Рішення

від 25.05.2020 по справі 916/135/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/135/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Паламарчук О.С. на підставі ордеру;

Від відповідача: Марочкін В.О. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фермерського господарства „Осички" до товариства з обмеженою відповідальністю „Бессарабія плюс" про стягнення 617 854,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство „Осички" (далі по тексту - ФГ „Осички") звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Бессарабія плюс" (далі по тексту - ТОВ „Бессарабія плюс") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 617 854,31 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 539 727,60 грн., збитків від інфляції у розмірі 55 147,62 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 22 979,09 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору про надання послуг по збиранню врожаю №12/06/1 від 12.06.2018р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.

ТОВ „Бессарабія плюс" заперечувало проти задоволення заявленого позивачем позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, відповідачем було наголошено, що згідно умов укладеного договору №12/06/1 від 12.06.2018р. підставою для оплати вартості наданих позивачем послуг є підписаний між сторонами остаточний акт виконаних робіт, який в матеріалах справи відсутній. При цьому, відповідачем вказано, що з наданих позивачем документів не вбачається за можливо встановити факт надсилання остаточного акту на адресу відповідача, оскільки відомості про зазначений на поштовому повідомленні трек-номер на веб-сайті ПАТ „Укрпошта" відсутні. Крім того, під час вирішення господарським судом даного спору по суті відповідачем із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.03.2020р. по справі №927/986/17, також було вказано, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують факту зміни у структурі активів та зобов`язань позивача, що, за переконанням відповідача, також свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ФГ „Осички" позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

12.06.2018р. між ФГ „Осички" (Виконавець) та ТОВ „Бессарабія плюс" (Замовник) було укладено договір про надання послуг по збиранню зернових культур №12/06/1, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є надання Виконавцем послуг з проведення сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю зернових і технічних культур на землях Замовника, які виконуються технікою Виконавця.

Відповідно до п. п. 2.1.1 договору про надання послуг по збиранню врожаю №12/06/1 від 12.06.2018р. Виконавець зобов`язується провести збирання врожаю сільськогосподарських культур, вирощених Замовником на орендованих земельних ділянках, технікою та засобами, що є у власності або іншому законному користуванні Виконавця або із залученням третіх осіб. Обсяг та вартість послуг визначається сторонами у специфікації, що є додатком до договору.

Слід зазначити, що специфікація, у якій сторони повинні визначати обсяг та вартість послуг в матеріалах справи відсутня. При цьому, згідно таблиці, розміщеної у п. 2.1.1 договору про надання послуг по збиранню врожаю №12/06/1 від 12.06.2018р. вартість послуги за 1 зібраний гектар ріпаку та зернових складає 910 грн. з ПДВ.

Згідно з п. п. 2.1.2, 2.1.10, 2.1.12, 2.1.3 договору про надання послуг по збиранню врожаю №12/06/1 від 12.06.2018р. Виконавець зобов`язується надати послуги по збиранню врожаю із застосуванням наступної сільськогосподарської техніки: CLAAS LEXION 580. CLAAS LEXION 540, в загальній кількості 2 одиниць в режимі роботи, яка прийнятна для обох сторін; оплатити надані Замовником послуги з проживання та харчування згідно виставлених рахунків; після закінчення сільськогосподарських робіт повернути Замовнику залишки пального, яким була заправлена техніка в обсязі, що перевищують норми витрат; скласти та надати Замовнику по закінченню сільськогосподарських робіт підписаний у двох примірниках акт приймання-передачі послуг (виконаних робіт), а також звіт про використання пального.

Положеннями п. п. 2.2.1, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.6 договору про надання послуг по збиранню врожаю №12/06/1 від 12.06.2018р. встановлено, що Замовник зобов`язується забезпечити охорону техніки Виконавця, на період виконання робіт забезпечити працівників Виконавця житловим приміщенням та харчуванням за ціною, вказаною у договорі; заправку сільськогосподарської техніки Виконавця; після закінчення виконання всього обсягу робіт, передбачених п. 2.1.1 цього договору, підписати остаточний акт виконаних робіт.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору про надання послуг по збиранню врожаю №12/06/1 від 12.06.2018р. за надані Виконавцем послуги по збиранню врожаю Замовник розраховується готівкою або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений у цьому договорі, протягом одного календарного місяця з моменту підписання остаточного акту виконаних робіт. Остаточна сума договору вказується в акті виконаних робіт.

Згідно з п. 5.3 договору про надання послуг по збиранню врожаю №12/06/1 від 12.06.2018р. строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2018р., а, в частині взаєморозрахунків до повного його виконання.

26.06.2018р. між ФГ „Осички" та ТОВ „Бессарабія плюс" було складено та підписано акт виконаних робіт №54, з якого вбачається, що Замовником було прийнято, а Виконавцем надано послуги зі збирання врожаю зернових на загальній площі 343,6 га. Крім того, вказаний актом визначено, що вартість наданих позивачем відповідачеві послуг складає 312 676,00 грн.

16.07.2018р. між ФГ „Осички" та ТОВ „Бессарабія плюс" було складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт №76, з якого вбачається, що Замовником було прийнято, а Виконавцем надано послуги зі збирання врожаю зернових на загальній площі 474,8 га; вартість наданих Виконавцем послуг складає 432 066,10 грн.; жодних претензій по якості та обсягу робіт Замовник не має.

16.07.2018р. ФГ „Осички" було складено остаточний акт приймання-передачі виконаних робіт №76/1, з якого вбачається що позивачем на виконання прийнятих на себе за договором про надання послуг по збиранню врожаю №12/06/1 від 12.06.2018р. зобов`язань було надано відповідачу послуги, загальна вартість яких складає 744 742,10 грн. Відповідачем даний акт підписано не було.

29.11.2018р. ФГ „Осички" звернулось до ТОВ „Бессарабія плюс" із листом №28 про сплату вартості наданих на підставі договору №12/06/1 від 12.06.2018р. послуг у загальному розмірі 744 742,10 грн.

17.04.2019р. ФГ „Осички" звернулось до ТОВ „Бессарабія плюс" із черговим листом №29 про сплату вартості наданих на підставі договору №12/06/1 від 12.06.2018р. послуг у загальному розмірі 744 742,10 грн.

Листом №25-04 від 25.04.2019р. ТОВ „Бессарабія плюс" у відповідь на лист позивача №29 від 17.04.2019р. було повідомлено, що остаточного акту виконаних робіт сторонами підписано не було. Проте, ТОВ „Бессарабія плюс" підтверджує, що ФГ „Осички" було виконано зобов`язання за договором у повному обсязі та зобов`язується сплатити вартість наданих послуг. Посилаючись на перерахування 01.02.2019р. грошових коштів у розмірі 80 000,00 грн., відповідачем було повідомлено, що інша частина грошових коштів у розмірі 664 742,10 грн. буде сплачена ТОВ „Бессарабія плюс" у строк до 15.05.2019р. включно.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи опису вкладення остаточний акт приймання-передачі виконаних робіт №76/1 від 16.07.2018р. був надісланий позивачем на адресу відповідача 19.05.2019р. листом з описом вкладення. При цьому, відповідно до відомостей, зазначених у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення остаточний акт приймання-передачі виконаних робіт №76/1 від 16.07.2018р. був вручений ТОВ „Бессарабія плюс" 23.05.2019р.

02.08.2019р. ФГ „Осички" звернулось до ТОВ „Бессарабія плюс" із черговим листом №02/08/19 про сплату заборгованості за надані на підставі договору №12/06/1 від 12.06.2018р. послуги, розмір якої станом на 02.08.2019р. складав 634 742,10 грн.

Варто зазначити, що з виписки по банківському рахунку ФГ „Осички" вбачається, що ТОВ „Бессарабія плюс" протягом періоду з 01.02.2019р. по 16.08.2019р. в рахунок оплати вартості на надані позивачем послуги згідно договору про надання послуг по збиранню врожаю №12/06/1 від 12.06.2018р. було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 205 014,50 грн.

03.09.2019р. ФГ „Осички" звернулось до ТОВ „Бессарабія плюс" із черговим листом №03/09/19 про сплату заборгованості за надані на підставі договору №12/06/1 від 12.06.2018р. послуги, розмір якої станом на 03.09.2019р. складав 539 727,60 грн. Оскільки претензія позивача про сплату заборгованості була залишена відповідачем без задоволення, ФГ „Осички" з метою захисту порушених прав і було подано до господарського суду дану позовну заяву.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що умовами укладеного між сторонами по справі договору №12/06/1 від 12.06.2018р. визначено, що за надані Виконавцем послуги по збиранню врожаю Замовник розраховується готівкою або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений у цьому договорі, протягом одного календарного місяця з моменту підписання остаточного акту виконаних робіт. Проте, незважаючи на підписання акту виконаних робіт №54 від 26.06.2018р. на суму 312 676,00 грн. та акту виконаних робіт №76 від 16.07.2018р. на суму 432 066,10 грн., остаточний акт виконаних робіт на загальну суму 744 742,10 грн. сторонами підписаний так і не був.

З наданого ФГ „Осички" листа з описом вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що остаточний акт №76/1 від 16.07.2018р. на загальну суму 744 742,10 грн. був надісланий на адресу відповідача та вручений останньому 23.05.2019р. За таких обставин, господарський суд відхиляє доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження надсилання позивачем зазначеного акту. При цьому, лише посилання відповідача на відсутність на веб-сайті ПАТ „Укрпошта" інформації про поштове відправлення, яким на адресу відповідача було надіслано остаточний акт, не може бути достатнім для відхилення наданих ФГ „Осички" доказів. Крім того, суд зауважує, що відповідачем не було спростовано доводів позивача про зберігання відомостей про поштові відправлення на веб-сайті ПАТ „Укрпошта" протягом шести місяців.

Проте, ТОВ „Бессарабія плюс", яким 23.05.2019р. було отримано остаточний акт №76/1 від 16.07.2018р. на загальну суму 744 742,10 грн., не було надіслано на адресу ФГ „Осички" будь-яких заперечень щодо обсягу та вартості наданих позивачем послуг згідно договору про надання послуг по збиранню врожаю №12/06/1 від 12.06.2018р.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи підписання між сторонами акту виконаних робіт №54 від 26.06.2018р. на суму 312 676,00 грн. та акту виконаних робіт №76 від 16.07.2018р. на суму 432 066,10 грн., а також ненадходження будь-яких заперечень від ТОВ „Бессарабія плюс" на складений позивачем остаточний акт №76/1 від 16.07.2018р., господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 539 727,60 грн., що є різницею між вартістю наданих позивачем послуг та сплачених відповідачем грошових коштів (744 742,10 грн. - 205 014,50 грн. = 539 727,60 грн.).

Господарський суд зауважує, що поведінка ТОВ „Бессарабія плюс", який фактично відмовився від оплати вартості наданих позивачем послуг згідно договору №12/06/1 від 12.06.2018р., суперечить поведінці відповідача, яким у листі №25-04 від 25.04.2019р. було підтверджено факт виконання позивачем зобов`язань за договором.

Верховним Судом у постанові від 24.10.2019р. по справі № 904/3315/18 наголошено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить в основі доктриниcontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Господарський суд зауважує, що питання необхідності застосування принципу "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) у випадку, якщо поведінка сторони не відповідає її попереднім заявам неодноразово досліджувалось Верховним Судом у постанові від 06.12.2019. по справі №910/353/19, у постанові від 07.11.2019р. по справі №910/12484/18, у постанові від 14.05.2020р. по справі №910/7515/19, у постанові від 19.02.2020р. по справі №915/411/19.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування принципу "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) під час дослідження питання обґрунтованості заявлених ФГ „Осички" позовних вимог до ТОВ „Бессарабія плюс" про стягнення суми основного боргу у розмірі 539 727,60 грн., оскільки поведінка відповідача не відповідає попередній поведінці останнього, яким було частково оплачено вартість наданих позивачем послуг та визнано факт їх надання у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13, ч. 1 ст. 36 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Керуючись наведеними законодавчими нормами, господарським судом відхиляються доводи ТОВ „Бессарабія плюс" про необхідність під час вирішення даного спору врахування висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020р. по справі №927/986/17, предметом розгляду у межах якої були вимоги позивача про стягнення вартості наданих юридичних послуг, оскільки обставини даної справи є відмінними від обставин, які були предметом оцінки Верховного Суду у межах справи №927/986/17.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг за договором №12/06/1 від 12.06.2018р., ФГ „Осички" у порядку ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 22 979,09 грн., які були розраховані позивачем протягом періоду з 17.08.2018р. по 16.01.2020р.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, згідно умов п. 3.1 договору про надання послуг по збиранню врожаю №12/06/1 від 12.06.2018р. за надані Виконавцем послуги по збиранню врожаю Замовник розраховується готівкою або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений у цьому договорі, протягом одного календарного місяця з моменту підписання остаточного акту виконаних робіт.

Враховуючи встановлений умовами договору №12/06/1 від 12.06.2018р. місячний строк для оплати вартості наданих позивачем послуг, господарський суд, приймаючи до уваги вищенаведені висновки щодо наявності у відповідача обов`язку сплатити суму основного боргу у розмірі 539 727,60 грн., доходить висновку, що кінцевим строком для перерахування ТОВ „Бессарабія плюс" грошових коштів на користь ФГ „Осички" було 23.06.2019р., оскільки остаточний акт був вручений відповідачеві 23.05.2019р. Наведене, дозволяє суду зробити висновок про наявність у ФГ „Осички" права здійснювати нарахування трьох відсотків річних на суму основного боргу протягом періоду з 24.06.2019р. по 16.01.2020р.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із ТОВ „Бессарабія плюс" на користь ФГ „Осички" трьох відсотків річних у розмірі 9180,82 грн., розрахунок яких був здійснений судом на суму основного боргу у розмірі 539 727,60 грн. протягом періоду з 24.06.2019р. по 16.01.2020р. Наведене, має наслідком необхідність часткового задоволення заявлених ФГ „Осички" позовних вимог до ТОВ „Бессарабія плюс" у названій частині.

Господарським судом при вирішення даної справи враховано висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись висновками Європейського суду з прав людини, наведеними у справі "Проніна проти України", суду не вбачається за необхідне надавати оцінку доводам відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів переміщення сільськогосподарської техніки позивачем, доказів проживання та харчування працівників останнього в період збирання врожаю та іншим з огляду на висновки, до яких суд дійшов під час вирішення даного спору, викладених по тексту рішення вище.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених фермерським господарством „Осички" до товариства з обмеженою відповідальністю „Бессарабія плюс" позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 539727,60 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 9 180,82 грн. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Бессарабія плюс" /68720, Одеська обл., Болградський район, село Кубей, вул.Успенська, будинок 18, ідентифікаційний код 31908509/ на користь фермерського господарства „Осички" /66200, Одеська область, смт. Саврань, вул. 60 р. Жовтня, 25, ідентифікаційний код 33802947/ суму основного боргу у розмірі 539 727,60 грн. /п`ятсот тридцять дев`ять тисяч сімсот двадцять сім грн. 60 коп./, трьох відсотків річних у розмірі 9 180,82 грн. /дев`ять тисяч сто вісімдесят грн. 82 коп./, судовий збір у розмірі 8 233,62 грн. /вісім тисяч двісті тридцять три грн. 62 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 03 червня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна