Рішення

від 03.06.2020 по справі 420/2765/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2765/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Одеський завод будівельно-обробних машин (місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Середня 83, код ЄДРПОУ 00240187) до Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул.Семінарська, буд.5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю Одеський завод будівельно-обробних машин до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2020 року № 0008140501, № 0008170501 та № 0008180501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі направлень, виданих ГУ ДПС в Одеській області, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 20.01.2020 року № 119, ГУ ДПС в Одеській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТДВ Одеський завод будівельно-обробних машин (далі - ТДВ БОМ ), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2017 року по 30.09.2019 рік. За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт від 27 лютого 2020 року Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю Одеський завод будівельно-обробних машин . На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008140501 за формою Р ; податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008170501 за формою Р ; податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008180501 за формою Р . Позивач не погоджується з висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки, на підставі яких було винесено оскаржувані ППР. Вважає факти, викладені в Акті перевірки, а також доводи та аргументи ГУ ДПС в Одеській області такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам, а ППР - незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

06.05.2020 року за вх. № 17795/20 від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнає. Обгрунтовуючи відзив ГУ ДПС в Одеській області зазначає, що на підставі направлень на перевірку виданих ГУ ДПС в Одеській області та відповідно до плану-графіку на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області №119 від 20.01.2020 р., проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Одеський зайод будівельно-обробних машин (далі ТДВ БОМ ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 рік.

Відповідач вказує, що в ході перевірки складено акт від 27 лютого 2020 року № 140/15-32-05 04/00240187, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. На думку відповідача, позивачем порушено п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п, 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 336488 грн., пп.266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3,1, п.п.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПКУ, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 41 367,07 грн., пп.269.1.1 п.269.1 ст.269, пп.270.1.2 п.270.1 ст.270, пп.271.1.1 п.271.1 ст.271 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на землю в сумі 138774,82 грн.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю "Одеський завод будівельно-обробних машин код ЄДРПОУ 00240187, основний код КВЕД діяльності - 28.92 Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва; дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення: дата державної реєстрації: 16.12.1998р., дата запису: 28.04.2017 р., номер запису: 15561450000062302; перебуває на обліку Головному управлінні ДПС в Одеській області від 09.09.1997 р.; номер взяття на облік: 0001.

31.01.2020 року на підставі направлень ГУ ДПС в Одеській області, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, а також на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 20.01.2020 року №119, проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Одеський завод будівельно-обробних машин , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2019 р. Копію наказу контролюючого органу №119 від 20.01.2020 року надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який вручено поштою 24.01.2020 р. З направленнями на право проведення перевірки ознайомлена під підпис 31.01.2020 р. головний бухгалтер ТДВ Одеський завод БОМ ОСОБА_1 . Копію наказу контролюючого органу про продовження терміну перевірки від 13.02.2020 року №532 вручено головному бухгалтеру ТДВ Одеський завод БОМ ОСОБА_1 13.02.2020 року. Перевірку проведено з відома директора Товариства з додатковою відповідальністю "Одеський завод будівельно-обробних машин Власової Ірини Михайлівни та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_1 . В журналі реєстрації перевірок ТДВ Одеський завод БОМ вчинено запис 31.01.2020 року під № 88.

За результатами перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено Акт №140/15-32-05-01/00240187 від 27.02.2020 року про результати документальної планової виїзної перевірки (а.с.10-67).

Так, перевіркою встановлено, що позивачем завищено задекларовані показники у рядку 2050 Форми 2-м Фінансового звіту "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 рік у загальній сумі 498750 грн. Зокрема, завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в сумі 498750 грн., в тому числі за: 1 кв. 2017 р. в сумі 498750 грн. в результаті віднесення до її складу витрат на підставі первинних документів, складених у попередніх періодах (2016 рік), по операціях, здійснених у попередніх періодах, які не дають змоги встановити зв`язок з господарською діяльністю та доходами поточного періоду.

ТДВ Одеський завод БОМ віднесено до складу витрат наступні суми: 498750 грн. згідно акту прийому-передачі обсягів спожитого природного газу за грудень 2016 року від 31.12.2016 року ТОВ Юг-газ на загальну суму 598500 грн., в т.ч. ПДВ, в результаті віднесення до її складу витрат, не врахованих у минулих періодах і не підтверджених первинними документами.

