Рішення

від 26.05.2020 по справі 160/3117/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року Справа № 160/3117/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: представників позивача представника відповідача Форощук В.В., Крючкова О.В. Свиди Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Форощук В.В." до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, припису, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2020 року Приватне підприємство "Форощук В.В." звернулось до Державної служби України з питань праці (Держпраці) Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протизаконною постанову Державної служби України з питань праці (Держпраці) Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 4370/1859/АВ/ТД-ФС/40 від 02.03.2020 р.;

- скасувати постанову Державної служби України з питань праці (Держпрац Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 4370/1859/АВ/ТД-ФС/40 від 02.03.2020 р.,

- визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпраці у Дніпропетровські області про усунення виявлених порушень № ДН4370/1859/АВ/П від 16 січня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що акт інспекційного відвідування № ДН 4370/1859/АВ від 09.01.2020 року не є уніфікованою формою акта та не був оприлюднений на офіційному сайті, отже є незаконним, та складеним з порушенням встановленого строку. Вказує, що фактично відповідачем було проведено невиїзне інспектування ПП "Форощук В.В.", а інспектор не прибув на підприємство. Висновки інспектування щодо наявності неоформлених трудових відносин ПП "Форощук В.В." з фізичними особами ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є безпідставними, оскільки відносини оформлені цивільно-правовими угодами. Посилається на те, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Отже висновок про порушення ч.1 ст.21, ч.1 та ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам, викладеним вище.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання 26.05.2020 року прибули представники позивача та представник відповідача.

Представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позові відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмовому відзиві на позов, а саме: відповідно до наказу № 981-І від 11.12.2019 року було проведено інспекційне відвідування ПП " ОСОБА_13 .В." зі здійсненням державного контролю за законодавством про працю з питань оформлення трудових відносин. В ході проведеного інспекційного відвідування встановлено порушення законодавства про працю: допущення працівників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, чим не дотримано вимоги ст.21 та ч.1, ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. Вказує, що згідно аналізу наданих цивільно-правових договорів про надання послуг, виконувані виконавцями роботи мають постійний характер виконання. Також, у договорах про надання послуг не зазначено обсяги виконаних робіт, а предметом договору є процес праці, саме поточний ремонт, а не її кінцевий результат.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приватне підприємство "Форощук В.В." (ІК в ЄДРПОУ 30982382) зареєстровано в якості суб`єкта підприємницької діяльності 12.06.2000 року виконавчим комітетом Дніпровської міської ради Дніпропетровської області.

Судом встановлено, що у період з 28.12.2019 року по 09.01.2020 року на підставі наказу № 1015-Іпо від 23.12.2019 року та направлення на перевірку № 794-н від 23.12.2019 року, а також листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2019 року № 24181/05-05/26 (вх.. № 25655 від 04.12.2019 року) Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування ПП "Форощук В.В.", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування № ДН4370/1859/АВ від 09.01.2020 року.

Вказаним інспекційним відвідуванням встановлено наступні порушення: в ході інспекційного відвідування ПП "Форощук В.В." встановлено випадки неналежного оформлення трудових відносин. Вказано, що надані договори цивільно-правового характеру та акти здачі-прийому виконаних робіт (№ 16 від 11.02.2019 р., укладений з ОСОБА_14 , та акти виконаних робіт до договору: від 28.02.2019 р., від 31.03.2019 р.; № 03 від 10.06.2018 р., № 03 від 10.06.2019 р., укладені з ОСОБА_15 , та акти виконаних робіт до договорів: від 30.06.2018 р., від 30.06.2019 р., від 31.07.2019 р.; № 17 від 03.09.2018 р., № 17 від 07.10.2019 р., укладені з ОСОБА_16 , та акти виконаних робіт до договору: від 30.09.2018 р., від 31.10.2018 р. від 31.10.2019 р., від 30.11.2019 р.; № 10 від 10.06.2018 р., № 10 від 05.12.2019 р., укладені з ОСОБА_3 , та акти виконаних робіт до договору: від 30.06.2018 р., № 13 від 10.06.2018 р., № 13 від 03.09.2019 р., укладені з ОСОБА_4 , та акти виконаних робіт до договору: від 30.06.2018 р., від 30.09.2018 р., від 31.10.2018 р., від 30.06.2019 р., від 31.07.2019 р., від 31.10.2019 р., від 30.11.2019 р.; № 07 від 10.06.2018 р., укладений з ОСОБА_5 , та акт виконаних робіт до договору: від 30.06.2018 р.; № 02 від 10.06.2018 р., № 02 від 02.07.2018 р., № 02 від 10.06.2019 р., № 02 від 13.08.2019 р., укладені з ОСОБА_6 , та акти виконаних робіт до договору: від 30.06.2018 р., від 31.07.2018 р., від 30.06.2019 р., від 31.07.2019 р., від 31.08.2019 р., від 30.09.2019 р.; № 04 від 10.06.2018 р., № 04 від 11.02.2019 р., № 04 від 07.10.2019 р., укладені з ОСОБА_7 , та акти виконаних робіт до договору: від 30.06.2018 р., від 28.02.2019 р., від 31.03.2019 р., від 31.10.2019 р., від 30.11.2019 р.; № 24 від 01.03.2019 р., № 24 від 10.06.2019 р., укладені з ОСОБА_8 , та акти виконаних робіт до договору: від 31.03.2019 р., від 30.06.2019 р., від 31.07.2019 р.; № 09 від 10.06.2018 р., укладений з ОСОБА_9 , та акт виконаних робіт до договору: від 30.06.2018 р.; № 05 від 10.06.2018 р., № 05 від 11.02.2019 р., укладені з ОСОБА_10 , та акти виконаних робіт до договору: від 30.06.2018 р., від 28.02.2019 р., від 31.03.2019 р.; № 08 від 10.06.2018 р., № 08 від 10.06.2019 р., укладені з ОСОБА_11 , та акти виконаних робіт до договору: від 30.06.2018 р., від 30.06.2019 р., від 31.07.2019 р.; № 01 від 02.06.2018 р., № 01 від 13.08.2019 р., укладені з ОСОБА_12 , та акти виконаних робіт до договору: від 30.06.2018 р., від 31.08.2019 р., від 30.09.2019 р.) є типовими, складеними щодо надання послуг з поточного ремонту.

Вказує, що поточний ремонт - це комплекс ремонтних робіт, які передбачають систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу виробу.

13.01.2020 року ПП "Форощук В .В ." подано до Головного управлінням Держпраці у Дніпропетровській області заперечення на акт інспекційного відвідування № ДН4370/1859/АВ від 09.01.2020 року.

16.01.2020 року на підставі акта інспекційного відвідування № ДН4370/1859/АВ від 09.01.2020 року, у зв`язку з виявленими порушеннями Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області складено припис про усунення виявлених порушень № ДН4370/1859/АВ/П, яким зобов`язано ПП "Форощук В.В." усунути вище вказані порушення до 27.01.2020 року, а саме: щодо виконання вимог ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, ч. 1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Також на підставі акта інспекційного відвідування № ДН4370/1859/АВ від 09.01.2020 року відповідачем було винесено постанову № ДН 4370/1859/АВ/ТД-ФС/40 від 02.03.2020 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на позивача за порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 1841970,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такими органами, згідно з Положенням про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року № 340, є Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877-V) визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону № 877-V органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані: повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок).

Так, пунктом 6 Порядку визначено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю.

Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Пунктами 16, 17 Порядку визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Судом встановлено, що акт інспекційного відвідування № ДН4370/1859/АВ від 09.01.2020 року відповідає вимогам наказу Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 року № 1338, яким затверджено форму акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 4 Порядку № 509 визначено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Щодо виявлених порушень суд зазначає, що Кодексом законів про працю України врегульовані трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно частини 1-3 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 160/5315/19.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу наведених норм, суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 820/1432/17, 06.03.2019 року у справі № 802/2066/16-а, 13.06.2019 року у справі № 815/954/18.

Разом з тим, суд наголошує, що згідно зі статтею 1, 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

За приписами статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 було укладено типові цивільно-правові договори: № 16 від 11.02.2019 р., укладений з ОСОБА_14 , № 03 від 10.06.2018 р., № 03 від 10.06.2019 р., укладені з ОСОБА_15 , № 17 від 03.09.2018 р., № 17 від 07.10.2019 р., укладені з ОСОБА_16 , № 10 від 10.06.2018 р., № 10 від 05.12.2019 р., укладені з ОСОБА_3 , № 13 від 10.06.2018 р., № 13 від 03.09.2019 р., укладені з ОСОБА_4 , № 07 від 10.06.2018 р., укладений з ОСОБА_5 , № 02 від 10.06.2018 р., № 02 від 02.07.2018 р., № 02 від 10.06.2019 р., № 02 від 13.08.2019 р., укладені з ОСОБА_6 , № 04 від 10.06.2018 р., № 04 від 11.02.2019 р., № 04 від 07.10.2019 р., укладені з ОСОБА_7 , № 24 від 01.03.2019 р., № 24 від 10.06.2019 р., укладені з ОСОБА_8 , № 09 від 10.06.2018 р., укладений з ОСОБА_9 , № 05 від 10.06.2018 р., № 05 від 11.02.2019 р., укладені з ОСОБА_10 , № 08 від 10.06.2018 р., № 08 від 10.06.2019 р., укладені з ОСОБА_11 , № 01 від 02.06.2018 р., № 01 від 13.08.2019 р., укладені з ОСОБА_12 .

Предметом укладених договорів є зобов`язання виконавця виконати замовнику роботи (надати послуги): з поточного ремонту чотирьох промислових човнів (або іншого об`єкту), виконання робіт з сортування за видами біоресурсів та укладку в ящики, послуги з побілки, з поточного ремонту знарядь лову, послуги з викосу 400 кв.м. трави, послуг з контролю наявності маркувань бирками 200 шт. ставних зябрових сіток.

