Касаційний господарський суд верховного суду
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/9813/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 (Козир Т.П., Кравчук Г.А., Чорногуз М.Г.) та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 (Бондарчук В.В.) у справі № 910/9813/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БМЗ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 20 388 577,02 грн
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БМЗ" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Відповідач) про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 1 188 342,01 грн пені, 201 426,77 грн 3% річних, 445 500,06 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань в частині оплати за поставлений товар відповідно до договорів поставки №ЦЗВ-01-01218-01 від 04.06.2018, №ЦЗВ-01-01818-01 від 13.06.2018, №ЦЗВ-01-02618-01 від 26.06.2018, №ЦЗВ-01-05918-01 від 13.11.2018.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 позов задоволено частково. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача 1 186 296,49 грн пені, 324 475,87 грн інфляційних втрат та 201 426,77 грн 3% річних. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Рішення суду мотивовано тим, що, за наявності доведених обставин щодо неналежного виконання Відповідачем умов договорів в частині своєчасної оплати за отриманий товар, обґрунтованими визнаються підстави для стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат. Перевіривши правильність заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. При цьому, суд не знайшов підстав для зменшення розміру пені, про що Відповідачем було заявлено у відзиві на позовну заяву.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача
6. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. Судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано норми статті 551 ЦК України та статей 232, 233 ГК України, оскільки не враховано, що Позивачем не надано в матеріали справи доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання Відповідачем зобов`язань по оплаті.
8. Попередніми судовими інстанціями не враховано правову позицію, викладену Вищим господарським судом України та Верховним Судом у справах №904/6483/15, №916/3056/17, №912/3439/14, №905/3388/16.
Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу
9. Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі №910/9813/19 за касаційною скаргою Відповідача, призначено її до розгляду на 25.03.2020, надано Позивачу строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 25.02.2020, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Ухвалу Суду Позивачем отримано 15.02.2020, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення. 10.03.2020 представник Позивача ознайомився з матеріалами справи відповідно до поданої Позивачем до Верховного Суду 06.03.2020 заяви про ознайомлення з матеріалами справи.
9.1. Позивачем 16.03.2020 (відмітка поштового відділення на конверті) подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та клопотання про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, яке мотивовано тим, що строк на подання до Суду відзиву на касаційну скаргу, встановлений ухвалою від 10.02.2020, пропущено Позивачем у зв`язку з неотриманням від Відповідача копії касаційної скарги і з касаційною скаргою Відповідача Позивач ознайомився лише 10.03.2020 на підставі заяви на ознайомлення з матеріалами справи, а тому Позивач просить поновити строк для подання відзиву. При цьому, Позивачем до клопотання не додано доказів неотримання від Відповідача копії касаційної скарги, зокрема, довідку органу зв`язку за певний період часу.
9.2. Частиною 1 статті 295 ГПК України визначено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Статтею 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подання після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
9.3. При відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Відповідача Судом встановлено наявність доказів надіслання (21.12.2019) копії касаційної скарги та доданих до неї документів Позивачу за адресою: 03115, м. Київ, вул.Михайла Котельникова, буд.45-В (а.с. 8, т.с. 3). Зазначена адреса була вказана Позивачем при поданні позовної заяви (а.с. 3, т.с. 1) і саме ця адреса вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 85-89, т.с. 2).
9.4. Надавши оцінку доводам, наведеним Позивачем в клопотанні, в тому числі ненадання Позивачем будь-яких доказів неотримання від Відповідача копії касаційної скарги (зокрема, довідку органу зв`язку за певний період часу), врахувавши норми процесуального закону, а також матеріали справи, про які вказано в пункті 9.3 постанови, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення Позивачу строку для подання відзиву на касаційну скаргу та, відповідно, залишення відзиву без розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
10. Судами попередніх інстанцій встановленою, що між Відповідачем (Замовник) та Позивачем (Постачальником) укладені договори поставки № ЦЗВ-01-01218-01 від 04.06.2018; договір поставки № ЦЗВ-01-01818-01 від 13.06.2018; договір поставки №ЦЗВ-01-02618-01 від 26.06.2018; договір поставки №ЦЗВ-01-05918-01 від 13.11.2018, за умовами яких (умови договорів щодо порядку розрахунків, умов і термінів постачання, передачі і приймання продукції, майнової відповідальності та інші умови є ідентичними) Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі.
Пунктом 6.1 договорів передбачено, що оплата за кожну партію поставленої продукції по договору повинна проводитись Замовником протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з пунктом 5.2 договорів.
Згідно пунктом 6.2 договорів датою оплати вважається дата відправлення коштів Замовником за банківськими реквізитами Постачальника.
У разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення (пункт 10.6 договорів).
11. На виконання вказаних вище договорів у період з 12.12.2018 по 26.04.2019 Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товар на загальну суму 30 754 742,10 грн, проте, в порушення умов договорів, Відповідач за поставлений товар розраховувався з порушенням строків, передбачених пунктом 6.1 договорів, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечується Відповідачем.
12. Зважаючи на наведені обставини, Позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з Відповідача 18 553 308,18 грн основного боргу, а також застосувати наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання та стягнути 1 188 342,01 грн пені, 201 426,77 грн 3% річних, 445 500,06 грн інфляційних втрат.
12.1. Під час розгляду справи Відповідач сплатив суму основного боргу, у зв`язку із чим Позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути лише пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
13. Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
14. Оскільки товар отримано Відповідачем відповідно до вказаних вище договорів у період з 12.12.2018 по 26.04.2019, що встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, тому, відповідно, строк оплати за товар у Відповідача настав, але нездійснення Відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань.
15. Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
16. Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені, заявленої до стягнення відповідно до пункту 10.6 договору, з урахуванням вимог статті 549 ЦК України, статті 230, частини 6 статті 232 ГК України, 3% річних та інфляційних втрат згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, задовольнив частково такі вимоги.
17. Водночас, Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про відмову у позові в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на норми статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, з підстав недофінансування, необхідність оновлення парку вагонів та вжиття заходів до сплати основного боргу.
18. Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення зазначеної статті кореспондують зі змістом статті 233 ГК України. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При вирішенні питання наявності обставин, з якими пов`язується можливість зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
19. Як встановлено судами обох попередніх інстанцій, Позивач неодноразово звертався до Відповідача з претензіями щодо погашення суми основного боргу за вказаними вище договорами, проте Відповідач відповіді на претензії не надавав та борг в сумі 18 553 308,18 грн до звернення в суд з даним позовом не сплатив.
20. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що, з огляду на наведені обставини, а також те, що станом на час звернення до суду у Відповідача перед Позивачем була наявна значна сума заборгованості, яку Відповідач, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, сплатив вже під час розгляду цієї справи, і Відповідачем, в порядку статті 74 ГПК України, не доведено документально наявності виняткових обставин, які б були підставою для зменшення неустойки, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пені).
21. Крім того, як вірно звернув увагу апеляційний господарський суд, зазначені норми права передбачають зменшення неустойки (штрафу, пені), тоді, як Відповідач, посилаючись на статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України, просив відмовити у стягненні як пені, яка є неустойкою, так і процентів річних та інфляційних втрат, які не є неустойкою і зменшення яких чинним законодавством не передбачено.
22. Доводи касаційної скарги, наведені в пункті 7 постанови, колегією суддів відхиляються, оскільки судами попередніх інстанцій досліджено всі зібрані у справі докази та встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі належних, допустимих достовірних та достатніх доказів, а тому вірно застосовано норми статті 551 ЦК України та статей 232, 233 ГК України. Суд звертає увагу, що наявність або відсутність в матеріалах справи доказів спричинення Позивачу матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання Відповідачем зобов`язань по оплаті, оцінюються судами в сукупності з іншими обставинами та доказами, що є підставою для зменшення неустойки і судами попередніх інстанцій цим обставинам в їх сукупності дано вірну та належну оцінку, тоді як Відповідачем, як вже зазначалося вище, не доведено винятковості обставин, які б були підставою для зменшення неустойки.
23. Посилання скаржника в касаційній скарзі на судову практику Вищого господарського суду України у справах №912/3439/14, №904/6483/15 (пункт 8 постанови), не береться до уваги, оскільки правова позиція, викладена в наведених постановах, відповідно до процесуального закону не є обов`язковою при розгляді справ господарськими судами.
23.1. Щодо посилання Відповідача на практику Верховного Суду у справах №916/3056/17, №905/3388/16, про що наведено в пункті 8 постанови, Суд зазначає, що під час розгляду вказаних справ, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які за результатами розгляду наведених справ дійшли висновку про наявність тих виняткових обставин, з якими закон пов`язує зменшення неустойки, чого у цій справі судами обґрунтовано встановлено не було, з огляду на що відсутні підстави, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, для врахування правової позиції, викладеної у вказаних вище справах Верховного Суду.
24. Колегія суддів зазначає, що у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява №4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див.рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).
25. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
26. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
27. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
Щодо розподілу судових витрат
28 . Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції , покладаються на скаржника .
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/9813/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 03.06.2020 |
Оприлюднено | 05.06.2020 |
Номер документу | 89625085 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Суховий В.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні