно якого ТОВ Софт-Альянс поручився перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ СКАЙБУД ЛТД своїх зобов`язань перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: від 09.09.2014 року №4С14311И та від 04.09.2014 року №4С14308И;

- договір поруки № 4М12090И/П від 08.11.2016 року, згідно якого ТОВ Софт-Альянс поручився перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання TOB МЕНОРІТА своїх зобов`язань перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: від 27 січня 2015 року №4М15018И, від 29 січня 2014 року №4М14041И, та від 27 березня 2012 року № 4М12090И;

- договір поруки № 4М1 1303И/П від 08 листопада 2016 року, згідно якого Софт-Альянс поручився перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ МЕЛІТАС своїх зобов`язань перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: від 28 квітня 2016 року №4М16023Д, від 09 лютого 2012 року №4М12051И, від 16 квітня 2013 року № 4М13241И; 05 квітня 2012 року №4М12114И; від 20 лютого 2015 року №4М15062И, від 19 лютого 2014 року №4М14166И, від 28 квітня 2011 року №4М11303И.

- договір поруки № 4К12048И/П від 08 листопада 2016 року, згідно якого ТОВ Софт-Альянс поручився перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання TOB КАРТСЕРВ1С ПЛЮС своїх зобов`язань перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: від 09 лютого 2012 року №4К12048И, від 23 липня 2012 року №4К12213И,

- договір поруки № 4Д12105И/П від 08 листопада 2016 року, згідно якого ТОВ Софт-Альянс поручився перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ ДІЗАР своїх зобов`язань перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: від 04 квітня 2012 року №4Д12105И, від 17 лютого 2914 року №4Д14164И, від 20 лютого 2015 року №4Д15063И, від 19 квітня 2013 року №4Д13256И, від 23 серпня 2013 року №4Д13521И;

- договір поруки № 4Р12253И/П від 08 листопада 2016 року, згідно якого ТОВ Софт-Альянс поручився перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ РІЧ-ОЙЛ своїх зобов`язань перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: від 25 червня 2013 року № 4Р3392И, від 21 червня 2013 року №4Р13391И, від 11 жовтня 2012 року №4Р122593И.

Позивач стверджує, що догові поруки №4К12048И/П від 08.11.2016 року укладено з порушенням чинного законодавства, зокрема таким, що вчинений під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі частини 1 статті 230 ЦК України, виходячи із наступних обставин.

Як зазначено позивачем, ТОВ Софт-Альянс мало численні господарські зв`язки із різними організаціями та установами, у тому числі товариством відкрито рахунки у ПАТ КБ Приватбанк , у тому числі рахунки для заробітної плати працівників ТОВ Софт-Альянс . За час взаємодії товариства позивача із ПАТ КБ Приватбанк - ТОВ Софт-Альянс зарекомендувало себе як надійний та перспективний клієнт, що постійно нарощує обсяг необхідних банківських послуг.

На думку товариства з обмеженою відповідальністю Софт-Альянс , ПАТ КБ "Приватбанк" володіючи повною фінансовою інформацією про товариство, усвідомлюючи високі економічні показники діяльності товариства, висунув позивачу пропозицію, щодо можливості участі ТОВ Софт-Альянс у процедурі "трансформації" кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк". Така процедура, зі слів співробітників Банку, була ініційована Національним Банком України. Так, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.16 №323/БТ, ПАТ КБ "Приватбанк" зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.

При цьому, за твердженнями позивача, ПАТ КБ "Приватбанк" наголошував на тому, що кредитні зобов`язання попередніх боржників забезпеченні ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та інше. Про ліквідність забезпечення зобов`язань боржників також свідчили дані окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіт незалежного аудитора 31.12.2015 (ТОВ АФ "Прайсвортерхаускуперс (аудит)". Пізніше, такі дані були підтверджені Окремою фінансовою звітністю та звітом незалежного аудитора 31.12.2016 (ТОВ "Ернст енд Янг аудиторські послуги"), які були розміщені на вебсайті ПАТ КБ "Приватбанк".

Таким чином, дії позивача із отримання кредитних коштів по кредитному договору №4С16114Г від 08.11.2016 року були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників банку в рамках реалізації зазначеного плану "трансформації" кредитного портфелю Банку, ініційованого НБУ.

На виконання такого плану представники ПАТ "КБ Приватбанк" та компанії позивача погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору, у зв`язку з чим між позивачем та банком укладено кредитний договір та договори поруки.

Як стверджує позивач, обов`язковою умовою на якій наполягало товариство було набуття ТОВ Софт-Альянс права власності на активи, що забезпечували зобов`язання попередніх боржників перед банком.

За твердженнями позивача, ТОВ Софт-Альянс , як поручитель, виконав зобов`язання, а саме:

09 листопада 2016 року TOB Софт-Альянс сплатило ПАТ КБ ПРИВАТБАНК згідно договору поруки № 4С14308И/П від 08 листопада 2016 року (ТОВ СКАЙБУД ЛТД ):

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 09 вересня 2014 року №4С14311И - 227 398 026,66 грн;

- як виконання обов`язків по кредитному договору та від 05 вересня 2014 року №4С14308И - 356 675 172,18 грн.

09 листопада 2016 р ТОВ Софт-Альянс сплатило ПАТ КБ ПРИВАТБАНК згідно договору поруки № 4М12090И/П від 08 листопада 2016 року (TOB МЕНОРІТА ):

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 27 січня 2015 року №4М15018И - 18 986 855,08 грн;

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 29 січня 2014 року №4М14041И - 48 070 858,90 грн;

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 27 березня 2012 року №4М12090И - 33 032 009,75 грн.

09 листопада 2016 р ТОВ Софт-Альянс сплатило ПАТ КБ ПРИВАТБАНК згідно договору поруки № 4М11303И/П від 08 листопада 2016 року (ТОВ МЕЛІТАС ):

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 28 квітня 2016 року №4М16023Д - 576 084 108,74 грн;

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 09 лютого 2012 року №4М12051И - 769 165 777,78 грн;

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 16 квітня 2013 року №4М13241И - 117 255 303,55 грн;

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 05 квітня 2012 року №4М12114И - 77 607 869,58 грн;

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 20 лютого 2015 року №4М15062И - 18 128 438,78 грн;

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 19 лютого 2014 року №4М14166И - 48 065 755,23 грн;

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 28 квітня 2011 року №4МІ 1303И - 45 733 800,77 грн.

09 листопада 2016 року ТОВ Софт-Альянс сплатило ПАТ КБ ПРИВАТБАНК згідно договору поруки № 4К12048ИЛІ від 08 листопада 2016 року (TOB КАРТСЕРВ1С ПЛЮС):

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 09 лютого 2012 року №4К12048И - 821 134 173,87 грн.,

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 23 липня 2012 року №4К12213И - 142 761 219,36 грн.

09 листопада 2016 року ТОВ Софт-Альянс сплатило ПАТ КБ ПРИВАТБАНК згідно договору поруки № 4Д12105И/П від 08 листопада 2016 року (ТОВ ДІЗАР):

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 04 квітня 2012 року №4Д12105И - 76 593 943,52 грн,

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 17 лютого 2914 року №4Д14164И - 51 025 324,26 грн,

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 20 лютого 2015 року №4Д15063И - 76 086 873,15 грн,

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 19 квітня 2013 року №4Д13256И - 17 847 414,68 грн,

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 23 серпня 2013 року №4Д13521И - 301 225 975,52 грн.

09 листопада 2016 р ТОВ Софт-Альянс сплатило ПАТ КБ ПРИВАТБАНК згідно договору поруки № 4Р12253И/П від 08 листопада 2016 року (ТОВ РІЧ-ОЙЛ ):

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 25 червня 2013 року № 4Р3392И - 17 757 175,08 грн.,

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 21 червня 2013 року №4Р13391И - 31 000 010,83 грн.,

- як виконання обов`язків по кредитному договору від 11 жовтня 2012 року №4Р122593И - 627 690 327,85 грн.

За вищевказаними договорами поруки позивач перерахував відповідачу 4 499 326 415,12 грн.

Після завершення процесу переоформлення боргів боржників перед Банком, Рішенням Національного банку України від 18.12.2016 № 498-р. ПАТ КБ "Приватбанк" визнано неплатоспроможним, у результаті чого, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" ПАТ КБ "Приватбанк" перейшов у власність держави, при цьому зобов`язання банку, щодо передання товариству позивача документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими були забезпечені зобов`язання "старих" боржників банком не виконані, документи товариству не передані.

Протягом 2017 та 2018 років ТОВ Софт-Альянс намагалося у судовому порядку отримати зазначені документи від АТ КБ Приватбанк , проте як виявилося та встановлено судовими рішеннями (справа № 910/7511/18, 910/14589/17, 910/7505/18, 910/7502/18, 910/7514/18) АТ КБ Приватбанк і не був зобов`язаний передавати такі документи ТОВ Софт-Альянс , хоча саме отримання згаданих документів і було метою укладення кредитного договору від та договорів поруки.

Таким чином, банк ні в порядку встановленим договором поруки, ані в судовому порядку не надав ТОВ Софт-Альянс документи, які б дали змогу ТОВ Софт-Альянс`звернути стягнення на активи, що забезпечували виконання зобов`язань старих боржників перед Банком. Така поведінка відповідача, на думку ТОВ Софт-Альянс також свідчить про відсутність намірів у банку виконувати свої зобов`язання за договором поруки ні в момент його укладення ні протягом значного періоду після його укладення, що також свідчить про те, що банк свідомо ввів в оману ТОВ Софт-Альянс .

Заперечуючи проти позову, банк під час судових засідань та у своєму відзиві зазначив, що всі наведені вище твердження та обґрунтування позивача не відповідають дійсності та приписам чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1-2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 Справа № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу (рішення) № 7/11/2016 від 07.11.2016 загальних зборів учасників ТОВ Софт-Альянс , а саме по першому питанню порядку денного було вирішено: укласти з ПАТ КБ Приватбанк кредитний договір, ліміт цього кредитного договору 4 600 000 000,00 грн.

Жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність Позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю Банку.

Тобто, кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності товариства.

Відповідно до протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 04.11.2016 та заявки на отримання кредиту від 04.11.2016, що були надані ТОВ Софт-Альянс на адресу банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності.

Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами - вказані документи не містять, так само, як і не містять і посилань на договори поруки, який Позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку.

Наведені вище обставини знайшли своє відображення і в самому кредитному договорі №4С16114Г від 08.11.2016 р., а саме в п. А.2, де ціллю кредитування зазначено - фінансування поточної діяльності.

Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваних позивачем договорів поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями статті 558 ЦК України передбачено право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові, однак, така плата не була встановлена в жодному з договорів поруки, що виключає можливість отримання прибутку за такими договорами, оскільки вони були безоплатними.

Відповідно до частини 3 статті 556 ЦК України до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Тобто, поручитель отримує право вимоги до боржника виключно на суму коштів, що була ним сплачена - не більше і не менше.

Це додатково підтверджує неможливість отримання поручителем прибутку, як мети укладення та виконання договору поруки.

Товариство помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору №4С16114Г від 08.11.2016 р., вважаючи його наслідком необхідність укладення договорів поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договорів поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627ЦК України.

Таким чином, твердження позивача про те, що укладення кредитного договору та договору поруки було направлено на отримання прибутку не відповідають дійсності та спростовується наведеним вище.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України."

При цьому, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, позивачем не доведено обставин які б свідчили про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання договору поруки № 4К12048И/П від 08.11.2016 недійним.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Софт-Альянс є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 77, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 04.06.2020 року.

Суддя С. М. Мудрий