Пунктом 1.2 цих договорів передбачено, що підрядником не включається до штату Приватного підприємства Форощук В.В. , не виконує правила внутрішнього трудового розпорядку, а виконує роботи з виконання договору підряду на страх ризику у свій вільний час.

Пунктом 2.1 договорів встановлено, що підставою для підписання документів, який підтверджує виконання робіт виконавцем за цим договором є підписаний акт приймання виконаних робіт на об`єкті.

Зі встановлених судом обставин вбачається, що кожний цивільно-правовий договір укладався на строк до двох місяців, із зазначенням конкретної кількості днів, протягом яких виконавець брав на себе обов`язки надавати послуги, і укладення кожного наступного договору не було систематизовано, а залежало виключно від волевиявлення обох сторін. Оплата послуг за кожним договором обумовлена конкретною сумою у твердій грошовій формі, між замовником і виконавцем оформлювались акти приймання-передачі робіт (послуг).

Факт надання фізичними особами послуг позивачу саме на підставі цивільно-правових угод підтверджується і офіційною бухгалтерською звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до органів доходів і зборів за 2018-2019 роки, з якої вбачається що позивач виплачував виконавцям послуг не заробітну плату, а саме винагороду згідно умов договорів.

Водночас, суд зазначає, що особливістю договорів про надання послуг є насамперед нематеріальний характер об`єкта договору, при цьому продається не сам результат, а дії, які до нього привели.

Згідно положень статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З наведеної норми слідує, що предметом договору підряду є будь-яка робота, в процесі виконання якої створюється результат, за завданням замовника. При цьому єдність роботи та її результат є основною рисою предмета договору підряду, яка дозволяє відмежувати цей договір від інших типів цивільно-правових договорів.

Системний аналіз наведених норм та умови договорів дозволяє дійти висновку про те, що фізичними особами виконувалася індивідуально визначена робота, на власний ризик, переважно своїми засобами і інструментами, та за завданням замовника, що відповідає істотним умовам цивільно-правовому договору (договору підряду).

Окремо суд зазначає, що укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, а інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 року у справі № 806/2064/18, від 26.05.2020 року у справі № 160/5315/19.

З урахуванням викладеного, суд вважає помилковим висновки відповідача стосовно того, що фізичні особи за цивільно-правовими договорами по суті виконували трудові функції, оскільки цивільно-правові договори не містять тих умов, які повинні бути у трудовому договорі.

Слід відзначити, що відповідачем не було спростовано волевиявлення сторін на укладення вищевказаних цивільно-правових угод та надання певного виду послуг саме в процесі реалізації своїх прав в цивільно-правових відносинах на підставі цивільно-правових угод і укладання в подальшому з цими особами трудових договорів і розширення штату працівників товариства позивача не свідчить про нікчемність або удаваність цивільно-правових договорів.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд виходить із того, що враховуючи предмет та умови укладених цивільно-правових договорів та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між Приватним підприємством Форощук В.В. та 13 фізичними особами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

З урахуванням наведеного в сукупності, висновки відповідача про порушення позивачем вимог ч.1 ст.21, ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України є помилковими, внаслідок чого постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 4370/1859/АВ/ТД-ФС/40 від 02.03.2020 року є протиправною і підлягає скасуванню.

Стосовно протиправності припису про усунення виявлених порушень № ДН4370/1859/АВ/П від 16 січня 2020 року суд зазначає таке.

Згідно пунктів 20 - 21 Порядку, припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Згідно пункту 26 Порядку припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені відповідно у десятиденний та одноденний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що в даному випадку у Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області були відсутні підстави для складання припису про усунення виявлених порушень № ДН4370/1859/АВ/П від 16 січня 2020 року, оскільки судом встановлено відсутність порушення вимог ч.1 ст.21, ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України.

Також суд критично ставиться до вимоги спірного припису - усунення порушень ч.1 ст.21, ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України, оскільки не містить визначення переліку дій, які саме необхідно вчинити суб`єкту господарювання, які заходи слід вжити задля усунення порушень, а також таке формулювання виключає можливість відстежити виконання вимог припису.

Отже виданий на підставі висновків акта перевірки № ДН4370/1859/АВ від 09.01.2020 року припис про усунення виявлених порушень № ДН4370/1859/АВ/П від 16 січня 2020 року є необґрунтованим і таким, що прийнято без врахування всіх істотних обставин, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті другій Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлені обставини та аналіз чинного законодавства, позовні вимоги Приватного підприємства "Форощук В.В." підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 23122 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 401 від 17.03.2020 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 23122 грн. підлягає стягненню з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Форощук В.В." до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, припису - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з питань праці (Держпраці) Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 4370/1859/АВ/ТД-ФС/40 від 02.03.2020р.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної служби України з питань праці (Держпраці) Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) про усунення виявлених порушень № ДН4370/1859/АВ/П від 16 січня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань праці (Держпраці) Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) на користь Приватного підприємства "Форощук В.В." (код ЄДРПОУ 30982382) понесені позивачем судові витрати в сумі 23 122 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04 червня 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков