Рішення

від 04.06.2020 по справі 916/887/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/887/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши матеріали вх. № 924/20

за позовом акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження" (67667, Одеська область, смт. Хлібодарське, вул. Радісна, 11, код ЄДРПОУ 37913734)

про стягнення 9 313, 50 грн.

ВСТАНОВИВ:

02.04.2020р. акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження", в якій просить суд стягнути з відповідача 9 313, 50 грн. - заборгованості, у тому числі: 6 180, 97 - пені, 882, 98 грн. - 3% річних, 2 249, 55 грн. - інфляційних витрат, а також суму витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 3989/1617-ТЕ-23 від 31.10.2016р. в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений газ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2020р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/887/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 06.04.2020р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 13.04.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачу по справі ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 06.04.2020р. була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана останнім 14.04.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступних висновків та встановив таке.

31.10.2016 року між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (змінено назву на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ) (Постачальник) та об`єднанням співвласників багатоквартиного будинку "Відродження" (Споживач) було укладено договір №3989/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до 1.2. договору встановлено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну території України). (п.1.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 72 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): листопад - 12, грудень - 15, січень - 18, лютий - 15, березень - 12.

Відповідно до п.3.4. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природнього газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (п.3.6 Договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості, відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015р. №758.

Згідно п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн., крім того: податок на додану вартість за ставкою - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. (п.5.4 Договору).

Відповідно до п.6.1. договору, оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2.6 договору, споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20. (п. 8.2 договору).

Відповідно до п. 12.1, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016р. до 31 березня 2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

23.01.2017р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої вносились зміни в договір постачання природного газу №3989/1617-ТЕ-23 від 31.10.2016р., зокрема, в предмет договору, кількість та фізико-хімічні показники газу, порядку та умов передачі природнього газу.

На виконання умов договору, позивач в період з листопада 2016р. по лютий 2017р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 367 275,60 грн., на підтвердження чого між сторонами у справі було складено акти приймання-передачі природного газу: від 30.11.2016р. за листопад 2016р. на суму 63 295,16 грн.;від 31.12.2016р. за грудень 2016р. на суму 100 609,24 грн.; від 31.01.2017р. за січень 2017р. на суму 113 193,54 грн.; від 28.02.2017р. за лютий 2017р. на суму 90 177,66 грн.

Зазначені акти підписано сторонами та скріплено печатками останніх.

При цьому, відповідач за отриманий протягом листопада 2016р. - лютого 2017р. природний газ розрахувався із простроченням.

На підставі вищезазначеного, АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з об`єднання співвласників багатоквартиного будинку "Відродження" 6 180,97грн. - пені, 882,98 грн. - 3% річних та 2 249,55 грн. - інфляційних втрат.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом, 31.10.2016 року між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (змінено назву на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ) (Постачальник) та об`єднанням співвласників багатоквартиного будинку "Відродження" (Споживач) було укладено договір №3989/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями), постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

АТ «НАК «Нафтогаз України» , як постачальником, виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за договором та поставлено відповідачу в період з листопада 2016р. по лютий 2017р. природний газ на загальну суму 367 275,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2016р. за листопад 2016р. на суму 63 295,16 грн.;від 31.12.2016р. за грудень 2016р. на суму 100 609,24 грн.; від 31.01.2017р. за січень 2017р. на суму 113 193,54 грн.; від 28.02.2017р. за лютий 2017р. на суму 90 177,66 грн.

Відповідно до п.6.1. договору, оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2.6 договору, споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Як встановлено судом, оплату за переданий в період з листопада 2016р. по лютий 2017р. природний газ відповідач здійснював несвоєчасно, що підтверджується випискою по операціям за об`єднанням співвласників багатоквартиного будинку "Відродження", чим порушено умови господарського зобов`язання, зокрема, пункту 6.1 договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В зв`язку з порушення відповідачем строків оплати за отриманий природній газ, позивачем нараховано відповідачу пеню за загальний період з 27.12.2016р. по 25.05.2017р. в сумі 6 180,97 грн.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, отриманого у листопаді 2016р. - у розмірі 197,97 грн.( за період з 27.12.2016р. по 04.01.2017р.); у грудні 2016р., - у розмірі 542,43 грн.( за період з 26.01.2017р. по 15.02.2017р.); у січні 2017р., - у розмірі 2 483,34 грн.( за період з 28.02.2017р. по 22.05.2017р.); у лютому 2017р., - у розмірі 2 957,23 грн.( за період з 28.03.2017р. по 25.05.2017р.).

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 6 180,97 грн., розрахованої, виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, вважає його вірним та здійсненим відповідно до умов договору та законодавства, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 6 180,97 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних .

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, (нарахованих за загальний період з 27.12.2016р. по 25.05.2017р.) в розмірі 882,98 грн., вважає його вірним та здійсненими відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 2 249,55 грн. за прострочення оплат за поставлений в січні-лютому 2017р. газ, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат у розмірі 1 437,95грн. за період з 28.02.2017р. по 30.04.2017р., нарахованих за прострочення відповідачем оплат за отриманий в січні 2017р. газ, суд встановив, що позивач помилково здійснив додаткове нарахування інфляції на інфляцію, а не лише на суму основної заборгованості, оскільки індекс інфляції позивачем розраховано, виходячи з суми боргу, до якого вже включено інфляційні втрати за попередній період.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак, визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 5 - статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.

Таким чином, вимоги про сплату передбачених частиною другою - статті 625 ЦК України нарахувань, у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, тому, на суму інфляційних нарахувань не нараховуються ані проценти, ані наступні інфляційні нарахування.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2020р. по справі № 924/532/16.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок інфляційних витрат за допомогою системи "Ліга Закон", нарахованих за прострочення оплати за поставлений відповідачу в січні 2017р. природний газ, з урахуванням періоду, визначеного позивачем: з 28.02.2017р. по 30.04.2017р.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)сукупний індекс інфляції Інфляційне збільшення суми боргу (грн.) 28.02.2017 - 31.03.2017 66 193,54 1.018 1 191,48 01.04.2017 - 30.04.2017 26 193,54 1.009 235,74 Всього: 1 427,22

Також, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат за допомогою системи "Ліга Закон", нарахованих на заборгованість за поставлений відповідачу в лютому 2017р. природний газ (з урахуванням періоду, визначеного позивачем: з 28.03.2017р. по 30.04.2017р ) у сумі 811,60 грн., вважає його вірним. та здійсненими відповідно до чинного законодавства.

Отже, сума інфляційних витрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2 238,82 грн.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог із стягненням з відповідача на користь позивача: 6 180,97 грн. - пені, 882,98 грн. - 3% річних та 2 238,82 грн. - інфляційних витрат.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартиного будинку "Відродження" (67667, Одеська область, смт. Хлібодарське, вул. Радісна, 11, код ЄДРПОУ 37913734) на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) 6 180 (шість тисяч сто вісімдесят) грн. 97 коп. - пені, 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн. 98 коп. - 3% річних, 2 238 (дві тисячі двісті тридцять вісім) грн. 82 коп. - інфляційних витрат та 2 099 (дві тисячі дев`яносто дев`ять) грн. 57 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.І. Мостепаненко

Повний текст рішення складено 04 червня 2020 р.