Також перевіркою встановлено, що позивачем у рядку 2180 Форми 2 Фінансового звіту "Інші операційні витрати" за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 рік завищено задекларовані показники в сумі 1342000 грн., в тому числі за: 1 квартал 2018 року - 492000 грн. та 2 квартал 2019 року - 850000 грн. так, включені витрати не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які не дають змогу ідентифікувати витрати та встановити зв`язок з господарською діяльністю ТДВ Одеський завод БОМ . Так, позивачем занижено задекларовані показники в сумі 49260 грн. за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 рік, в тому числі: 2017 рік - 28630 грн.; 1 квартал 2018 - 20630 грн.; 1 півріччя - 20630 грн.; 3 квартали 2018 - 20630 грн.; 2018 рік - 20630 грн. Тобто, позивачем не вірно визначено загальну суму різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, оскільки підприємством при складанні додатку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік не відкориговані результати перевірки від 19.10.2017 року. За даними підприємства - - 28630 грн., за даними перевірки - 0 грн. Таким чином, з врахуванням зазначеного, за результатами 2017 року відсутнє від`ємне значення об`єкту оподаткування. В результаті вищевикладеного, при складанні додатків до податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2018, 1 півріччя 2018, 3 квартали 2018, 2018 рік, невірно визначено загальну суму різниць, за даними підприємства - - 20630 грн., за даними перевірки - 0 грн.

В результаті допущених порушень контролюючим органом зроблено висновок про заниження податку на прибуток підприємств в загальній сумі 336488 грн., у тому числі: 2017 рік - 91215 грн.; 1 квартал 2018 - 92273 грн.; 1 півріччя 2018 - 92273 грн.; 3 квартали 2018 - 92273 грн.; 2018 рік - 92273 грн.; 1 півріччя 2019 - 153000 грн.; 3 квартали 2019 - 153000 грн. (п.3.1.1.3 акту перевірки).

За висновками перевірки що викладені в акті від 27.02.2020 року № 140/15-32-05-01/00240187 Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008140501 за формою Р за платежем Податок на прибуток приватних підприємств 11021000 на загальну суму 504 732 грн. (а.с.7).

При цьому, перевіркою повноти визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року встановлено його заниження в сумі 41 367,07 грн, в тому числі: 2017 рік - 13168 грн.; 2018 рік - 15320,15 грн.; 9 місяців 2019 року - 12878,92 грн.

ТДВ Одеський завод БОМ належить нерухоме майно на праві постійного користування земельною ділянкою площею 7,2854 га. Цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Крім того, за результатами перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області встановлено порушення пп.266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1, пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) та винесено податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008170501 за формою Р за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010400 на загальну суму 51709 грн. (а.с.8).

ТДВ Одеський завод БОМ нараховано податок не нерухоме майно, надане в оренду ТОВ Дюковський пасаж Лімітед за 2017 р., 2018 р. та 3 квартали 2019 року не у повному обсязі. Згідно договору оренди нерухомого майна ТДВ БОМ надає в оренду приміщення ТОВ Дюковський пасаж Лімітед площею 2612,7 кв.м., податок на нерухоме майно нараховано із розрахунку 2201,2 кв. м. Таким чином, підлягає донарахуванню податок на нерухоме майно на площу 411,5 кв.м.

За 2017 рік: 411.5 кв.м. х 32,0 грн.= 13168 грн.

За 2018 рік: 411.5 кв.м. х 37,23 грн. =15320,15 грн.

За 3 квартали 2019 року: 411,5 кв.м. х 41,73 грн.=12878,92 грн.

Також перевіркою встановлено, що позивачем ТДВ Одеський завод БОМ за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року задекларовано плати за землю у сумі 4248540,56 грн. Перевіркою повноти визначення плати за землю встановлено його заниження в сумі 138774,82 грн., в тому числі: 2017 рік - 69387,41грн.; 2018 рік - 69387,41 грн.

Тобто, за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року ТДВ "Одеський завод БОМ" декларувало податок на землю не в повному обсязі.

Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ІІ-ОД№001602, виданий 26,06.2001р. Одеською міською радою, ТДВ Одеський завод БОМ належить земельна ділянка площею 7,2854га, кадастровий № 5110137300:17:001:0041 за адресою АДРЕСА_3 .

Листом Головного управління держгеокадастру в Одеській області від 24.02.2017 р. №4579/86-17 повідомлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 складає станом на 01.01.2017 року 2400,45 грн. за 1 кв.м.

ТДВ БОМ здійснено відчуження наступного майна шляхом продажу, а саме:

ТОВ ЮГ-ПЛАСТ відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2008 №28/124-08-3 30, площа земельної ділянки складає 7700 кв.м. ТОВ ЮГ-ПЛАСТ здійснювало сплату податку на землю за вищенаведену земельну ділянку згідно поданих декларацій:

- за 2017 рік від 22.03,2017 реєстраційний №; 9046422769,

- за 2018 рік від 12.02.2018 реєстраційний №: 9017547083 .

ТОВ "ДЮКОВСЬКИЙ ПАСАЖ ЛІМІТЕД" код за ЄДРПОУ 31579876 відповідно до договору від 21.06.2006 року купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_3, площею земельної ділянки 4430 кв.м, ТОВ "ДЮКОВСЬКИЙ ПАСАЖ ЛІМІТЕД" здійснювало сплату податку на землю згідно поданих декларацій :

- за2017 рік від 28.02.2017 реєстраційний № 1700032463,

- за 2018 рік від 15.02,2018 реєстраційний №: 9022093303 .

ТОВ ГІДРОПРОМ код за ЄДРПОУ 31292870 відповідно до договору купівлі-продажу від 25.12.2001 року №25/12 нерухомого майна, розташованого за адресою м . Одеса, вул. Середня 8 З-Б , площею земельної ділянки 2524 кв.м. ТОВ " ГІДРОПРОМ" здійснювало сплату податку на землю за вищенаведену земельну ділянку згідно поданих декларацій :

- за 2017 рік від 28.03.2017 реєстраційний №: 9049773876,

- за 2018 рік від 19.02.2018 реєстраційний №: 9024802750 .

ТОВ "ФОЗЗІ ЮГ" код за ЄДРПОУ 30890464 відповідно до договору купівлі-продажу від 29.11.2006 року №25/12 нерухомого майна, розташованого за адресою м. Одеса, вул. Середня 83, площею земельної ділянки 2459 кв.м, ТОВ "ФОЗЗІ ЮГ" сплату податку на землю за вищенаведену земельну ділянку не здійснювало, податкові декларації з плати за землю не подавалися.

ТОВ "ДЮКОВСЬКИЙ ПАСАЖ ЛІМІТЕД" код за ЄДРПОУ 31579876 відповідно до договору від 02.12.2003 року купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою м. Одеса вул. Середня, 83, площею земельної ділянки 431,6 кв.м. ТОВ "ДЮКОВСЬКИЙ ПАСАЖ ЛІМІТЕД" сплату податку на землю за вищенаведену земельну ділянку не здійснювало, податкові декларації з плати за землю не подавалися.

Таким чином, не здійснювалася сплата податку на землю за площу (2459KB.M,+431,6KB.M=0,28906га), яке належить ТДВ БОМ на підставі державного акту на право постійного користування на землю у сумі 138774,82 грн., в тому числі:

- 2017 рік - 69387,41грн. (0,28906 х 24004500/100),

- 2018 рік - 69387,41грн. (0,28906 х 24004500/100).

Отже, на підставі Акта від 27.02.2020 року № 140/15-32-05-01/00240187 Головним управлінням ДПС в Одеській області встановлено порушення пп.269.1.1 п.269.1 ст.269, пп.270.1.2 п.270.1 ст.270, пп.271.1.1 п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) та винесено податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008180501 за формою Р за платежем Земельний податок з юридичних осіб 18010500 на загальну суму 173469 грн. (а.с.9).

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008140501, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст. 3, п.1, п.2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 Витрати (далі - Положення №16), яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Пунктом 6 Положення №16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 Положення №16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.20 Положення №16 до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов`язані з продажем іноземної валюти; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Отже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Тобто, наведеними вище нормами ПК України передбачено обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, і, крім цього, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Отже, як встановлено судом, позивачем не надано та не вказано жодних причин ненадання контролюючому органу документів, які витребовувались під час перевірки. При цьому такі документи не надавалися як під час попередньої перевірки з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. так і підчас перевірки з 01.01.2017 р. по 30.09.2019 р. так і після її завершення.

У рішенні Верховного Суду 11 грудня 2018 року по справі №813/3521/17 вказано, що "витрати для цілей формування витрат мають бути фактично здійснені і підтверджені належними та допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків. Оскільки, всупереч вимогам статті 44 ПК України, первинні документи на підтвердження здійснення належного бухгалтерського обліку господарських операцій не надавалися як під час перевірки, так і після її завершення, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставного формування позивачем витрат".

