Постанова

від 14.09.2020 по справі 916/887/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/887/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Принцевської Н.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 04 червня 2020 року (повний текст складено 04.06.2020р.)

по справі № 916/887/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження"

про стягнення 9 313,50 грн., -

суддя суду першої інстанції - Мостепаненко Ю.І.,

дата та місце винесення рішення: 04.06.2020р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020р. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження" (далі - відповідач, ОСББ Відродження ) 9 313, 50 грн., у тому числі: 6 180, 97 грн. - пені, 882, 98 грн. - 3% річних, 2 249, 55 грн. - інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною оплатою відповідачем переданого йому газу на підставі укладеного між сторонами договору від 31.10.2016р. № 3989/1617-ТЕ-23 та, відповідно, невиконання свого зобов`язання щодо розрахування з позивачем за отриманий газ у визначений договором строк.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2020р. у справі №916/887/20 (суддя Мостепаненко Ю.І.) позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволені частково; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження" на користь позивача 6 180,97 грн. пені, 882,98 грн. - 3% річних, 2 238,82 грн. інфляційних втрат та 2 099,57 грн. витрат по сплаті судового збору. В стягненні 10,98 грн. інфляційних втрат - відмовлено.

У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором від 31.10.2016р. №3989/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, у зв`язку з чим позивачем, після перевірки судом першої інстанції відповідних розрахунків, правомірно нараховане до стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Але, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з 28.02.2017р. по 30.04.2017р., місцевий господарський суд встановив, що позивач помилково здійснив додаткове нарахування інфляції на інфляцію, а не лише на суму основної заборгованості, оскільки індекс інфляції позивачем розраховано, виходячи з суми боргу, до якого вже включено інфляційні втрати за попередній період. У зв`язку з цим, судом першої інстанції було частково відмовлено позивачу у стягненні з відповідача 10,98 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2020р. у справі №916/887/20 в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 10,98 грн. та ухвалити нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 10,98 грн. задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що методика розрахунку інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань за попередній період є законною та обґрунтованою, відповідає приписам, викладеним у Листі Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97 та п.3.2 Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р.

Наводячи власні приклади розрахунку відповідно до вищезазначених методик, посилаючись на те, що аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі №905/600/18 (об`єднана палата) та від 04.06.2019р. у справі №916/190/18, апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції, в частині відмови стягнення інфляційних втрат в розмірі 10,98 грн., з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з`ясуванні обставин справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2020р. по справі №916/887/20.

05.08.2020р. від відповідача до Південно-західного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким ОСББ Відродження не погоджується з доводами останньої, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору,

31.10.2016 року між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (змінено назву на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартиного будинку "Відродження" (Споживач) було укладено договір №3989/1617-ТЕ-23 постачання природного газу (далі - Договір), за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 72 тис. куб. м

Відповідно до п 5.2. Договору, ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим Договором становить 4 942,00 грн., крім того: податок на додану вартість за ставкою - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. (п.5.4 Договору).

Позивач в період з листопада 2016р. по лютий 2017р., на виконання умов Договору, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 367 275,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 23-26), а саме:

- від 30.11.2016р. за листопад 2016р. на суму 63 295,16 грн.;

- від 31.12.2016р. за грудень 2016р. на суму 100 609,24 грн.;

- від 31.01.2017р. за січень 2017р. на суму 113 193,54 грн.;

- від 28.02.2017р. за лютий 2017р. на суму 90 177,66 грн.

Зазначені акти підписано обома сторонами без зауважень та скріплені відповідними печатками сторін.

Як сторони встановили у п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2.6. Договору, Споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Відповідач здійснив повну оплату за отриманий газ, однак здійснював її несвоєчасно, що не спростовується відповідачем та вбачається з виписки по операціям за ОСББ Відродження за період з 01.10.2016р. по 30.09.2019р., яка наявна у матеріалах справи (а.с. 28).

У зв`язку з наведеними обставинами, АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснив нарахування штрафних санкцій та звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСББ Відродження 6 180,97грн. - пені, 882,98 грн. - 3% річних та 2 249,55 грн. - інфляційних втрат.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Оскільки предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволені частини з заявлених до стягнення інфляційних втрат, апеляційна колегія зазначає, що переглядає відповідне рішення саме у цій частині, тобто - зменшення заявленої суми інфляційних втрат у розмірі 2 249, 55 грн. на 10,98 грн., що призвело до стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 238,57 грн.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що іншу частину судового рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2020р. не оскаржує жодна зі сторін.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції не має характеру штрафних санкцій, а є способом захисту його майнового права та інтересу. Таким чином, кредитор вправі вимагати сплати боржником сум інфляційних нарахувань, навіть, якщо умовами договору не передбачено таке стягнення.

Як вже зазначалось, суд першої інстанції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат у розмірі 1 437,95грн. за період з 28.02.2017р. по 30.04.2017р., нарахованих за прострочення відповідачем оплат за отриманий в січні 2017р. (а.с. 11), встановив, що позивач помилково здійснив додаткове нарахування інфляції на інфляцію, а не лише на суму основної заборгованості , оскільки індекс інфляції позивачем розраховано, виходячи з суми боргу, до якого вже включено інфляційні втрати за попередній період.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

26.06.2020р. об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 було прийнято постанову, у якій об`єднана палата дійшла висновку про те, що якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 було наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати, а саме: Х * і-1 - 100 грн. = ЗБ , де

Х - залишок боргу на початок розрахункового періоду,

і-1 - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці,

100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці,

ЗБ - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ( ЗБ відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ( ЗБ ) перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Також, Верховний Суд вказав, що для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Наведена позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2020р. у справі №914/1470/19.

Відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013р., розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За змістом рекомендацій Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003р. затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

На офіційній сторінці Державної служби статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm наявна зведена таблиця індексів споживчих цін за останні роки, яка відповідає даним, наведеним в розрахунках позивача.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат через несвоєчасність погашення відповідачем вартості газу, отриманого за актами приймання передачі від 30.11.2016р., від 31.12.2016р., від 31.01.2017р., від 28.02.2017р., колегія суддів встановила, що розрахунки позивача відповідають правовій позиції Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19, є арифметично вірними, а тому приймаються до уваги колегією суддів.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що місцевому господарському суду слід було врахувати методику розрахунку інфляційних збитків відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди.

Отже, висновок місцевого господарського суду про неправильність розрахунків позивача інфляційної складової через подвійне нарахування інфляції на інфляційну складову боргу попереднього періоду є таким, що прийнято через неправильне тлумачення закону і не застосування до спірних правовідносин Закону, який підлягав застосуванню.

Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019р. у справі №905/600/18 зроблено висновок щодо правомірності нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу за вже прийнятим та набравшим законної сили судовим рішенням. Такий висновок зроблено Верховним Судом, виходячи з того, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення, а наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошового зобов`язання боржника та не позбавляє кредитора на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахувань.

Апеляційний господарський суд зауважує, що предметом даної справи не є стягнення інфляційних втрат, нарахованих позивачем на вже стягнуту за рішенням суду суму основної заборгованості, отже, суд не вбачає підстав для застосування висновків Верховного суду у справі №905/600/18.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

Оскільки розглядаючи справу, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, не застосувавши до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, а саме положення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. та Методику розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р., колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2020 у справі №916/887/20 в частині стягнення інфляційних втрат підлягає зміні відповідно до висновків суду апеляційної інстанції, а апеляційна скарга НАК Нафтогаз України підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2020р. у справі №916/887/20 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити повністю.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Принцевська Н.М.