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008170501, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст. 265 ПК України, податок на майно складається, в тому числі, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Пп.266.2.1 п.266.2 ст. 266 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Також, пп.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України зазначено вичерпний перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування:

а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;

д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину;

е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об`єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств;

и) об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;

ї) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

й) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров`я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

к) об`єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;

л) об`єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім`ям, у яких виховується п`ять та більше дітей.

Згідно пп.266.3.1, пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України).

Строк сплати податку для юридичних осіб визначається відповідно до абзацу б підпункту 266.10.1 пункту 266.10 ст.266 ПКУ, яким визначено, що податкове зобов`язання за звітний рік сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом.

Платники податку на нерухоме майно - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (пп. 266.7.5 п. 266.7 ст.266 Податкового кодексу України).

Пунктом 46.1 ст.46 Податкового Кодексу України визначено, що податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Відповідно до порядку подання податкової декларації, визначеного, зокрема п.49.1 та п.49.2 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Вказані умови застосовуються до всіх платників податків, у тому числі платників, що перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем, в порушення приписів пп.266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1, пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, не у повному обсязі нарахований податок на нерухоме майно, надане в оренду ТОВ Дюковський пасаж Лімітед за 2017 р., 2018 р. та 3 квартали 2019 року.

Рішенням Одеської міськради від 21.01.2015 р. №6258-УІ Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (із змінами та доповненнями від 08.02.2017 №1601-VII) визначені наступні ставки податку за 1 кв.м.: на 2017 рік - 1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року - 32,00 грн., на 2018 рік - 1% - 37,23 грн., на 2019 рік - 1% -41,73 грн.

Відповідно до договору оренди нерухомого майна, ТДВ Одеський завод БОМ надає в оренду приміщення ТОВ Дюковський пасаж Лімітед площею 2612,7 кв.м., податок на нерухоме майно нарахований із розрахунку 2201,2 кв. м. Отже, донарахуванню підлягає податок на нерухоме майно на площу 411,5 кв.м.:

- за 2017 рік - 411.5 кв.м. х 32,0 грн. = 13168 грн.;

- за 2018 рік - 411.5 кв.м. х 37,23 грн. =15320,15 грн.;

- за 3 квартали 2019 року - 411,5 кв.м. х 41,73 грн.=12878,92 грн.

У позовній заяві позивачем вказується, що згідно правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості, які були предметом вивчення під час проведення перевірки, вказані об`єкти нерухомості відносяться до будівель промисловості, та, відповідно до ДК 018-2000, належать до класу 1251 Будівлі промисловості та згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основним видом діяльності ТДВ БОМ за КВЕД - 2010 є: 28.92 Виробництво машині устаткування для добувної промисловості та будівництва (основний), що повністю відповідає функціональному призначенню об`єктів нерухомості.

Суд зазначає, що позивачем в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008170501 від 19.03.2020 року не надано жодних доказів, які б свідчили про неправомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008180501, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.14.1.72. п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з пп.269.1.1, пп.269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до пп.270.1.1, пп.270.1.2 п.270.1 ст.270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п.271.2 ст.271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно п.271.2 ст.271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з абз.1 п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У підпункті 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з абз.2 п.286.1 ст.286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з п.289.2 ст.289 ПК України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п.289.3 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Так, відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ІІ-ОД№001602, виданий 26.06.2001 року Одеською міською радою, ТДВ БОМ належить земельна ділянка площею 7,2854 га, кадастровий № 5110137300:17:001:0041 за адресою АДРЕСА_3 .

Згідно з наведеним відповідачем у відзиві розрахунком податкового зобов`язання, земельний податок за вказану земельну ділянку за 2017-2018 роки визначено на підставі даних листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області №4579/86-17 від 24.02.2017 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , відповідно до якого нормативно грошова оцінка становить 2400,45 грн. за 1 кв.м. До того ж, відповідачем застосовано ставку податку, встановлену рішенням Одеської міської ради №62588-VI від 21.01.2015 року "Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" (із змінами та доповненнями від 088.02.2017 року № 1601- VIІ), яким передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб державної та комунальної власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу України, встановлюється в розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Отже, ТДВ Одеський завод БОМ не нараховано податок на землю загальною площею 2458 га за період 2017-2018 рік в сумі 138774,882 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що ТДВ Одеський завод БОМ відноситься до категорії осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, однак в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які письмові докази на підтвердження вказаного обґрунтування.

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008140501, № 0008170501 та № 0008180501 прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області - правомірно.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено) ; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є не обґрунтованими, а відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 255, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський завод будівельно-обробних машин до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Токмілова Л.М.

.